Постанова

від 24.04.2023 по справі 522/17046/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4663/23 Головуючий у 1-й інстанції: Бондар В.Я.

Єдиний унікальний номер судової справи:522/17046/22 Доповідач Базіль Л. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) - Базіль Л.В.,

суддів: Орловської Н.В.,

Приходько Л.А.,

секретар Кузьміч Г.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2022 року, постановлену у складі судді Бондара В.Я. у справі №522/17046/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності, визнання права власності та припинення права спільної часткової власності

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову.

15.12.2022року ОСОБА_1 звернулася зпозовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, визнання права власності та припинення права спільної часткової власності.

Позов мотивовано тим, що вона та відповідачі є співвласниками домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому їй на праві спільної часткової власності належить 385/1000 часток, а також вона є власником земельної ділянки площею 0,0475 га, на якій розташована її частина домоволодіння. За технічними показниками 385/1000 частина домоволодіння відокремлена, має окремий вихід і може бути виділена в натурі, що підтверджується висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи №31/22 від 24.10.2022 р.

З урахуванням викладеного та положень ст. 364 ЦК України

ОСОБА_1 просила:

- виділити їй у натурі частку із спільного майна, а саме, 385/1000 частин із домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: в літ.А: кухні 4-1, площею 12,3 кв.м.; житлова площа 4-2, площею 11,2 кв.м; коридор 4-3, площею 15,2 кв.м; коридор 4-4, площею 3,4 кв.м; житлова 4-5, площею 15,9 кв.м.; санвузол 4-6, площею 3,2 кв.м., в літ.А3: санвузол 4-7, площею 2,9 кв.м; житлова 4-8, площею 16,2 кв.м; сходова клітна 4-10, площею 15,4 кв.м; коридор 4-11, площею 8,6 кв.м, житлова 4-12, площею 20,5 кв.м; житлова 4-13, площею 20,0 кв.,м; санвузол 4-14, площею 9,5 кв.м; житлова 4-15, площею 19,6 кв.м; прибудова а15; коридор 4-9, площею 7,9 кв.м; прибудова а16: кухня 4-9а, площею 7,5 кв.м; сараю літ И, бані літ Z відображених у технічному паспорті від 24.08.2008 р.;

- встановити, що після виділу в натурі нерухоме майно становить самостійний об`єкт нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:49:002:0101;

- визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на нерухоме майно, утворене у результаті виділу в натурі частки з іншого нерухомого майна, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером, розмір частки 1/1;

- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на частку 385/1000 в домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 16.12.2022 року з урахуванням ухвали від 30.12.2022 року про виправлення описки, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, визнання права власності та припинення права спільної часткової власності залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків. Роз`яснено, що у разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ціна позову не визначена, втім позивач просить виділити їй у натурі частку із спільного майна, а саме 385/1000 частин із домоволодіння, визнати за нею право приватної власності на нерухоме майно, утворене у результаті виділу в натурі частки з іншого нерухомого майна, а тому позивач повинен сплатити суму судового збору, виходячи із дійсної ціни позову. Таким чином, з огляду на те, що позивачем заявлено вимоги майнового та немайнового характеру, сукупна вартість судового збору, що підлягає сплаті становить 14389,80 грн, позивачем сплачено лише 992,40 грн, тому доплаті підлягає судовий збір у розмірі 13397,40 грн з наданням відповідних доказів суду.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Приморського районного суду від 16.12.2022 року, якою її позов залишено без руху скасувати та зобов`язати Приморський районний суд м. Одеси вирішити питання про відкриття провадження в зазначеній справі, про що винести відповідну ухвалу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, висновки суду щодо наявності підстав для сплати більшої суми ніж сплачено позивачем є помилковими, та такими, що не відповідає вимогам законодавства, є обмеженням права на доступ особи до суду.

Скаржниця стверджує, що вона у своєму позові не вимагає підтвердити право на майно, не звертається з вимогою щодо перерозподілу часток, наслідком якого може бути збільшення розміру частки, чи з будь-якою іншою вимогою матеріального характеру.

Позиція інших учасників справи.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від відповідачів на адресу апеляційного суду не надходив.

Апеляційний розгляд.

Представник позивача ОСОБА_5 , адвокат Леонова О.В. в судовому засіданні апеляційного суду надала пояснення на підтримання доводів апеляційної скарги з підстав в ній викладених, просила скаргу задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Судова кореспонденція направлена на адреси відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 повернулась до суду без вручення адресатам із зазначенням причин невручення - адресат відсутній за вказаною адресою.

За викладених обставин, керуючись приписами ч.2 ст.372 ЦПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів по справі.

Позиція апеляційного суду.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, адвоката Леонової О.В. на підтримку доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, визнання права власності та припинення права спільної часткової власності, суд першої інстанції посилався на те, що позивачу необхідно здійснити доплату судового збору у розмірі 13397,40 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Вимоги до форми, змісту позовної заяви та визначення переліку документів, що додаються до позовної заяви врегульовано положеннями

ст. ст.175,177 ЦПК України.

Зокрема, ч.4 статті 177ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір"(далі-Закон).

Частиною першою статті 4вказаного Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За положеннями абзацу 1 п.1 ч.2 ст.4 Закону за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а позовної заяви немайнового характеру, поданої фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022рік" з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2481 грн.

Згідно з пунктами 2,9,10 частини першої статті 176ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, -загальною сумою всіх вимог.

Велика Палата Верховного Суду у п.8.12 своєї постанови від 26 лютого 2019 року у справі 907/9/17 вказала, що наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом необхідно розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовом, ОСОБА_1 просила суд виділити їй у натурі частку із спільного майна, а саме, 385/1000 частин із домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; встановити, що після виділу в натурі нерухоме майно становить самостійний об`єкт нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:49:002:0101; визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на нерухоме майно, утворене у результаті виділу в натурі частки з іншого нерухомого майна; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на частку 385/1000 в домоволодінні.

Отже судовий збір з вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, утворене у результаті виділу частки з іншого нерухомого майна, яка пов`язана з підтвердженням права на майно підлягає вартісній оцінці, а тому розмір судового збору визначається з урахуванням вартості спірного майна, який визначений судом та становить 12405 грн.

Позовні вимоги про виділення у натурі частки із спільного майна; встановлення, що після виділу в натурі нерухоме майно є самостійним об`єктом нерухомості; припинення права спільної часткової власності є вимогами немайнового характеру, за які повинен бути сплачений судовий збір у розмірі, визначеному Законом, тобто 1984,80 грн, виходячи з розрахунку 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на момент подання позову становив 2481грн. та з врахуванням сплаченого позивачем при поданні позовної заяви судового збору у розмірі 992,40 грн.

Відповідно до ч.2 ст.176 ЦПК України, якщо визначена ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

З огляду на викладені обставини та норми права, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, вимоги суду першої інстанції щодо доплати судового збору у сумі 13397,40 грн. відповідають Закону, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали не має.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а посилання скаржника на те, що зазначення судом першої інстанції на необхідність сплатити позивачем за позов більшої суми судового збору, яка на думку скаржниці, не відповідає вимогам закону, апеляційний суд відхиляє з підстав вище зазначених.

Самостійний розрахунок судом суми судового збору за встановлених у цій справі обставин не суперечить положенням ст.176 ЦПК України.

Висновки суду першої інстанції про необхідність доплати судовий збір у відповідності до розміру, встановленого законом не суперечить правовим висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржниця в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд зазначає, що законодавство України однією з умов розгляду справи судом визначає сплату судового збору у розмірі та у випадках,визначених законом, а відтак держава ставить сплату судового збору як передумову звернення до суду. Отже судовий збір повинен бути сплачений до подачі позовної заяви в суд. Дотримання процедур, що передбачені Законом є обов`язком заявника. Вимога сплатити судовий збір у передбачених Законом розмірах не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Відповідно до ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування або зміни ухвали суду першої інстанції відсутні, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення у оскаржуваній частині без змін.

Повний текст постанови складено 25.04.2023 року.

Керуючись ст.374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморськогорайонного судум.Одеси відвід 16грудня 2022року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.В. Базіль

Судді: Н.В. Орловська

Л.А. Приходько