Постанова

від 19.04.2023 по справі 697/2357/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 697/2357/21

провадження № 61-5642св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Канівський комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області,

представник відповідача - Бовшик Микола Юрійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 лютого 2022 року у складі судді

Євтушенко Б. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 травня 2022 року у складі колегії суддів: Фетісова Т. Л., Гончар Н. І., Сіренко Ю. В.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області (далі - Канівський КЗДО (ясла-садок) № 2 «Дударик») про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що наказом від 05 листопада 2021 року № 59-к, який вручений їй 08 листопада 2021 року, адміністрація Канівського КЗДО (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області відсторонила її від роботи за відсутністю щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом

SARS-CoV-2. Вважала, що цей наказ є незаконним, оскільки виключно Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлюється перелік обов`язкових щеплень і зазначений закон щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не передбачає.

Дорожня карта з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації, у відповідь на пандемію гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, в Україні в 2021-2022 роках, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я від 24 грудня

2020 року № 3018 встановлює, що вакцинація від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп.

Зазначила, що за рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 1-14/2020 (230/20) під час розгляду питання щодо запровадження на території України карантину, «конституційні права і свободи громадян у певній мірі можуть бути обмежені лише у чітко визначених Конституцією України випадках із зазначенням конкретного строку такого обмеження і тільки законом, а не підзаконним актом». У разі якщо нормативно-правовий акт суперечить Конституції України, слід безпосередньо застосовувати Конституцію України як акт прямої дії.

Отже, на її думку, оспорений наказ порушує її конституційне право на працю.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Канівського КЗДО (ясла-садок) № 2 «Дударик» № 59-к

від 05 листопада 2021 року про відсторонення її від роботи; поновити її на роботі з 05 листопада 2021 року; зобов`язати Канівський КЗДО (ясла-садок) № 2 «Дударик» виплатити їй невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області

від 22 лютого 2022 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Канівського КЗДО (ясла-садок) № 2 «Дударик» № 59-к «Відсторонення від роботи ОСОБА_1».

У решті позову відмовлено.

Стягнуто з Канівського КЗДО (ясла-садок) № 2 «Дударик» на користь ОСОБА_1 908,00 грн судового збору.

У стягненні витрат з Канівського КЗДО (ясла-садок) № 2 «Дударик» на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн відмовлено.

Рішення суд першої інстанції мотивовано тим, що спірний наказ про відсторонення працівника від роботи адміністрація винесла 05 листопада 2021 року, проте лише з 08 листопада 2021 року (дати набрання чинності) відповідний наказ Міністерства охорони здоров`я України встановив, що категорія працівників, до якої відноситься позивач, підлягає обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Суд вважав, що підстав для поновлення позивача на роботі немає, оскільки фактично її звільнення не відбулось, а позовна вимога про відшкодування невиплаченої за час відсторонення від роботи заробітної плати також не підлягає задоволенню, оскільки заявлена до неналежного відповідача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 травня 2022 року апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 лютого 2022 року змінено у частині мотивів задоволення позовних вимог про скасування наказу про відсторонення позивача від роботи, які викладено у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 лютого 2022 року залишено без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивовано тим, що оспорений наказ про відсторонення позивача від роботи адміністрація видала 08 листопада 2021 року (з урахуванням послідуючих уточнень щодо дати), як тільки виникло відповідне право у роботодавця, без надання працівнику часу, розумно необхідного для можливості здійснити щеплення або надати роботодавцю докази наявності медичних протипоказань для його проведення. З цих підстав, суд апеляційної інстанції констатував порушення трудових прав працівника при виданні наказу про відсторонення його від роботи та погодився із висновком суду першої інстанції про те, що зазначений наказ підлягає скасуванню у судовому порядку.

Вважав, що, за наказом про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, адміністрація відсторонила останню від роботи з 08 листопада 2021 року на весь час відсутності в неї щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, без вказівки на те, що таке відсторонення може здійснюватися лише на час введення у державі карантину щодо запобігання гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що також є порушенням прав працівника, адже оскаржене відсторонення за змістом наказу трактується як таке, що взагалі не обмежене часом.

Врахував, що доводи апеляційної скарги стосуються виключно вирішення позовних вимог про скасування наказу про відсторонення від роботи позивача, рішення суду першої інстанції переглядалось судом апеляційної інстанції лише в цій частині, а особа, яка подала апеляційну скаргу не ставила під сумнів решту висновків місцевого суду, зокрема щодо вирішення інших позовних вимог у справі, у задоволенні яких відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У червні 2022 року Канівський КЗДО (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 лютого

2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 травня

2022 року, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновку Верховного Суду у справах про відсторонення від роботи працівника через відсутність щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач належним чином та завчасно (29 жовтня 2021 року) була попереджена про необхідність виконання вимог законодавства, мала достатній час для отримання принаймні однієї дози вакцини та отримання документу, який би підтверджував наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або ж отримати довідку про наявність у позивача абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень.

Заявник вказує, що відсторонення позивача відбулося 08 листопада

2021 року з метою забезпечення безпеки здоров`я дітей, колективу та самого позивача. Вказівка суду апеляційної інстанції про ненадання позивачу розумного строку для вакцинації чи виявлення протипоказань до неї є необдуманою та недоречною. У цьому аспекті суд апеляційної інстанції не врахував можливість здійснення безпечної діяльності інших учасників освітнього процесу, що знаходилися в безпосередньому контакті з позивачем, та притягнення керівника навчального закладу до адміністративної відповідальності за статтею 443 КУпАП у разі не відсторонення від роботи позивача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до Канівського КЗДО (ясла-садок) № 2 «Дударик» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року зупинено провадження у справі № 697/2357/21 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2023 року поновлено провадження у справі № 697/2357/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2023 року справу призначено

судді-доповідачеві.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу Канівського КЗДО (ясла-садок) № 2 «Дударик», у якому вона просила залишити зазначену касаційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно із відомостями із трудової книжки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 її

22 лютого 2017 року наказом по ДНЗ № 2 від 21 лютого 2017 № 18-к прийнято на посаду вихователя Канівського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області (28 лютого 2019 року заклад перейменовано на Канівський комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області), на якій вона працює на час звернення до суду із позовом (а. с. 31-34, т. 1).

ОСОБА_1 ознайомлена із посадовою інструкцією № 3 вихователя дошкільного навчального закладу, затвердженою завідувачем

ОСОБА_2 10 березня 2016 року, відповідно до пункту 1.1. якої на посаду вихователя дошкільного навчального закладу призначається особа, яка має відповідну повну вищу або середню (неповну вищу) педагогічну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста, бакалавра або молодшого спеціаліста, а також стан здоров`я якої дозволяє виконувати професійні обов`язки; згідно з пунктом 2.31 якої, серед обов`язків працівника, - своєчасно проходити медичний огляд(а. с. 35-41, т. 1).

Відповідно до даних особистої медичної книжки ОСОБА_1 серії

1ААВ № 534655, за результатами медичного огляду 13 вересня 2021 року, який проводив заклад охорони здоров`я КНП «КБЛ», у ОСОБА_1 відсутні протипоказання для виконання обов`язків вихователя Канівського КЗДО

№ 2 «Дударик», дата наступного медичного огляду 09 березня 2022 року

(а. с. 85-90, т. 1).

Між адміністрацією і профспілковим комітетом первинної профспілкової організації Канівського КЗДО (ясла-садок) № 2 «Дударик» укладено колективний договір на 2020-2024 роки, затверджений зборами трудового колективу від 02 вересня 2020 року протокол № 1, відповідно до вступної частини якого, цей договір укладено з метою забезпечення соціального захисту найманих працівників, які перебувають у сфері дії сторін, що підписали колективний договір. Він включає зобов`язання сторін, які спрямовані на створення умов для підвищення ефективності роботи закладу освіти, реалізації професійних, трудових і соціально-економічних прав та гарантій працюючих (а. с. 41-84, т. 1).

Директором Канівського КЗДО (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Безрук Л. було видано повідомлення вихователю

ОСОБА_3 від 29 жовтня 2021 року № 36 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», отримане останньою 01 листопада 2021 року, за змістом якого ОСОБА_4 повідомлено, що з 08 листопада 2021 року на період карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України, щеплення від COVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти; на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження переліку професій, виробництв, організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153 просимо до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 16 вересня 2011 року № 595; якщо до цієї дати не надасть один із зазначених документів, 08 листопада 2021 року її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2021 року № 1645- III (а. с. 8).

ОСОБА_1 звернулася до директора Безрук Л. із заявою, отриманою

01 листопада 2021 року, вх. № 17, про застереження від порушення її конституційних прав та дозвіл працювати у цьому закладі на займаній посаді без надання інформації про щеплення проти COVID-19 (а. с. 9-12).

У відповіді від 23 листопада 2021 року № 43 на звернення ОСОБА_1

від 01 листопада 2021 року № 17 директор Канівського КЗДО (ясла-садок) № 2 «Дударик» Безрук Л. повідомила заявника, що відсторонення від роботи законне, до моменту зникнення обставин, що стали підставою для відсторонення (а. с. 101-102, т. 1).

ОСОБА_1 звернулася до голови Канівської міської організації Профспілки працівників освіти і науки України Попенка І. П. із заявою

від 05 листопада 2021 року, отриманою 15 листопада 2021 року, про захист та відстоювання її права продовження працювати у закладі дошкільної освіти на займаній посаді без надання інформації про прийняття щеплення проти COVID-19 (а. с. 13-16, т. 1).

Наказом директора Канівського КЗДО (ясла-садок) № 2 «Дударик» Безрук Л. від 05 листопада 2021 року № 59-к «Відсторонення від роботи ОСОБА_1» ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати, керуючись статтею 46 КЗпП України, частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153 та рішенням засідання комісії з питань ТЕБ і НС виконавчого комітету Канівської міської ради від 05 листопада 2021 року протокол № 21 пункт 1. Підстава: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 ОСОБА_1 від 29 жовтня 2021 року № 36.

Зі спірним наказом ОСОБА_1 ознайомлена 08 листопада 2021 року.

Згідно із актом директора закладу дошкільної освіти Безрук Л., завгоспа ОСОБА_6 , старшої медичної сестри ОСОБА_7 від 08 листопада

2021 року про ненадання документів працівниками щодо щеплення від COVID-19, вихователем ОСОБА_1 не надано відповідний документ, на основі чого було видано наказ про відсторонення від роботи, який вручений 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 (а. с. 122).

Відповідно до наказу директора Канівського КЗДО (ясла-садок) № 2 «Дударик» Безрук Л. від 14 грудня 2021 року № 70-к «Про внесення змін до наказу № 59 від 05 листопада 2021 року «Відсторонення від роботи ОСОБА_1», у зв`язку з технічною помилкою, допущеною в наказі № 59

від 05 листопада 2021 року «Відсторонення від роботи ОСОБА_1» в частині дати видачі наказу, внесено зміни в наказ по ЗДО № 59

від 05 листопада 2021 року «Відсторонення від роботи ОСОБА_1», змінивши дату видачі наказу з 05 листопада 2021 року на 08 листопада

2021 року (а. с. 184).

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга Канівського КЗДО (ясла-садок) № 2 «Дударик» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу

SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що: «застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом

№ 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в

АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається, встановлено, що позивачка працювала у відповідача на посаді вихователя.

Директором Канівського КЗДО (ясла-садок) № 2 «Дударик» Безрук Л. було видано повідомлення вихователю ОСОБА_3 від 29 жовтня 2021 року «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, за змістом якого позивачку повідомлено, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України, щеплення від COVID-19 є обов`язковим для працівників закладів освіти, та запропоновано позивачці до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 26 вересня

2011 року № 595. Також повідомлено про те, що відсутність одного із зазначених документів буде підставою для відсторонення від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Відповідно до робочої інструкції вихователя дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 2 «Дударик» від 10 березня 2016 року № 3, з якою позивачка ознайомлена, вихователь, зокрема: здійснює освітню та оздоровчу роботу, враховуючи вікові особливості дітей; забезпечує разом із медичним персоналом збереження та зміцнення здоров`я вихованців; регулярно проводить оздоровчі та загартовуючі заходи; реалізовує індивідуальний оздоровчий та освітній маршрут кожного вихованця; проводить якісний ранковий фільтр, приймає дітей від батьків у встановленому порядку.

Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що за характером виконуваних обов`язків вихователя, які пов`язані з контактами з дітьми та забезпеченням їх харчування і догляду, позивачка підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення відмовилась від проходження вакцинації, відповідач (роботодавець) обґрунтовано з дотриманням чинного законодавства відсторонив її від роботи на час до проведення щеплення.

Судами попередніх інстанцій не враховано те, що держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Право позивачки на працю у дошкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивачка відмовилася від обов`язкового щеплення. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що за таких обставин керівник закладу дошкільної освіти правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

У зв`язку із викладеним суди дійшли помилкового висновку про порушення права позивачки на працю.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення постановлено без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення скасувати, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У пункті 2 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

У зв`язку ухваленням судового рішення про відмову у задоволенні позову з ОСОБА_1 на користь Канівського КЗДО (ясла-садок) № 2 «Дударик» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі

4 086,00 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 1 816,00 грн, а всього 5 902,00 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради задовольнити.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 лютого 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 травня

2022 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Канівського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області судовий збір у розмірі 5 902,00 (п`ять тисяч дев`ятсот дві гривні).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович