Ухвала

від 12.12.2016 по справі 813/802/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року Справа № 876/3863/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.

судді Ліщинський А.М.

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2016р. по справі № 813/802/16 за позовом Приватного підприємства «Сонак» до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

11.03.2016 року приватне підприємство «Сонак» звернулося в суд з адміністративним позовом до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000241500 від 24.02.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що ним не порушено вимоги податкового законодавства, оскільки господарські операції ПП «Сонак» з його контрагентом є реальними, товарними, а помилкові висновки відповідача базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2016 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0000241500 від 24 лютого 2016 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції,вважаючи її необгрунтованою та прийнятою із порушенням норм процесуального права, Самбірська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач покликається на те, що подані позивачем первинні документи не можуть підтверджувати факт реальності господарських операцій, оскільки містять неточності, а контрагенти позивача не мають необхідних потужностей для здійснення господарських операцій, щодо виготовлення сировини для соняшникової олії її переробки, виготовлення самої соняшникової олії, а також складських та інших приміщень для зберігання та транспортування готової продукції.

Відтак відповідач просить задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, та оцінивши усі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а оскаржену постанову слід залишити без змін, виходячи з викладених нижче обставин.

З матеріалів справи судом встановлено, що Самбірською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість приватного підприємства «Сонак». За результатами проведеної перевірки Самбірською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області складено акт перевірки від 09.02.2016 №11/1500/34434820 на підставі якого податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 24.02.2016 р. №0000241500. Згідно цього податкового повідомлення-рішення позивачу збільшено бюджетне відшкодування на 466 114 грн та штрафна фінансова санкція 116 528,50 грн.

Правомірність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду у цій адміністративній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того що реальність господарських операцій підтверджена позивачем відповідними первинними документами, відтак у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи із викладених нижче обставин.

ПП «Сонак» подало Самбірській ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області податкову декларацію з податку на додану вартість № НОМЕР_1 від 19.01.2016 року за грудень 2015 року в якій у рядку 23.2 задекларувало суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 850 000 грн.

Разом з Декларацією позивач, відповідно до вимог п. п. 200.7 та 200.8 ст. 200 ПК України подав відповідачу: розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року (Д1); розрахунок суми бюджетного відшкодування за грудень 2015 року (Д3); заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету за грудень 2015 року (Д4); розшифрування податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2015 року (Д5).

Згідно змісту акту перевірки від 09.02.2016 №11/1500/34434820 та викладених у ньому висновків судом встановлено, що податковим органом не знайдено підтвердження задекларованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку ПДВ в сумі 466 114 гривень. Відтак, податковий орган дійшов висновку, що податковий кредит підприємства формувався за рахунок підприємств ризикової категорії, що задіяні у формуванні схемного податкового кредиту, що є в свою чергу порушенням податкового законодавства. Відповідно до результатів опрацювання зібраної податкової інформації Самбірської ОДПІ від 06.11.2015 р. № 962/13-10-22-00-34434820 встановлено, що за звітні періоди декларування ПДВ, охоплені узагальненою податковою інформацією встановлено неправомірне визначення платником податків сум податкового кредиту від ТзОВ «Еко Лідер», при придбанні соняшникової олії нерафінованої на загальну суму ПДВ - 466 114 грн., в т. ч. за жовтень 2014 р. на суму 142 082 грн., за березень 2015 р. на суму 238 080 грн., за квітень 2015 р. на суму 85 952 грн. Таким чином, платником податків порушено норми п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Кодексу.

Також, відповідно до листа оперативного управління Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області № 201/13-09-07-04 від 05.02.2016 р. відповідачем отримано інформацію про те, що в період жовтня 2014 року, березня-квітня 2015 року позивач придбав соняшникову олію нерафіновану в ТОВ «Еко Лідер» (код ЄДРПОУ 38745281) в кількості 176,04 тони на загальну суму 2 796 684 грн., в т. ч. ПДВ 466 114 грн.

Аналізом постачальників ТзОВ «Еко Лідер», проведеним оперативним управлінням Дрогобицької ОДПІ встановлено, що основним постачальником підприємства було ТзОВ «Оіл Інтрейд» (код ЄДРПОУ 38934205) (попередня назва ТзОВ «Лирокс-Групп» (код ЄДРПОУ 38934205) в якого відсутні виробничі та складські потужності, наймані працівники, необхідні для переробки насіння соняшника. Також встановлено, що основним постачальником насіння соняшника ТОВ «Лирокс-Групп» було ФГ «Досвід». (код ЄДРПОУ 35305480) у якого відсутні земельні ділянки (в наявності 3,83 га), наймані працівники, складські та виробничі потужності необхідні для вирощування соняшника, а також відсутнє придбання насіння соняшника.

На підставі вказаного податковий орган прийшов до висновку, що ТзОВ «Лирокс-Групп» не могло придбати насіння соняшника у ФГ «Досвід», тобто у ТзОВ «Лирокс-Групп» відсутня сировина для виробництва соняшникової олії нерафінованої та в свою чергу дане підприємство не могло її реалізувати ТзОВ «Еко Лідер». Відповідно ТзОВ «Еко Лідер» не могло поставити соняшникову олію ПП «Сонак».

Разом з тим, згідно інформаційного листа ВАСУ від 02.06.2011 № 742/11/13-11 визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україн»В» від 16.07.1999 р. (далі по тексту - Закон), обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. У статті 2 Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

У відповідності до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

На підтвердження факту здійснення господарської операції, позивачем було надано наступні документи:

1. Договір поставки № МП 1-270 від 27 жовтня 2014 року між ПП «Сонак» та ТОВ «ЕКО ЛІДЕР» з Додатком № 1 до Договору поставки № МП 1-270 від 27 жовтня 2014 року.

2. Договір поставки № 26-03 від 26 березня 2015 року між ПП «Сонак» та ТОВ «ЕКО ЛІДЕР» з Специфікацією № 1 до Договору поставки № 26-03 від 26 березня 2015 року.

3. Рахунки на оплату № 148 від 28.10 2014 р.; № 149 від 31.10.2014 р.; № 70 від 31.03.2015 р.; № 60 від 31.03.2015 р.; № 56 від 03.04.2015 р.

4. Платіжні доручення № 1 від 30.01.2015 р.; № 2 від 30.01.2015 р.; № 85 від 03.04.2015 р.; № 101 від 10.04.2015 р.;

5. Видаткові накладні № 173 від 28.10.2014 р.; 174 від 31.10.2014 р.; № 59 від 31.03.2015 р.; № 64 від 31.03.2015 р.; № 76 від 01.04.2015 р.;

6. Довіреності № 2 від 28.10.2014 р.; № 3 від 31.10.2014 р.;

7. Податкові накладні № 12 від 28.01.2014 р.; № 15 від 31.10.2014 р.; № 34 від 31.03.2015 р.; № 35 від 31.03.2015 р.; № 52 від 01.04.2015 р.;

8. Товаро-транспортні накладні № 0010 від 27.10.2014 р.; № 15 від 30.10.2014 р.; № 113918 від 29.03.2015 р., № 26 від 31.03.2015 р., № 28 від 31.03.2015 р.

9. Посвідчення про якість на олію № 237 від 29.03.2015 р.; № 31/1; № 1/31/03 від 31.03.2015 р.;

10. Митні декларації.

У відповідності до ч. 1, 4, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Господарські операції ПП «Сонак» з його контрагентом ТзОВ «ЕКО ЛІДЕР» здійснювались в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств і є реальними та відповідають дійсному економічному змісту і підтверджується необхідними документами (договором поставок, специфікаціями, видатковими, податковими та товарно - транспортними накладними), що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Поряд з цим, в інформаційному листі ВАСУ від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 зазначено, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, відповідно до положень ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи.

Чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, та не визначає ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі, разом з тим, умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити однозначний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

З матеріалів справи вбачається, що представлені позивачем первинні документи можуть у достатній мірі свідчити про реальність задекларованих господарських операцій. Зокрема, виходячи з наявних у справі матеріалів, позивачем підтверджено обставин щодо належного виконання договірних зобов'язань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про встановлення реальності господарських операцій, що є визначальним критерієм у вирішенні даного спору.

Отже, ПП «Сонак» жодним чином не може нести та не повинен відповідати за порушення, які вчинені третіми особами так як платник податків не зобов'язаний контролювати дії свого контрагента.

Відтак, реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «ЕКО ЛІДЕР» давала право позивачу задекларувати бюджетне відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку ПДВ в сумі 466 114 гривень, а висновки зазначені в акті є протиправними оскільки ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на підставі припущень та неперевірених даних.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на встановлені обставини та викладені висновки, колегія суддів вважає оскаржену постанову суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову винесеною з дотриманням вищеназваної правової норми.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2016р. по справі № 813/802/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

ОСОБА_3