Постанова

від 05.04.2023 по справі 377/318/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 377/318/22 Головуючий у І інстанції Малишенко Т.О.

Провадження №22-ц/824/3362/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,

за участі секретаря Шаламая Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 16 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Авто-Шанс Центр» про захист прав споживача відшкодуванням упущеної вигоди та шкоди,

УСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Славутицького міського суду із позовними вимогами про захист прав споживача, відшкодування упущеної вигоди та шкоди.

Посилаючись на порушення ст.ст. 15, 230, 673, 674, 675, 682, 683, 684, 700, 708 ЦК України та ст.ст. 5, 14, 15, 18, 22 Закону України «Про захист прав споживача» просила:

- стягнути з відповідача на користь позивача в якості відшкодування збитків (реальних збитків) грошові кошти у сумі 57 256, 38 гривень.

- стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування шкоди грошові кошти у сумі 10 060 гривень.

В обгрунтування позовних вимог зазначала, що відповідач при укладанні Договору купівлі-продажу автомобіля замовчав інформацію про еталонні збільшені результати випробовувань витрат палива автомобілем по реалістичній сучасній методиці випробовування WLTP, значення якої співпадають з отриманими показниками витрат палива при практичній їздовій експлуатації нового автомобіля.

Надання продавцем недостовірної, неповної і несвоєчасної інформації про реальні еталонні витрати палива автомобіля під час укладання Договору купівлі, сприяли її несвідомому вибору придбання автомобіля, який виявився по факту більш енергозатратніший і фактично не має декларованих відповідачем менших витрат палива в технічних характеристиках.

Ця обставина порушення її прав споживача відповідачем є підставою її вимоги відшкодування завданих їй збитків упущеної вигоди за період протягом гарантійного кіломентражу пробігу від різниці витрат палива автомобілем між прихованою відповідачем еталонною реальною методикою випробовування WLTP з більшими показниками витрати палива та розрахунковою NEDC з меншими показниками.

Вважає, що має право на відшкодування збитків, завданих відповідачем внаслідок використання ним переваг свого становища у торговельній діяльності з причини відсутності у неї спеціальних знань про властивості та характеристики придбаного автомобіля відповідно до ч.5 ст.698 ЦК України та ч.9 ст.15 Закону № 1023-ХІІ.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 16 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення по справі, невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до неналежної оцінки судом першої інстанції доказів щодо достовірності та повноти змісту наданої відповідачем інформації про цифрові еталонні значення витрат пального за методикою WLTP та про екологічні характеристики автомобіля.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на безпідставність її доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Петруня А.В. підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи.

Представник відповідача ПП «Авто-Шанс Центр» - адвокат Луцюк В.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, проси залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з 07.10.2021 року стала власником автомобіля марки OPEL Grandland X Enjoy 1.5. Diesel AdBlue® SSN 130 АККП-6, державний номерний знак НОМЕР_1 ( т.1, а.с.137).

Відповідно до п.1.4. Договору купівлі-продажу автомобіля від 05 жовтня 2021 року №АШЦ 21/247, укладеного між позивачем та відповідачем вбачається, що при укладені цього Договору Продавець ознайомив Покупця з наступною інформацією про Товар:

- перелік основних технічних характеристик автомобіля;

- дату виготовлення;

- гарантійні зобов`язання виробника;

- правила та умови ефективного та безпечного використання автомобіля та іншу інформацію відповідно до встановлених вимог, Правил».

Своїм підписом на вищевказаному договорі Покупець підтвердила факт отримання всієї інформації про транспортний засіб і його технічні характеристики, при цьому у позивача не було жодних зауважень чи необхідності отримання додаткової інформації ( т.1, а.с.111).

Даний автомобіль відповідно до Акту № АШЦ 21/247 про приймання-передачу автомобіля ПП «Авто-Шанс Центр» було передано 06.10.2021 року ОСОБА_1 , що засвідчено підписом, при цьому в акті зазначено, що ОСОБА_1 , прийняла автомобіль, комплектуючі, документацію, при цьому зауважень до автомобіля та його передпродажній підготовці не має. З правилами експлуатації, гарантійними зобов`язаннями і строками проходження технічного обслуговування автомобіля в період гарантії ознайомленна ( т.1, а.с.173, зворотна сторона).

19.10.2021 року ОСОБА_1 , подала заяву - претензію щодо заміни автомобіля трьом юридичним особам в тому числі і ПП «АВТО-ШАНС ЦЕНТР», із змісту даної заяви вбачається, що придбаний нею автомобіль відповідно до заявлених технічних характеристик повинен мати якісні показники витрат дизельного палива, проте станом на 19.10.2021 року фактична витрата дизельного пального не відповідає заявленим показникам і більше заявлених технічних характеристик. Фактична витрата палива придбаного автомобіля збільшена на 39%, що свідчить про суттєвий недолік невідповідності цієї якісної технічної характеристики вимогам нормативного документу - технічному припису R-1-1-00 з відповідними протоколами, вказаними в доповненнях до Сертіфікату UA*46A(b)*0624*02. Цей суттєвий недолік робить куплений автомобіль більш енергозатратним, ніж передбачено в договорі. Просила замінити куплений нею автомобіль на новий автомобіль з відповідною доплатою ( т.1. а.с.96).

З листів ПП «АВТО-ШАНС ЦЕНТР» від 28.10.2021 року, від 17.12.2021 року вбачається, що з їх боку не вбачається порушень, а тому заява-претензія не підлягає задоволенню (т.1, а.с.103-105, 107-108).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела наявність у придбаному нею автомобілі істотного недоліку у розумінні Закону № 1023-XII від 12.05.1991, внаслідок якого позивачка позбавляється можливості використовувати автомобіль за його призначенням. Крім того, твердження позивача про те, що в порушення Закону № 1023-XII, відповідач надав йому недостовірну інформацію про товар (автомобіль), а саме про реальні еталонні витрати палива автомобіля під час укладання Договору купівлі-продажу, не знайшли свого підтвердження при дослідженні у сукупності наявних у справі доказів.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на відновлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. Продавець зобов`язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Умови договору, що обмежують права покупця-фізичної особи порівняно з правами, встановленими цим Кодексом та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними. Покупець має право на відшкодування збитків, завданих йому продавцем внаслідок використання ним переваг свого становища у виробничій або торговельній діяльності.

Судами встановлено, що на виконання договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2021 року №АШЦ 21/247 позивач виконав свій обов`язок щодо оплати повної вартості автомобіля, а відповідач виконав зобов`язання щодо передання у власність позивача обраного ним автомобіля та документів на нього.

Звертаючись до суду, позивач вказувала, що відповідач, в порушення вимог Закону України "Про захист прав споживачів", під час придбання автомобілю надав їй недостовірну інформацію про нього, а саме про реальні еталонні витрати палива автомобіля.

У пункті 1.1. Договору купівлі-продажу автомобіля від 05 жовтня 2021 року № АШЦ 21/247визначено, що Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти й оплатити автомобіль марки «Opel», наступної моделі та модифікації: OPEL Grandland X Enjoy 1.5. Diesel AdBlue® SSN 130 АККП-6, комплектація Enjoy, номер кузова: НОМЕР_2 , двигун; НОМЕР_3 , рік випуску: 2020 р., ВМД № UA305130/2020/39183 від 25.11.2020.

З пункту 1.3вказаного Договору вбачається, щокомплектація товару визначається Сторонами у Специфікації, що є Додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з пунктом 1.4 Договору, при укладанні цього Договору Продавець ознайомив покупця з наступною інформацією про товар: перелік основних технічних характеристик автомобіля, дату виготовлення, гарантійні зобов`язання виробника, правила та умови ефективного та безпечного використання автомобіля та ін. інформацію відповідно до встановлених вимог Правил.

Відповідно до Акту №АШЦ 21/247 про приймання-передачу автомобіля ПП «Авто-Шанс Центр» було передано 06.10.2021 року ОСОБА_1 , що засвідчено підписом, при цьому в акті зазначено, що ОСОБА_1 , прийняла автомобіль, комплектуючі, документацію, при цьому зауважень до автомобіля та його передпродажній підготовці не має. З правилами експлуатації, гарантійними зобов`язаннями і строками проходження технічного обслуговування автомобіля в період гарантії ознайомленна.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано достатніх та переконливих доказів наявності істотного недоліку у придбаному нею автомобілі, який став би підставою для розірвання договору купівлі-продажу, а також судом не встановлено, що позивачу надано недостовірну інформацію про товар (автомобіль), і, внаслідок неотримання такої інформації, з вини відповідача, позивачем придбано продукцію, яка не має потрібних споживачеві властивостей та не може використовуватися за призначенням.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів"передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором;

недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Враховуючи те, що з матеріалів справи вбачається використання відповідачем автомобіля відповідно до його цільового призначення, що унеможливлює застосування положень статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів".

В той же час, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 обрала спосіб захисту, не передбачений положеннями Закону України «Про захист прав споживачі», не вимагаючи розірвання договору купівлі-продажу автомобіля, а просить зобов`язати відповідача відшкодувати збитки у вигляді упущеної вимоги та матеріальну шкоду, завдану у зв`язку із оплатою нею проведеної діагностики автомобіля.

Апеляційна скарга містить посилання на те, що судом першої інстанції надано неправильну оцінку поданим позивачем доказам на підтвердження заявлених вимог, зокрема оманливий зміст примітки в технічній характеристиці автомобіля, зазначеній відповідачем в інформаційній таблиці про товар та на офіційному сайті.

Однак, такі доводи не відповідають дійсності.

Відповідно до п. 1.10. Наказу Міністерства інфраструктури України від «Про затвердження Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання» від 17.08.2012 № 521, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за №1586/21898 (далі - Наказ №521):

-сертифікат типу - документ, яким уповноважений орган підтверджує, що тип продукції затверджено відповідно до вимог технічних приписів, визначених цим Порядком;

-сертифікат відповідності - документ, яким виробник підтверджує, що окремо взятий КТЗ або партія обладнання відповідають затвердженому типу.

Відповідно до п.10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери» від 11.11.2009, №1200, нові транспортні засоби, транспортні засоби, що перебували в користуванні, а також їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, які були ввезені на митну територію України, підлягають обов`язковій сертифікації та допускаються до продажу за наявності сертифіката відповідності їх конструкції і технічного стану обов`язковим вимогам норм і стандартів або свідоцтва про визнання відповідності.

З наданих документів вбачається, що автомобілі моделі Opel Grandland X пройшли сертифікацію в Україні і отримали відповідні сертифікати (зокрема, Сертифікат типу № UA*46A(b)*0624*02) від 19.03.2020, що підтверджує їх відповідність вимогам технічних приписів, які встановлені Наказом №521. Копія вказаного сертифікату надавалася позивачеві як при придбані автомобіля ( позивачем даний факт підтверджено у позовінй заяві (без нього неможливо поставити автомобіль на облік в сервісних центрах МВС), так і пізніше, на окремі запити позивача, це вбачається з наданих документів сторонами.

Сертифікат типу моделі Opel Grandland X виданий уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом - ДП «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» у тому числі на підставі Протоколів Виробника від 20.06.2019 року, затверджених (зареєстрованих) Centre National reception des vehicules, Франція ( т.1. а.с.116).

Також на автомобіль Імпортером та представником Виробника в Україні - ТОВ «ПЕЖО СІТРОЕН УКРАЇНА», було видано сертифікат відповідності.

Інформація (дані), які зазначені у вищезазначених сертифікатах (типу та відповідності) встановлюють наступне:

- модель автомобіля Opel Grandland X пройшла сертифікацію в Україні та на неї було отримано Сертифікат типу;

- автомобіль, який є власністю Позивача, повністю відповідає вказаним сертифікатам (марка, тип двигуна, VIN номер повністю збігаються);

З матеріалів справи суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт господарювання, основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля автомобілями, здійснило продаж автомобіля позивачеві, маючи всі відповідні документи, тобто, повністю виконало вимоги, які встановлені діючим законодавством України, зокрема, Постановою Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери».

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити:

-назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

-дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об`єм тощо), умови використання;

-відомості про вміст шкідливих для здоров`я речовин, які встановлені нормативно- правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

-позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів;

-дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

-дату виготовлення;

-відомості про умови зберігання;

-гарантійні зобов`язання виробника (виконавця);

-правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

-строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

-найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

З аналізу наданих сторонами документів вбачається, що вся вищезазначена інформація (крім підпунктів 4, 5, 8, які стосуються продуктів харчування) була надана позивачеві в тій, чи іншій формі, що цілком дозволяється діючим законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговува ння.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Аналогічні вимоги встановлені в п. 27 та п. 28 Постанови КМУ №1200 «Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери», відповідно до якого продавець зобов`язаний надати необхідну доступну, достовірну інформацію про товар, яка міститься в експлуатаційній документації, сервісній книжці (гарантійному талоні), договорі купівлі-продажу, а саме про: найменування товару; ціну, умови і правила придбання; перелік основних технічних характеристик транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; дату виготовлення (календарний рік виготовлення/випуску); гарантійні зобов`язання виробника (продавця); строк служби транспортного засобу та його складових частин, що мають ідентифікаційні номери, відомості про необхідні дії споживача після закінчення такого строку, а також про можливі наслідки в разі невиконання зазначених дій; правила та умови ефективного і безпечного використання транспортного засобу та його складових частин, що мають ідентифікаційні номери; сертифікацію транспортного засобу та його складових частин, що мають ідентифікаційні номери; найменування та адресу виробника (дистриб`ютора, уповноваженого дилера, продавця) і суб`єкта господарювання, який виконує його функції, пов`язані з прийняттям претензій від покупця, а також проводить гарантійний ремонт та післяпродажне обслуговування транспортного засобу та його складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Інформація про транспортний засіб та його складові частини, що мають ідентифікаційні номери, може розміщуватися у місцях їх реалізації, а також за згодою споживача доводитися до його відома за допомогою технічних засобів електронних комунікацій.

Тобто, вся інформація, яка вимагається ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.27 Постанови КМУ №1200 щодо автомобіля Opel Grandland X vin-номер НОМЕР_4 була доведена позивачеві до дати придбання автомобіля: в договорі, технічній документації, сервісній книжці, технічній характеристиці, прайс-листі, тощо.

Будь-яких зауважень до отриманих документів та інформації про автомобіль, будь - яких звернень до Товариства щодо необхідності отримання додаткової інформації чи роз`яснень умов та правил використання товару позивачем суду не надано.

Надаючи оцінку поданим сторонами документам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ПП «АВТО-ШАНС ЦЕНТР»надав позивачу усю/повну інформацію, яка вимагається діючим законодавством України, виконавши таким чиномвимоги діючого законодавства в частині надання споживачеві документів та інформації, які засвідчують якість і безпечність товару та технічні і експлуатаційні документи.

Відповідно до вимог діючого законодавства споживачі мають не лише права та гарантії, а й обов`язки, які встановлені Законом і їх невиконання може спричинити негативні для споживача наслідки.

Так, відповідно до п.1,2 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі зобов`язані:

- перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;

- в разі необхідності роз`яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз`ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;

Своїм підписом на Договорі купівлі-продажута Акті приймання-передачі автомобіля (від 06.10.2021) Споживач підтвердила факт отримання всієї інформації про транспортний засіб і його технічні характеристики, і не заявила жодних зауважень чи не повідомила про необхідністьотримання додаткової інформації.

Таким чином, ПП «АВТО-ШАНС ЦЕНТР» в повній мірі, вчасно і добросовісно виконало свої обов`язки та передало позивачу той автомобіль і документи на нього, дані якого (номер кузова, комплектація, тощо) чітко зазначені у Договорі купівлі-продажу автомобіля № АШЦ 21/247 від 05.10.2021, який підписаний позивачем.

З аналізу наданих сторонами документів, суд першої інстанції обґрунтовано уважав, що інформацію про витрати пального зазначеної моделі позивач знайшла самостійно ще до дати звернення до Товариства, на інтернет-сторінці Імпортера/Виробника, про що сама позивач зазначає в абз. 5-8 стор. 2 позовної заяви.

При цьому суд правильно зазначив, що показники витрат пального («паспортні» дані, які вказані виробником у протоколах випробування) носять лише інформативний характер і не можуть братися як такі, які будуть у кожного автомобіля моделі/серії, але можуть розглядатися як еталонні, такі, яких вдалося в середньому досягнути виробнику. Якщо водієві не вдається досягнути вказаних витрат, це означає, що є різниця між нормами, які були в середньому дотримані виробником, та особливостями експлуатації автомобіля цим водієм. Більш того, вони (витрати палива) часто бувають різними навіть для одного й того ж водія (в залежності від настрою, від фактору «поспіху» умов на дорозі, тощо).

Витрати пального - це завжди інформативна характеристика, оскільки вона не є сталою (на відміну від, наприклад, типу пального, на якому їздить авто, його габаритів: довжини, висоти кузова, об`єму двигуна, тощо), це «змінна» величина, яка залежить від багатьох індивідуальних (для кожного водія) та/або «зовнішніх» факторів:

- манери і режиму їзди водія (у т.ч. різкі «ривки» на світлофорах/їзда у корках, тощо, швидкість руху автомобіля, кількість зупинок під час руху, обраний маршрут тощо);

- якості і типу пального (чим якісніше пальне і вище «заводське», а не досягнене додавання спеціальних присадок октанове число пального, тим нижчі його витрати), дорожніх умов/покриття;

- тиску в шинах;

- фактору роботи додаткових девайсів: включені/виключені «пічка»/кондиціонер

Саме тому, жодним нормативно-правовим актом, включаючи Закон України «Про захист прав споживачів» та Постанову КМУ №1200. не вимагається обов`язково зазначати цю величину в договірній чи сервісній документаціях.

Тип пального - зазначати потрібно, витрати пального - не обов`язково (див. для прикладу інформацію, яка зазначається в додатку 1-1 до Постанови КМУ №1200 при передачі авто).

Таким чином, місцевим судом обґрунтовано зроблено висновок, що відповідач ще до дати продажу надав позивачеві повну інформацію та документацію на автомобіль, при цьому, по величині «витрати пального» чітко і однозначно вказав, що вона може відрізнятися, оскільки залежать від багатьох параметрів та факторів, які, в тому числі, прямо залежать від споживача.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції, встановивши, що позивачка була у повній мірі поінформована представниками відповідача про технічні характеристики придбаного товару, умови його використання, а також ураховуючи відсутність належних та допустимих доказів наявності істотних недоліків у придбаному позивачем товарі та доказів на підтвердження факту примушування придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного позивачу асортименту, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо доводів позивача про наявність передбачених положеннями статті 1166, 1167 ЦК України підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статті 1166 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку про те, що доказів завдання матеріальної шкоди, обставин її завдання, протиправності дії або бездіяльності відповідача у цій справі позивач до суду не надав.

Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача яз висновками суду першої інстанції, а томуне можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 16 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 14 квітня 2023 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Писана Т.О.