Ухвала

від 16.05.2023 по справі 640/27130/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 травня 2023 року

м. Київ

справа №640/27130/21

адміністративне провадження № К/990/15329/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,

перевіривши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі №640/27130/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», про визнання протиправною та нечинною постанови,

УСТАНОВИВ:

У 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», у якому просило:

- визнати протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.02.2020 №360 «Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі» у частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу XI, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалив розглянути її та розглянув за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 позов задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 апеляційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» задоволено частково:

- рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 у справі №640/27130/21 змінено, виключивши із абзацу другого резолютивної частини слова «з моменту прийняття»;

- в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 у справі №640/27130/21 залишено без змін.

Не погоджуючись із указаними рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (далі також - ПрАТ «УКРЕНЕРГО») оскаржило їх у касаційному порядку.

Як на підставу касаційного оскарження, позивач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зокрема зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, який викладений у постанові від 08.09.2021 у справі №640/3041/20.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд зазначає таке.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їхнього оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Вирішуючи питання про відкриття провадження, Суд зазначає таке.

За змістом частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині 1 статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.08.2022 №910/9627/20 сформовані такі правові висновки:

«Згідно з частиною одинадцятою статті 2 Закону про РЕ суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті» (пункт 9.1 постанови).

Зважаючи на те, що за приписами пункту b) статті 67 Договору про ЕС Секретаріат спостерігає за виконанням Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором та передає щорічні звіти про хід виконання зобов`язань Раді Міністрів, значення мають висновки Секретаріату, які містять оцінку виконання Сторонами Договору своїх зобов`язань за ним. Те, що наведеною вище нормою передбачено подання Секретаріатом щорічних звітів Раді Міністрів, не означає, що його офіційні висновки, оформлені іншим чином, ніж щорічний звіт, не можуть бути взяті до уваги з метою встановлення змісту актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у статті 2 Закону про РЕ, та застосування положень Договору про ЕС судами» (пункт 9.2 постанови).

Рішення Суду ЄС належить розцінювати як таке, що дозволяє встановити зміст положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у статті 2 Закону про РЕ. Подібно до практики застосування рішень ЄСПЛ, врахуванню підлягають принципи, що випливають із його рішень щодо подібних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав» (пункт 9.3 постанови)».

Отже, Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок щодо спірного у цій справі правового питання, а саме визнала обов`язковість врахування судом при застосуванні положень Договору про ЕС тих висновків Секретаріату ЕС, які містять оцінку виконання Сторонами Договору своїх зобов`язань та які дозволяють встановити зміст актів законодавства Європейського Союзу, що зазначені у статті 2 Закону №2019-VIII.

Доводи скаржника стосовно неврахування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №640/3041/20, не заслуговують на увагу, оскільки Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Також, Суд критично оцінює доводи скаржника щодо безпідставності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №910/9627/20, з огляду на те, що спір у справі №640/27130/21 хоч і не є тотожним за предметом спору у справі №910/9627/20, втім виник з подібних правовідносин, що пов`язані із встановленням плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління та які регулюються одними і тими ж нормами права, зокрема, Договором про заснування Енергетичного співтовариства, Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII, Кодексом систем передачі, актами законодавства Європейського Союзу у сфері енергетики.

Підсумовуючи, Суд зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 №910/9627/20 і Суд не вбачає підстав для відступлення від таких.

Враховуючи наявність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись ст. 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі №640/27130/21.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду