Постанова

від 25.04.2023 по справі 520/723/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 520/723/20

адміністративне провадження № К/9901/34754/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Шишова О.О.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Підприємства об`єднання громадян «Енерго-Спектр» Громадської організації «Харківська обласна організація Всеукраїнської організації Союз осіб з інвалідністю України»» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Підприємства об`єднання громадян «Енерго-Спектр» Громадської організації «Харківська обласна організація Всеукраїнської організації Союз осіб з інвалідністю України» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 (головуючий суддя Русанова В.Б., судді Перцова Т.С., Жигилій С.П.),

У С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року Підприємство об`єднання громадян «Енерго-Спектр» Громадської організації «Харківська обласна організація Всеукраїнської організації Союз осіб з інвалідністю України» (далі - ПОГ «Енерго-Спектр», Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.12.2019 №00001390501 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 699 067,50 грн (з яких 466 045,00 грн - основний платіж, 233 022,50 грн - штрафні (фінансові) санкції).

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що висновок контролюючого органу про заниження Підприємством оподатковуваного доходу за 4-й квартал 2018 року на 2 589 140,00 грн, викладений в акті перевірки від 22.11.2019 №862/20-40-05-01-08/38775337, спростовується первинними документами, що були надані під час перевірки, однак, не враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Підприємство вказувало на те, що кредиторська заборгованість у розмірі 2 589 140,00 грн за отриманий товар за договором від 23.06.2014 №23/06/14 із ФОП ОСОБА_1 не набула статусу безнадійної заборгованості у розумінні підпункту "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, з огляду на те, що листування ПОГ «Енерго-Спектр» з ФОП ОСОБА_1 щодо відстрочення оплати за товар в січні 2017 року та акт звірки взаєморозрахунків за вказаним договором від 10.02.2017 підтверджують визнання позивачем боргу перед ФОП ОСОБА_1 в зазначеній сумі, що відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перериває перебіг позовної давності.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що листування між позивачем та ФОП ОСОБА_1 щодо збільшення терміну оплати за поставлений товар (враховуючи лист ФОП ОСОБА_1 про надання додаткової відстрочки ПОГ «Енерго-Спектр» для погашення заборгованості у сумі 2 589 140,00 грн за договором поставки від 23.06.2014 №23/06/14 до 31.03.2020 включно), підписаний між ПОГ «Енерго-Спектр» та ФОП ОСОБА_1 акт звірки взаєморозрахунків, яким підтверджено заборгованість позивача перед ФОП ОСОБА_1 за цим договором в розмірі 2 589 140,00 грн (станом на 10.02.2017), свідчить про переривання строку позовної давності та початку його перебігу заново відповідно до частини третьої статті 264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), що спростовує висновки контролюючого органу про заниження позивачем оподатковуваного доходу за 4-й квартал 2018 року на 2 589 140,00 грн як на суму безнадійної кредиторської заборгованості.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.11.2020 скасував рішення суду першої інстанції і прийняв нову постанову про відмову у задоволенні позову ПОГ «Енерго-Спектр».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не надав доказів на підтвердження погашення заборгованості в розмірі 2 589 139,99 грн перед ФОП ОСОБА_1 з 2015 року або вчинення інших конкретних дій, спрямованих на погашення боргу перед кредитором. Апеляційний суд не визнав листування між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , а саме: листи від 12.01.2017 та від 24.02.2017 - належними доказами узгодження питання щодо строку оплати за товар, поставлений за договором від 23.06.2014 №23/06/14, виснувавши, що для цього сторони договору повинні були укласти відповідну додаткову угоду. Що ж до акта звірки взаєморозрахунків від 10.02.2017 між ФОП ОСОБА_1 та ПОГ «Енерго-Спектр» на суму кредитового сальдо 2 589 139,99 грн, то апеляційний суд, відхиляючи цей доказ позивача, виходив з того, що позивач цей акт під час проведення ГУ ДПС перевірки не надав.

Апеляційний суд дійшов до висновку, що строк позовної давності щодо кредиторської заборгованості у розмірі 2 589 139,99 грн, яка виникла у грудні 2015 року і обліковувалась в бухгалтерському обліку Підприємства станом на 2017 рік, сплинув, а відтак позивач зобов`язаний збільшити оподатковуваний дохід за 4-й квартал 2018 року на цю суму.

ПОГ «Енерго-Спектр» подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати цю постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ПОГ «Енерго-Спектр» вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК), статей 264, 530 ЦК без врахування висновків Верховного Суду у постановах від 23.04.2019 (справа №820/5386/19), від 30.07.2019 (справа №820/568/13), від 13.09.2019 (справа №826/735/14), від 14.07.2020 (справа №819/751/14-а); норм пункту 44.6 статті 44 ПК без врахування висновків Верховного Суду у постановах від 19.05.2020 (справа №826/18989/15), від 16.04.2020 (справа №803/738/17), від 17.02.2020 (справа №808/7101/15), від 27.01.2020 (справа №804/1583/16), від 21.01.2020 (справа №808/2525/15), від 31.03.2020 (справа №140/10/19), від 14.07.2020 (справа №826/2499/17), від 02.07.2020 (справа №813/8051/13-а), від 20.11.2018 (справа №806/434/16), від 18.11.2019 (справа №815/1088/15), від 21.05.2020 (справа №560/391/19), від 01.04.2020 (справа №640/637/19), від 11.06.2020 (справа №805/3872/17-а), від 20.03.2020 (справа №826/11054/15), від 28.02.2020 (справа №826/19606/15), від 24.07.2020 (справа №813/3917/16).

Верховний Суд ухвалою від 24.02.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПОГ «Енерго-Спектр» на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) .

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану та безпідставну, а судове рішення суду апеляційної інстанції- без змін.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДПС проведена документальна планова перевірка ПОГ «Енерго-Спектр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 31.03.2019, за результатами якої складений акт перевірки від 22.11.2019 №862/20-40-05-01-08/38775337 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, зробленими в акті перевірки, встановлено порушення ПОГ «Енерго-Спектр» підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК, пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153), внаслідок чого занижено податок на прибуток за 4-й квартал 2018 року на 466 045,00 грн.

Відповідно до висновків, зроблених в акті перевірки, Товариство не включило до складу доходу по рядку 2120 «Інші операційні доходи» заборгованість у розмірі 2 589 140,00 грн за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. При цьому контролюючий орган виходив з того, що згідно з даними бухгалтерського обліку Підприємства (рахунок 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») станом на 01.04.2017 перед ФОП ОСОБА_1 обліковувалася кредиторська заборгованість у сумі 2 589 140,00 грн за товар, який був отриманий у 2015 році. Вказана заборгованість протягом 1095 днів залишалась незмінною, а будь-яких документів щодо її погашення до перевірки надано не було.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС стосовно ПОГ «Енерго-Спектр» прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2019 №00001390501 - про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 699 067,50 грн (з яких 466 045,00 грн - основний платіж, 233 022,50 грн - штрафні (фінансові) санкції).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ПОГ «Енерго-Спектр» (покупець) був укладений договір поставки від 23.06.2014 №23/06/14, відповідно до якого постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати товари, матеріали, вартість та номенклатура яких визначається у видаткових накладних. На виконання вказаного договору ФОП ОСОБА_1 на користь позивача поставив товар на 2 589 139,99 грн, що підтверджується видатковими накладними, однак, за отриманий товар позивач не розрахувався, внаслідок чого у Підприємства виникла заборгованість у розмірі 2 589 140,00 грн перед ФОП ОСОБА_1

12.01.2017 позивач на адресу ФОП ОСОБА_1 надіслав лист №12/01/01, в якому визнав свій борг за договором поставки від 23.06.2014 №23/06/14 повністю, підтвердив готовність його сплати, але просив збільшити термін оплати за поставлений товар у зв`язку з тимчасовими фінансовими труднощами. У відповіді на цей лист ФОП ОСОБА_1 (лист від 26.01.2017) повідомив про згоду розглянути питання щодо надання відстрочки по сплаті вартості поставленого товару після звірки розрахунків, запропонувавши підготувати акт звірки за зазначеним договором за червень 2014 року - січень 2017 року (а.с. 79, 80, т.1-й).

10.02.2017 між ПОГ «Енерго-Спектр» та ФОП ОСОБА_1 підписано акт звірки взаєморозрахунків за договором від 23.06.2014 №23/06/14 на загальну суму заборгованості позивача перед ФОП ОСОБА_1 на 2 589 139,99 грн (а.с. 82, т.1-й).

Листом від 24.02.2017 ФОП ОСОБА_1 повідомив позивача про надання додаткової відстрочки для погашення заборгованості у сумі 2 589 140,00 грн за договором поставки від 23.06.2014 №23/06/14 до 31.03.2020 включно (а.с. 83, т.1-й).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до пункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК безнадійною заборгованістю є заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (стаття 134 в розділі ІІІ ПК).

Частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153), доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду (пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306)).

Згідно зі статтею 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК).

Частиною першою статті 264 ЦК встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частина третя статті 264 ЦК).

Відтак, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за придбані товари/послуги залишилася не сплаченою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен включити суму такої кредиторської заборгованості до складу доходів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток.

У постанові від 07.06.2018 у справі №668/8830/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, застосувавши норми статей 265, 264 ЦК, зробив висновок, що правила переривання перебігу строку позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності відповідного клопотання сторін у справі, якщо у справі є докази, що підтверджують факт переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

У постанові від 19.04.2018 у справі №905/1198/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що акт звірки взаєморозрахунків, підписаний уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором, є належним доказом підтвердження заборгованості. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання відповідачем акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, свідчить про визнання ним такого боргу.

Подібний правовий висновок зроблено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.05.2018 у справі №910/16725/17, від 24.10.2018 у справі №905/3062/17, від 17.10.2018 у справі №905/3063/17, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 09.07.2019 у справі №903/849/17.

У свою чергу, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.07.2019 у справі №820/568/13-а, застосувавши норми підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК, статті 264 ЦК, зазначив, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема: зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, або прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Підстав для відступу від наведених висновків колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи, що строк позовної давності не переривався та збіг, а датою виникнення заборгованості слід вважати рік, в якому здійснено останню поставку (грудень 2015 року), виходив з того, що постачальником умови договору виконані в квітні 2015 року, оплата товару позивачем не здійснена, строків розрахунку покупця з постачальником договором або додатковими угодами до нього не встановлено.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга цієї статті).

Разом із тим, у частині першій статті 692 ЦК визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами договору на постачання деревини паливної від 23.06.2014 №23/06/14 між ФОП ОСОБА_1 та позивачем передбачено, зокрема, що розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених видаткових накладних та рахунків-фактур постачальника (пункт 3.2 договору); разом з товаром постачальник передає покупцеві супровідні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну. У разі якщо поставка здійснюється за рахунок покупця, постачальник передає покупцеві товарно-транспортні накладні (пункт 4.3 договору). Строк, в який покупець зобов`язаний оплатити поставлений товар, в договорі не встановлений.

З огляду на те, що остання поставка товару була здійснена ФОП ОСОБА_1 09.04.2015 відповідно до видаткової накладної від 09.04.2015 №С-0156, враховуючи вимоги норми частини першої статті 692 ЦК, строк позовної давності щодо заборгованості позивача перед ФОП ОСОБА_1 в загальній сумі 2 589 140,00 грн починає перебіг з 10.04.2015.

Суд першої інстанції правильно застосував норму статті 264 ЦК, визнавши діями з переривання строку позовної давності визнання позивачем заборгованості в листі до ФОП ОСОБА_1 від 12.01.2017 №12/01/01.

Суд першої інстанції не порушив норму пункт 44.6 статті 44 ПК, врахувавши як доказ для встановлення факту переривання строку позовної давності акт звірки взаєморозрахунків від 10.02.2017. Хоча цей акт не надавався позивачем під час перевірки, наданий під час перевірки лист позивача до ФОП ОСОБА_1 від 12.01.2017 №12/01/01 та відповідь ФОП ОСОБА_1 від 24.02.2017 про надання додаткової відстрочки для погашення заборгованості в розмірі 2 589 140,00 грн до 31.03.2020 (апеляційний суд не встановив, що ці листи не були надані під час перевірки) були достатньою підставою, щоб під час перевірки зробити висновок, що строк позовної давності за кредитною заборгованістю в розмірі 2 589 140,00 грн не збіг станом на 4-й квартал 2018 року.

Вимога пункту 44.6 статті 44 ПК стосується тих документів, які є підставою для внесення показників до податкової звітності (первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством). Інші документи знаходяться поза межами дії норми пункту 44.6 статті 44 ПК, про що Верховний Суд зробив висновок, зокрема у постановах від 20.12.2021 (справа №200/6804/19-а), від 19.05.2022 (справа №1.380.2019.002234).

Застосовуючи висновок Верховного Суду в постанові від 03.11.2020 (справа №816/1707/15) при обґрунтуванні висновку, що строк позовної давності щодо заборгованості позивача перед ФОП ОСОБА_1 не був перерваний, суд апеляційної інстанції, однак, не звернув увагу, що Верховний Суд у цій постанові не зробив висновок, які конкретні дії, вчинені боржником, можуть свідчити про переривання перебігу строку позовної давності.

Враховуючи вищезазначені правові висновки Верховного Суду, а також докази у цій справі щодо вчинення позивачем активних дій (листування Підприємства з ФОП ОСОБА_1 ), що підтверджують визнання ним боргу, тим паче, що ФОП ОСОБА_1 погодився з відстроченням погашення заборгованості в розмірі 2 589 140,00 грн до 31.03.2020, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк позовної давності щодо заборгованості в сумі 2 589 140,00 грн був перерваний, а відтак підстав для визнання її безнадійною та включення до оподатковуваного доходу за 4-й квартал 2018 року немає.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував вище наведені норми матеріального права, не врахував висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм та помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи положення статті 139 КАС щодо відшкодування судових витрат сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, у випадку задоволення позову, а також щодо розподілу судових витрат судом касаційної інстанції у разі зміни ним судового рішення або ухвалення нового рішення, підлягають відшкодуванню позивачу витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 20 972,04 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

У зв`язку з реформуванням податкової системи і реорганізацію податкових органів, на час розгляду цієї справи органом, який виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, є Державна податкова служба України та її територіальні органи. Отже, у цій справі наявні підстави для задоволення клопотання ГУ ДПС та здійснення заміни відповідача у справі відповідно до статті 52 КАС шляхом заміни Головного управління ДПС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, яке утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43983495).

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Підприємства об`єднання громадян «Енерго-Спектр» Громадської організації «Харківська обласна організація Всеукраїнської організації Союз осіб з інвалідністю України» задовольнити.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 скасувати, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 залишити в силі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Підприємства об`єднання громадян «Енерго-Спектр» Громадської організації «Харківська обласна організація Всеукраїнської організації Союз осіб з інвалідністю України» (ЄДРПОУ 38775337) судові витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 20 972 (двадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн 04 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон О.О. Шишов