Постанова

від 25.04.2023 по справі 911/1112/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2023 р. Справа№ 911/1112/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Козир Т.П.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком»

на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022, повний текст якого складений 18.11.2022

у справі № 911/1112/22 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком»

до Тетіївської міської ради

про стягнення 187 940,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача 167 958,38 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян у період з 01.01.2021 до 31.12.2021, інфляційних втрат в сумі 16 033,37 грн. та 3 % річних в сумі 3 948,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем передбачених законом зобов`язань з відшкодування витрат за надані позивачем телекомунікаційні послуги окремим категоріям громадян, які користуються правом на пільги.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що він є неналежним відповідачем у справі, так як:

- забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, яке проживає на території Білоцерківського району у спірний період, належить до компетенції саме Управління соціального захисту населення Білоцерківської РДА, а тому, саме через нього держава діяла у спірних правовідносинах, та саме воно було зобов`язане проводити розрахунки з позивачем, як надавачем послуг зв`язку особам, які мають пільги з їх оплати;

- саме Управління соціального захисту населення Білоцерківської РДА Київської області відповідно до своїх функціональних обов`язків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про Єдиний держаний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пiльги» від 29.01.2003 № 117, веде облік пільгових категорій громадян та проводить розрахунки з підприємствами та організаціями, а відтак саме до компетенції вказаного Управління належить забезпечення реалiзацiї державної політики у сфері соціального захисту населення на території Білоцерківського району, i саме воно, як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм, зобов`язане здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соцiальнi пiльги.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/1112/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у даній справі пред`явлено позов до неналежного відповідача, а обов`язок по відшкодуванню витрат оператора зв`язку покладено на розпорядника бюджетних коштів Міністерства соцполітики - Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації.

При цьому суд першої інстанції зауважив на тому, що:

- виходячи зі змісту п. 20-4 ч. 1 ст. 91 БК України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать й, зокрема, пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються особам, визначеним пунктом 20-4 частини першої статті 91 БК України, тобто стаття 91 БК України передбачає видатки, які можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, але не передбачає прямого обов`язку всіх місцевих бюджетів на відшкодування послуг зв`язку;

- вказане свідчить про те, що кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти з урахуванням вимог БК України, зокрема тієї ж статті 91;

- відшкодування витрат здійснюється міською радою не в силу обов`язку, покладеного законом, а з власної ініціативи, оскільки міська рада не є уповноваженим органом у розумінні Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117;

- Тетіївська міська рада може бути відповідачем у випадку укладення відповідного договору з оператором, шляхом взяття на себе договірних зобов`язань відшкодовувати пільги на телекомунікаційні послуги або ж у разі прийняття відповідного рішення на сесії ради та у випадку можливості здійснювати такі витрати з бюджету ОТГ. Тобто в даному випадку відшкодування витрат на послуги зв`язку є правом, а не обов`язком ради.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що:

- позивач на підтвердження понесених витрат, внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв`язку) на пільгових умовах у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 додав до позовної заяви акти звіряння за формою 3-пільга та розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, в тому числі з поіменним списком абонентів та зведені розрахунки,

- з огляду на те, що з 01.10.2019 виключено п. 12 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою КМУ № 117 від 29.01.2003 року, на основі якого було затверджено форму Акта звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за формою « 3-пільга», акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги (форма « 3-пільга») не є доказом в розумінні ст.ст. 76-77 ГПК України;

- наявні в матеріалах справи акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги форма « 3-пільга» оформлені позивачем в одностороньому порядку, відповідачем не погоджені та не підписані.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням суду першої інстанції, Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/1112/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і не обґрунтованим, прийнятим на підставі нез`ясованих обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішення суду не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- при вирішенні даного спору суд першої інстанції неправильно застосував Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1101, дія якого не поширюється на правовідносини, які є предметом даного спору, оскільки цим порядком не передбачена компенсація витрат на пільги з послуг зв`язку за рахунок коштів державного бюджету;

- суд першої інстанції безпідставно посилається на те, що правонаступником Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації, яке поширювало свою компетенцію на територію нині підпорядковану Тетіївській міській територіальній громаді, є Управління соціального захисту населення Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації тому що з 01.01.2021 у зв`язку зі зміною адміністративно-територіального устрою України (з децентралізацією) змінено розподіл обсягу повноважень і фінансових ресурсів між районами і громадами, в тому числі і підхід щодо реалізації права на соціальний захист мешканців територіальних громад;

- виходячи з системного аналізу БК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» з 01.01.2021 саме представницький орган місцевого самоврядування є відповідальним за забезпечення здійснення видатків на пільги з оплати послуг зв`язку за рахунок коштів місцевого бюджету. Отже, відшкодування витрат, понесених позивачем унаслідок надання населенню Тетіївській міській територіальній громаді послуг зв`язку на пільгових умовах повинен здійснювати відповідач за рахунок видатків з місцевого бюджету;

- суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не врахував, що відповідно до пункту 8 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423, накази Мінсоцполітики, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами. Отже, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 30.12.2020 №868 «Деякі питання адміністрування надання місцевими державними адміністраціями і територіальними громадами соціальної підтримки у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей» Методичні рекомендації з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій (Рекомендації 1) та Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності територіальної громади у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей (Рекомендації 2) носять не рекомендаційний характер, як зазначено в рішенні суду, а є обов`язковими для виконання органами місцевого самоврядування;

- посилання відповідача на відсутність у нього повноважень щодо ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на непідтвердження останніми інформації в актах звіряння розрахунків за спірний період не заслуговує на увагу та є проявом ухилення від виконання функцій, встановлених законодавством, оскільки вирішення даних питань знаходиться в межах компетенції самого відповідача, адже відповідно до пункту 4 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 29.01.2003 №117, та Рекомендацій 1 і 2 передбачено право органів місцевого самоврядування на отримання інформації, що міститься в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, для забезпечення надання пільг особам, які мають на них право.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2022, справу №911/1112/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1112/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №911/1112/22.

23.12.2022 від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи з додатками. До вказаного клопотання позивачем додані додаткові докази, а саме належним чином засвідчені копії листа позивача № 82і250/58-2662 від 24.11.2022 та листа Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації № 5410-02-14 від 15.12.2022.

29.12.2022 від Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/85/23 від 09.01.2023 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023, справу №911/1112/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Козир Т.П., Шаптала Є.Ю..

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481*100=248 100 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 248 100,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/1112/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Козир Т.П., Шаптала Є.Ю., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/1112/22, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Щодо наданих позивачем належним чином засвідчених копій листа позивача № 82і250/58-2662 від 24.11.2022 та листа Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації № 5410-02-14 від 15.12.2022, слід зазначити наступне.

Враховуючи, що позивач додав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

З матеріалів справи слідує, що станом на дату винесення оскаржуваного рішення надані позивачем докази ще не існували.

Водночас така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі № 922/393/18.

За таких обставин, додані позивачем під час апеляційного перегляду копії листа позивача № 82і250/58-2662 від 24.11.2022 та листа Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації № 5410-02-14 від 15.12.2022 як додаткові докази колегією суддів не приймаються.

Станом на 25.04.2023 відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022 та від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з п.п.1, 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295 (далі Правила № 295), телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства» та ін. передбачено право окремих категорій громадян на пільги з оплати послуг зв`язку. Згідно положень вказаних Законів фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією Законів про соціальний захист, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а не за власні кошти позивача.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв`язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Позивач стверджує, що органом уповноваженим державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах на території Тетіївської міської територіальної громади є Тетіївська міська рада, при цьому позивач посилається на наступне.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 17.09.2020 № 907-ІХ, який введено в дію з 01.01.2021, внесено зміни до статей 85, 86 і 89 БК України, відповідно до яких розмежовано дохідні і видаткові джерела надходжень між районними бюджетами та бюджетами місцевого самоврядування, закріплено фінансову базу за новоутвореними громадами для забезпечення виконання визначених законодавством повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» № 1009-IX від 17.11.2020 з 01.01.2021 до внесення відповідних змін до законів виконавчі органи новообраних сільських, селищних, міських рад набувають додаткових повноважень, віднесених законом до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад.

Позивач посилається на положення статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», відповідно до якої виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Позивач вказує, що з 01.01.2021 у зв`язку із зміною адміністративно-територіального устрою України (з децентралізацією) змінено розподіл обсягу повноважень і фінансових ресурсів між районами і громадами, в тому числі і підхід щодо реалізації права на соціальний захист мешканців територіальних громад.

Для забезпечення єдиного підходу до виконання повноважень з питань соціального захисту населення та захисту прав дітей територіальними громадами наказом Міністерства соціальної політики України від 30.12.2020 № 868 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності територіальної громади у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей. Відповідно до п. 1.3 цих рекомендацій для виконання цієї функції у структурі виконавчого органу територіальної громади має бути утворений структурний підрозділ з питань соціального захисту населення або визначені відповідні уповноважені посадові особи.

Перелік осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, міститься у Єдиному державному реєстрі осіб, які мають право на пільги, який відповідно до положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003, є автоматизованим банком даних, що створений для забезпечення єдиного державного обліку осіб, що мають право на пільги за Законами України. За твердженнями позивача, інформація з цього реєстру використовується для здійснення розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг.

Окрім того позивач посилається на те, що Міністерство соціальної політики України листом № 8052/0/290-20/56 від 25.08.2020 повідомило, що в умовах децентралізації та розширення повноважень органів місцевого самоврядування, враховуючи положення ст.91 Бюджетного кодексу України, відшкодування витрат за надання пільг з оплати послуг зв`язку, проїзду та інших передбачених законодавством пільг окремим категоріям громадян, має розглядатися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, за рахунок коштів виділених на цю мету з відповідних місцевих бюджетів, і змінювати джерело фінансування цих витрат є недоцільним.

З наведених вище правових норм, за твердженнями позивача, випливає, що виконавчі органи усіх сільських, селищних, міських рад набули повноважень компенсувати витрати на пільги з послуг зв`язку з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, тобто з 01.01.2021 органом уповноваженим державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах на території Тетіївської міської територіальної громади є Тетіївська міська рада.

З метою компенсації понесених витрат позивачем було надіслано відповідачу листи з проханням надати інформацію, що міститься в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, та направити розбіжності, виявлені за результатами звіряння розрахунку видатків з інформацією, яка міститься в Реєстрі. До листів було додано розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за період з січня 2021 року по грудень 2021 року (включно), а також акти звіряння розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям населення, на які надаються пільги (форми « 3-пільга»).

Тетіївською міською радою отримано листи із документами, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями описів вкладення у цінні листи та копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, в яких направлялись вказані документи.

Вартість витрат на надання пільг на послуги зв`язку на загальну суму 167 958,38 грн. за період 01.01.2021 по 31.12.2021 Тетіївською міською радою не відшкодовано позивачу, з огляду на що останній і звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 2 БК України видатки бюджету це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Частиною 1 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.

В силу положень Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» представницьким органом місцевого самоврядування об`єднаної територіальної громади є сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі ОТГ.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 БК України, одним з основних принципів Бюджетної системи України є принцип самостійності. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов`язання одне одного, а також за бюджетні зобов`язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

Частиною 6 статті 48 БК України передбачено, що бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Закон України від 20.12.2016 року № 1789-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» доповнив п. 20-4 ч. 1 ст. 91 БК України, відповідно до якого до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Отже, бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв`язку до видатків місцевих бюджетів.

Згідно з ч. 2 ст. 97 БК України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №1101 від 24.12.2019 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення (далі - Порядок № 1101).

Цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету Мінсоцполітики за програмою «Виплата деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплата послуг окремим категоріям населення» (далі - бюджетні кошти).

Враховуючи викладене, всупереч доводам позивача, викладеним в апеляційній скарзі, названий Порядок розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки передбачає процедуру компенсації витрат на послуги, які надаються окремим категоріям громадян, що мають встановлені законодавством пільги, в тому числі й на послуги зв`язку.

Пунктами 2, 3 Порядку № 1101 (в редакції, чинній у спірний період) визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 БК України.

Відповідно до п. 5 цього Порядку розподіл бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у пункті 4 цього Порядку, здійснюється головним розпорядником бюджетних коштів за пропозиціями регіональних органів соціального захисту населення на підставі поданих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення за встановленими формою та строками Мінсоцполітики даних, сформованих виходячи з прогнозної кількості отримувачів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг, кількості малих групових будинків та дітей, які перебувають в них, установлених розмірів відповідних виплат, а також з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов`язань минулих років, узятих на облік в органах Казначейства, у разі їх відповідності паспорту бюджетної програми.

Пунктами 7-9 Порядку № 1101 визначено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення подають щомісяця: до 25 числа регіональним органам соціального захисту населення заявки щодо потреби в бюджетних коштах для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення на наступний місяць; до 8 числа заявки щодо потреби в бюджетних коштах для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення на поточний місяць.

Регіональні органи соціального захисту населення узагальнюють отримані від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення заявки та не пізніше ніж протягом двох робочих днів подають Мінсоцполітики узагальнену заявку за встановленою ним формою в розрізі адміністративно-територіальних одиниць, за якими Мінсоцполітики не пізніше ніж протягом трьох робочих днів перераховує бюджетні кошти регіональним органам соціального захисту населення.

До адміністративно-територіальної реформи реалізація державної політики у сфері соціального захисту населення, яке проживає на території Тетіївського району Київської області, забезпечувалася Управлінням соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації, як структурним підрозділом районної держадміністрацій.

Підпунктом 10 п. 3 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-ІХ постановлено ліквідувати у Київській області: Баришівський, Білоцерківський, Богуславський, Бориспільський, Бородянський, Броварський, Васильківський, Вишгородський, Володарський, Згурівський, Іванківський, Кагарлицький, Києво-Святошинський, Макарівський, Миронівський, Обухівський, Переяслав-Хмельницький, Поліський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський, Фастівський, Яготинський райони.

Разом з тим, підпунктом 10 пункту 1 цієї ж Постанови Верховної Ради України у Київській області утворено Білоцерківський район (з адміністративним центром у місті Біла Церква) у складі територій Білоцерківської міської, Володарської селищної, Гребінківської селищної, Ковалівської сільської, Маловільшанської сільської, Медвинської сільської, Рокитнянської селищної, Сквирської міської, Ставищенської селищної, Таращанської міської, Тетіївської міської, Узинської міської, Фурсівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України та ліквідовано, зокрема, Володарський район у Київській області.

Згідно з Переліком районних державних адміністрацій, що реорганізуються шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX, що є додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1635-р від 16.12.2020 "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій", Тетіївська районна державна адміністрація реорганізується шляхом приєднання до Білоцерківської районної державної адміністрації.

19.07.2021 було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації (код 03193666) в результаті її реорганізації (номер реєстраційної дії - 1003491120014000429), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, правонаступником Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації (код 03193666) є Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації (код 03193755).

Відтак, правонаступником Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації, яке поширювало свою компетенцію на територію нині підпорядковану Тетіївській міській територіальній громаді, є Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації.

Таким чином, у спірний період забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, яке проживає на території Тетіївського району Київської області, належало до компетенції Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації, а надалі до компетенції правонаступника - Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації, оскільки саме управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який підзвітний головному розпоряднику бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми - Мінсоцполітики.

До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать й, зокрема, пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються особам, визначеним пунктом 20-4 частини першої статті 91 БК України.

Тобто, стаття 91 БК України передбачає видатки, які можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, але не передбачає прямого обов`язку всіх місцевих бюджетів на відшкодування послуг зв`язку. Тобто кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, зокрема тієї ж статті 91.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 8.18 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.01.2022 у справі № 904/138/21.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі № 640/21817/18 норма статті 91 БК України трактується подібним чином.

За таких обставин, виходячи з приписів чинного законодавства витрати на пільги з послуг зв`язку можуть фінансуватися з видатків місцевих бюджетів, проте органи місцевого самоврядування можуть робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету, а відтак відшкодування таких витрат здійснюється міською радою не в силу обов`язку, покладеного законом, а з власної ініціативи, оскільки міська рада не є уповноваженим органом у розумінні Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117. Тобто в даному випадку відшкодування витрат на послуги зв`язку є правом, а не обов`язком ради.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Вказане свідчить про те, що Тетіївська міська рада може бути відповідачем у випадку укладення відповідного договору з оператором, шляхом взяття на себе договірних зобов`язань відшкодовувати пільги на телекомунікаційні послуги або ж у разі прийняття відповідного рішення на сесії ради та у випадку можливості здійснювати такі витрати з бюджету ОТГ, проте доказів наявності таких обставин матеріали справи не містять.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем пред`явлено вимогу про стягнення 167958,38 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, до неналежного відповідача.

Разом з цим, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Однак позивач не скористався наданим йому частиною 2 ст. 48 ГПК України правом на звернення з клопотанням щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому колегія суддів вважає вірними наступні висновки суду першої інстанції.

Позивач на підтвердження понесених витрат, внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв`язку) на пільгових умовах у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 додав до позовної заяви акти звіряння за формою 3-пільга та розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, в тому числі з поіменним списком абонентів та зведені розрахунки,

З огляду на те, що з 01.10.2019 виключено п. 12 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою КМУ № 117 від 29.01.2003 , на основі якого було затверджено форму Акта звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за формою « 3-пільга», акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги (форма « 3-пільга») не є доказом в розумінні ст.ст. 76-77 ГПК України.

Слід зазначити і про те, що оскільки Тетіївська міська рада не є розпорядником коштів призначених для відшкодування витрат пільгових категорій осіб на послуги зв`язку, не має доступу до реєстру пільговиків, ці повноваження не відносяться до повноважень ради, то відповідач не мав змоги перевірити дійсність заявлених вимог щодо оплати телекомунікаційних послуг.

За таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача 167 958,38 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян у період з 01.01.2021 до 31.12.2021, відсутні. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних позовних вимог залишається без змін.

Враховуючи те, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 16 033,37 грн. та 3 % річних в сумі 3 948,35 грн. не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян у період з 01.01.2021 до 31.12.2021, то, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних вимог залишається без змін.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/1112/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/1112/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/1112/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1112/22.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.П. Козир

Є.Ю. Шаптала