Постанова від 20.04.2023 по справі 917/527/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/527/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Кунянський С.М. (адвокат)

відповідача - Боровська Н.В. (адвокат); Євсюков Ф.Б. (адвокат)

третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явився

третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явився

третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явився

третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед"

на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 03.11.2022 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед"

до приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю"

про відкликання та спростування недостовірної інформації

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України";

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро інвестиційних технологій";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватне акціонерне товариство "ОКМА".

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. У травні 2018 товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" (далі - ТОВ "Хімекс Лімітед") звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (далі - ПАТ "КЗТВ") про відкликання та спростування недостовірної інформації.

1.2. Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.11.2018 у справі N927/527/18 (суддя Гетя Н.Г.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

1.3. 30.05.2019 господарським судом Полтавської області ухвалено додаткове рішення, яким частково задоволено заяву відповідача та стягнуто з позивача 150 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

1.4. Постановою Верховного Суду від 27.08.2019 рішення господарського суду Полтавської області від 13.11.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 скасовано, справу №917/527/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

1.5. 05.11.2019 постановою Східного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги позивача скасовано додаткове рішення від 30.05.2019 з підстав прийняття касаційним судом постанови від 27.08.2019 про скасування судових рішень із направленням справи до місцевого господарського суду.

1.6. За результатами нового розгляду справи №917/527/18 рішенням господарського суду Полтавської області від 11.03.2020 відмовлено у позові.

1.7. Постановами Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 та Верховного Суду від 11.02.2021 рішення господарського суду Полтавської області від 11.03.2020 у справі № 917/527/18 залишено без змін.

1.8. 05.07.2022 до господарського суду Полтавської області від ПАТ "КЗТВ" надійшла заява від 29.06.2022 щодо вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №917/527/18 (т. 9 а. с. 1-5).

1.9. У вказаній заяві відповідач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 400 000 грн, понесені у зв`язку із представництвом адвокатом Овчаренко В.Ю. інтересів відповідача в суді під час первісного розгляду справи.

1.10. 15.08.2022 до господарського суду Полтавської області від відповідача надійшли доповнення до заяви щодо вирішення питання про судові витрати (т. 9 а. с. 71-73). У вказаних доповненнях він просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача 550 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

1.11. Вказані доповнення до заяви мотивовані тим, що окрім витрат, понесених відповідачем за договором про надання правової допомоги адвокатом Овчаренко В.Ю., відповідач також поніс витрати за договором про надання правової допомоги адвокатом Пшеничним О.Л. в розмірі 150 000 грн. На підтвердження розміру понесених витрат відповідач надав суду договір про надання правової допомоги від 21.10.2019, укладений з Пшеничним О.Л., та додаткові угоди до нього; акт приймання-передавання наданих послуг від 26.02.2021; детальний опис робіт; платіжні доручення про сплату адвокату грошових коштів.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 03.11.2022 (суддя Тимошенко О.М.) залишено без розгляду доповнення до заяви ПАТ "КЗТВ" щодо вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 09.08.2022 (вх. № 5521 від 15.08.2022). Клопотання представника відповідача про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Хімекс Лімітед" на користь ПАТ "КЗТВ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 150 000 грн. В іншій частині клопотання представника відповідача про розподіл судових витрат відмовлено.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 (колегія суддів: Медуниця О.Є., Істоміна О.А., Стойка О.В.) додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 03.11.2022 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "Хімекс Лімітед", не погоджуючись з додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 03.11.2022 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2023, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить їх скасувати і ухвалити нове рішення, яким залишити без розгляду заяву ПАТ "КЗТВ" від 29.06.2022 щодо вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник вказує на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування:

- частини восьмої статті 129 ГПК України у тому контексті "чи є подання заяви про розподіл судових витрат під час первісного розгляду справи таким, що звільняє від обов`язку подання такої заяви у встановлений законом 5-денний строк під час нового розгляду справи, у разі якщо первісну заяву вже було розглянуто по суті";

- частини другої статті 221 ГПК України у тому контексті "чи може суд вирішити питання про судові витрати пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог";

- частини третьої статті 221 і частини 2 статті 244 ГПК України у їх системному зв`язку, у тому контексті "якою нормою встановлено строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат - частина восьма статті 129 (5 днів після ухвалення рішення суду) або частина друга статті 244 ГПК України (до закінчення строку на виконання рішення) ";

- частини третьої статті 43 ГПК України у тому контексті "чи слід визнавати зловживанням процесуальними правами факт подання заяви про розподіл судових витрат через більше, ніж 2 роки після ухвалення рішення по суті справи, без одночасного подання клопотання про поновлення встановленого законом строку".

4.3. Скаржник зазначає, зокрема, що:

- докази на підтвердження розміру судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129, частина перша статті 221 ГПК України);

- у разі не подання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина друга статті 118, частина восьма статті 129 ГПК України);

- якщо у рішенні суду це питання не було вирішено, то воно вирішується в судовому засіданні, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У такому випадку суд ухвалює додаткове рішення (частини друга, третя статті 221 ГПК України).

4.4. ТОВ "Хімекс Лімітед" зазначає також, що під час нового розгляду справи суд мав заново здійснити розподіл судових витрат на підставі нових заяв сторін, адже попередні рішення у справі були скасовані, а заява відповідала від 19.11.2018 вже була вирішена судами по суті, а отже повторному "автоматичному" розгляду під час нового розгляду справи не підлягала.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "КЗТВ" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

6.4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного оскарження є додаткове рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції про часткове задоволення клопотання відповідача про розподіл судових витрат.

7.2. З тексту оскаржуваної постанови та касаційної скарги вбачається, що скаржником не оскаржується додаткове рішення в частині залишення без розгляду доповнення до заяви щодо вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

7.3. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

7.4. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

7.5. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

7.6. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи :

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

7.7. Чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

7.8. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

7.9. За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

7.10. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

7.11. Натомість, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

7.12. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

7.13. Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

7.14. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

7.15. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

7.16. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

7.17. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

7.18. За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

7.19. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

7.20. За загальним правилом питання, як розподілити між сторонами судові витрати, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України).

7.21. Водночас, згідно з частиною першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).

7.22. Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

7.23. Відповідно до частин другої та третьої статті 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

7.24. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 ГПК України).

7.25. Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);

- ГПК України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи (пункт 20 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 911/4670/13, постанова від 21.12.2019 у справі № 910/6298/19, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (пункти 57-58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19));

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22)).

7.26. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, під час первинного розгляду цієї справи адвокат Овчаренко Віталій Юрійович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25.12.2008 №637) здійснював представництво інтересів ПАТ "КЗТВ" на підставі договору про надання правової допомоги від 23.05.2018 (т. 2, а.с. 62-65).

7.27. Під час первісного розгляду справи, відповідач подав суду попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого, їх розмір складає 400 000 грн (від 15.06.2018 вх.№5850).

7.28. До закінчення судових дебатів відповідачем було подано заяву від 31.08.2018 (від 31.08.2018 вх. № 8112) про розгляд питання про судові витрати після ухвалення рішення. Вказана заява мотивована тим, що станом на 31.08.2018 ПрАТ "КЗТВ" не має можливості забезпечити подання всього вичерпного обсягу відповідних письмових доказів щодо об`єму наданих послуг і виконаних робіт адвокатом Овчаренком В.Ю. Враховуючи ці обставини, відповідач просив вирішити питання розподілу судових витрат після прийняття рішення по суті позовних вимог.

7.29. 13.11.2018 судом першої інстанції прийнято рішення у цій справі, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Хімекс Лімітед". Вказане рішення було залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 01.04.2019.

7.30. 19.11.2018 відповідач в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України (з врахуванням частини четвертої статті 116 ГПК України) надіслав суду клопотання з доказами на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу (а.с.34 т.3).

7.31. Як свідчать матеріали справи, 20.05.2019 відповідач звернувся до господарського суду Полтавської області із заявою № 01-19/1110 від 16.05.2019 (вх.№ 5117 від 20.05.2019) про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 400 000 грн.

7.32. У вказаній заяві відповідач зазначив про те, що судом не вирішено клопотання відповідача від 19.11.2018 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

7.33. 30.05.2019 Господарським судом Полтавської області ухвалено додаткове рішення, яким частково задоволено заяву відповідача від 19.11.2018 та стягнуто з позивача 150 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

7.34. Водночас, постановою Верховного Суду від 27.08.2019 рішення господарського суду Полтавської області від 13.11.2018 (яким вирішено справу по суті) та постанова Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 по справі N917/527/18 були скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції. Передаючи на новий розгляд справу Верховного Суду зазначив, що за результатами розгляду цієї справи господарському суду слід здійснити розподіл судових витрат згідно з нормами процесуального законодавства.

7.35. У зв`язку із скасуванням судом касаційної інстанції судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору по суті, постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 за результатами розгляду апеляційної скарги позивача було скасовано і додаткове рішення від 30.05.2019.

7.36. За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду Полтавської області від 11.03.2020 (суддя Семчук О.С.), залишеним без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 та Верховного суду від 11.02.2021, відмовлено у позові повністю.

7.37. 05.07.2022 до господарського суду Полтавської області від ПАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" надійшла заява від 29.06.2022 щодо вирішення питання про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 917/527/18 в розмірі 400 000 грн. (т. 9 а. с. 1-5).

7.38. Вказана заява мотивована тим, що за результатами розгляду цієї справи судом прийняте рішення від 11.03.2020, яке набрало законної сили, проте, не вирішеним залишилось питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

7.39. Позивач надав суду першої інстанції заперечення від 08.07.2022 на заяву відповідача про розподіл судових витрат, у яких він просить відмовити у задоволенні заяви відповідача (т. 9 а. с. 28-29).

7.40. Верховний Суд зауважує, що заява представника відповідача, датована 29.06.2022, має назву "щодо вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу", прохальна частина якого містить вимогу, зокрема, щодо ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача 400 000 грн витрат на професійну допомогу.

7.41. Статтею 244 ГПК України передбачено можливість суду ухвалити додаткове рішення у разі, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

7.42. Тобто, додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі.

7.43. Під час нового розгляду справи, заяви, яка стосується витрат саме на професійну правничу допомогу, яка б змістовно виражала намір відповідної особи (відповідача чи його представника) отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат, матеріали справи не містить.

7.44. В силу частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчинення чи невчинення нею процесуальних дій тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу, враховуючи встановлений процесуальним законом порядок такої дії, який в даному випадку не дотриманий відповідачем.

7.45. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм, зокрема при вирішенні питання про судові витрати (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

7.46. Враховуючи викладене у цій постанові вище, судові рішення попередніх інстанцій зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають.

7.47. Щодо посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 43 ГПК України у тому контексті, чи слід визнавати зловживанням процесуальними правами факт подання заяви про розподіл судових витрат через більше, ніж 2 роки після ухвалення рішення по суті справи, без одночасного подання клопотання про поновлення встановленого законом строку, то Суд зазначає таке.

7.48. Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

7.49. Частиною третьою статті 43 ГПК України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

7.50. За частиною четвертою статті 43 ГПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

7.51. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

7.52. Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/18 та від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20).

7.53. Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).

7.54. Тож доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

7.55. З урахуванням наведеного, дії ПАТ "КЗТВ" зі звернення до суду з заявою щодо вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу не можуть бути визнані такими, що вчинялися ним всупереч завданням господарського процесу і він зловживав процесуальними правами, з урахуванням чого суд не вбачає в цьому окремому випадку підстав для застосування норм статті 43 ГПК України до оцінки таких дій.

7.56. Доводи, наведені у відзиві вказаного не спростовують і відхиляються Судом, ураховуючи мотиви, викладені у цьому розділі.

7.57. Колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та ключові питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

8.2. За змістом частини першої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження, а тому касаційну скаргу слід задовольнити частково та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 03.11.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 зі справи № 917/527/18 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 03.11.2022 в частині часткового задоволення клопотання про розподіл судових витрат та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 зі справи № 917/527/18 скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви представника відповідача від 29.06.2022 щодо вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко