Рішення

від 02.12.2022 по справі 910/17201/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2022Справа № 910/17201/21

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного підприємства "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСБП"

про стягнення заборгованості за договором у розмірі 50 562,94 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2021 року Державне підприємство "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСБП" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості за договором у розмірі 50 562,94 грн, з яких 40 800,00 грн заборгованості за невиконання договору, 5 682,94 грн пені та додаткового штрафу 4 080,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про використання електронноїторгової системи Prozorro.Продажі № 163-ЕТС-ЦБД1/2019 від 06.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 відкрито провадження у справі за вищевказаною позовною заявою, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Відповідач в установлений строк не скерував до суду відзив на позовну заяву.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 28.10.2021 була скерована судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Україна, 01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОТА РУСТАВЕЛІ, будинок 33-Б, нежиле приміщення 27, проте конверт був повернутий на адресу суду із зазначенням причини повернення "адресат вибув". Інформації щодо іншого місцезнаходження та здійснення господарської діяльності матеріали справи не містять.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про відкриття провадження у справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

06.02.2019 між Державним підприємство «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», як Адміністратором, та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОСБП», як Оператором, було укладено договір про використання Електронної торгової системи Prozorro.Продажі №163-ЕТС-ЦБД1/2019 (далі - договір) та Додаткові угоди до нього. 19.04.2019, 25.06.2019 між сторонами було укладено додаткові угоди до договору.

Відповідно до вимог пункту 6.1. договору ціна договору складається з плати на обслуговування та розвиток ETC, яка сплачується Оператором для забезпечення покриття витрат, понесених Адміністратором для належного здійснення функцій Адміністратора ETC.

До електронних аукціонів, що відбудуться після 19.04.2019 розмір плати на обслуговування та розвиток ETC складає 20% винагороди Оператора, що вираховується з гарантійного внеску, внесеного переможцем електронного аукціону, але не менше:

- 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з урахуванням податку на додану вартість, у місяць (вказаний розмір набирає чинності з 1 (першого) листопада 2019 року).

Граничні розміри винагороди Оператора визначаються Фондом.

Адміністратор не пізніше 5 числа наступного місяця виставляє рахунок Оператору за поточний місяць для перерахування плати на обслуговування та розвиток ETC. В разі проведення електронних аукціонів, у яких у поточному місяці було опубліковано договір та присвоєно статус завершений за результатами яких Оператор отримав право на винагороду, в рахунку відображається перелік таких електронних аукціонів.

Рахунок виставляється засобами електронного зв`язку, в тому числі, електронною поштою та підлягає оплаті Оператором на банківський рахунок адміністратора протягом п`яти робочих днів з дня його виставлення.

Адміністратор протягом 10 робочих днів з дня отримання від Оператора плати на обслуговування та розвиток ETC, надає Оператору Акт наданих послуг на обслуговування та розвитку ETC засобами електронного зв`язку. Оператор протягом п`яти робочих днів з моменту його отримання підписує два примірники, скріплює їх своєю печаткою (у разі наявності) та передає ці примірники на підпис Адміністратору, а в разі незгоди з ним - направляє Адміністратору письмову мотивовану відмову від підписання та належні документи (у разі наявності). Адміністратор повертає підписаний зі свого боку один примірник Акту Оператору.

У випадку не надходження на банківський рахунок Адміністратора плати на обслуговування та розвиток ETC у строки, визначені цим пунктом договору, факт надання послуг на обслуговування та розвиток ETC фіксується Адміністратором датою останнього дня календарного місяця, в якому було опубліковано договір купівлі-продажу/відступлення прав вимоги в ETC. Після цього Оператору надається Акт наданих послуг на обслуговування та розвиток ETC засобами електронного зв`язку.

30.04.2020 ДП "Прозорро.Продажі" виставило ТОВ "ОСБП" рахунок №ЦБД1-000137 від 30.04.2020 зі сплати плати на обслуговування та розвиток ETC у розмірі 20 400,00 грн. Відповідно до умов договору ДП "Прозорро.Продажі" 06.05.2020 направило засобами електронного зв`язку, а саме, електронною поштою на адресу Оператора зазначений рахунок. ТОВ "ОСБП" у визначений договором строк не виконало вимоги пункту 6.1. договору та не здійснило оплату на банківський рахунок адміністратора протягом 5 робочих днів з дня виставлення рахунку. Факт надання послуг підтверджено Актом надання послуг №ЦБД1-000137 від 30.04.2020. Даний акт направлено електронною поштою на адресу Оператора.

31.05.2020 ДП "Прозорро.Продажі" виставило ТОВ "ОСБП" рахунок №ЦБД1-000168 від 31.05.2020 зі сплати плати на обслуговування та розвиток ETC у розмірі 20 400,00 грн. Відповідно до умов договору ДП "Прозорро.Продажі" 03.06.2020 направило засобами електронного зв`язку, а саме, електронною поштою на адресу Оператора зазначений рахунок. ТОВ "ОСБП" у визначений договором строк не виконало вимоги пункту 6.1. договору та не здійснило оплату на банківський рахунок адміністратора протягом 5 робочих днів з дня виставлення рахунку. Факт надання послуг підтверджено Актом надання послуг №ЦБД1-000168 від 31.05.2020. Даний акт направлено електронною поштою на адресу Оператора.

Вищевикладені обставини стали підставою звернення із цим позовом до суду, в межах якого крім суми боргу в розмірі 40 800,00 грн, Підприємство також просить суд стягнути 5 682,94 грн пені за період з 11.10.2020 по 11.10.2021 та 4 080,00 грн штрафу

Як вказано судом вище, правом на подання відзиву Товариство не скористалось.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 17 Постанови Кабінету Міністрів України № 433 від 10.05.2018 "Про затвердження Порядку відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків" (далі - Постанова) оператор вносить на банківський рахунок адміністратора плату на розвиток електронної торгової системи, яка визначається з урахуванням податку на додану вартість та становить 20 відсотків плати за участь в електронному аукціоні, яка внесена переможцем електронного аукціону на банківський рахунок оператора.

У разі коли протягом фінансового року загальна сума отриманої адміністратором плати, що справляється з оператора на розвиток електронної торгової системи, перевищує 700 тис. гривень, розмір плати, встановленої в цьому пункті, зменшується на 50 відсотків для такого оператора. Зменшений розмір плати діє з дати отримання адміністратором платежу, що спричинив таке перевищення, до кінця фінансового року.

Плата на розвиток електронної торгової системи підлягає перерахуванню на банківський рахунок адміністратора протягом п`яти робочих днів з дати зарахування визначеної плати за участь в електронному аукціоні на банківський рахунок оператора від переможця електронного аукціону.

Відповідно до пункту 18 Постанови оператор щомісяця вносить на банківський рахунок адміністратора плату за використання електронної торгової системи у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (з урахуванням податку на додану вартість), яка підлягає перерахуванню щомісяця не пізніше 10 числа на банківський рахунок адміністратора.

На виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги у квітні 2020 року та у травні 2020 року. Факт надання та прийняття наданих послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов`язання за договором у квітні 2020 року та травні 2020 року належним чином на загальну суму 40 800,00 грн, про що свідчать акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору, положення Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, що має наслідком задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 40 800,00 грн.

Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 682,94 грн та штраф у розмірі 4 080,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями за приписами частини 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

У силу положень частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним.

Відповідно до вимог пункту 6.2. та 6.3. договору за порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, в тому числі передбачених пунктом 4.3.14 цього договору, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день порушення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % суми заборгованості або понесених збитків. Сторонами погоджено, що пеня нараховується та сплачується за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати за договором, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пунктів 6.1 та 6.2 договору нараховано, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, та заявлено до стягнення пеню та штраф за прострочку оплати послуг понад тридцять днів.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16.

Враховуючи, що положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого нормами статті 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій здійснюється у відповідності до умов договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог в цій частині.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу у розмірі 4 080,00 грн, суд встановив, що останній є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторін. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ".

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 123-126, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" про стягнення заборгованості за договором у розмірі 50 562,94 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСБП" (01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОТА РУСТАВЕЛІ, будинок 33-Б, нежиле приміщення 27; ідентифікаційний код 37569564) на користь Державного підприємства "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 22; ідентифікаційний код 42068925) 40 800,00 грн (сорок тисяч вісімсот гривень 00 копійок) заборгованості за надані послуги, 5 682,94 грн (п`ять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 94 копійки) пені, 4 080,00 грн (чотири тисячі вісімдесят гривень 00 копійок) штрафу та 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13.03.2023.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ