Постанова

від 04.10.2023 по справі 916/1741/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1741/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого): Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Бласко" не з`явився;

Від прокуратури Ейсмонт І.С.;

Від Державної служби України з безпеки на транспорті Воробйова А.О.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Бласко"

на рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 року

по справі №916/1741/22

за позовом Керівника Біляївської окружної прокуратури (67600, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Костіна, буд. 17) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія БЛАСКО (67663, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Усатове, вул. Енергетиків, буд. 11, код ЄДРПОУ 39383336)

про стягнення 23 276,40 грн.,

(суддя першої інстанції: Бездоля Ю.С., дата та місце прийняття рішення: 04.04.2023, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп.Шевченка, 29),

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Керівник Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія БЛАСКО про стягнення 23276,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що внаслідок здійснення посадовими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача було виявлено перевищення нормативу вагових параметрів та складено відповідний акт та здійснено нарахування плати за проїзд, що складає ціну позову у даній справі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №916/1741/22 позовні вимоги Керівника Біляївської окружної прокуратури задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія БЛАСКО на користь державного бюджету плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 23276,40 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія БЛАСКО на користь Одеської обласної прокуратури 2481 грн. судового збору.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не було надано належних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його власності та не надано також доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування суми збитків.

Встановивши правомірність розрахунку заявленої суми, господарський суд зазначив про підставність та необхідність задоволення заявлених Керівником Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті позовних вимог про стягнення з відповідача до Державного бюджету України 23276,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Бласко" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №916/1741/22 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На переконання відповідача, рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку із неповнотою з`ясування обставин справи, а також у зв`язку із не правильним застосуванням судом норм матеріального права та не дотриманням норм процесуального права.

Відповідач у своїй скарзі дублює правову позицію, викладену в суді першої інстанції, зазначаючи, що незрозумілим є яким чином було здійснено розрахунок розміру плати за проїзд. В самому розрахунку відсутні будь-які відомості про посилання на докази, які підтверджували б відстань (840 км.), яка нібито була пройдена автомобілем відповідача. Відповідач вважає дані відомості нічим не обґрунтованими, а відповідно і розмір плати за проїзд таким, що не доведений жодними належними доказами. Більше того, в матеріалах справи міститься скріншот із сайту Google Maps із зазначенням нібито відстані, яку пройшов автомобіль відповідача. Відповідач вважає такий доказ по справі недопустимим та таким, що не дозволяє встановити об`єктивні обставини справи, а саме - відстань, яка пройдена автомобілем, яка є важливою складовою при визначенні розміру плати за проїзд великовагових автомобілів. Відсутні будь-які докази на підтвердження того, що автомобіль відповідача рухався саме зазначеним маршрутом, а також не наведено жодних обґрунтувань чому саме маршрут, наданий працівниками прокуратури, був обраний як примірник для визначення відстані, пройденої автомобілем відповідача.

Апелянт також звертає увагу суду, що позивачем по справі не було достатнім чином доведено той факт, що ваговий комплекс, яким здійснювалось зважування автомобіля відповідача, відповідає чинним вимогам законодавства та пройшли відповідну сертифікацію на території України.

На переконання заявника, жоден додаток до позовної заяви не дає змогу встановити зв`язок між самим фактом зважування, приладом яким це зважування проводились, а також будь-які докази, які б могли підтвердити що конкретний автомобіль проходив зважування на конкретному зважувальному комплексі, документи про повірку якого додано до позовної заяви.

Таким чином, на думку апелянта, позивачем не надано достатніх доказів, необхідних для встановлення дійсно об`єктивних обставин справи, а тому відповідач вважає, що суд першої інстанції неналежним чином та неповно дослідив надані по справі докази, що призвело до прийняття незаконного рішення.

З огляду на вищезазначене, апелянт вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №916/1741/22 підлягає скасуванню з прийняттям судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Бласко" на рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 року по справі №916/1741/22 залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст.258 Господарського процесуального кодексу України, та роз`яснено, що у випадку неусунення скаржником вказаних недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто апелянту.

13.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Бласко" надійшла заява про усунення недоліків, допущених при поданні апеляційної скарги, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3721,50 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Бласко" на рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 року по справі №916/1741/22; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1741/22.

07.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Керівника Біляївської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У своєму відзиві прокурор просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Бласко" на рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 року по справі №916/1741/22, вважає доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, необґрунтованими, а рішення законним та таким що підлягає залишенню без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Бласко" на рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 року по справі №916/1741/22 на 19.09.2023 року о 14-00 год.

Разом із тим, у зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії суддів Діброви Г.І. у відрядженні, судове засідання призначене на 19.09.2023 року о 14-00 не відбулось, про що помічником судді складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 відкладено розгляд справи №916/1741/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Бласко" на рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 на іншу дату, судове засідання по справі призначено на 04.10.2023 року об 11-30 год.

В судове засідання 04.10.2023 з`явились прокурор та представник позивача. Прокурор підтримав доводи та вимоги, викладені ним письмово, представник позивача підтримав правову позицію прокурора, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представника прокуратури та позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

30.12.2020 посадовими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №011987 від 23.12.2020 та щотижневого графіку від 23.12.2020, проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та на 132 км а/д М19 було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Scania 124, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з причепом марки Wielton NS 34P, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 .

За результатом перевірки складено:

- акт №244814 від 30.12.2020 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення: ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт під час надання послуг з перевезення вантажу згідно ТТН №485723 від 30.12.2020, з перевищенням вагових обмежень, а саме: навантаження на осі 26,25 т при допустимих 24 т, відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільним транспортом дорогами України, виданий компетентним уповноваженим органом; у тому числі порушення: перевищення встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% включно, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу; акт підписано посадовими особами позивача та водієм ОСОБА_1 ;

- талон про зважування №20220 від 30.12.2020;

- довідку №0016964 від 30.12.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в якій зафіксовано наступні навантаження на осі: 1) 6,9 т; 2) 11,2 т; 3) 8,55 т; 4) 8,6 т; 5) 9,1 т; повна маса транспортного засобу склала 44,35 т;

- акт №036684 від 30.12.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в п.8 якого відображено: нормативно допустима повна маса - 44 т, фактична повна маса - 44,35 т; в п.10 якого відображено осьові навантаження; акт підписано посадовими особами позивача та водієм ОСОБА_1 ;

- розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №1 від 30.12.2020, згідно акту №036684 від 30.12.2020, відповідно до якого всього до сплати - 672 євро та зазначено необхідність провести оплату протягом 30 календарних днів в гривневому еквіваленті до офіційного курсу НБУ на момент розрахунку.

В матеріалах справи наявна товарно-транспортна-накладна №4857238 від 30.12.2020, в якій визначено автомобільного перевізника - ТОВ Транспортна компанія БЛАСКО та, зокрема, визначено, що маса брутто - 26,0 т; пункт навантаження - м. Коваль; пункт розвантаження - Одеський морський торгівельний порт.

Також в матеріалах справи наявні свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

В матеріалах справи міститься свідоцтво №34-00/1382 про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки типу Cheklodefreeweigh зав.№008215, чинне до 01.07.2021.

За наданими показниками валютного ринку станом на 30.12.2020 курс гривні до 1 євро становив 34,6375 грн.

Листом від 09.07.2020 позивач повідомив відповідача про необхідність вжиття заходів по сплаті 23726,40 грн. нарахованої плати за проїзд та повідомив, що в іншому випадку Укртрансбезпека в порядку взаємодії з органами прокуратури буде вживати заходів щодо примусового стягнення коштів в судовому порядку. Доказів сплати відповідачем заявленої до стягнення суми матеріали справи не містять.

07.02.2022 за вих.№7909/822/24-22 Відділом державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті направлено лист Одеській обласній прокуратурі, в якому, з метою захисту інтересів держави, надано інформацію щодо несплаченого нарахування плати за проїзд транспортного засобу з перевищенням вагових та/або габаритних вагових параметрів ТОВ Транспортна компанія БЛАСКО, код ЄДРПОУ 39383336 у розмірі 672 євро.

27.05.2022 за вих.№56-1488ВИХ-22 Біляївська окружна прокуратура направила лист Державній службі України з безпеки на транспорті стосовно стягнення з ТОВ Транспортна компанія БЛАСКО 672 євро нарахованої плати за проїзд транспортного засобу з перевищенням вагових та/або габаритних вагових параметрів та повідомлення про вжиття відповідних заходів, направлених на реальний захист та поновлення інтересів держави.

15.06.2022 за вих.№2577/86.3/15-22 Державна служба України з безпеки на транспорті у відповідь на лист Біляївської окружної прокуратури за вих.№56-1488ВИХ-22 повідомила, що станом на 15.06.2022 ТОВ Транспортна компанія БЛАСКО не сплачено у добровільному порядку плату за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 672 євро (еквівалентно 23726,40 грн.).

30.06.2022 Біляївською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру направлено Державній службі України з безпеки на транспорті повідомлення №56-1891вих-22 про те, що прокурором підготовлено позовну заяву в інтересах державі в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ТОВ Транспортна компанія БЛАСКО про стягнення 23726,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Закон України Про автомобільний транспорт (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту та відповідно до ст. 6 якого визначено, що Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України; Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 29 Закону України Про дорожній рух (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок) (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) та визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно з п/п 3-4 п.2 Порядку великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (Офіційний вісник України, 2001, №41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

За п.3 Порядку габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до п.21 Порядку (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

У відповідності до п. п. 26-28 Порядку кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу. Погодження маршруту видається після внесення в установленому розмірі плати за проїзд. У разі прийняття рішення про відмову перевізника від проїзду за погодженим маршрутом внесена плата за проїзд не повертається.

За п.30 Порядку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Згідно з п.31 Порядку при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази. Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

У відповідності до п.п. 37, 41 Порядку учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством. Дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Згідно з ч.3 ст. 5, ст. 7 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За ч.1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч.3 ст. 225 Господарського кодексу України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

При цьому визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №926/16/19.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 06.06.2018 у справі №820/1203/17 та від 12.02.2020 у справі №917/210/19 звернула увагу на те, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

У відповідності до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як було встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом - ТОВ Транспортна компанія БЛАСКО є власником транспортного засобу, відносно якого було проведено габаритно-ваговий контроль, за результатом якого складено передбачені Порядком №879 документи та встановлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Розмір плати за проїзд визначено позивачем відповідно до вищезазначених норм Порядку №879, сума якої становить 672 євро в гривневому еквіваленті станом на 30.12.2020. Перевіривши розрахунок, суд дійшов висновку про його правомірність. Відповідачем зазначений розрахунок методологічно або арифметично спростовано не було.

Перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не було надано належних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його власності та не надано також доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування суми збитків, встановивши правомірність розрахунку заявленої суми, апеляційний суд дійшов висновку про підставність заявлених Керівником Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті позовних вимог про стягнення з відповідача до Державного бюджету України 23276,40 грн.

Посилання апелянта на неправильний розрахунок плати за проїзд не приймаються судом до уваги, оскільки вказані обставини спростовуються матеріалами справи, встановленням правовірності розрахунку та відповідності його Порядку. Інші доводи відповідача не створюють підстав для звільнення відповідача від відповідальності за перевищення нормативу вагових параметрів, що в даному випадку допущено відповідачем та встановлено судом на підставі наявних матеріалів справи.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, щодо не доведення позивачем того факту, що ваговий комплекс, яким здійснювалось зважування автомобіля відповідача, відповідає вимогам законодавства та пройшли сертифікацію на території України, з огляду на наступне.

В матеріалах справи міститься свідоцтво про перевірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №33-00/1382 типу CHEKLODEFREEWEIGH Зав.№008215, чинне до 01.07.2021. Остання повірка ваг була здійснена 01.07.2020. Повірка підтверджується підписом і відтиском повірочного тавра державного повірителя по експлуатації ваг, тому станом на дату проведення зважування транспортного засобу відповідача (30.12.2020) метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідала вимогам нормативно-технічної документації, а саме вимогам ДСТУ 29329-92 "Ваги для статичного зважування. Загальні технічні вимоги". Вказане зважувальне обладнання пройшло також оцінку відповідальності Технічному регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 №94.

Таким чином, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу відповідача, здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, у зв`язку із чим є придатним до застосування.

Отже, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Бласко" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 року по справі №916/1741/22 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Бласко" на рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 року по справі №916/1741/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 року по справі №916/1741/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.10.2023 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді:Г.І. Діброва

А.І. Ярош