Рішення

від 22.02.2022 по справі 294/1083/20

ЧУДНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/294/105/22

справа № 294/1083/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року Чуднівський районний суд Житомирської області

у складі:

головуючого - судді Лесько М.О.,

при секретарі Рижук В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чуднові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Іванопільської селищної ради Бердичівського району Житомирсьської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

25.08.2020 позивачі звернулись до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну частку (пай), мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня мати - ОСОБА_3 , яка з 1961 по 1967 рік працювала в «Янушпільському сахкомбінаті». Згідно списку № 1 працівників Іванопільського бурякорадгоспу, що увійшли до товариства та стали членами ВАТ "Іанопільське", померла, як член недержавного сільськогосподарського товариства, отримала відповідну кількість акцій на пайовий фонд товариства.

ВАТ «Іванопільське» було створено відповідно до плану приватизації державного майна Іванопільського бурякорадгоспу, яким передбачалося розміщення частки державного майна, що передається безоплатно товариству покупців, створеному членами трудового колективу Іванопільського бурякорадгоспу в розмірі 90 % акцій від статутного капіталу ВАТ «Іванопільське». Відповідно договору безоплатної передачі акцій, укладеного 27.05.1996 р., пакет акцій в розмірі 90% від статутного капіталу був переданий ВАТ «Іванопільське» для подальшого розподілу між членами товариства.

18.06.1997 року ВАТ «Іванопільське» був виданий Державний акт серії 1-ЖТ № 000105 на право колективної власності на землю, з метою подальшого її паювання, тобто визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена товариства без виділення земельної ділянки в натурі, згідно списків громадян, які на момент видачі даного акту були членами товариства, для одержання земельного паю.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивачі до суду подали заяви про розгляд справи без їх участі, в яких одночасно зазначили що свої позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач - Краснопільська сільська рада Бердичівського району Житомирської області не забезпечила участь свого представника у судовому засіданні, до суду надійшов відзив за підписом сільського голови Івана Патея, згідно якого Краснопільська сільська рада просить розглядати справу без участі представника сільської ради, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Іванопільської селищної ради про визнання права власності на земельну частку (пай) члена відкритого акціонерного товариства - залишити без задоволення у зв`язку із необґрунтованістю позовних вимог.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, дослідивши та оцінивши докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 17.10.1997 року Іванопільською селищною радою Чуднівського району Житомирської області (а.с.9).

Згідно довідки № 1518/02-31 виданої 12.08.2020 виконкомом Іванопільської селищної ради Чуднівського району Житомирської області, про те,що земельна ділянка (пай) № НОМЕР_2 площею 10,48 га знаходиться в землях запасу Іванопільської селищної ради (а.с.15).

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_3 від 10.12.1939 року, померла з 1961 по 1967 працювала в «Янушпільський сахкомбінат», різноробочим (а.с.17-19).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 65978341 від 11.08.2021 року, спадкова справа на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилась (а.с.29-30).

Відповідно до ст.14 Конституції України та ч.2 ст.1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до ст.4 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.9 ст.5 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 у редакції від 05.05.1993, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з частинами 6-9 статті 6 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 у редакції від 05.05.1993 при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів, враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації. Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі. До числа осіб, які працюють у сільському господарстві, належать усі працівники колективних сільськогосподарських підприємств, підсобних сільських господарств, селянських (фермерських) господарств, інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій. До числа осіб, зайнятих у соціальній сфері, належать працівники освіти, охорони здоров`я, культури, побутового обслуговування населення, зв`язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів, а також пенсіонери з числа цих осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають:

колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України (надалі по тексту ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно зі статтею 25 ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ст.548 Цивільного кодексу УРСР 1963 року для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Згідно із ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом мають особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З таких підстав суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування підлягають задоволенню як обґрунтовані та доведені.

На підставі наведеного вище обґрунтування та керуючись статтями 4, 12, 13, 76, 81, 211, 223, 258-259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, статтями 11, 16, 325, 328, 374, 392, 1216, 1218, 1223, 1261, 1265, 1268 ЦК України, статтями 548, 549 ЦК УРСР 1963 року, статтями 5, 6 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 у редакції від 05.05.1993, статтею 122 Земельного кодексу України, статтями 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», положеннями Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» №720/95 від 08.08.1995, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» та Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Іванопільської селищної ради Бердичівського району Житомирської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 частину земельної частки (паю) колишнього акціонера ВАТ «Іванопільське».

Визнати за ОСОБА_2 (громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 частину земельної частки (паю) колишнього акціонера ВАТ «Іванопільське».

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після перегляду справи.

Суддя: М.О. Лесько