Ухвала

від 25.04.2023 по справі 640/27130/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадженння

25 квітня 2023 року

м. Київ

справа №640/27130/21

адміністративне провадження № К/990/13074/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Бучик А.Ю.,

перевіривши касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" про визнання постанови протиправною та нечинною,

У С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Національної комісії, що здійснює державне регулювання сферах енергетики та комунальних послуг, у якому позивач просить суд визнати протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.02.2020 № 360 "Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі" в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу XI, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 апеляційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 у справі № 640/27130/21 змінено, виключивши із абзацу другого резолютивної частини слова "з моменту прийняття".

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 у справі № 640/27130/21 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, Національна комісія, що здійснює державне регулювання сферах енергетики та комунальних послуг звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Згідно із відбитком поштового штемпелю на конверті касаційна скарга направлена до Верховного Суду 10.04.2023, тобто в межах строку на касаційне оскарження.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20, а також необґрунтовано застосував постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, оскільки предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у справі № 910/9627/20 та справі, що розглядається, не є аналогічними, що свідчить про нерелевантність такої постанови до цієї справи.

Однак колегія суддів критично оцінює доводи скаржника щодо безпідставності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/9627/20, оскільки спір у справі, що розглядається, хоч і не є тотожним за предметом спору у справі №910/9627/20, втім виник з подібних правовідносин, що пов`язані із встановленням плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління та які регулюються одними і тими ж нормами права, зокрема, Договором про заснування Енергетичного співтовариства, Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII, Кодексом систем передачі, актами законодавства Європейського Союзу у сфері енергетики.

Верховний Суд зауважує, що постанова від 03.08.2022 у справі №910/9627/20 ухвалена Великою Палатою Верховного Суду як судом касаційної інстанції у зв`язку з передачею на її розгляд вказаної справи ухвалою колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22.09.2021 як справи, яка містить виключну правову проблему (частина п`ята статті 302 ГПК України).

При цьому необхідність такої передачі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду обґрунтував саме наявністю протилежних висновків судів різних юрисдикцій щодо необхідності застосування актів законодавства Європейського Союзу у спірних правовідносинах (частина одинадцята статті 2 Закону про РЕ); щодо правового статусу повідомлень, які містяться в листах Секретаріату ЕС та обов`язковості його висновку про те, що «встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про ЕС», у зв`язку з чим дійшли суперечливих висновків щодо дотримання міжнародних зобов`язань України при здійсненні нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 22.09.2021 зауважив, що у постановах від 08.06.2021 у справі № 910/8044/20 та від 04.02.2021 у справі № 914/935/20 Верховний Суд зробив висновок, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України. У цих справах Верховний Суд взяв до уваги Рішення Суду ЄС у справі FENS vs Slovak Republic щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС, в якій суд зробив висновок, що закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом, еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою б малою вона не була, та не залежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні. Суди також враховували висновок Секретаріату ЕС про те, що встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про ЕС.

Водночас 08.09.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №640/3041/20, в якій зробив протилежні висновки і вказав, що повідомлення, які містяться в листах Секретаріату ЕС, носять лише рекомендаційний та інформативний характер (пункт 40 постанови); послуги з передачі електроенергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління сплачуються усіма учасниками внутрішнього ринку енергетики, тому вони не можуть бути розцінені станом на сьогодні як додаткові платежі (пункт 48); Рішення Суду ЄС у справі FENS vs Slovak Republic щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС не враховується, оскільки не є джерелом права, стосувалось країни - члена Європейского Союзу та правовідносин, які не є релевантними правовідносинам у цій справі (пункти 49- 52). При цьому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, на відміну від Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, при вирішенні питання щодо врахування правозастосовної практики Суду ЄС не застосував норму частини одинадцятої статті 2 Закону про РЕ.

Вирішуючи передану на її розгляд виключну правову проблему Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.08.2022 №910/9627/20 дійшла наступних правових висновків:

«Згідно з частиною одинадцятою статті 2 Закону про РЕ суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті» (пункт 9.1 постанови).

Зважаючи на те, що за приписами пункту b) статті 67 Договору про ЕС Секретаріат спостерігає за виконанням Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором та передає щорічні звіти про хід виконання зобов`язань Раді Міністрів, значення мають висновки Секретаріату, які містять оцінку виконання Сторонами Договору своїх зобов`язань за ним. Те, що наведеною вище нормою передбачено подання Секретаріатом щорічних звітів Раді Міністрів, не означає, що його офіційні висновки, оформлені іншим чином, ніж щорічний звіт, не можуть бути взяті до уваги з метою встановлення змісту актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у статті 2 Закону про РЕ, та застосування положень Договору про ЕС судами» (пункт 9.2 постанови).

Рішення Суду ЄС належить розцінювати як таке, що дозволяє встановити зміст положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у статті 2 Закону про РЕ. Подібно до практики застосування рішень ЄСПЛ, врахуванню підлягають принципи, що випливають із його рішень щодо подібних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав» (пункт 9.3 постанови)».

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок щодо спірного у цій справі правового питання, а саме визнала обов`язковість врахування судом при застосуванні положень Договору про ЕС тих висновків Секретаріату ЕС, які містять оцінку виконання Сторонами Договору своїх зобов`язань та які дозволяють встановити зміст актів законодавства Європейського Союзу, що зазначені у статті 2 Закону №2019-VIII.

Також Суд відхиляє доводи скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду з приводу відсутності порушеного права позивача, викладених у постановах від 25.06.2020 у справі № 826/9665/16, від 21.11.2018 у справі № 504/4148/16-а, від 12.06.2020 у справі № 804/3214/18, від 13.03.2019 у справі № 712/8985/17, від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а, від 21.08.2018 у справі № 295/14795/16-а, від 23.11.2018 у справі № 296/10121/17, від 05.05.2019 у справі № 360/2334/17, від 23.10.2019 у справі № 821/964/16, від 29.11.2021 у справі № 826/8935/18, від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17, від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, з огляду на таке.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на висновки Верховного Суду в справах № 504/4148/16-а, № 804/3214/18, № 802/2474/17-а, № 295/14795/16-а, № 296/10121/17, № 360/2334/17, № 821/694/16, оскільки такі посилання мають загальний характер, а спірні правовідносини та нормативно-правове регулювання не є подібними.

Суд вважає нерелевантними доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду в справах № 712/8985/17, № 826/13306/18, оскільки такі висновки стосуються процесуальних питань, зокрема питання щодо залишення позову без розгляду та забезпечення позову.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 826/9665/16 та від 29.11.2021 у справі № 826/8935/18, Суд також не може взяти до уваги з огляду на те, що висновки в зазначених справах сформовані за іншого суб`єктного складу та інших фактичних обставин.

Отже, скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до висновку Верховного Суду, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" про визнання постанови протиправною та нечинною.

2. Надіслати Національній комісії, що здійснює державне регулювання сферах енергетики та комунальних послуг копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя А.Ю. Бучик