Постанова

від 20.04.2023 по справі 9/41

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 9/41

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А. М.,

та представників:

прокурор - Сельська О. З.

позивача 1 - Подлящук О. П.

позивача 2 - не з`явився

відповідача - не з`явився

третьої особи 1 - не з`явився

третьої особи 2 - Хайновський О. О.

третьої особи 3 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 (головуючий суддя - Плотніцький Б.Д., судді - Матущак О.І., Скрипчук О.С.)

у справі № 9/41

за позовом Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Національної академії наук України, 2) Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАНУ

до Українсько-німецького спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, 2) Фонду державного майна України, 3) Дрогобицького комунального міського "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки"

про зобов`язання відповідача повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАНУ майно в натурі, передане позивачами як внесок до статутного фонду товариства для використання

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Дрогобицький міжрайонний прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Національної академії наук України (позивач 1), Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАНУ (позивач 2), до Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" (відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Регіональне відділення ФДМУ по Львівській області (третя особа 1), Фонд державного майна України (третя особа 2), Дрогобицьке комунальне міське "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (третя особа 3) про зобов`язання відповідача повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАНУ майно в натурі, передане позивачами в якості внеску до статутного фонду товариства для використання, а саме: адміністративно-інженерний корпус, будівлі ливарної дільниці з обладнанням, будівлі механоскладальної дільниці з обладнанням, прибудову до ливарної дільниці, обладнання лабораторії, інвентар, меблі, прилади та допоміжні засоби.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами перевірки відповідно до звернення Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка Національної академії наук України, Дрогобицькою міжрайонною прокуратурою встановлено неправомірне неповернення майна внесеного інститутом в статутний фонд Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)". При цьому, майно Національної академії наук України є державною власністю і передане академії у безстрокове користування та використовується у межах визначених статутом, але без зміни форми власності

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.11.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 у справі № 9/41 позов задоволено повністю. Зобов`язано Українсько-німецьке спільне підприємство в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка Національної академії наук України, майно в натурі, передане позивачами в якості внеску до статутного фонду товариства для використання, а саме: адміністративно-інженерний корпус, будівлі ливарної дільниці з обладнанням, будівлі механоскладальної дільниці з обладнанням, прибудову до ливарної дільниці, обладнання лабораторії, інвентар, меблі, прилади та допоміжні засоби.

4. Рішення судів першої і апеляційної інстанцій мотивовані тим, що укладаючи установчий договір, Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка НАН України незаконно розпорядився державним майном, а умови п.п.1 п.6.1 параграфу 6 установчого договору, за якими інститут вносить майновий вклад у формі споруд, обладнання і установок, матеріалів, інструментів, суперечать положенням законодавства, що діяло на дату укладення установчого договору, і порушують права держави в особі Національної академії наук України.

5. При цьому, надаючи згоду на передачу до статутного фонду внеску у вигляді майна, яке належить до державний власності, НАН України фактично передала тільки право користування майном, оскільки не відбулося зміни форми власності. Відтак, оскільки Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка НАН України відповідно до статуту та установчого договору передав у статутний капітал відповідача майно без зміни форми власності, то і права власності на вказане майно у відповідача не виникло. Разом з цим, статутом відповідача не передбачено виникнення права власності на майно, яке передано інститутом до статутного капіталу ТОВ.

6. Постановою Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №9/41 постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі № 9/41 залишено без змін.

7. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі № 9/41, особа, яка не брала участі у справі, - ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

8. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскаржуване рішення, ухвалене у справі № 9/41, порушує його законні права та інтереси, так як 07.07.2021 загальними зборами учасників Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ) було прийнято рішення (протокол № 07/07/21 від 07.07.2021) про надання згоди на вихід та виведення ICM Менеджмент ГмбГ зі складу учасників Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ Інтернешнл Каттер Манюфекчерер Гмбх (ІСМ), передачу у власність ICM Менеджмент ГмбГ майна, пропорційно до розміру частки у статутному капіталі відповідно до переліку (в тому числі: адміністративний інженерно-лабораторний корпус; будівлю ливарної дільниці з обладнанням; прибудову до ливарної дільниці; будівлю механоскладальної дільниці з обладнанням; обладнання лабораторії; комп`ютери, меблі, допоміжні засоби), у зв`язку з виходом зі складу учасників підприємства, та уповноважено Багана В. О. на підписання акту приймання-передачі майна.

9. За доводами ІСМ Менеджмент ГмбГ, зазначене свідчить, що суд першої інстанції рішенням від 17.11.2021, задовольняючи позов про зобов`язання Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ) повернути у власність НАНУ та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАНУ майно в натурі, передане позивачем в якості внеску до статутного фонду товариства, вирішив питання про права ІСМ Менеджмент ГмбГ, як власника майна (рухомого та нерухомого), розташованого за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тураша Мирослава, буд. 20, чим фактично останнього незаконно позбавлено права власності. Тобто, ІСМ Менеджмент ГмбГ має право на апеляційне оскарження рішення суду, що порушує його права.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022, у справі № 9/41 скасовано. Апеляційну скаргу ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) задоволено. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі № 9/41 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

11. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що прокурор звертаючись у 2010 році до суду з позовом, просив зобов`язати Українсько-німецьке спільне підприємство в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл каттер манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка Національної академії наук України майно в натурі, передане позивачами в якості внеску до статутного фонду товариства для використання, а саме: адміністративно-інженерний корпус, будівлі ливарної дільниці з обладнанням, будівлі механоскладальної дільниці з обладнанням, прибудову до ливарної дільниці, обладнання лабораторії, інвентар, меблі, прилади та допоміжні засоби.

12. При цьому, 07.07.2021 загальними зборами учасників Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ICM)" було прийнято рішення (протокол № 07/07/21 від 07.07.2021) про надання згоди на вихід та виведення ICM Менеджмент ГмбГ зі складу учасників Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ICМ)", передачу у власність ICM Менеджмент ГмбГ майна, пропорційно до розміру частки у статутному капіталі відповідно до переліку, яке і є предметом спору у справі №9/41. Згідно відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 22.07.2021 за ICM Менеджмент ГмбГ було здійснено реєстрацію права власності, на підставі вказаного протоколу та акту від 07.07.2021 та зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, які є предметом спору у справі №9/41.

13. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, в липні 2021 року, право власності на спірне майно було зареєстровано за ICM Менеджмент ГмбГ.

14. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що заміна неналежного відповідача та залучення співвідповідача, у відповідності до приписів господарського процесу, можлива лише за клопотанням позивача. Проте клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача ні прокурор ні позивачі не заявляли. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

15. Відтак, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що саме позивач був зобов`язаний заявити клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідача, натомість, власника спірного майна (ICM Менеджмент ГмбГ), згідно відомостей наявних в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, до участі у справі № 9/41 залучено не було.

16. Суд апеляційної інстанції зазначив, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Однак, Господарський суд Львівської області, ухвалюючи рішення у справі № 9/41, не дослідив належним чином, хто є власником спірного майна, а відтак не встановив, чи належним є відповідач у справі.

17. Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції мав встановити, чи пред`явлено позов до належного відповідача, і встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, та за відсутності клопотання позивача про заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідача, суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову, оскільки пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

18. Прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023, а справу № 9/41 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

19. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд застосував положення статей 256, 261, 272 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 420/1813/19, від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 04.10.2018 у справі № 5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі № 918/115/16, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.12.2018 у справі № 916/2878/14, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18, від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18, від 28.09.2021 у справі № 908/2899/13, від 09.11.2022 у справі № 16/165, від 12.08.2019 та від 06.11.2019 у справі № 910/9254/18, від 08.05.2018 у справі № 3/17-4225-2011, від 13.02.2019 у справі № 910/19751/14, від 31.10.2018 у справі № 909/741/17, від 11.07.2019 у справі № 910/4881/18, від 12.12.2019 у справі № 906/541/19, від 13.01.2020 у справі № 904/529/19 та від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18.

20. Також, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшовши висновків щодо наявності підстав для поновлення ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) строку на подання апеляційної скарги не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

Позиція інших учасників справи

21. Фонд державного майна України (третя особа 2) надав відзив на касаційну скаргу, у якому підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

22. Українсько-німецьке спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" (відповідач) надало відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану постанову залишити без змін.

23. Національна академія наук України (позивач 1) надала відзив на касаційну скаргу, у якому підтримала доводи касаційної скарги та просила її задовольнити.

24. Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка НАНУ (позивач 2) надав відзив на касаційну скаргу, у якому підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

25. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

26. Постановою Бюро Президії Академії Наук Української РСР № 156-Б від 13.04.1984 створено Дослідне виробництво СКТБ Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України.

27. Розпорядженням Президії АН Української РСР № 1296 від 25.09.1989 "Про створення спільного радянсько-західно-німецького підприємства" погоджено пропозицію ФМІ ім. Г. В. Карпенка про створення на території СССР спільного радянсько-західно-німецького підприємства по розробці, виробництву і продажу шарошечного інструменту з участю Дрогобицького долотного заводу Мінважмашу СССР і Фірми "Вірт".

28. 27.04.1992 Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка, Дрогобицький долотний завод та Фірма "Вірт" підписали договір про створення Спільного підприємства "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" та статут Спільного підприємства "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)".

29. Пункт 1.3 додатку № 2 до вищевказаного договору передбачав передачу протягом 10 днів після реєстрації спільного підприємства власності фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка АН України на експериментальний завод спільного підприємства.

30. У параграфі 6 пункту 6.1 договору зазначено, що Статутний фонд спільного підприємства для забезпечення його діяльності становить 2 260 000,00 ДМ в 226 долях по 10 000,00 ДМ. Статутний фонд створюється учасниками шляхом майнових вкладів у формі необмеженої передачі у вільне розпорядження спільного підприємства або шляхом передачі власності спільному підприємству чи шляхом надання послуг наступним чином: 1. Інститут: майновий вклад у формі споруд обладнання і установок, матеріалів, інструментів, вартістю 1 060 000,00 ДМ; 2. Долотний завод: майновий вклад у формі права безоплатного користування земельною ділянкою, вартістю 100 000,00 ДМ, у формі споруд та обладнання, вартістю 400 000,00 ДМ; 3. Іноземний учасник: майновий вклад у формі передачі ноу-хау і права користування патентами, вартістю 600 000,00 ДМ, та у формі надання послуг по навчанню персоналу спільного підприємства, вартістю 100 000,00 ДМ.

31. Постановою Бюро Президії Академії Наук Української РСР № 127-Б від 13.05.1992 ДВ СКТБ (Дослідне виробництво Спеціального конструкторсько-технологічного бюро) ФМІ ім. Г. В. Карпенка АН України реорганізовано з ліквідацією статусу юридичної особи та введено до складу інституту (п.1 постанови); погоджено пропозицію ФМІ ім. Г. В. Карпенка АН України про внесення в рахунок свого вкладу у статутний фонд СП майна реорганізованого ДВ СКТБ ФМІ ім. Г. В. Карпенка АН України на правах повного господарського відання та із збереженням права власності за АН України (п.2 постанови); постановлено, що ФМІ ім. Г. В. Карпенка АН України вважати правонаступником реорганізованого ДВ СКТБ з усіх фінансових і майнових зобов`язань; директора ФМІ зобов`язано зареєструвати статут СП та подати його Президії АН України разом з договором про створення СП та переліком майна, що передається СП, зазначивши його вартість (п.4.4 постанови); контроль за виконанням цієї постанови покласти на відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства АН України (п.6 постанови).

32. 15.05.1992 виконавчий комітет Дрогобицької міської ради прийняв рішення № 133 "Про державну реєстрацію українсько-німецького спільного підприємства "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)", а 02.06.1992 видано відповідне свідоцтво про державну реєстрацію підприємства.

33. Згідно наказу НТК "Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка АН України № 11 від 01.07.1992 ДВ СКТБ ФМІ АН України було ліквідоване, а належне йому майно передано на баланс фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України, а саме: адміністративний інженерно-лабораторний корпус, будівля ливарної дільниці з обладнанням, будівля механоскладальної дільниці з обладнанням, прибудова до ливарної дільниці, обладнання лабораторії, інвентар, меблі, прилади та допоміжні засоби, сировина та матеріали, інструменти (акт авізо № 1/07-92 від 06.07.1992).

34. Зазначеним наказом генерального директора Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" зобов`язано прийняти на баланс спільного підприємства майно, як внесок Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України у статутний фонд СП ТОВ "ІСМ".

35. 03.01.1997 Фонд державного майна України повідомив Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка НАН України, що при створенні Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" згідно установчих документів інститутом до статутного фонду товариства було внесено майно експериментального заводу. Однак, Указ Президента України від 20.01.1992 № 43 "Про забезпечення діяльності та розвитку АН України" та Статут АН України забороняють зміну форми власності майна, що передано державою академії у безстрокове користування, тому Фонд державного майна України просив пояснити, на якій підставі інститутом зроблено зазначений внесок.

36. 31.03.2010 Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка НАН України, звернувся до прокуратури Львівської області із заявою, у якій просив проаналізувати Постанову Бюро Президії Академії Наук Української РСР № 127-Б від 13.05.1992 та вирішити питання щодо її законності, зокрема, пункту 2.

37. 09.06.2010 прокурором Шевченківського району м. Києва Президенту Національної академії наук України винесено протест на пункт 2 постанови Бюро Президії АН Української РСР № 127-Б від 13.05.1992 у якому зазначено наступне.

38. Прокуратурою Шевченківського району м. Києва перевірено звернення директора Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка щодо законності постанови Бюро Президії Академії наук Української РСР від 13.05.1992 № 127-Б "Про реорганізацію ДВСКТБ Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка АН України та створення на його основі СП". Встановлено, що пунктом 2 вказаної постанови АН України дала згоду інституту на внесення в рахунок свого вкладу у статутний фонд СП майна реорганізованого ДВСКТБ Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка АН України на правах повного господарського відання та із збереженням права державної власності за АН України. Даний пункт постанови не відповідає вимогам чинного законодавства і підлягає скасуванню. Тому прокурор просив привести у відповідність до вимог чинного законодавства п.2 зазначеної вище постанови.

39. 10.06.2010 постановою Бюро Президії НАН України № 182 від 10.06.2010 задоволено протест прокурора Шевченківського району м. Києва від 09.06.2010; внесено зміни до п.2 постанови Бюро Президії АН Української РСР № 127-Б від 13.05.1992, виклавши його у такій редакції: "Погодитися з пропозицією Фізико-механічного інституту ім. Карпенка АН України про внесення в рахунок вкладу інституту у статутний фонд СП права користування майном реорганізованого Дослідного виробництва Спеціального конструкторсько-технологічного бюро ФМІ ім. Г. В. Карпенка АН України без зміни форми власності державного майна".

40. Разом з цим, 02.10.2008 на розгляд загальних зборів учасників Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" надійшла заява Фізико-механічного інституту ім. Карпенка НАН України від 25.09.2008 вих.№ 88-3/864 про вихід з учасників товариства та повернення йому державної частки майна, внесеного у статутний фонд товариства.

41. 31.03.2009 загальними зборами Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" прийнято рішення про виведення інституту зі складу учасників товариства та проведення розрахунку грошовими коштами відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства". Відмовлено у поверненні майна, у зв`язку з тим, що це призведе до зупинення фінансово-господарської діяльності товариства, вивільнення працівників та припинення його діяльності.

42. Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.04.2009 у справі № 3/77 за позовом Фірми ВІРТ "Машінен-Унд Боргерете-Фабрик ГмбХ" до Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" про виведення Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка Національної Академії Наук України зі складу учасників Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" та про зобов`язання СП ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" до державної реєстрації змін в установчих документах Товариства у зв`язку зі зміною у складі учасників Товариства -виходом Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка Національної Академії Наук України зі складу учасників Українсько-німецького СП у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" на підставі статті 7 Закону України "Про господарські товариства", відмовлено у задоволенні позову в частині виведення з учасників товариства СП ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України.

43. Загальні збори Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" уповноважили генерального директора товариства залучити професійного аудитора для складання аудиторської довідки про визначення грошового еквіваленту, вартості частки Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України, у зв`язку з його виходом та здійснити його виплату інституту, що відображено у протоколі № 12/08/09 від 12.08.2009.

44. Відповідно до довідки аудитора грошовий еквівалент вартості частки 43,6% учасника Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" - Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України від суми перевищення вартості активів товариства над його зобов`язаннями складає 54 497,91 грн.

45. У зв`язку з цим 24.12.2009 Українсько-німецьке спільне підприємство в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)" пеперахувало на рахунок Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України грошові кошти в сум 54 497,91 грн.

46. Вказану суму Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка НАН України повернув Українсько-німецькому спільному підприємству в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)".

47. Постановою Президії Верховної Ради Української РСР "Про статус Академії Наук Української РСР" від 17.01.1991 (у редакції чинній на момент укладення установчого договору) визначено, що академія є республіканською самоврядною організацією, яка діє на основі законодавства Української РСР відповідно до Статуту Академії наук УРСР (п.1); за академією закріплюються всі основні фонди та інше державне майно, що знаходиться в даний час у користуванні її установ та організацій дослідно-виробничої бази. До прийняття законів Української РСР про власність, про роздержавлення майна, а також законодавчих актів, що регулюватимуть відносини у сфері науки, порядок володіння, користування та розпорядження всім майном, закріпленим за академією, визначається виключно Президією АН УРСР (п.3). Академія наук УРСР самостійно вирішує питання зв`язків і взаємовідносин з усіма органами, організаціями, товариствами, в тому числі і зарубіжними (п.5). Академія наук УРСР щорічно подає Верховній Раді Української РСР і Раді Міністрів Української РСР звіт про свою діяльність (п.6).

48. Указом Президента України "Про забезпечення діяльності та розвитку Академії наук України" від 20.01.1992 № 43, що діяв на момент укладення установчого договору, встановлено, що Академія наук України є вищою науковою установою України зі статусом самоврядної організації (п.1); передано Академії наук України у безстрокове користування будинки, устаткування та інше закріплене за нею державне майно на підставі Постанови Президії Верховної Ради УРСР від 17.01.1991 "Про статус Академії наук Української РСР" та установлено, що Академія наук України використовує передане їй майно за своїм розсудом у межах, визначених її Статутом, без зміни форми його власності (п.2).

49. Пунктом 41 Статуту Академії Наук України від 20.03.1992 (у редакції чинній на момент укладення установчого договору) визначено, що економічну основу діяльності АН України становить загальнодержавна власність на основні та оборотні фонди, інше майно, в тому числі те, що використовується її установами та організаціями, передане державою академії в безстрокове (довічне) користування без зміни форми його власності.

50. Згідно з п.47 Статуту АН України установи та організації АН України відповідно до чинного законодавства можуть виступати учасниками й засновниками акціонерних та інших господарських товариств і одержувати відповідні доходи від їх діяльності.

51. Суди встановили, що наведені положення чинного на момент укладення установчого договору законодавства передбачали, що Національній академії наук України майно передається у користування, але воно залишається у державній власності.

52. Натомість у п.п.1 п.6.1 параграфу 6 установчого договору сторони передбачили, що інститут вносить майновий вклад у формі споруд, обладнання і установок, матеріалів, інструментів.

53. При цьому, підпункт 1 п.6.1 параграфу 6 установчого договору порушував права позивача-1 на державне майно, передане йому у довічне користування.

54. Вказане встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 13.01.2020 у справі № 5015/3350/12 за позовом Дрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Національної академії наук України до Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" та Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України, про визнання недійсним пункту 9.1 параграфа 9 "Уставний фонд" Статуту Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" (1992) та п.9.1 параграфа 9 "Власність Товариства" і п.10.4.2 параграфа 10 нової редакції Статуту Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" (2005) в частині майнового внеску Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України в статутний фонд товариства; зобов`язання Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" привести п.9.1 п.9 Статуту підприємства у відповідність до Постанови Бюро Президії Національної академії наук України № 182 від 10.06.2010 "Про внесення змін до п.2 постанови Бюро Президії Академії наук Української РСР від 13.05.1992 № 127-Б "Про реорганізацію ДВСКТБ ВМІ ім. Г. В. Карпенка АН України та створення на його основі СП" та чинного законодавства, виклавши його у такій редакції: "Статутний фонд ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" формується шляхом внесення Фізико-механічним інститутом ім. Г. В. Карпенка АН України в рахунок вкладу у статутний фонд СП права користування майном без зміни форми власності державного майна".

55. Водночас у задоволенні позову у справі № 5015/3350/12 прокурору відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Вказане рішення залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021. Судом касаційної інстанції рішення не переглядалось, оскільки ухвалами від 20.09.2021 та 08.11.2021 Верховний Суд відмовив прокуратурі у відкритті касаційного провадження.

56. 07.07.2021 загальними зборами учасників Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ICM)" було прийнято рішення (протокол № 07/07/21 від 07.07.2021) про надання згоди на вихід та виведення ICM Менеджмент ГмбГ зі складу учасників Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (IC)", передачу у власність ICM Менеджмент ГмбГ майна, пропорційно до розміру частки у статутному капіталі відповідно до переліку (в тому числі: адміністративний інженерно-лабораторний корпус; будівлю ливарної дільниці з обладнанням; прибудову до ливарної дільниці; будівлю механоскладальної дільниці з обладнанням; обладнання лабораторії; комп`ютери, меблі, допоміжні засоби), у зв`язку з виходом зі складу учасників підприємства, та уповноважено Багана В. О. на підписання акту приймання-передачі майна.

57. Згідно акту від 07.07.2021, підписаного Українсько-німецьким спільним підприємством у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ICM)" та ICM Менеджмент ГмбГ, було передано ICM Менеджмент ГмбГ означене вище майно, як рухоме так і нерухоме.

58. Відповідно до витягів № 267076069, № 267087753, № 267097150, № 267093006, № 267080237, № 267083551 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.07.2021, за ICM Менеджмент ГмбГ, на підставі вказаного протоколу та акту від 07.07.2021, зареєстровано право власності на наступні об`єкти нерухомого майна, зокрема:

1) нежитлове приміщення, літ. А-2, заг. площ. 629,3 кв. м, за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тураша Мирослава, буд. 20;

2) нежитлове приміщення, літ. Г-1 (механноскладальна дільниця), заг. площ. 583,6 кв. м, за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тураша Мирослава, буд. 20;

3) нежитлове приміщення, літ. Д-2 (будівля допоміжного виробництва), заг. площ. 1685,8 кв. м, за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тураша Мирослава, буд. 20;

4) нежитлове приміщення, літ. В-1 (прибудова до ливарної дільниці), заг. площ. 240,1 кв. м, за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тураша Мирослава, буд. 20;

5) нежитлове приміщення, літ. Б-2 (будівля ливарної дільниці), заг. площ. 812,1 кв. м за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тураша Мирослава, буд. 20;

6) нежитлове приміщення, літ. Ж-6 (будівля службово-побутових приміщень ), заг. площ.278,8 кв. м за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тураша Мирослава, буд. 20.

Позиція Верховного Суду

59. Перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення проти задоволення касаційної скарги, викладені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Заступника керівника Львівської обласної прокуратури підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

60. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

61. Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ГПК України.

62. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи.

63. У частині першій статті 254 ГПК України закріплено норму, відповідно до якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

64. З наведеного слідує, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

65. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

66. Разом з цим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

67. Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

68. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

69. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Стала та послідовна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 11.01.2020 у справі № 925/1600/16, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 06.10.2020 у справі № 910/21451/16, від 03.12.2020 у справі № 908/3338/19, від 16.01.2021 № 904/379/19 та інших постановах Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі, наведених у пункті 19 цієї постанови.

70. У цій справі, що розглядається, ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 в порядку положень статті 254 Господарського процесуального кодексу України та стверджувало про те, що цим рішенням фактично вирішено питання, які безпосередньо стосуються його прав, інтересів та обов`язків.

71. На обґрунтування доводів апеляційної скарги (як зазначив суд апеляційної інстанції) скаржник посилався на порушення його законних прав та інтересів, оскільки 07.07.2021 загальними зборами учасників Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ) було прийнято рішення (протокол № 07/07/21 від 07.07.2021) про надання згоди на вихід та виведення ICM Менеджмент ГмбГ зі складу учасників Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ Інтернешнл Каттер Манюфекчерер Гмбх (ІСМ), передачу у власність ICM Менеджмент ГмбГ майна, пропорційно до розміру частки у статутному капіталі відповідно до переліку (зокрема майна, яке є предметом розгляду у цій справі), у зв`язку з виходом зі складу учасників підприємства. Зазначене, за доводами апелянта свідчить про те, що суд першої інстанції рішенням від 17.11.2021, задовольняючи позов, вирішив питання про права ІСМ Менеджмент ГмбГ, як власника майна (рухомого та нерухомого), чим фактично останнього незаконно позбавлено права власності.

72. Таким чином, зважаючи на викладене та беручи до уваги зазначені норми процесуального законодавства, сталу судову практику, суд апеляційної інстанції, відкривши апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) як особи, яка не брала участі у справі (незалученої особи) мав достеменно та першочергово з`ясувати чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків такої особи та яких саме, і лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про її процесуальний статус - залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, або ж закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи, чого проте апеляційним господарським судом у наведеному випадку в порушення вимог процесуального законодавства зроблено не було; висновки щодо застосування вказаних норм процесуального права у подібних правовідносинах, викладені у перелічених вище постановах Верховного Суду, судом апеляційної інстанції, як то передбачено частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, помилково ураховані не були.

73. Встановлена процесуальним законом можливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яку не було залучено до участі у справі, лише у разі підтвердження та встановлення наявності порушення її прав, інтересів та (або) обов`язків оскаржуваним судовим рішенням ґрунтується на принципі res judicata, тобто поваги до остаточного судового рішення, дія якого передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.

74. Здійснення апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання за відсутності передбачених законом виняткових підстав є порушенням зазначеного принципу, що не є виправданим.

75. Всупереч зазначених положень процесуального законодавства, якими врегульовано алгоритм дії суду апеляційної інстанції у разі надходження апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, проте вважала, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, апеляційний господарський суд розглянувши по суті апеляційну скаргу ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH), який не є учасником процесу, та задовольнивши її, не вирішив питання про залучення вказаної особи до участі в справі як третьої особи згідно з вимогами частини другої статті 50 ГПК України.

76. Окрім цього, в силу приписів частин першої, другої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

77. Частиною третьою статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

78. Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно із частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

79. У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

80. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

81. Виходячи зі змісту наведених норм законодавства, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначена в ГПК України вимога саме до заявника при зверненні до суду дотримуватися строку подання апеляційної скарги, незважаючи на те, чи є заявник стороною у справі. При цьому законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження заявник повинен: 1) порушити питання про поновлення цього строку шляхом заявлення відповідного клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги; 2) клопотання повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

82. Разом з тим відповідно до частин третьої, четвертої статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

83. Згідно із частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

84. Отже, подавши апеляційну скаргу у цій справі на підставі відповідної норми, апелянт реалізував передбачене зазначеною нормою право на апеляційне оскарження. Проте інша річ, що здійснення (реалізація) такого права можливе за дотримання визначених процесуальним законодавством умов, у тому числі щодо строку на апеляційне оскарження та вчинення конкретних визначених дій на його поновлення у разі пропуску з поважних причин.

85. Слід зауважити, що у постановах від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

86. Однак з приписів частини другої статті 261 ГПК України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається із системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

87. Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

88. Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19.

89. Отже, норми ГПК України підлягають застосуванню до всіх без винятку учасників судового процесу, а окремі норми визначають початок перебігу процесуального строку на оскарження судових рішень саме для осіб, які не брали участі у розгляді справи, а суд вирішив питання про їх права та інтереси, та передбачають можливість поновлення процесуального строку на оскарження судових рішень.

Схожі за змістом правові висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 5011-46/18261-2012, від 03.10.2019 у справі № 909/117/17, від 08.10.2019 у справі № 5011-46/18261-2012, від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20, та від яких (висновків) колегія суддів не вбачає підстав відступати.

90. Разом з цим, суд апеляційної інстанції, задовольняючи клопотання ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH), в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 28.11.2022, обмежився лише цитуванням наведених скаржником мотивів в обґрунтування порушення його прав та зазначив, що суд визнає причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними, оскільки апелянт не був залучений до участі у справі.

91. Верховний Суд зазначає, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18).

92. Так, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд належно не дослідив питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку поважними. При цьому, сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку не є належним мотивуванням для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

93. Висновки суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не відповідають наведеному вище у цій постанові.

94. Зазначене у цій постанові процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного суду та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

95. Згідно з частиною другою статті 304 ГПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

96. Оскільки в касаційній скарзі містяться доводи про незаконність ухвали Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2022, Суд вважає обґрунтованим аргумент касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права при постановленні ухвали про відкриття апеляційного провадження.

97. З урахуванням вищезазначеного, постанову апеляційного суду прийнято з порушенням норм процесуального права, отже, касаційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду. На вказані порушення посилається прокурор у касаційній скарзі.

98. В той же час, Верховний Суд зазначає, що враховуючи встановлені вище процесуальні порушення, інші аргументи касаційної скарги, які стосуються суті спору, не можуть бути оцінені та досліджені касаційним господарським судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

99. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

100. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

101. У силу приписів пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

102. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 ГПК України).

103. Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга Заступника керівника Львівської обласної прокуратури підлягає задоволенню, а прийняті у справі ухвала і постанова - скасуванню з направленням справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

104. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити всі обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

105. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі № 9/41 задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 та ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 у справі № 9/41 скасувати.

3. Передати справу № 9/41 до Західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) на рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі № 9/41.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець