Постанова

від 25.04.2023 по справі 813/802/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року

м. Київ

справа №813/802/16

адміністративне провадження № К/9901/31210/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Дашутіна І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2016 (суддя Сакалош В. М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 (головуючий суддя Довга О. І., судді: Ліщинський А. М., Запотічнний І. І.) у справі за позовом Приватного підприємства "Сонак" до Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Приватне підприємство "Сонак" (далі - ПП"Сонак", підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ, відповідач) форми "В1" від 24.02.2016 № 0000241500 про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 466' 114 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій - 116' 528,50 грн.

На обґрунтування позовних вимог підприємство зазначило, що висновки за результатами проведеної камеральної перевірки контролюючого органу про допущені товариством порушення норм податкового законодавства внаслідок обліку господарських операцій з контрагентом-постачальником (ТОВ"Еко Лідер"), реальність здійснення яких заперечує відповідач, ґрунтуються на підставі податкової інформації щодо господарської діяльності та податкової дисципліни контрагентів у ланцюгу постачання (ТОВ"Лирокс-Груп", ФГ"Досвід") та припущеннях посадових осіб контролюючого органу. Позивач посилався на індивідуальний характер відповідальності платника податків за податкове правопорушення, та зазначав, що бюджетне відшкодування не може ставитися у пряму залежність від дотримання податкової дисципліни третіми особами та наявності у них умов для здійснення господарської діяльності. Також позивач наголошував, що реальність господарських операцій з його контрагентом (ТОВ"Еко Лідер") підтверджується належними первинними документами, які під час камеральної перевірки контролюючим органом не досліджувалися. Тому прийняте за результатом такої перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 10.05.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 24.02.2016 №0000241500; здійснив розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій підприємства з ТОВ"Еко Лідер" підтверджена відповідними первинними документами, що були надані суду, відтак у відповідача не було підстави для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач доводив, що позивач у судовому процесі не підтвердив належними документами реальність облікованих ним господарських операцій та відповідно суму бюджетного відшкодування у декларації за грудень 2015 року.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача на скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановили суди попередніх інстанцій, податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято ОДПІ за результатами камеральної перевірки задекларованих підприємством даних у податковій звітності з ПДВ за грудень 2015 року на підставі акта від 09.02.2016 №11/1500/34434820.

Згідно з актом перевірки у ПП"Сонак" відсутнє право на податковий кредит з ПДВ на загальну суму 466' 114 грн та відповідно бюджетне відшкодування за грудень 2015 року на цю суму за операціями з придбання товару (соняшникової олії нерафінованої в кількості 176,04 т на загальну суму 2' 796' 684 грн) у ТОВ"Еко Лідер". На думку контролюючого органу названий контрагент не міг поставити товар підприємству, оскільки згідно з інформацією комп`ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем ДПС у ланцюгу постачання у контрагентів цього постачальника (ТОВ"Лирокс-Груп", ФГ"Досвід") відсутні матеріально-технічні, виробничі та трудові ресурси, виробничі активи, складські приміщення, об`єктивно необхідні для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов`язків сторін у яких виник спір) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 цієї статті).

Порядок проведення камеральної перевірки врегульовано статтею 76 ПК України. Зокрема, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами такої перевірки. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 28.05.2019 у справі №826/19473/14, від 21.01.2021 у справі № 813/2519/17, але не виключно.

Зокрема, у постанові від 21.01.2021 у справі № 813/2519/17 Верховний Суд наголосив, що під час камеральної перевірки не можуть перевірятись інші питання, окрім відомостей, зазначених у податковій звітності. Тому контролюючий орган вийшов за межі своїх повноважень, коли під час камеральної перевірки розпочав досліджувати питання реальності здійснення господарської операції через відсутність у ланцюгу постачальників необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності. Контролюючий орган, виявивши подібні порушення податкового законодавства, мав право призначити та провести документальну перевірку у порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України. Зважаючи на це, суд касаційної інстанції погодився з судами попередніх інстанцій, які визнали протиправними дії контролюючого органу та податкове-повідомлення-рішення, оскільки контролюючий орган в процесі камеральної перевірки встановив факти, що можуть бути предметом саме документальної перевірки.

За змістом акта перевірки у цій справі контролюючий орган на підставі аналізу податкової інформації з баз даних та автоматизованих інформаційних систем ДПС щодо контрагентів позивача у ланцюгу здійснив перевірку порядку визначення платником складу податкових зобов`язань та податкового кредиту, повноти та правильності їх нарахування, що є предметом документальної перевірки, а не камеральної. Тому контролюючий орган вийшов за межі предмету камеральної перевірки, у зв`язку з чим прийняте за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Велика Палата Верховного Суду висловила та послідовно застосовує позицію, за змістом якої повноваження органів влади, є законодавчо визначеними, а суд діє згідно з презумпцією "Jura novit curia" ("суд знає закони"). Серед іншого Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19)).

Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі правильно встановили обставини у справі і зробили правильний висновок щодо результату її розгляду, проте неправильно кваліфікували правову природу відносин між сторонами та правову норму, що підлягала застосуванню для вирішення спору, виходячи з обставин, установлених під час розгляду справи. Однак, неправильне застосування судами норм матеріального права не вплинуло на правильність висновку щодо результату вирішення спору по суті.

З урахуванням зазначеного мотивувальні частини судових рішень, ухвалені у справі, підлягають зміні.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

У зв`язку з реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом приєднання, поділу та створення Державної податкової служби України та її та її територіальних органів Суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС України.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 52, 341, 349, частинами 1, 4 статті 351, статями 355, 356, 359, Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити частково касаційну скаргу Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Львівській області).

Змінити мотивувальні частини постанови Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2016 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016, виклавши їх у редакції цієї постанови.

В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко І.В. Дашутін