Рішення

від 25.04.2023 по справі 927/39/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

25 квітня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/39/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.

за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРТЕВА АГРІСАЄНС Україна", код ЄДРПОУ 31352075

вул. Сагайдачного Петра, 1, м. Київ, 04070

адреса для листування: вул. Жилянська, 68, офіс 285, м. Київ, 01033

ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "ПРОГРЕС"

код ЄДРПОУ 00132144;

вул. Шевченка, 42, село Хотуничі, Сновського району, Чернігівської області, 15220

фактична адреса: вул. Центральна, 1Б-1, село Великий Щимель, Корюківський район, Чернігівська область, 15207

предмет спору: про стягнення 1505720,35 грн

За участю:

представника позивача: Якімлюк Н.О., адвокат.

представник відповідач: не з`явився.

В судовому засіданні на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРТЕВА АГРІСАЄНС Україна" подано позов до Приватного сільськогосподарського підприємства "ПРОГРЕС" про стягнення 2101773,77 грн, з яких: 1910822,40 грн основного боргу, 167524,16 грн пені, 10051,45 грн трьох відсотків річних, 13375,76 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані не виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору купівлі-продажу насіння №22589 від 09 грудня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09 січня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07 лютого 2023 року; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов, для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подачі до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

07 лютого 2023 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання на іншу дату.

У судовому засіданні 07 лютого 2023 року суд задовольнив заяву відповідача про відкладення судового засідання та постановив ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 28 лютого 2023 року.

У судовому засіданні 28 лютого 2023 року суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів, у судовому засіданні оголошено перерву до 28 березня 2023 року.

15 березня 2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю. Мотивуючи свої заперечення відповідач у відзиві на позову заяву зазначає, що не заперечує стосовно своїх зобов`язань зі сплати основного боргу за договором у розмірі 1320822,40 грн (станом на 14.03.2023), а не 1910822,40 грн, як зазначає позивач у позовній заяві, у доказ чого відповідач до відзиву додає копії платіжних доручень на загальну суму 590000,00 грн. Разом з цим відповідач просить врахувати настання форс-мажорних обставин у зв`язку з бойовими діями, у доказ чого відповідач до відзиву на позовну заяву додає, зокрема, копію довідки Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. Крім того, відповідач звертає увагу суду на можливість зменшення розміру неустойки.

21 березня 2023 року на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача: 1320822,40 грн основного боргу, 161814,31 грн пені, 9707,88 грн трьох відсотків річних та 13375,76 грн інфляційних втрат. Позивач також просить суд повернути позивачу надлишково сплачені судові витрати у сумі 8940,81 грн.

21 березня 2023 року на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтверджує здійснення відповідачем оплати на загальну суму 590000,00 грн, разом з цим позивач заперечив стосовно тверджень відповідача щодо завищеного нарахування неустойки, оскільки вважає, що санкції не є надмірно великими порівняно зі збитками, завданими позивачу. Крім того, позивач заперечив стосовно тверджень відповідача щодо настання для нього форс-мажорних обставин, оскільки пунктом 6.3. укладеного між сторонами договору сторони передбачили, що сторона, що перебуває під впливом обставин непереборної сили, зобов`язана, повідомити іншу сторону про момент настання та припинення дії обставин непереборної сили впродовж трьох робочих днів з дня їх настання чи припинення. Позивач зазначив, що відповідачем не надано доказів того, що він звертався до позивача з повідомленням про настання обставин непереборної сили.

У судовому засіданні 28 березня 2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 03 квітня 2023 року.

У судовому засіданні 03 квітня 2023 року суд перейшов до розгляду справи по суті. Представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача не заперечив проти позовних вимог. Суд оголосив перерву у судовому засіданні до 25 квітня 2023 року.

Вислухавши у ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, встановивши обставини справи та дослідивши подані докази, суд встановив:

09 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРТЕВА АГРІСАЄНС Україна" (Продавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "ПРОГРЕС" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу насіння №22589.

Згідно п. 1.1 Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця в строки та на умовах, передбачених цим Договором, перелік Насіння гібридів кукурудзи та/або соняшнику торгової марки Pioneer першого покоління в асортименті, кількості та за цінами згідно з відповідними Додатками до цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Насіння, сплатити за нього грошову суму в розмірі та в порядку, визначеному у цьому Договорі та Додатках до нього та використати Насіння для власних потреб без права перепродажу.

Відповідно до п. 2.1. ціна визначається у Додатках до даного Договору, враховуючи умови доставки Насіння та умови оплати Насіння згідно комерційної політики.

Пунктом 3.1. Договору сторони передбачили, що поставка та приймання-передача Насіння між Сторонами цього Договору здійснюється Покупцем однією чи декількома партіями насіння зі складів ТОВ «КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА» в порядку та строк, який зазначений в Додатках. Більш детальна інформація щодо умов відвантаження зазначена в Додатку № 1.

Сторонами на виконання умов укладеного Договору, 28 грудня 2021 року було укладено Додаток №3802072017 до Договору, який має відомості щодо замовлення (асортименту, кількості та ціни насіння, умов оплати та поставки). У вказаному додатку сторони погодили поставку насіння соняшнику на суму 2388528,00 грн (в тому числі ПДВ) та наступні умови оплати: не пізніше 31 грудня 2021 року покупець має сплатити 20% - 477705,60 грн, не пізніше 20.10.2022 року покупець має сплатити 80% - 1910822,40 грн.

29 грудня 2021 року на виконання умов укладеного між сторонами договору та Додатку №3802072017 від 28 грудня 2021 року, відповідач здійснив оплату в розмірі 20% від суми замовлення у сумі 477705,60 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 29 листопада 2022 року та довідкою АТ «СІТІБАНК» №220946/0401-1 від 17 листопада 2022 року.

03 лютого2022 року позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору та додатку до нього здійснив поставку насіння соняшнику на загальну суму 1414170,00 грн на адресу відповідача, погоджену у договорі, що підтверджується: накладною №3807080873 від 03 лютого 2022 року, товарно-транспортною накладною №6403462 від 03 лютого 2022 року та довіреністю № 9 від 01 лютого 2022 року на отримання насіння.

08 лютого 2022 року позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору та додатку до нього здійснив поставку насіння соняшнику на загальну суму 974358,00 грн на адресу відповідача, погоджену у договорі, що підтверджується: накладною №3807081170 від 08 лютого 2022 року, товарно-транспортною накладною №6406656 від 08 лютого 2022 року та довіреністю №13 від 08 лютого 2022 року на отримання насіння.

З наведеного вище та матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 2388528,00 грн, обумовлену сторонами у Додатку №3802072017 від 28 грудня 2021 року до Договору купівлі-продажу насіння №22589 від 09 грудня 2021 року.

Відповідач у свою чергу, всупереч взятих на себе договірних зобов`язань, частково розрахувався за поставлений йому товар у сумі 1067705,60 грн, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1320822,40 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи містять претензію про сплату заборгованості від 22 листопада 2022 року, з доказами направлення її відповідачу. Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

Станом на день подачі позову відповідач заборгованість у сумі 1320822,40 грн не сплатив.

Суд не приймає доводи відповідача стосовно настання для нього форс-мажорних обставин, у зв`язку з неповідомленням останнім позивача про настання для відповідача таких обставин, як того вимагає п. 6.3. Договору купівлі-продажу.

З урахуванням викладеного вище, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 1320822,40 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем на підставі п. 5.2. Договору купівлі-продажу насіння №22589 від 09 грудня 2021 року заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 161814,31 грн за періоди з 24.10.2022 по 04.12.2022, з 05.12.2022 по 26.12.2022.

Так, відповідно до п. 5.2. Договору у разі прострочення з оплати за поставлену партію насіння, покупець буде зобов`язаний сплатити продавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який розраховуються неустойка, від суми простроченої заборгованості за насіння та за кожен день прострочення, починаючи з 2 (другого) банківського дня, але не більше10 (десяти) % від суми простроченої заборгованості за насіння. Для розрахунку розміру неустойки використовується вартість, вказана в рахунку.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку заявленої до стягнення суми пені не надав.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до норм статті 233 ГК України, оскільки розмір пені не є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора.

Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті отриманого ним товару, дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення пені у сумі 161814,31 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 9707,88 грн трьох відсотків річних за періоди з 24.10.2022 по 04.12.2022, з 05.12.2022 по 26.12.2022 та 13375,76 грн інфляційних нарахувань за листопад 2022 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань, дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 13375,76 грн інфляційних нарахувань та 9707,88 грн трьох відсотків річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідачем не спростовано належними доказами позицію позивача.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені допустимими доказами, тому доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

У заяві про зменшення позовних вимог позивач просить суд, у зв`язку зі зменшенням позовних вимог, повернути частину сплаченого судового збору у розмірі 8940,81 грн.

За приписами п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судом встановлено, що позивачем за подання позову сплачено судовий збір у сумі 31526,62 грн платіжними інструкціями №234 від 26 грудня 2022 року та №235 від 26 грудня 2022 року.

Враховуючи наявність заяви позивача про повернення позивачу частини судового збору у розмірі 8940,81 грн, сплаченого при поданні позову, та приписи ст.7 Закону України "Про судовий збір", суд дійшов висновку повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "КОРТЕВА АГРІСАЄНС Україна" з Державного бюджету України частину судового збору у розмірі 8940,81 грн, сплаченого за подання позову платіжною інструкцією №234 від 26 грудня 2022 року.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "ПРОГРЕС" (код ЄДРПОУ 00132144; вул. Шевченка, 42, село Хотуничі, Сновського району, Чернігівської області, 15220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРТЕВА АГРІСАЄНС Україна" (код ЄДРПОУ 31352075, вул. Сагайдачного Петра, 1, м. Київ, 04070) 1320822,40 грн основного боргу, 161814,31 грн пені, 9707,88 грн трьох відсотків річних та 13375,76 грн інфляційних втрат та 22585,81 грн судового збору.

3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "КОРТЕВА АГРІСАЄНС Україна" (код ЄДРПОУ 31352075, вул. Сагайдачного Петра, 1, м. Київ, 04070) з Державного бюджету України (ГУК у Черніг.обл/тг мЧернігів/22030101, рахунок UA098999980313121206083025739, код 37972475) частину судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №234 від 26 грудня 2022 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи Господарського суду Чернігівської області №927/39/23, у розмірі 8940,81 грн.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення є підставою для повернення судового збору з державного бюджету.

Рішення складено та підписано 25 квітня 2023 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/