Постанова

від 18.04.2023 по справі 640/34187/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/34187/21 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

при секретарі судового засідання Зіньковській Ю.В.

за участю учасників судового процесу:

від позивача: Андрусенко О.В.

від відповідача 1 (апелянта): Атаманюк Б.Р.

від відповідача 2: не прибув

від третьої особи: Цитович К. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Некслайн Обджект» до Державної інспекції архітектури та містобудування України, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування припису та рішення,

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Некслайн Обджект» (надалі - позивач) з адміністративним позовом до з адміністративним позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі по тексту - відповідач, ДІАМ) про визнання протиправними та скасування припису від 18.10.2019 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та рішення від 18.10.2019 року про зупинення дій містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено права позивача, а саме, винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та рішення про зупинення дій містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано припис Державної архітектурно-будівельної інспекції України про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 18 жовтня 2019 року із вимогою "усунути порушення у пункті 1 "Містобудівні умови та обмеження" гранична висота h=50,7 м., шляхом приведення вимог містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва "Реконструкція нежитлової будівлі - корпус №4 (літ Е) під адміністративну будівлю з паркінгом" на вул. Московській, 8 у Печерському районі міста Києва, які затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20 серпня 2019 року №1003 до положень Генерального плану міста Києва;

- визнано протиправним та скасовано рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 18 жовтня 2019 року про зупинення дії містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва "Реконструкція нежитлової будівлі - корпус №4 (літ Е) під адміністративну будівлю з паркінгом" на вул. Московській, 8 у Печерському районі м. Києва, які затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20 серпня 2019 року №1003;

- стягнуто солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Державної інспекції архітектури та містобудування України та Державної архітектурно-будівельної інспекції України шляхом безспірного списання судовий збір у розмірі по 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) з кожного на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Некслайн Обджект" (код ЄДРПОУ 43800134).

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем 1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати, у зв`язку з порушення вимог процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав правової оцінці причини пропуску строку позивача звернення до суду. Крім того, суд також не врахував, що позивач набув право власності на земельну ділянку - 24.12.2020, тобто через 7 місяців після спливу строку звернення до суду для оскарження вказаних рішень.

В судовому засіданні представник апелянту підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти апеляційної інстанції та зазначив, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з підстав зазначених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи, заперечує проти апеляційної скарги відповідача 1 в повному обсязі, з підстав зазначених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.

Крім того, представник третьої особи зазначив, що на даний час у Державної інспекції архітектури та містобудування відсутні повноваження щодо зупинення дій містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20 серпня 2019 року №1003 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва "Реконструкція нежитлової будівлі - корпус №4 (літ. Е) під адміністративну будівлю з паркінгом" за адресою: вул. Московська, 8 у Печерському районі міста Києва (далі - Містобудівні умови та обмеження).

В подальшому, головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної діяльності у місті Києві Іваніцьким С.І. відповідно до наказу від 25 вересня 2019 року №1068, на підставі письмової вимоги Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 17 вересня 2019 року №8/4/2-7385 та направлення на проведення позапланової перевірки від 27 вересня 2019 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за результатом якої складений акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 18 жовтня 2019 року (далі - акт перевірки).

Так, актом перевірки зафіксовано порушення пункту 4 частини 5 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах).

Зазначено, що наміри забудови відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а отже відповідно до пункту 3 частини 4 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не містять підстав для відмови у видачі Містобудівних умов та обмежень.

Далі, 18 жовтня 2019 року головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Іваніцьким С.І. видано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 18 жовтня 2019 року із вимогою "усунути порушення у пункті 1 "Містобудівні умови та обмеження" гранична висота h=50,7 м., шляхом приведення вимог містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва "Реконструкція нежитлової будівлі - корпус №4 (літ Е) під адміністративну будівлю з паркінгом" на вул. Московській, 8 у Печерському районі міста Києва, які затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20 серпня 2019 року №1003 до положень Генерального плану міста Києва.

Крім того, 18 жовтня 2019 року головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Іваніцьким С.І. прийнято рішення про зупинення дії містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва.

Вважаючи протиправними припис та рішення, позивач звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що віднесення певної території до зони охорони пам`яток без визначення меж та режимів використання цієї зони відповідною науково-проектною документацією та без їх затвердження відповідним органом охорони культурної спадщини, не наділяло її тим обсягом правового захисту, що передбачений чинним законодавством для зон охорони пам`яток. Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 року №979 "Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 року №920 "Про уточнення меж історико- культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії культури в м. Києві" не ставить до забудовників та проектувальників конкретних вимог. При прийнятті оскаржуваних: припису Державної архітектурно-будівельної інспекції України про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 18 жовтня 2019 року та рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 18 жовтня 2019 року про зупинення дії містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва "Реконструкція нежитлової будівлі - корпус №4 (літ Е) під адміністративну будівлю з паркінгом" на вул. Московській, 8 у Печерському районі м. Києва відповідачами не враховані викладені вище обставини щодо незатвердження у встановлений законом спосіб меж та режиму використання зон охорони пам`яток в м.Києві та не затвердження Київською міською радою Плану зонування території центральної планувальної зони міста Києва, як передбачено положеннями частини восьмої статті 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не оскаржується рішення суду першої інстанції в цілому, а зазначає, про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме пропущення строку на звернення до суду з даним позовом позивача.

Суд апеляційної інстанції розглядає справи, з урахуванням вимог ст. 308 КАС України, в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що Наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.08.2019 № 1003 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі - корпус №4 (літ. Е) під адміністративну будівлю з паркінгом» за адресою: вул. Московська, 8 у Печерському районі міста Києва (надалі - Містобудівні умови та обмеження). Вказані містобудівні умови та обмеження надавались Товариству з обмеженою відповідальністю «Філософія Девелопмента» (Код ЄДРПОУ 42088061).

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (надалі - Закон), проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до частини 8 статті 29 Закону Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що проектна документація на об`єкт будівництва розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних, складовою частиною яких є містобудівні умови та обмеження. У свою чергу, містобудівні умови та обмеження визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва у відповідності до вимог, встановлених законодавством та містобудівною документацією, тобто, гранично допустимі (дозволені) вимоги до майбутнього проекту, та є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.12.2018 у справі №522/6212/17.

Отже, за своєю юридичною природою містобудівні умови і обмеження, - це акт індивідуальної дії, який видається уповноваженими органами містобудування та архітектури та покладає на замовника будівництва певні обов`язки і обмеження.

Правовідносини, що виникають на підставі містобудівних умов і обмежень, носять довготривалий характер, оскільки діють до закінчення будівництва об`єкту.

Відповідно, якщо містобудівні умови і обмеження містять протиправні положення, то вони порушують права осіб і вимоги закону протягом всього строку своєї дії, а не лише в момент їх видачі, оскільки протягом всього строку дії містобудівних умов від 20 серпня 2019 року №1003 будівництво буде здійснюватись на підставі останніх.

Аналогічна правова позиція в ідентичних правовідносинах була викладена Верховним Судом у постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 640/19594/20.

Колегією суддів встановлено, що 24 грудня 2020 року ТОВ «Некслайн Обджект» набуло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:033:0057, площею 1,3633 га. з цільовим призначенням - для реконструкції з будівництвом механіко- складського корпусу під офісно-торговельний комплекс з паркінгом, за адресою, м. Київ, вул. Московська, 8 та на об`єктів нерухомого майна, що знаходяться на ній, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявна в матеріалах справи).

Підставою для державної реєстрації права власності на вищезазначену земельну ділянку є акт приймання-передачі від 24 грудня 2020 року між ТОВ «Піканте» та ТОВ «Некслайн Обджект», рішення учасника ТОВ «Некслайн Обджект» від 24 грудня 2020 року, протокол загальних зборів ТОВ «Піканте» від 23 грудня 2020 року.

Підставою для державної реєстрації права власності на вищезазначені об`єкти нерухомого майна є акт приймання-передачі від 24 грудня 2020 року між ТОВ «Монтаді» та ТОВ «Некслайн Обджект», рішення учасника ТОВ «Некслайн Обджект» від 24 грудня 2020 року, протокол загальних зборів ТОВ «Монтаді» від 23 грудня 2020року.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка та об`єкти нерухомого майна, що розташовані на ній, були внесені ТОВ «Піканте» та ТОВ «Монтаді» в статутний капітал ТОВ «Некслайн Обджект», а не шляхом купівлі-продажу від ТОВ "Філософія девелопмента".

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач не отримував оскаржувані рішення, а про їх існування йому стало відомо лише 18.11.2021 року, про, що було зазначено в позовній заяві при зверненні до суду з даним позовом.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

До того ж, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які були викладені у постанові від 30.01.2019 року по справі № 755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію, якою в межах спірних правовідносин є зазначена вище, що викладена постанові від 29 квітня 2021 року по справі № 640/19594/20.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що положення частини другої статті 122 КАС України слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, але не повинні використовуватися як засоби легалізації неправомірної поведінки і не повинні застосовуватися стосовно заходів, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №464/2638/17 та 28.11.2018 у справі № 815/2311/15.

Отже, враховуючи чинність містобудівних умов до завершення будівництва та їх можливу протиправність, колегія суддів вважає, що станом на момент звернення до суду з позовом не припинили існувати підстави для звернення до суду та вважає, що згідно з частиною другою статті 122 КАС України строк звернення до суду з цією позовною заявою не є пропущеним.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до правової позиції, викладеної в рішеннях Європейського Суду з прав людини від 13.01.2000 по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.98 по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми може призвести до позбавлення заявників права доступу до суду і завадити розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.75, ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Крім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення строку на подання позовної заяви та судом було враховано дане клопотання при відкритті провадження у справі.

Також, судом першої інстанції було розглянуто клопотання відповідача 1 про залишення позовних без розгляду та відхилино його, як необґрунтоване.

Вищенаведені обставини вказують на безпідставність доводів наведених в апеляційній скарзі.

Щодо посилання апелянта на те, що з 2019 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Філософія Девелопмента» було відомо про оскаржувані рішення, а отже останній не був позбавлений прав в строк передбачений КАС України, звернути до суду з відповідним позовом, колегія суддів не приймає до уваги дані твердження, з підстав того, що як було зазначено в Ухвалі суду першої інстанції при відкритті провадження у справі, що позивач дізнався про порушення свої прав з 18 листопада 2021 року.

Щодо посилання апелянта те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, в частині щодо посилання в рішенні суду на постанови Верховного Суду від 26.02.2020 №826/9175/18, оскільки в січні 2023 року Верховним Сумом відступлено від практики, яка складалася до січня 2023 року, колегія суддів не надає оцінки даним обставинам, оскільки апелянтом не зазначалося дані підстави в апеляційній скарзі, а тому у відповідності до вимог ст. 308 КАС України не підлягає оцінці.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення щодо задоволення позовних вимог з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним клопотанню про залишення адміністративного позову - без розгляду, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан

Повний текст постанови складено 24 квітня 2023 року.