Рішення

від 18.04.2023 по справі 918/1077/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1077/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Приватного акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" (вул. Новокостянтинівська, 20, м. Київ 80, 04080, код ЄДРПОУ 41946011) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінекс Груп" (вул. Поповича, 11, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 38105693) про стягнення 2 196 000 грн 00 коп.

представники:

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

19.12.2022 до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Приватного акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінекс Груп" про стягнення 2 196 000 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про закупівлю товару № 563-ДКЕМ-ТМЦ від 20.12.2021, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 1 756 800 грн 00 коп. попередньої оплати та 439 200 грн 00 коп. штрафу.

Ухвалою від 22.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/1077/22. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Рішенням від 28.03.2023 позов задоволено. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінекс Груп" на користь Приватного акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" 2 196 000 грн 00 коп. (з яких: 1 756 800 грн 00 коп. попередня оплата та 439 200 грн 00 коп. штрафу), а також 32 940 грн 00 коп. судового збору.

04.04.2023 від представника Приватного акціонерного товариств "ДТЕК Київські електромережі" на поштову адресу суду надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 918/1077/22, у якій адвокат Халимон С. просить суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідача на користь позивача 30 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається із відмітки відділення поштового зв`язку, означена заява направлена до суду 30.03.2023, тобто в межах процесуального строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Ухвалою від 04.04.2023 призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.04.2023 заяву представника Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 918/1077/22. Запропоновано відповідачу до 17.04.2023 надати письмові пояснення щодо поданої представником позивача заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 918/1077/22.

12.04.2023 від представника позивача адвоката Халимона С.В. надійшла заява про проведення судового засідання без його участі.

18.04.2023 судом встановлено, що позивач та відповідач у справі не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання.

Позивач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення даного засідання, що підтверджується довідкою про надіслання на його електронну адресу ухвали від 04.04.2023. З матеріалів справи вбачається, що позивач зазначив свою офіційну електронну адресу. Якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Таку позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30.11.2022, справа № 759/14068/19.

Із адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінекс Груп" (вул. Поповича, 11, м. Рівне, 33001) повернувся конверт із ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.04.2023 із зазначенням причин повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Факт неотримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали від 04.04.2023 у даній справі стороною та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, господарським судом вчинено заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, а неотримання ухвали від 04.04.2023 відповідачем у справі є наслідком бездіяльності щодо її належного отримання. З огляду на викладене, в розумінні вимог ГПК України вказана ухвала вважається врученою відповідачу належним чином.

Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою та зважаючи на наявність вказаної заяви позивача, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу без участі представників позивача та відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За змістом частин 1, 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд зазначає, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує дотримання принципу змагальності, сприяє обізнаності іншої сторони про приблизну суму судових витрат, яка може бути покладена на неї за результатами розгляду справи, надає можливість іншій стороні підготуватися до спростування чи доведення неспівмірності судових витрат, остаточний розмір яких, проте, може визначатись та доводитись в процесі розгляду справи та не відповідати розміру, вказаному у попередньому розрахунку.

Як вбачається із матеріалів справи, у позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, яка складається із витрат на оплату професійної правової (правничої) допомоги у розмірі 40 000 грн 00 коп.

У п. 4 прохальної частини позовної заяви позивач просив суд здійснити розподіл судових витрат.

Господарський суд Рівненської області 28.03.2023 ухвалив судове рішення у даній справі, згідно з яким позовні вимоги задовольнив повністю.

Як встановлено судом, заява представника позивача про стягнення витрат понесених по оплаті професійної правничої допомоги у справі із доказами понесення таких витрат надійшла до суду 04.04.2023, дата оформлення у відділенні поштового зв`язку 30.03.2023, тобто в межах процесуального строку, встановленого законом.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

При цьому відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, та надання цією стороною необхідних доказів або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Така заява про відшкодування (компенсацію, стягнення, розподіл) судових витрат, про намір подати докази на підтвердження витрат після ухвалення рішення в будь-якому випадку має бути подана (зроблена) до закінчення судових дебатів у справі.

При цьому перевірка поданих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом лише у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 927/26/18, від 09.07.2019 у справі №922/4366/16, ухвала Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/13193/19, ухвала Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 910/16513/21).

Судом встановлено, що представник позивача до ухвалення рішення (у судовому засіданні 28.03.2023) у справі виявив намір про подання у майбутньому доказів понесених судових витрат, а саме протягом 5 днів після ухвалення рішення у даній справі у порядку передбаченому абз. 2 ч. 8 ст. 129, ч. 1 ст. 221 ГПК України, та вчинив відповідну заяву в усному порядку.

Отже, стороною позивача дотримано порядок, встановлений абз. 2 ч. 8 ст. 129, ч. 1 ст. 221 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи зазначені норми права, суд розглядає заяву представника позивача про стягнення витрат понесених по оплаті професійної правничої допомоги у справі після ухвалення рішення у даній справі.

Господарський суд, розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, прийшов до висновку про її задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 1-3 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження обсягу наданих послуг з надання правової допомоги та їх вартості, які позивач поніс у зв`язку з розглядом цієї справи, Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" долучено наступні документи:

- Договір про надання правової допомоги № 308-20 від 15.04.2020;

- додаткову угоду № 2 від 30.12.2020;

- додаткову угоду № 3 від 28.04.2021;

- додаткову угоду № 4 від 24.12.2021;

- додаткову угоду № 6 від 19.12.2022;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Халимона С.В.;

- довіреність адвоката Халимона С.В. на представництво інтересів Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі";

- витяг із Єдиного реєстру адвокатів України щодо облікових даних адвоката Халимона С.В;

- Акт № 79 від 29.03.2023 за Договором про надання правової допомоги № 308-20 від 15.04.2020, який містить посилання на справу № 918/1077/22.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.04.2020 між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" та Адвокатським об`єднанням "Перший радник" укладено Договір № 308-20 про надання правової допомоги.

Додатковою угодою № 3 від 28.04.2021 до Договору Договір викладено в новій редакції.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.04.2021 до Договору, приймання-передача послуг за цим Договором здійснюється Сторонами за актами наданих послуг, що є підтвердженням надання правової допомоги за цим Договором. Враховуючи складність справи, значення справи для Клієнта, часу витраченого адвокатом на надання послуг Сторони відображають в Акті наданих послуг опис наданих послуг, та їх загальну вартість (розмір гонорару).

Розмір гонорару, який мас сплатити Клієнт, визначається згідно з Актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правова допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін. Вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній справі може визначатись погодинно або у фіксованому розміні. Вартість наданих послуг може визначатись окремо у кожній справі та кожній судовій інстанції (в якій розглядалась справа), про що складається відповідний Акт наданий послуг (п.п, 4.2-4.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.04.2021 до Договору).

Згідно з п. 4.6 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.04.2021 до Договору оплата наданих Послуг та компенсація витрат здійснюється Клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами Актів наданих послуг впродовж 15 календарних днів, з моменту вступурішення судупо справі, в межах якої надавалась правова допомога, в законну силу.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

У ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Як вбачається із матеріалів справи, адвокат та клієнт підписали між собою Акт № 79 приймання-передачі послуг від 29.03.2023 за Договором про надання правової допомоги № 308-20 від 15.04.2020.

З даного Акту вбачається, що позивач прийняв, а адвокат надав йому професійну правову допомогу загальною кількістю 6 годин наступного змісту:

- надання клієнту консультації щодо стратегії захисту та представництва його інтересів в суді (кількість годин - 1 година);

- роз`яснення клієнту правової позиції по судовій справі та узгодження її з клієнтом (кількість годин - 0,5 годин);

- збір доказів по справі, підготовка та оформлення позовної заяви (кількість годин - 2 години);

- підготовка заяви про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції - (кількість годин - 0,2 години);

- підготовка заяви про виправлення описки в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 07.02.2023 (кількість годин - 0,3 години);

- представництво інтересів позивача в судовому засіданні 07.03.2023 в режимі відеоконференції (кількість годин - 0,3 години);

- представництво інтересів позивача в судовому засіданні 28.03.2023 в режимі відеоконференції (кількість годин - 0,3 години);

- підготовка та оформлення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (кількість годин - 1,5 години).

Водночас у Акті № 79 приймання-передачі послуг від 29.03.2023 сторони дійшли згоди про фіксовану вартість наданих адвокатом виконавця послуг. Розмір гонорару складає 30 000 грн 00 коп. Клієнт претензій по об`єму, якості та строкам надання послуг не має.

Як встановлено судом, на підтвердження повноважень на представництво інтересів позивача в матеріалах справи містяться:

- витяг із Єдиного реєстру адвокатів від 20.08.2019;

- довіреність № 53/2022 від 14.03.2022, видана Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" для представлення його інтересів адвокатом Халимоном Станіславом Володимировичем;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6878/10 від 05.09.2018, видане Халимону Станіславу Володимировичу.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В матеріалах справи відсутні письмові заперечення відповідача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на оплату послуг адвоката у загальному розмірі 30 000 грн 00 коп.

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Ла-вентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того чи була їх сума обґрунтованою.

У даному випадку суд приймає до уваги, ті обставини, що адвокат та клієнт (замовник, позивач), керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, погодили між собою фіксований розмір такої допомоги - 30 000 грн 00 коп.

Суд враховує, що клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Проте, інший учасник у справі, на якого просить Клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19, від 09.02.2021 року у справі №922/3628/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату адвокатських послуг суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Матеріалами справи стверджено, що для позивача були надані правові послуги адвокатом Халимоном Станіславом Володимировичем.

Також представник позивача був присутній у судових засіданнях 07.032023 та 28.03.2023 у режимі відеоконференції.

Судом встановлено, що документи, які були подано від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" підписані її представником - адвокатом Халимоном Станіславом Володимировичем, а саме позовна заява (вх. № 4173/22 від 19.12.2022); заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (вх. № 4353/22 від 30.12.2022); заява про розгляд справи без участі вх. № 1282/23 від 07.02.2023; заява про виправлення описки у судовому рішенні вх. № 884/23 від 22.02.2023; заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу вх. № 1668/23 від 04.04.2023; заява про проведення засідання у відсутності особи, яка бере участь у справі вх. № 3394/23 від 12.04.2023.

Частина 3 ст.126 ГПК визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із наданого представником позивача Акту приймання-передачі послуг вбачається обсяг наданої професійної правничої допомоги адвоката Халимона Станіслава Володимировича.

Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі № 823/2638/18 та від 09.07.2019 року у справі № 923/726/18).

Водночас, суд констатує, що у Акті № 79 приймання-передачі послуг від 29.03.2023 за Договором про надання правової допомоги № 308-20 від 15.04.2020 сторони погодили розмір адвокатського гонорару у фіксованій сумі - 30 000 грн 00 коп.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Суд зауважує, що при погодженому між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованому розмірі гонорару останній обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги, що виключає необхідність відображення інформації про понесені адвокатом витрати часу по кожному з видів робіт (наданих послуг) в детальному описі робіт (наданих послуг) чи іншому документі, що містить такий детальний опис. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.

Відтак оскільки як вбачається із Акту № 79 приймання-передачі послуг від 29.03.2023 між позивачем та його адвокатом узгоджено фіксований розмір гонорару, що становить 30 000 грн 00 коп., а відтак означене вказує на те, що дана сума не потребує надання детального опису робіт.

З огляду на викладене, суд не надає оцінку правовій допомозі, яка визначена у Акті № 79 приймання-передачі послуг від 29.03.2023 за Договором про надання правової допомоги № 308-20 від 15.04.2020 щодо її видів та часу, витраченого адвокатом.

Частина 3 ст. 126 ГПК визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 дійшла висновку про те, чи детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, у разі, якщо сторони погодили оплату у фіксованій сумі суду надавати не обов`язково.

Щодо наданих доказів оплати гонорару адвоката у розмірі 30 000 грн 00 коп. - суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, де зазначено, що за висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК).

Господарський суд розцінює заяву позивача як таку, що відповідає критеріям розумності, а заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката Халимона Станіслава Володимировича є таким, що співмірний із складністю справи та виконаною роботою, не є надмірним чи завищеним.

Суд зауважує, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд констатує, що відповідач не надав суду доказів та/або обґрунтувань, у тому числі власних розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність здійсненого заявником розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У п. 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пу. 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову.

Суд дійшов висновку, що витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката позивача у розмірі 30 000 грн 00 коп. є витратами на професійну правничу допомогу у справі № 918/1077/22 відповідно до ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, при цьому згідно з ст. ст. 126, 129 ГПК України - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони витрати на професійну правничу допомогу.

Водночас, суд вважає заявлений до відшкодування розмір судових витрат 30 000 грн 00 коп. не є надмірним та завищеним, а навпаки - є розумним та обґрунтованим. Витрати є реальними та необхідними.

Суд враховує, що позивач прийняв без заперечень надану йому адвокатом Халимоном Станіславом Володимировичем правову допомогу без зауважень та погодив її розмір - 30 000 грн 00 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не збільшив суму витрат, яку вказував у позовній заяві як орієнтовну (40 000 грн 00 коп.) та заявив до стягнення з відповідача судові витрати на професійну (правничу) допомогу адвоката у розмірі 30 000 грн 00 коп.

Вказана сума понесених витрат позивачем на професійну (правничу) допомогу адвоката відповідача підтверджена належними та допустимими доказами.

Надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, зокрема, критеріям розумності, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є стягнення з відповідача на користь 30 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 196, 202, 222, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 918/1077/22 - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінекс Груп" (вул. Поповича, 11, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 38105693) на користь Приватного акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" (вул. Новокостянтинівська, 20, м. Київ 80, 04080, код ЄДРПОУ 41946011) 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. витрат на оплату професійної правової (правничої) допомоги.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 24.04.2023.

Суддя Романюк Ю.Г.