Ухвала

від 20.04.2023 по справі 495/7508/21

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/7508/21

№ провадження 2/495/293/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

"20" квітня 2023 р. м. Білгород - Дністровський

Білгород Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого одноособово судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря - Мельник Ю.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Білгород -Дністровському клопотанняпредставника відповідача,адвоката ХалдайІ.В. прозакриття провадженняу справіпо цивільнійсправі запозовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Чарівна скриня» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Білгород Дністровського міськрайонного суду перебуває вищевказана цивільна справа.

22 грудня 2022 року від представника відповідача до суду надійшла заява про закриття провадження у справі, відповідно до якої просить суд закрити провадження у цивільній справі № 495/7508/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Чарівна скриня» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.

Свою заяву обґрунтовує тим, що спірні правовідносини між сторонами виникли відповідно до укладеного між ними договору № О-98/20 від 28 квітня 2020 року, згідно умов якого даним Договором сторони узгоджують порядок співпраці щодо господарських правовідносин між сторонами щодо поставки товару та передачі обладнання в оренду, які визначені цим Договором.

З умов укладеного між сторонами Договору вбачається, що він є правочином у сфері господарської діяльності (п. 1.2, розділу 6, розділу 8 та інші умови).

Відповідач є фізичною особою підприємцем і укладений між сторонами договір фактично є правочином у сфері господарської діяльності, а тому спори щодо виконання цього договору повинні вирішуватися саме господарським судом за встановленою законом підсудністю.

29 грудня 2022 року представником позивача надане письмове заперечення проти заяви відповідача про закриття провадження у справі.

Своє заперечення обґрунтовує тим, що викладені доводи відповідача є незаконними та такими, що не відповідає дійсності.

Договір № О-98/20 від 28 квітня 2020 року укладено саме з фізичною особою ОСОБА_1 , а не фізичною особою підприємцем.

Для укладання зазначеного договору відповідач надав свої паспортні данні та й на час укладання договору позивач не був повідомлений, що відповідач є підприємцем.

Оскільки договір укладено саме з фізичною особою, даній спір не підлягає розгляду у господарському суді, а тому позивачем вірно визначено підсудність даної справи.

В судовому засіданні представник відповідача свою заяву підтримав та наполягає на її задоволені.

Представник позивача з заявою не погодилася, зазначаючи, що представнику позивача на час укладення договору було не відомо, що відповідач є фізичною особою підприємцем.

Вислухавши думку сторін по справі, надану заяву, матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України («ЦПКУкраїни»), учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України («ГПКУкраїни»),

Так, за змістом п. 1 ч. 1 цієї статті, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорахщодо правочинів,укладених для забезпечення виконаннязобов`язання,сторонами якогоє юридичніособи та(або)фізичні особи - підприємці.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: (1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та (2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.

Відповідно до п. 1 ч. 1 стаття 255 ЦПК України , суд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Отже, підставами закриття провадження в справі є обставини, які підтверджують: 1) неправомірність виникнення процесу, 2) неможливість його подальшого продовження, 3) недоцільність його продовження.

Матеріалами справи встановлено, що 13 вересня 2021 року Ухвалою суду по вказаній справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом, повідомленням сторін.

22 грудня 2022 року представник відповідача звернувся до суду з заявою про закриття провадження у справі.

Суд погоджується з ствердженнями представника відповідача, що спірні правовідносини між сторонами виникли відповідно до укладеного між ними договору № О-98/20 від 28 квітня 2020 року, згідно умов якого даним Договором сторони узгоджують порядок співпраці щодо господарських правовідносин між сторонами щодо поставки товару та передачі обладнання в оренду, які визначені цим Договором.

З умов укладеного між сторонами Договору вбачається, що він є правочином у сфері господарській діяльності.

З приєднаного відповідачем до заяви витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем, дата реєстрації 15 травня 2019 року, види діяльності: роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах.

Суд не погоджується з ствердженнями представника позивача, що оскільки договір укладено саме з фізичною особою, даний спір не підлягає розгляду у господарському суді з наступних підстав:

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Тож, визначеною нормою статті господарсько-процесуального законодавства визначено суб`єктний склад учасників судочинства, що мають право отримання захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а саме це: юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Між тим, пріоритетним для розмежування даної категорії справ є не визначений суб`єктний склад, а здебільшого предмет спору.

Так, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

За ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями.

Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені ст. 20 ГПК України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

В Постанові від 19.03.2019 року Великої Палати ВС, суд зазначив: застаттею 45 ГПК Українисторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені встатті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями.

Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначеністаттею 20 ГПК України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18).

Суд враховує, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3.

Між тим, згідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Напідставі вищевикладеного,з урахуваннямтого,що договір№ О-98/20від 28квітня 2020року єправочином,укладеним длязабезпечення виконаннягосподарських зобов`язань,в судовомузасіданні стало відомо, що відповідачє фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована15травня 2019року,що підтверджуєтьсявитягом зЄдиного державногореєстру юридичнихосіб,фізичних осіб підприємцівта громадськихформувань,суд вважає,що провадження у справі підлягає закриттю, а тому заява представника відповідача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України, роз`яснити позивачу ТОВ «Перша Чарівна скриня» право звернення з позовом до Господарського суду Одеської області.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 255, 256, 353 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника відповідачаадвоката ХалдайІ.В. прозакриття провадженняу справіпо цивільнійсправі запозовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Чарівна скриня» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків задовольнити.

Провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Чарівна скриня» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків закрити.

Роз`яснити позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Перша Чарівна скриня» право звернення з позовом до Господарського суду Одеської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текст ухвали складений 25 квітня 2023 року.

Суддя: