Постанова

від 17.04.2023 по справі 496/4437/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4988/23 Головуючий у 1-й інстанції: Горяєв І.М.

Єдиний унікальний номер судової справи:496/4437/15-ц Доповідач Базіль Л. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) - Базіль Л.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Ігнатенко П.Я.,

секретар Кузьміч Г.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09 серпня 2022 року, ухвалене у складі судді

Горяєва І.М. зі складенням повного тексту судового рішення 22.08.2022 року у справі №496/4437/15-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

14 вересня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна звернулося до Біляївського районного суду Одеської області з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 20 серпня 2007 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 25200 доларів США зі строком повернення до 20 серпня 2014 року та сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у кредитному договорі.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, зокрема не дотримання графіку внесення платежів, у нього станом на 07.08.2015 року утворилась заборгованість по тілу кредиту - 9003,90 доларів США, що згідно курсу НБУ (1 долар США 21,484096 грн.) становить 193440,65 грн., заборгованість за відсотками - 603,54 доларів США, що становить 12996,51 грн; пенею за несвоєчасне повернення кредиту - у розмірі 753386,23 грн., виходячи із розрахунку: непогашена своєчасно сума кредиту, помножена на 1%, помножено на кількість прострочених днів, що загалом становить

959793,39 грн.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з

ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №CL-506/751/2007 від 20 серпня 2007 року в розмірі 959793,39 грн.

Історія справи.

23 жовтня 2015 року заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області позов ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором

№CL-506/751/2007 від 20 серпня 2007 року в розмірі 959793,39 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654 грн. (т.1 а.с. 38-40).

08 квітня 2019 року ухвалою Біляївського районного суду Одеської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт капітал про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. У справі №496/4437/15-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості замінено стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна на Товариство з обмеженою відповідальністю Вердикт капітал у зв`язку з переходом прав кредитора, відповідно до договору факторингу №2-09/18 від 17.09.2018 року (т.1 а.с. 77-78).

17 серпня 2021 року ухвалою Біляївського районного суду Одеської області заяву представника відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2015 року задоволено. Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2015 року скасовано. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с. 166-167).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, що переглядається в апеляційному порядку.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09 серпня 2022 року позов ТОВ Вердикт Капітал задоволено. Стягнуто з

ОСОБА_1 на користь ТОВ Вердикт Капітал заборгованість за кредитним договором №CL-506/751/2007 від 20 серпня 2007 року в розмірі 959793,39 грн., та судовий збір у розмірі 3654 грн. (т.2 а.с. 42-45).

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленим кредитним договором, однак ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговану суму не повернув.

Відхиляючи доводи представника відповідача щодо сплину строків позовної давності, суд зазначив, що у даному випадку межі позовної давності для стягнення суми заборгованості у даному спорі слід рахувати з 20 серпня 2014 року (строк кінцевого виконання договору) по 20 серпня 2017 року (загальний строк позовної давності), тоді як позивач звернувся до суду 14 вересня 2015 року, тобто у межах строку позовної давності.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У якості аргументів щодо порушення судом норм процесуального права покликається на те, що він не був належним чином, у встановленому законом порядку, як то регламентовано ст. 128 ЦПК України, повідомлений про судове засідання, призначене на 09 серпня 2022 року у якому було ухвалено оскаржуване рішення суду. З приводу наявних у матеріалах справи відомостей про надіслання йому SMS повідомлення, яке містило судову повістку, то зазначає, що він не надав свою згоду на сповіщення його у такий спосіб.

Порушення судом норм матеріального права мотивує тим, що суд ухвалюючи рішення у справі, не звернув уваги на ту обставину, що позивачем не надано документи, які підтверджують виконання кредитного договору зі сторони банку, зокрема оригіналу кредитного договору, документи щодо видачі готівки, заяву на отримання/видачу готівки, розрахунок заборгованості за кредитним договором, додаткового договору до кредитного договору.

Вважає, що єдиним допустимим доказом отримання готівкової іноземної валюти та факт виконання умов договору, на думку відповідача, є заява про видачу готівки.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів наявної заборгованості, зокрема первинних бухгалтерських документів, якою є виписка за картковим (кредитним) рахунком на підтвердження заборгованості за тілом кредиту.

На думку відповідача, суд не надав належної оцінки тому, що порушення умов кредитного договору, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, розпочалося 26 серпня 2010 року, а тому саме з указаної дати у позивача виникло право на звернення до суду, у той час як позовна заява була подана до суду лише 14 вересня 2015 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Зважаючи на дату звернення позивача до суду, до вимог про стягнення пені та штрафу підлягають застосуванню наслідки, визначеного п.1 ч.2 ст. 258 ЦПК України спливу спеціального строку позовної давності в один рік, позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню.

Позиція позивача на стадії апеляційного перегляду справи.

На вказану апеляційну скаргу генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт капітал Іжаковський О.В. подав відзив у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Стягнути з ОСОБА_1 9000 грн. витрат на правничу допомогу.

На спростування тверджень відповідача щодо відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження наявної заборгованості зазначає, що на виконання вимог ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 18 листопада 2021 року суду було надано оригінали відповідних документів, які наявні у матеріалах справи. Окрім того зазначає, що на підтвердження факту видачі кредиту та прояву ініціативи погашення кредиту, позивач долучає заяви ОСОБА_1 з якими він звертався до кредитора з проханням достроково погасити частину кредиту. Також зазначає, що кредитором було видано кредитні кошти, за які дружиною відповідача було придбано автомобіль, який було передано в заставу як гарантію виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором №СL-506-701/751/2007.

Щодо подання позову у межах строку позовної давності указує, що умовами кредитного договору сторони досягли домовленості, що остаточною датою повернення кредиту є 20.08.2014 року, тобто саме із цієї дати, на думку позивача, кредитору стало відомо,що його права були порушені.

Також зазначає, що позивачем були понесені витрати на правничу допомогу, які складають 9000 грн., розрахунок за які буде проведено на підставі п.4.2 Договору №03-01/2023 від 01.03.2023 року.

Апеляційний розгляд.

Представник позивача, адвокат Бовгиря О.П., приймаючи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, покликаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи суду не спрямував.

За ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги відсутність заяв про відкладення розгляду справи, апеляційний суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, адвоката Бовгирі О.П., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що 20 серпня 2007 року між ЗАТ ОТП Банк та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір

№ СL-506-701/751/2007, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 25200 доларів США, а останній зобов`язався повернути його до 20 серпня 2014 року зі сплатою процентів за користування кредитом.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором у ОСОБА_1 перед банком виникла заборгованість, яка станом на 07.08.2015 року становила по тілу кредиту - 9003,90 доларів США, що згідно курсу НБУ (1 долар США 21,484096 грн.) є 193440,65 грн., заборгованість за відсотками - 603,54 доларів США, що становить 12996,51 грн; пенею за несвоєчасне повернення кредиту - у розмірі 753386,23 грн., виходячи із розрахунку: непогашена своєчасно сума кредиту, помножена на 1%, помножено на кількість прострочених днів, що загалом становить 959793,39 грн.

За умовами кредитного договору сторони встановили графік та порядок погашення кредитної заборгованості шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів щомісяця в розмірі 440,39 доларів США, що складається із суми нарахованих процентів та частини суми кредиту, які підлягають сплаті щомісячно до 20 числа кожного календарного місяця з кінцевим терміном повернення до 20 серпня 2014року.

Згідно пункту 3 указаного договору сторони досягли домовленості про те, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 11,49% річних.

За порушення прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором, позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання, за кожен день прострочки, пеня сплачується додатково до прострочених сум (3.1.1 ст.3 ч.2 кредитного договору).

11 серпня 2009 року між ПАТ ОТП Банк та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору

№СL-506-701/751/2007 від 20 серпня 2007 року, щодо внесення доповнень до кредитного договору, якими серед іншого регламентовано випадки та підстави збільшення та зменшення процентної ставки у межах 4% річних.

08 квітня 2019 року ухвалою Біляївського районного суду Одеської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт капітал про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. У справі №496/4437/15-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості замінено стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна на Товариство з обмеженою відповідальністю Вердикт капітал у зв`язку з переходом прав кредитора, відповідно до договору факторингу №2-09/18 від 17.09.2018 року (т.1 а.с. 77-78).

16.06.2021 року в заяві про перегляд заочного рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2015 року ОСОБА_1 заявив про застосування наслідків пропуску строку позовної давності (а.с.134 т.1).

Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України)

Порушенням зобов`язанняє йогоневиконання абовиконання зпорушенням умов,визначених змістомзобов`язання(неналежневиконання)(стаття610ЦК України).

Згідно зприписами ч.1ст.530ЦК України,якщо узобов`язаннівстановлений строк(термін)його виконання,то вонопідлягає виконаннюу цейстрок (термін).

Одним ізвидів порушеннязобов`язанняє прострочення-невиконання зобов`язанняв обумовленийсторонами строк.

Якщо умовамикредитного договорупередбачено окремісамостійні зобов`язанняборжника проповернення боргущомісяця частинамита встановленосамостійну відповідальністьборжника заневиконання цьогообов`язку,то вразі неналежноговиконання позичальникомцих зобов`язаньпозовна давністьза вимогамикредитора донього проповернення заборгованихкоштів повиннаобчислюватися змоменту настаннястроку погашеннякожного черговогоплатежу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другоїстатті 258 ЦК України). При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За умовамикредитного договору,боржник ОСОБА_1 взяв насебе зобов`язанняповернути сумукредиту звідповідними процентамине пізніше20серпня 2014року,сплачуючи їїануїтентними платежами.Ануїтентний платіжскладається ізстрокових процентіві строковоїсуми основногоборгу,який маєбути внесенийне пізніше20числа кожногокалендарного місяцяпротягом строкукредитування.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 перестав виконувати щомісячні зобов`язання з погашення кредиту з 26 серпня 2010 року, що не спростовано позивачем, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся 14.09.2015 року, включивши до позовних вимог всю заборговану суму.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного 20 числа місяця початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов`язань.

У зв`язку з наведеним висновок суду про початок перебігу позовної давності з 20 серпня 2014 року - з дати закінчення дії кредитного договору та відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованих на час звернення до суду платежів ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що датою закінчення дії кредитного договору є 20 серпня 2014 рік, останній щомісячний платіж на погашення кредитної заборгованості здійснений відповідачем 26 серпня 2010 року, з позовом банк звернувся 14.09.2015 року, то кредитну заборгованість слід стягнути з відповідача у межах загальної позовної давності, розрахованої за три останні роки до дня подання позову.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути кредитну заборгованість за тілом кредиту яка станом на 14.09.2012 року становить 4902,78 доларів США, відповідно до оригіналу графіку платежів (додаток №1 до кредитного договору №CL506-701/751/2007 від 20/08/07р. та заборгованість за відсотками в сумі 563,33 доларів США, нараховані за період з 14.09.2012 року по 20.08.2014 рік, при процентній ставці 11,49%.

За таких обставин, з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 про застосування позовної давності не можна погодитись, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Аналізуючи доводи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції норми ч. 2 ст.258ЦК при визначенні спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), апеляційний суд виходить з такого.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

За правилами ст.549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У цій справі датою остаточного повернення кредиту є 20 серпня 2014 року.

Як вбачається із розрахунку пені, остання розрахована позивачем за період з 07.08.2014 року по 07.08.2015 рік в сумі 35067,16 доларів США, що в еквіваленті становить 753386,23 грн (а.с.4 т.1).

Велика Палата Верховного суду у своїх постановах від 28.03.2018 року (справа №14-10 цс18); від 04.07.2018 року (справа №14-154цс18) зазначала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на викладене немає підстав для нарахування банком пені за період з 20.08.2014 по 07.08.2015 р., тобто поза межами строку дії кредитного договору за прострочення виконання зобов`язання.

Вимоги про стягнення пені, нарахованої за період з 07.08.2014 року по 20.08.2014 рік, заявлені з пропуском строку позовної давності, встановленої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, про застосування яких заявлено відвідачем у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції на вищевказані обставини уваги не звернув, дійшов до помилкових висновків про задоволення вимог про стягнення нарахованої позивачем суми пені.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми пені, слід відмовити з наведених вище підстав.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника щодо того, що позивачем не надано до суду документи, що підтверджують виконання кредитного договору зі сторони банку, зокрема, документи що підтверджують видачу готівки, як такі, що спростовані матеріалами справи.

Крім того до відзиву на апеляційну скаргу позивачем долучено заяви ОСОБА_1 адресовані на адресу банку з проханням дозволити йому дострокове погашення частини кредиту та нарахованих відсотків за кредитним договором від 20 серпня 2007 року, а саме: заява від 20.12.2007 р., від 20.03.2009р., що дає підстави для висновку про виконання банком умов кредитного договору.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо не повідомлення його судом першої інстанції про дату, час і місце розгляду справи, апеляційний суд виходить з наступного.

За положеннями ст.128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками- повідомленнями. Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомлені відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо зареєстроване місце проживання відповідача, місцезнаходження чи місце роботи невідоме, то відповідач викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів.

З матеріалів справи вбачається, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 (а.с.30 т1).

06 липня 2022 року Біляївський районний суд Одеської області постановив у даній справі ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив цивільну справу до судового розгляду по суті на 09 серпня 2022 року.

Відомості про направлення відповідачу ОСОБА_1 та отримання ним судової повістки про виклик у судове засідання на 09.08.2022 року у матеріалах справи відсутні.

А наявну в матеріалах справи довідку про доставку SMS повідомлення не можна вважати належним повідомленням відповідача про дату, час і місце розглядц справи, оскільки текст судовоїповістки можебути надісланийсудом учасникуSMS-повідомленнямлише післяподання нимдо судувідповідної заявки,яка вматеріалах справивідсутня.

Отже розгляд справи відбувся за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, що є порушенням статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд

У відповідності до приписів п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення у справі, а саме про стягнення кредитної заборгованості в загальній сумі 5466,11 доларів США, що еквівалентно 199887,99 грн. У іншій частині позовних вимог слід відмовити з підстав вище вказаних.

Відповідно до п.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову- на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч.10 ст.141 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач поніс витрати зі сплати судового збору при поданні позовної заяви в розмірі 3654,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4725 від 13 серпня 2015 року.

Позивач при поданні відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заявив вимогу про стягнення з відповідача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн. На підтвердження витрат на правничу допомогу надав: акт приймання-передачі наданих послуг №20 від 03.03.2023 року, укладений та підписаний між Адвокатським об`єднанням Лігал Ассістанс та ТОВ Вердикт капітал, договір №03-01/2023 про надання правової допомоги від 03 січня 2023 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №990 Бовгиря О.П., яке видане на підставі рішення Рівненської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 07.092012 р.№37.

Відповідачем ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору при поданні апеляційної скарги в розмірі 5481,00 грн, що підтверджено випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 08.02.2023 р.(а.с.77 т.2).

Позовні вимоги позивача задоволенні на 21%, а тому відшкодуванню підлягають витрати понесені на сплату судового збору при поданні позову в сумі 767,34 грн, виходячи з розрахунку 3654,00 х 21%; та витрати на правничу допомогу в сумі 1890,00 грн (9000,00 х21%).

Відповідачеві відповідно до п.2 ст.141 ЦПК України підлягає відшкодуванню витрати понесені на сплату судового збору при поданні апеляційної скарги в сумі 4329,99 грн (5481,00 х 79%)

З огляду на викладене з врахуванням ч.10 ст.141 ЦПК України необхідно зобов`язати позивача сплатити різницю відповідачу понесених судових витрат в сумі 1672,65 грн.

Повний текст постанови складено 24.04.2023 року.

Керуючись ст.ст.141,367,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09 серпня 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал (ЄДРПОУ 36799749) заборгованість за кредитним договором

№CL-506/751/2007 у розмірі 5466,11 доларів США, що еквівалентно

199887,99 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал (ЄДРПОУ36799749) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1672,65 грн. судових витрат

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий Л.В. Базіль

Судді: Л.П. Воронцова

П.Я. Ігнатенко