Постанова

від 24.04.2023 по справі 640/19641/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19641/21 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шелест С.Б., суддів Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2022 у справі за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОКС» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

УСТАНОВИЛА:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі також -позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОКС» (далі також - ТОВ «ІНОКС», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 52800,00 грн. та пені у розмірі 853,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 04.11.2022 у задоволенні позову відмовив.

У поданій апеляційній скарзі Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю із посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, про задоволення позову.

27.01.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого ТОВ «ІНОКС» з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить залишити його без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції установив, що 12.02.2021 ТОВ «ІНОКС» до Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подало звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік по формі 10-ПОІ (річна), що затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 №591.

Згідно з відомостями зазначеного звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) складає 12 осіб; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII) - 1; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0.

Вказуючи на невиконання відповідачем нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та несплату адміністративно-господарських санкцій у добровільному порядку у строк, встановлений статтею 20 Закону №875-XII, Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства середньої річної заробітної плати за нестворене 1 робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, що у спірному випадку складає 52800,00 грн, а також 853,93 грн нарахованої пені.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності у діях ТОВ «ІНОКС» складу правопорушення, за вчинення якого Законом №875-XII передбачене застосування адміністративно-господарських санкцій. Зазначена позиція суду першої інстанції ґрунтується на встановлених під час судового розгляду справи обставинах щодо допущення відповідачем помилки у поданому звіті форми № 10-ПОІ в частині зазначення середньооблікової кількості штатних працівників, яким встановлена інвалідність; усунення зазначеної помилки шляхом подання виправленого звіту форми № 10-ПОІ та фактичним працевлаштуванням на підприємстві особи з інвалідністю протягом звітного періоду.

Апеляційна скарга Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає про помилковість висновків суду щодо працевлаштування на підприємстві відповідача особи з інвалідністю, оскільки інвалідність останнього не підтверджена належними документами. Також скаржник зауважує, що чинним законодавством не передбачено подання виправленого звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю форми № 10-ПОІ. Зауважує, що вимога про стягнення адміністративно-господарських санкцій ґрунтується на даних поданого відповідачем звіту, що, за посиланням апелянта, є достатнім для нарахування адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів апеляційного суду, виходячи з меж апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України, погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон № 875-XII.

Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, передбачає, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Відповідно до частин першої-третьої статті 18 Закону № 875-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга статті 19 Закону № 875-XII).

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-XII).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону № 875-XII).

Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи із змісту положень статті 20 Закону № 875-XII у спірному випадку однією з необхідних умов для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій є невиконання ним нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Зазначеним спростовуються доводи апеляційної скарги щодо достатності даних звіту форми №10-ПОІ для висновку про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до адміністративно-господарської відповідальності.

Погоджуючись із позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій на підставі статті 20 Закону №875-XII, колегія суддів виходить з того, що згідно з установленими у справі обставинами наказом ТОВ «ІНОКС» від 31.05.2002 на роботу на посаду різноробочого з 01.06.2002 був прийнятий ОСОБА_1 - інвалід другої групи.

Згідно із записами в трудовій книжці працівника ОСОБА_1 останній звільнений з посади різноробочого ТОВ «ІНОКС» з 03.03.2021 (наказ від 02.03.2021 №4-0).

Таким чином у звітний 2020 рік ОСОБА_1 працював у ТОВ «ІНОКС».

Інвалідність ОСОБА_1 підтверджується, серед іншого, витягом із акту огляду у МСЕК від 09.12.1998 серії КИЕ-1 №068464, відповідно до якого ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності, а також копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1

Колегія суддів апеляційного суду зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо недоведеності з боку позивача наявності у зазначеного робітника статусу особи з інвалідністю з тих мотивів, що акт огляду МСЕК датований 09.12.1998.

Так, витяг із зазначеного акту МСЕК не містить відомостей щодо строку встановлення інвалідності, що відповідно до положень частини тринадцятої статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» прирівнюється до безстрокового встановлення інвалідності.

Таким чином встановлений статтею 19 Закону № 875-XII норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у звітний період 2020 рік ТОВ «ІНОКС» виконаний, що виключає сплату ним адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону №875-XII.

Додатково суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача, що висновок про невиконання відповідачем вимог статті 19 Закону №875-XII ґрунтується на даних графи «середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - фактично за рік», яка містить прочерк щодо кількості працевлаштованих осіб з інвалідності, позаяк графа «середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність» - чоловіки понад 60 років» містить відомості про працевлаштування 1 особи з інвалідністю.

Доказів на підтвердження повідомлення відповідача про наявність розбіжностей у поданому звіті матеріали справи не містять, позаяк чинним законодавством передбачений чіткий алгоритм дій позивача у випадку виявлення розбіжності у показниках звіту.

Так, згідно з пунктом 4 Порядку зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць, визначеного статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2017 № 70 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 466) розгляд питання щодо зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць за звітний період підприємствам, установам, організаціям, фізичним особам, які використовують найману працю, та господарським об`єднанням, до складу яких входять підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, здійснюється територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - відділення Фонду) протягом 30 календарних днів після подання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. У разі наявності розбіжностей показників у звітах про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю відділення Фонду протягом десяти календарних днів після виявлення розбіжностей повідомляє письмово підприємство, установу, організацію, фізичну особу, яка використовує найману працю, та господарське об`єднання, до складу якого входять підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, територіальний орган Держпраці, про незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць за звітний період.

Частиною восьмою статті 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту осіб з інвалідністю, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» регламентовано Порядком проведення перевірки, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2017 №70.

Предметом проведення перевірки, відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, є реєстрація суб`єктів господарювання у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів; подання суб`єктами господарювання до відділень Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Однією із підстав для проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання для встановлення виконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є невиправлення помилки у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду (пункт 9 Порядку проведення перевірки).

Відповідно до пункту 16 Порядку проведення перевірки у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

Пунктом 17 вказаного Порядку визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки відділенню Фонду.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Підставою для призначення територіальним органом Держпраці позапланової перевірки є, зокрема, повідомлення відділення Фонду про невиправлення помилки у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду щодо незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Зазначена позиція суду відповідає позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 21.11.2022 у справі № 400/3957/21.

У вказаній справі Фонд за наявності розбіжностей у графах щодо середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, не вжив передбачених законодавством дій щодо повідомлення відповідача та органу Держпраці про незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць за звітний період, що призвело до передчасного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.

За вказаних обставин, а також зважаючи на фактичне виконання відповідачем нормативу, передбаченого статтею 19 Закону № 875-ХІІ, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги зазначеного висновку суду першої інстанції не спростовують. Правова оцінка встановлених обставин судом першої інстанції дана правильно, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2022 у справі № 640/19641/21 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Cуддя-доповідач С.Б. Шелест

Судді А.М. Горяйнов

О.Є. Пилипенко