Постанова

від 19.04.2023 по справі 496/2319/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 496/2319/19

провадження № 61-604св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Ландтех»,

третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Ландтех» (далі - ТОВ «Ландтех») про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 30 травня 2018 року він, як стажер ТОВ «Ландтех», разом з ОСОБА_3 на автомобілі марки «Volkswagen Amarok», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить

ТОВ «Ландтех», під керуванням ОСОБА_3 відправились у відрядження для виконання своїх трудових обов`язків по містах та селах області для реалізації товару підприємства. Близько 09:30 годин на автодорозі Р75 «КПП Тимкове-Балта-Криве Озеро-Первомайськ» з вини водія ОСОБА_3 сталася ДТП, у результаті якої він отримав тілесні ушкодження, що мали наслідком тривале лікування та реабілітацію, потребу у догляді. Вартість лікування станом на 22 червня 2019 року склала

266 327,44 грн. Причинно-наслідковий зв`язок між подією ДТП внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, та отриманням потерпілим ОСОБА_1 політравми, закритої травми грудної клітини, перелому 1-2 ребер справа, 1-4 ребер зліва, закритого перелому середньої частини лівої ключиці, діафізу лівої плечової кістки зі зміщенням уламків, підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 415-М

від 20 липня 2018 року, виписками з медичної карти хворого, матеріалами кримінального провадження. Негативними наслідками ДТП, які позначились на його здоров`ї, подальшою відмовою ОСОБА_3 надавати йому матеріальну допомогу на лікування, скрутним становищем у якому опинилася сім`я та його безпорадним станом, йому було завдано моральної шкоди.

Вказував, що через стан здоров`я втратив працездатність та з 30 травня

2018 року не працює, втрачений дохід підлягає відшкодуванню із розрахунку мінімальної заробітної плати та за період з червня 2018 року по червень

2019 року складає 51 105,00 грн. Звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 286 КК України на підставі статті 46 КК України у зв`язку з примиренням винного з потерпілим та закриття кримінального провадження № 12018150250000217 від 30 травня 2018 року стосовно підозрюваного ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою

статті 286 КК України, не звільняє його від цивільно-правової відповідальності за завдану внаслідок ДТП шкоду. ОСОБА_3 є відповідачем, як особа, винна в завданні шкоди, ТОВ «Ландтех» є відповідачем як власник джерела підвищеної небезпеки, на якому ОСОБА_3 здійснив ДТП.

Посилаючись на вказані обставини та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_3 та

ТОВ «Ландтех» на його користь на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, - 300 000,00 грн, на відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП, - 342 476,44 грн.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 16 січня 2020 року залучено до участі третьою особою приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 02 вересня

2020 року у складі судді Буран В. М. позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Ландтех» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 75 266,75 грн на відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн на відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 на момент вчинення ДТП, а саме 30 травня 2018 року був працівником

ТОВ «Ландтех» та виконував свої трудові обов`язки, а саме перебував у відрядженні. Закриття справи відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України у зв`язку з примиренням з потерпілим ні є обставиною яка виключає вину у скоєному. Враховуючи встановлені обставини в справі, суд дійшов висновку, що з відповідача

ТОВ «Ландтех» на користь позивача ОСОБА_1 на відшкодування завданої матеріальної шкоди підлягає стягненню грошова сума у розмірі

75 266,75 грн, у зв`язку з тим, що позивачем було надано до суду докази, які підтверджують саме зазначену суму матеріальних витрат.

Враховуючи, що внаслідок порушення ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України було вчинено ДТП, внаслідок якої ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми, закритої травми грудної клітини, перелом 1-2 ребер справа, 1-4 ребер зліва, закритий перелом середньої частини лівої ключиці, діафізу лівої плечової кістки зі зміщення уламків та проходив довготривале лікування, суд дійшов висновку, що йому було завдано моральної шкоди. Суд, враховуючи ступінь вини відповідача ОСОБА_3 та його поведінку, небажання позасудовим шляхом врегулювати спір, враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, а також реалії сьогодення, оцінив моральні страждання позивача та дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача 100 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ТОВ «Ландтех» задоволено.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 вересня

2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Ландтех», третя особа - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Ландтех», третя

особа - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 вересня

2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, скасовано.

У задоволенні позовних ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, відмовлено.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 вересня

2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та

ТОВ «Ландтех» судового збору на користь держави скасовано.

Витрати по сплаті судового збору з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та

ТОВ «Ландтех» компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у розумінні статей 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України відповідальним за завдану

ОСОБА_3 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки

ОСОБА_1 майнову шкоду (матеріальні збитки) та моральну шкоду є

ТОВ «Ландтех». Що ж до ОСОБА_3 , то він у цьому випадку є відповідальним перед ТОВ «Ландтех».

Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Ландтех» як володільця (власника) транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen Amarok», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 30 травня 2018 року (дату настання страхового випадку) була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15 листопада 2017 року,

поліс АК № 967577. Ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну здоров`ю, за полісом АК № 967577 становив 200 000,00 грн.

ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», після ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі, виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі

79 220,95 грн, з них витрати, пов`язані з лікуванням, 60 556,52 грн, відшкодування тимчасової непрацездатності 14 892,00 грн та 3 772,43 грн відшкодування моральної шкоди. Отже, розмір виплаченого ОСОБА_1 страхового відшкодування від ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не перевищує ліміт відповідальності страховика 200 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не оскаржував розмір отриманого від ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» страхового відшкодування, що в загальній сумі становило 79 220,95 грн, а тому погодився з тим, що розмір майнової шкоди (матеріальних збитків) становить 75 266,75 грн. Оскільки ця сума не виходить за межі ліміту відповідальності страховика

200 000,00 грн за полісом АК № 967577, то правових підстав для покладення у порядку статті 1194 ЦК України на ТОВ «Ландтех», як особу, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, обов`язку сплатити

ОСОБА_1 75 266,75 грн суд першої інстанції не мав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У січні 2022 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 191/48/16, від 14 лютого 2018 року у справі № 344/10730/15-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18,

від 24 червня 2021 року у справі № 489/3060/19, від 01 липня 2021 року у справі № 726/959/20, від 14 липня 2021 року у справі № 127/27732/19,

від 16 червня 2021 року у справі № 278/3164/19, від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 та вказує, що суд не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції не враховано той факт, що ТОВ «Ландтех» є власником автомобіля, керуючи яким ОСОБА_3 скоїв ДТП, яким пасажиру автомобіля ОСОБА_1 було завдано тілесні ушкодження. Суд апеляційної інстанції помилково прийняв до уваги доводи представника ТОВ «Ландтех» стосовно того, що товариство не є належним відповідачем у справі, адже його цивільна правова відповідальність застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна». Заявник вважає, що право вибору пред`явлення вимоги про відшкодування шкоди, спричиненою внаслідок ДТП належить виключно потерпілому та страхового відшкодування, яке було сплачено страховиком недостатньо для покриття всієї матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок ДТП за участю автомобіля марки «Volkswagen Amarok», реєстраційний номер

НОМЕР_1 . Про той факт, що цивільна-правова відповідальність

ТОВ «Ландтех» застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» ОСОБА_1 дізнався з відзиву представника ОСОБА_3 тільки восени 2019 року під час розгляду цієї справи. Одразу ж ОСОБА_1 звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування 30 жовтня

2019 року, проте лише після ухвалення рішення суду першої інстанції страхова компанія вирішила здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 79 220,95 грн.

Враховуючи, що у момент спричинення шкоди джерело підвищеної

небезпеки - транспортний засіб «Volkswagen Amarok», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходився під керування ОСОБА_3 та ввірений йому у розпорядження, то саме він є тією винною особою, яка повинна відшкодувати моральну шкоду потерпілому.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року справу № 496/2319/19 призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 , поданий представником - ОСОБА_4 , на касаційну скаргу

ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , у якому представник відповідача просила вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

У квітні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Ландтех», на касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , у якому воно просило вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 травня 2018 року біля 09:30 годин ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Volkswagen Amarok», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належним

ТОВ «Ландтех», будучи працівником ТОВ «Ландтех» та перебуваючи під час виконання ним свої трудових (службових) обов`язків, допустив порушення правил дорожнього руху України, що мало наслідком скоєння ДТП.

У результаті ДТП отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості пасажир ОСОБА_1 керованого ОСОБА_3 автомобіля «Volkswagen Amarok», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з огляду на що дії водія ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за частиною першою статті 286 КК України.

Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2018 року у справі № 479/923/18 (провадження № 1-кп/474/100/18) ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 286 КК України на підставі статті 46 КК України у зв`язку з примиренням винного з потерпілим; кримінальне провадження

№ 12018150250000217 від 30 травня 2018 року у відношенні

ОСОБА_3 у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, закрито.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 11 червня 2019 року відмовлено представнику в інтересах ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали Врадіївського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2018 року у справі № 479/923/18, апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини третьої статті 399 КПК України повернуто.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року відмовлено представнику в інтересах ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Миколаївського апеляційного суду

від 11 червня 2019 року у справі № 479/923/18.

Потерпілий ОСОБА_1 у результаті ДТП отримав тілесні ушкодження, кваліфіковані як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи № 415-М від 20 липня 2018 року, проведеної у рамках кримінального провадження

№ 12018150250000217.

Потерпілий ОСОБА_1 проходив лікування в Кривоозерській центральній районній лікарні, у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону. Згідно із позовними вимогами ОСОБА_1 витрати на лікування склали 266 327,44 грн.

Потерпілий ОСОБА_1 посилається на те, що з 30 травня 2018 року не працював через стан здоров`я. Згідно із позовними вимогами ОСОБА_1 втрачений дохід визначено у розмірі 76 149,00 грн із розрахунку мінімальної заробітної плати.

Потерпілий ОСОБА_1 посилається на завдання моральної шкоди, розмір якої у 300 000,00 грн підтверджує висновком експертів № 51/19 за результатами проведення комісійної психологічної експертизи від 30 грудня 2019 року.

Наказом директора ТОВ «Ландтех» № 2/ВК від 11 січня 2012 року ОСОБА_3 прийнято на посаду менеджера з продажу; наказом директора ТОВ «Ландтех» № 157/1/ВК від 27 грудня 2013 року з 01 січня

2014 року ОСОБА_3 переведено з посади менеджера зі збуту на посаду представника торгівельного.

Транспортний засіб автомобіль марки «Volkswagen Amarok», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ТОВ «Ландтех».

Наказом директора ТОВ «Ландтех» № 221/ПП від 10 грудня 2014 року транспортний засіб автомобіль марки «Volkswagen Amarok», реєстраційний номер НОМЕР_1 , передано у користування ОСОБА_3 , з 10 грудня 2014 року ОСОБА_3 призначено відповідальною особою за збереження, експлуатацію та технічний стан автомобіля.

02 червня 2014 року між ТОВ «Ландтех» в особі директора та

ОСОБА_3 було укладено договір про повну індивідуальну відповідальність щодо забезпечення збереження та цільового використання автомобіля марки «Volkswagen Amarok», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

ДТП за участю транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen Amarok», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 мала місце 30 травня 2018 року.

Наказом директора ТОВ «Ландтех» № 53/ВК від 28 серпня 2019 року ОСОБА_3 звільнено за угодою сторін.

ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Ландтех» не перебував, стажування станом на 30 травня 2018 року не проходив.

Станом на 30 травня 2018 року цивільно-правова відповідальність

ТОВ «Ландтех» як володільця транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen Amarok», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15 листопада 2017 року, поліс АК №9675779, де ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну здоров`ю, становив 200 000,00 грн.

Із заявою про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 як потерпілий звернувся до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 30 жовтня 2019 року, у заяві просив здійснити відшкодування матеріальної та моральної шкоди в розмірі 464 128,44 грн, до заяви додав документи на підтвердження вартості лікування станом на 28 жовтня 2018 року в загальній сумі 266 327,44 грн, втраченого доходу за період з 30 травня 2018 року по жовтень 2019 року у розмірі 67 801,00 грн, моральної шкоди в розмірі 128 000,00 грн.

10 березня 2020 року ОСОБА_1 ПрАТ СК «ПЗУ Україна» надіслано письмову відповідь, за змістом якої страхова компанія не вбачала підстав для виплати страхового відшкодування, обґрунтувавши тим, що кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_3 за частиною першою

статті 286 КК України закрито на підставі статті 46 КК України у зв`язку з примиренням ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а оскільки ця норма щодо звільнення від кримінальної відповідальності застосовується у разі примирення та відшкодування збитків, то страхова компанія виходила з того, що завдана внаслідок ДТП шкода вже відшкодована ОСОБА_3 .

У подальшому повторно розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 стосовно події 30 травня 2018 року, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 24 вересня

2020 року було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 79 220,95 грн, з них:

60 556,52 грн - відшкодування витрат, пов`язаних з лікуванням згідно із статтями 23, 24.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (відповідно до наданих товарних та фіскальних чеків, до виплати не брались витрати на благодійну допомогу);

3 772,43 грн - відшкодування моральної шкоди (5 %) згідно із статтями 23, 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;

14 892,00 грн - відшкодування тимчасової втрати працездатності згідно із статтями 23, 24.2, 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (розрахунок проводився із мінімальної заробітної плати 3 723,00 грн/30 х 120 днів).

Страхове відшкодування ОСОБА_1 отримано після ухвалення судом першої інстанції рішення.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (частина перша статті 1172 ЦК України).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР)).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону

№ 85/96-ВР.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону № 85/96-ВР в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у ційсфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону № 1961-IV, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IVу страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня

2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_3 та ТОВ «Ландтех» на його користь на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, - 300 000,00 грн, на відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП, -

342 476,44 грн (з них вартість лікування 266 327,44 грн, втрачений дохід за період з 30 травня 2018 року по грудень 2019 року у розмірі 76 149,00 грн).

Як відомо з матеріалів справи, станом на 30 травня 2018 року цивільно-правова відповідальність ТОВ «Ландтех», як володільця транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen Amarok», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі полісу

АК №9675779, де ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну здоров`ю, становив 200 000,00 грн.

Заява ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування, подана до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» містила вимоги відшкодувати вартість лікування станом на 28 жовтня 2019 року в загальній сумі 266 327,44 грн, втрачений дохід за період з 30 травня 2018 року по жовтень 2019 року в розмірі

67 801,00 грн.

10 березня 2020 року ОСОБА_1 ПрАТ СК «ПЗУ Україна» направлено відповідь, у якій було вказано про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.

У подальшому, а саме після ухвалення рішення судом першої інстанції,

ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 79 220,95 грн, з них витрати, пов`язані з лікуванням - 60 556,52 грн, відшкодування тимчасової непрацездатності - 14 892,00 грн, відшкодування моральної шкоди - 3 772,43 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що розмір виплаченого ОСОБА_1 страхового відшкодування від ПрАТ СК «ПЗУ Україна» не перевищує ліміт відповідальності страховика 200 000,00 грн.

ОСОБА_1 не оскаржив рішення суду в частині стягнення з ТОВ «Ландтех» на відшкодування майнової шкоди (матеріальних збитків) 75 266,75 грн. (складових указаної суми судове рішення не містить) з чого виходить, що ОСОБА_1 погодився з тим, що розмір майнової шкоди (матеріальних збитків) становить 75 266,75 грн. Оскільки ця сума не виходить за межі ліміту відповідальності страховика 200 000,00 грн за полісом АК № 967577, то правових підстав для покладення у порядку статті 1194 ЦК України на

ТОВ «Ландтех», як особу, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, обов`язку сплатити ОСОБА_1 75 266,75 грн суд першої інстанції не мав.

Крім того, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» при ліміті відповідальності 200 000,00 грн виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 79 220,95 грн, з них майнова шкода (матеріальні збитки) становить 75 448,52 грн.

Верховний Суд зауважує, що ОСОБА_1 не заявляв вимог до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», просив відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП, з

ТОВ «Ландтех», працівником якого є винний у ДТП ОСОБА_3 , та із самого винного ОСОБА_3 , чим здійснив відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Враховуючи викладене, позивачу відшкодовано матеріальну шкоду у розмірі, з яким він погодився і до суду апеляційної інстанції не оскаржував.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то Верховний Суд виходить з наступного.

Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у розумінні статей 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України відповідальним за завдану ОСОБА_3 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_1 майнову шкоду (матеріальні збитки) та моральну шкоду є ТОВ «Ландтех».

Проте, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції відмовив у стягненні моральної шкоди з ТОВ «Ландтех», позивач рішення суду в цій частині не оскаржує, тому при апеляційному перегляді справи не переглядається законність рішення в частині вимог до ТОВ «Ландтех» про відшкодування моральної шкоди та, відповідно, для уникнення преюдиційності, не надається оцінка завданню моральної шкоди, розміру грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням положень частини третьої статті 23 ЦК України та проведеної страховою компанією виплати в сумі 3 772,43 грн тощо.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів моральної школи були об`єктом апеляційного перегляду за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 у інтересах ОСОБА_3 і суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що така шкода підлягає стягненню з володільця джерела підвищеної небезпеки -

ТОВ «Ландтех».

Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, установлені обставини справи, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування шкоди у сукупності з іншими фактичними обставинами, Верховний Суд вважає, що є правові підстави для визначення розміру відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн, що буде відповідати засадам розумності, виваженості і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, а ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині позовних вимог ОСОБА_1 то ТОВ «Ландтех» про відшкодувння моральної шкоди з прийняттям в цій частині нової постанови про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ «Ландтех» про стягнення моральної шкоди.

Враховуючи межі позовної заяви, доводи касаційної скарги, а також виплату ПрАТ СК «ПЗУ Україна» страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 772,43 грн, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, і з

ТОВ «Ландтех» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 46 227, 57 грн (50 000,00 грн - 3 772,43 грн) у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Щодо судових витрат

За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи наведене, судові витрати сплачені сторонами у цій справі підлягають перерозподілу.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково (на 15,41 %), то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з ТОВ «Ландтех» на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 1 387,20 грн.

Частиною десятою статті 141 ЦПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись статтями 400, 412, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ландтех» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ландтех» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ландтех» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 46 227, 57 грн (сорок шість тисяч двісті двадцять сім гривень п`ятдесят сім копійок).

В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ландтех» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі

1 387,20 грн (одна тисяча триста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович