Рішення

від 04.04.2023 по справі 916/1741/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1741/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Керівника Біляївської окружної прокуратури (67600, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Костіна, буд. 17) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія БЛАСКО" (67663, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Усатове, вул. Енергетиків, буд. 11, код ЄДРПОУ 39383336)

про стягнення 23276,40 грн.-

за участю представників сторін:

прокурор: Ейсмонт І.С.

від позивача: Воробйова А.О., діє в порядку самопредставництва

від відповідача: не з`явився

Суть спору: Керівник Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія БЛАСКО" про стягнення 23276,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що внаслідок здійснення посадовими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача було виявлено перевищення нормативу вагових параметрів та складено відповідний акт та здійснено нарахування плати за проїзд, що складає ціну позову у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 31.08.2022 о 12:15.

26.08.2022 за вх.№17469/22 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду. У поданому відзиві відповідач просить суд залишити позов без розгляду з огляду на наступне:

- відповідач вказує, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії;

- відповідач звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу; бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк; прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу;

- відповідач зазначає, що випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави; ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави"; "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом; у рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи;

- на думку відповідача прокурором не доведено необхідність у звернення саме прокурора в інтересах держави, оскільки прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом; розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який, відповідно до пункту 3 частини першої статті 129 Конституції України, є однією з засад правосуддя, більше того, заміна прокурором органу державної влади в кожному випадку стягнення плати за проїзд є неприпустимою та фактично свідчить про небажання цілого органу державної влади виконувати покладені на них обов`язки. Таким чином, на переконання відповідача, позовна заява Керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія БЛАСКО" у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України підлягає залишенню без розгляду.

29.08.2022 за вх.№17683/22 до суду від прокурора надійшли оригінали поданих до суду в додатку до позовної заяви письмових доказів для огляду.

У судовому засіданні 31.08.2022 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 27.09.2022 о 10:30.

13.09.2023 за вх.№19336/23 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив прокурор вказує:

- прокурор із посиланням на норми законодавства та судову практику зазначає, що уповноважений орган - Укратрансбезпека, навіть після отримання повідомлення про порушення інтересів держави в бюджетній сфері, та маючи визначені Законом України "Про автомобільний транспорт", Положенням від 11.02.2015 за №103 відповідні повноваження для їх захисту, належних заходів щодо відновлення інтересів держави не вжив, з позовом про стягнення плати за проїзд до суду не звертався, у зв`язку із чим прокурор правомірно звертається із позовом з метою захисту державних інтересів у вказаній сфері;

- прокурор зауважує, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом; надмірна формалізація "інтереси держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Так, несплата відповідачем заявленої до стягнення суми коштів призведе до їх ненадходження у спеціальний фонд Державного бюджету України та, відповідно, порушить інтереси держави в бюджетній сфері та сфері забезпечення розвитку дорожнього господарства країни, що, у свою чергу, ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 роки та суттєво порушує економічні інтереси держави, у зв`язку з чим даний випадок є виключним (нездійснення захисту інтересів держави), а тому у прокурора є всі обґрунтовані підстави для пред`явлення позову в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.

У судовому засіданні 27.09.2022 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 11.10.2022 о 14:15. У судовому засіданні 11.10.2022 судом, з метою забезпечення учасникам справи реалізацію належних їм процесуальних прав на вчинення дій під час розгляду справи, у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 25.10.2022 о 14:45. У судовому засіданні 25.10.2022, з метою забезпечення учасникам справи реалізації належних їм процесуальних прав на вчинення дій під час розгляду справи, судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 09.11.2022 о 14:20.

03.11.2022 за вх.№24793/22 до суду від позивача надійшли письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях позивачем додатково наведені обставини справи та нормативне обґрунтування заявлених вимог.

У судовому засіданні 09.11.2022 судом у протокольній формі з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, винесено ухвалу в порядку ст. 250 ГПК України про призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.11.2022 о 12:10. У підготовчому засіданні 30.11.2022 судом у протокольній формі оголошено перерву до 14.12.2022 об 11:40.

14.12.2022 за вх.№28429/22 до суду від відповідача надійшли пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях відповідач просить суд прийняти до уваги дані заперечення і врахувати їх при прийнятті рішення та залишити позов прокурора без розгляду. У поданих поясненнях відповідач вказує:

- відповідач зазначає, що проаналізувавши розрахунок плати за проїзд, незрозуміло звідки взялась цифра 840 кілометрів, яка бралась за основу розрахунку розміру плати за проїзд; в самому розрахунку відсутні будь-які відомості про посилання на докази, які підтверджували б дану відстань, яка нібито була пройдена автомобілем відповідача; відповідач вважає дані відомості нічим не обґрунтованими, а відповідно і розмір плати за проїзд - таким, що не доведений жодними належними доказами. Більше того, в матеріалах справи міститься скріншот із сайту Google Maps із зазначенням нібито відстані, яку пройшов автомобіль відповідача; відповідач вважає такий доказ по справі недопустимим та таким, що не дозволяє встановити об`єктивні обставини справи, а саме - відстань, яка пройдена автомобілем, яка є важливою складовою при визначенні розміру плати за проїзд великовагових автомобілів. Відсутні будь-які докази на підтвердження того, що автомобіль відповідача рухався саме зазначеним маршрутом, а також не наведено жодних обґрунтувань чому саме маршрут, наданий працівниками прокуратури, був обраний як примірник для визначення відстані, пройденої автомобілем відповідача;

- відповідач із посиланням на норми законодавства та судової практики наголошує, що прокурором у даному випадку не доведено необхідність звернення саме прокурора в інтересах держави, а тому, на думку відповідача, позов підлягає залишенню без розгляду.

У підготовчому засіданні 14.12.2022 у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 177 ГПК України про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та у порядку ст. 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 24.01.2023 о 12:45.

18.01.2023 за вх.№1693/23 до суду від позивача надійшли пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях позивач вказує:

- позивач зазначає, що у розрахунку плат за проїзд позивачем правомірно враховано відстань усього маршруту, у зв`язку із тим, що завантажуючи транспортний засіб з перевищенням вагових норм у м. Ковель, Волинської області перевізник мав намір проїхати до м. Одеси з відповідним порушенням без отримання дозволу; приведення габаритно-вагових параметрів до норми залежить виключно від волі автомобільного перевізника (уповноваженої ним особи, водія); в той же час відповідачем не спростовано, що після зважування транспортного засобу водій не скористався своїм правом, передбаченим п.23 Порядку №879, та не привів вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб, що було б підставою для застосування плати за проїзд виключно за пройдену частину маршруту;

- позивач наголошує, що відповідач був обізнаний про перевищення вагових параметрів, оскільки в товарно-транспортній накладній серії АКВ №4857238 від 30.12.2020, яка надавалась водієм під час перевірки, було зазначено вагу транспортного засобу з вантажем 26 тон, у той час як за результатами зважування транспортного засобу, які зафіксовано в талоні про зважування, встановлено загальну масу - 26,25 тон, при нормативно допустимих 24 тони;

- позивач зауважує, що відстань, покладена у розрахунок, була застосована згідно даних, наведених у супровідних документах на вантаж, а саме: товарно-транспортній накладній від 30.12.2020 АКВ №4857238, яка була надана водієм транспортного засобу Загороднюком Олександром Васильовичем посадовим особам Укртрансбезпеки під час рейдової перевірки та згідно відомостей зазначеної ТТН пунктом навантаження визначено місто Ковель, а пунктом розвантаження - Одеський морський торговельний порт (м. Одеса). Враховуючи місце проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, посадовими особами Укртрансбезпеки, згідно відомостей ТТН, визначено маршрут, який мав пройти транспортний засіб відповідача;

- на переконання позивача, нарахована плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідачу на загальну суму 672 євро, відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2017;

- позивач із посиланням на норми законодавства та судову практику вказує, що заходи по стягненню плати за проїзд у судовому порядку посадові особи Укртрансбезпеки мають право вживати починаючи з 01.10.2021, тому вказані обставини свідчать про нездійснення Укртрансбезпекою захисту інтересів держави шляхом стягнення плати за проїзд в судовому порядку, що підтверджує наявність "виключного випадку" для звернення прокурора з позовом до суду. Тому участь прокурора у даній справі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великого числа громадян.

20.01.2023 за вх.№2023/23 до суду від прокурора надійшли заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. У поданих запереченнях прокурором наведені додаткові доводи стосовно визначення пройденої відстані під час розрахунку плати за проїзд та стосовно повноважень прокурора здійснювати представництво інтересів держави у даній справі.

У підготовчому засіданні 24.01.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 17.02.2023 о 10:30.

У підготовчому засіданні 17.02.2023 судом було розглянуто клопотання відповідача про залишення позову прокурора без розгляду та у протокольній формі відмовлено у його задоволенні, оскільки в даному випадку Державною службою України з безпеки на транспорті належним чином не здійснено захист інтересів держави, позов до відповідача нею подано не було, а прокурором при пред`явленні даного позову було додержано вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

У підготовчому засіданні 17.02.2023 судом у протокольній формі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.03.2023 о 12:10. У судовому засіданні 15.03.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 04.04.2023 о 10:10.

У судовому засіданні 04.04.2023 прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити.

У судове засідання 04.04.2023 відповідач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов`язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/1741/22 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 04.04.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Між тим, повний текст рішення складено 21.04.2023 у зв`язку з наслідками введенням в м. Одесі екстрених відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об`єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді, нестабільність в роботі системи діловодства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника позивача, господарський суд встановив:

30.12.2020 посадовими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №011987 від 23.12.2020 та щотижневого графіку від 23.12.2020, проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та на 132 км а/д М19 було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Scania 124, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з причепом марки Wielton NS 34P, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 .

За результатом перевірки складено:

- акт №244814 від 30.12.2020 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення: ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" під час надання послуг з перевезення вантажу згідно ТТН №485723 від 30.12.2020, з перевищенням вагових обмежень, а саме: навантаження на осі 26,25 т при допустимих 24 т, відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільним транспортом дорогами України, виданий компетентним уповноваженим органом; у тому числі порушення: перевищення встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% включно, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу; акт підписано посадовими особами позивача та водієм ОСОБА_1 ;

- талон про зважування №20220 від 30.12.2020;

- довідку №0016964 від 30.12.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в якій зафіксовано наступні навантаження на осі: 1) 6,9 т; 2) 11,2 т; 3) 8,55 т; 4) 8,6 т; 5) 9,1 т; повна маса транспортного засобу склала 44,35 т;

- акт №036684 від 30.12.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в п.8 якого відображено: нормативно допустима повна маса - 44 т, фактична повна маса - 44,35 т; в п.10 якого відображено осьові навантаження; акт підписано посадовими особами позивача та водієм Загороднюком О.В.;

- розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №1 від 30.12.2020, згідно акту №036684 від 30.12.2020, відповідно до якого всього до сплати - 672 євро та зазначено необхідність провести оплату протягом 30 календарних днів в гривневому еквіваленті до офіційного курсу НБУ на момент розрахунку.

В матеріалах справи наявна товарно-транспортна-накладна №4857238 від 30.12.2020, в якій визначено автомобільного перевізника - ТОВ "Транспортна компанія БЛАСКО" та, зокрема, визначено, що маса брутто - 26,0 т; пункт навантаження - м. Коваль; пункт розвантаження - Одеський морський торгівельний порт.

Також в матеріалах справи наявні свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

В матеріалах справи наявне свідоцтво №34-00/1382 про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки типу Cheklodefreeweigh зав.№008215, чинне до 01.07.2021.

За наданими показниками валютного ринку станом на 30.12.2020 курс гривні до 1 євро становив 34,6375 грн.

Листом від 09.07.2020 позивач повідомив відповідача про необхідність вжиття заходів по сплаті 23726,40 грн. нарахованої плати за проїзд та повідомив, що в іншому випадку Укртрансбезпека в порядку взаємодії з органами прокуратури буде вживати заходів щодо примусового стягнення в судовому порядку. Доказів сплати відповідачем заявленої до стягнення суми матеріали справи не містять.

07.02.2022 за вих.№7909/822/24-22 Відділом державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті направлено лист Одеській обласній прокуратурі, в якому, з метою захисту інтересів держави, надано інформацію щодо несплаченого нарахування плати за проїзд транспортного засобу з перевищенням вагових та/або габаритних вагових параметрів ТОВ "Транспортна компанія БЛАСКО", код ЄДРПОУ 39383336 у розмірі 672 євро.

27.05.2022 за вих.№56-1488ВИХ-22 Біляївська окружна прокуратура направила лист Державній службі України з безпеки на транспорті стосовно стягнення з ТОВ "Транспортна компанія БЛАСКО" 672 євро нарахованої плати за проїзд транспортного засобу з перевищенням вагових та/або габаритних вагових параметрів та повідомлення про вжиття відповідних заходів, направлених на реальний захист та поновлення інтересів держави.

15.06.2022 за вих.№2577/86.3/15-22 Державна служба України з безпеки на транспорті у відповідь на лист Біляївської окружної прокуратури за вих.№56-1488ВИХ-22 повідомила, що станом на 15.06.2022 ТОВ "Транспортна компанія БЛАСКО" не сплачено у добровільному порядку плату за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 672 євро (еквівалентно 23726,40 грн.).

30.06.2022 Біляївською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено Державній службі України з безпеки на транспорті повідомлення №56-1891вих-22 про те, що прокурором підготовлено позовну заяву в інтересах державі в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ТОВ "Транспортна компанія БЛАСКО" про стягнення 23726,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор у позовній заяві вказує на несплату відповідачем заявленої до стягнення суми нарахованої плати за проїзд транспортного засобу з перевищенням вагових та/або габаритних вагових параметрів, враховуючи також нездійснення уповноваженими суб`єктами належного захисту інтересів держави.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Отже, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до п.1, п/п 2 п.5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, прокурор звернувся до позивача з повідомленням від 30.06.2022 в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутися до суду із відповідним позовом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", для представництва прокурором інтересів держави в суді та можливості розгляду позовних вимог по суті.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Закон України "Про автомобільний транспорт" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту та відповідно до ст. 6 якого визначено, що Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України; Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок) (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) та визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно з п/п 3-4 п.2 Порядку великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (Офіційний вісник України, 2001, №41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

За п.3 Порядку габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до п.21 Порядку (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

У відповідності до п.п. 26-28 Порядку кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір", який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу. Погодження маршруту видається після внесення в установленому розмірі плати за проїзд. У разі прийняття рішення про відмову перевізника від проїзду за погодженим маршрутом внесена плата за проїзд не повертається.

За п.30 Порядку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Згідно з п.31 Порядку при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази. Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

У відповідності до п.п. 37, 41 Порядку учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством. Дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Згідно з ч.3 ст. 5, ст. 7 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За ч.1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч.3 ст. 225 ГК України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

При цьому визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №926/16/19.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 06.06.2018 у справі №820/1203/17 та від 12.02.2020 у справі №917/210/19 звернула увагу на те, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом, відповідач - ТОВ "Транспортна компанія БЛАСКО" є власником транспортного засобу, відносно якого було проведено габаритно-ваговий контроль, за результатом якого складено передбачені Порядком №879 документи та встановлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Розмір плати за проїзд визначено позивачем відповідно до вищезазначених норм Порядку №879, сума якої становить 672 євро в гривневому еквіваленті станом на 30.12.2020. Перевіривши розрахунок, суд дійшов висновку про його правомірність. Відповідачем зазначений розрахунок методологічно або арифметично не спростовано.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд вказує, що відповідачем не було надано належних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його власності та не надано також доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування суми збитків, встановивши правомірність розрахунку заявленої суми, господарський суд дійшов висновку про підставність та необхідність задоволення заявлених Керівником Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті позовних вимог про стягнення з відповідача до Державного бюджету України 23276,40 грн.

Посилання відповідача на неправильний розрахунок плати за проїзд не приймаються судом до уваги, оскільки вказані обставини спростовуються матеріалами справи, встановленням правовірності розрахунку та відповідності його Порядку. Інші доводи відповідача не створюють підстав для звільнення відповідача від відповідальності за перевищення нормативу вагових параметрів, що в даному випадку допущено відповідачем та встановлено судом на підставі наявних матеріалів справи.

Іншого відповідачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Керівника Біляївської окружної прокуратури задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія БЛАСКО" (67663, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Усатове, вул. Енергетиків, буд. 11, код ЄДРПОУ 39383336) на користь державного бюджету (ГУК у Волин. Обл/м.Луцьк/22160100, код ЄДРПОУ 38009371; номер рахунку UA328999980313191216000003550; код класифікації доходів бюджету 22160100) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 23276 /двадцять три тисячі двісті сімдесят шість/ грн. 40 коп.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія БЛАСКО" (67663, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Усатове, вул. Енергетиків, буд. 11, код ЄДРПОУ 39383336) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) 2481 /дві тисячі чотириста вісімдесят одну/ грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21 квітня 2023 р.

Суддя Ю.С. Бездоля