Єдиний унікальний номер справи 369/9573/19
Провадження №22-ц/824/298/2023
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 квітня 2023 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариство «Сенс Банк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Тетяни Віталіївни, публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Сенс Банк», третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області про визнання дій протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом про визнання дій протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 22.05.2008 року між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту №028/25-259, відповідно до умов якого банк надав їй кредит у розмірі 133 642 долари США для придбання двокімнатної квартири загальною площею 82,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Того ж дня між сторонами було укладено іпотечний договір №028/15-293, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бочаровою С.В., за умовами якого позивач з метою забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором кредиту передав вищевказану квартиру в іпотеку.
Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16.09.2016 року у справі № 1184/15 було задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» щодо стягнення з позивача суми боргу за договором кредиту у розмірі 1 217 003,85 грн. та судовий збір у розмірі 12 570,03 грн.
04.07.2019 року позивачеві стало відомо про те, що 03.07.2019 року державним реєстратором комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Тетяною Віталіївною було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та ї обтяжень, згідно якого за ПАТ «Укрсоцбанк» було зареєстровано право власності на квартиру позивача загальною площею 82,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач категорично не погоджується з діями державного реєстратора щодо звернення стягнення на іпотечне майно, яке належить ОСОБА_1 , оскільки жодних повідомлень від ПАТ «Укрсоцбанк» не отримувала. Оскільки Іпотекодержатель (ПАТ «Укрсоцбанк») ухилився від виконання свого обов`язку, передбаченого як Законом України «Про іпотеку», так і Порядком № 1127 щодо надіслання боржнику ( позивачу ) повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом набуття права власності, державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Укрсоцбанк» проведена всупереч норм чинного законодавства. Вважає, що державним реєстратором порушено порядок проведення державної реєстрації прав, встановлений ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
На підставі вищевикладеного, з урахуванням заяви про зміну предмета позову позивач просила суд:
-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47607110 від 03.07.2019 року, згідно якого за ПАТ «Укрсоцбанк» було зареєстровано право власності на квартиру позивача загальною площею 82,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1864030932224
- визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1864030932224;
- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір та витати на правничу допомогу.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 серпня 2022 року вищевказаний позов задоволено частково; визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47607110 від 03.07.2019 року, згідно якого за ПАТ «Укрсоцбанк» було зареєстровано право власності на квартиру позивача загальною площею 82,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1864030932224; стягнуто з державного реєстратора комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1152,60 грн.; у решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач акціонерне товариство «Альфа-Банк» направило апеляційну скаргу, в якій зазначило, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
21.12.2022 року до Київського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
08.02.2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від АТ «Сенс Банк» надійшло клопотання про зміну найменування банку, в якому заявник просить змінити найменування відповідача по справі з акціонерного товариства «Альфа-Банк» на акціонерне товариство «Сенс Банк».
В судове засідання 06.04.2023 року відповідачі та третя особа не з`явились, про розгляд справи належним чином повідомлялись, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надали.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 22.05.2008 р. між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №028/25-259. Відповідно до п. 1.1 договору кредитор зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання 133 642,00 доларів США, зі сплатою 13 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку визначених в додатку № 1 до цього договору.
22.05.2008 р. між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №028/15-293 відповідно до п. 1.1. якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавецем зобов`язань за договором кредиту №028/25-259, нерухоме майно, що придбане іпотекодавцем за кредитн кошти, а саме: квартиру АДРЕСА_3 Машинобудівельників, буд.2-В.
Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16.09.2016 року у справі № 1184/15 було задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» щодо стягнення з позивача суму боргу за договором кредиту у розмірі 1 217 003,85 грн. та судовий збір у розмірі 12 570,03 грн.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 1864030932224 від 04.07.2019 року встановлено, що 27.06.2019 року о 14:03:57 державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Гуцуляк Тетяною Віталіївною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 476071100 від 03.07.2019 15:49:45 внесеним реєстратором КП «Агенція реєстраційних послуг», зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк» право приватної власності, номер запису про право власності: 32234486.
Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб Чабанівської селищної ради від 23.07.2019 року, до складу сімї/зареєстрованих за адресою АДРЕСА_1 входять ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
15.09.2017 року АТ «Укрсоцбанк» направило заяву приватному нотаріусу КМНО Кобелєвої А.М. про направлення ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_4 АТ «Укрсоцбанк» повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. Зазначеним листом АТ «Укрсоцбанк» вимагало сплатити борг за договором № 028/25-259, розмір якого станом на 06.09.2017 року складає 412220,53 доларів США.
Вищезазначене повідомлення було відправлено нотаріусом КМНО Кобелєвою А.М. 28.09.2017 року за вказаною АТ «Укрсоцбанк» адресою, а саме: АДРЕСА_4 , що підтверджується рекомендованим повідомленням №0530013095883.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов`язку, передбаченого як Законом України «Про іпотеку», так і Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо належного надіслання іпотекодавцю повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, зокрема вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності із зазначенням інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення тридцятиденного строку, сплив якого пов`язується з можливістю проведення ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом набуття права власності.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:
- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Таким чином право іпотекодержателя відчужити предмет іпотеки на підставі ст.. 38 Закону України «Про іпотеку» є різновидом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно положень ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
За змістом наведених норм реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним процедури направлення відповідної вимоги боржнику/іпотекодавцю. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про усунення порушення не пізніше тридцятиденного строку та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Лише якщо така вимога не виконана чи неналежно виконана після сплину встановленого законом чи договором строку, іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Умови договору іпотеки та вимоги ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.
Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого порядку на офіційну адресу боржника/іпотекодавця. За відсутності такого належного надсилання вимоги іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.
При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Положення ст. 38 Закону України «Про іпотеку» зазначають, що передумовою виникнення у іпотекодержателя права на продаж предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві є обов`язок іпотекодержателя за 30 днів до укладення такого договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Лише після надходження повідомлення від іпотекодателя протягом тридцяти днів з дня отримання вищевказаного повідомлення, іпотекодавець вправі продати предмет іпотеки іншій особі на власний розсуд.
Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання. В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Вищевказана правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19).
За загальноприйнятим у світовій практиці є застосування щодо юридично-значимих повідомлень принципу «доставки (одержання)» повідомлень. Зокрема: (а) у підпункті 3 пункту I.-1:109 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що повідомлення вступає в силу у момент досягнення адресата, якщо з нього не слідує більш пізній момент вступу у силу; (б) згідно пунктів 2, 3 Принципів європейського контрактного права з урахуванням положень пунктів (4) та (5), будь-які повідомлення набирають чинності з моменту, коли вони отримані адресатом. Повідомлення вважається одержаним адресатом, коли його вручено їй за місцем його діяльності або за поштовою адресою, або, якщо він не має місця діяльності або поштової адреси, - за місцем його постійного проживання. Письмове повідомлення вважається наданим, коли воно отримане адресатом. Підхід стосовно застосування принципу «доставки (одержання)» юридично-значимих повідомлень висловлений і в українській судовій практиці. При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами необхідних відомостей.
Зазначена позиція відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 344/3627/16-ц (провадження № 61-21032св18).
Основною підставою для часткового задоволення даного позову є встановлення фактичного неотримання боржником вимоги про погашення заборгованості та попередження про стягнення на предмет іпотеки. Таку свою позицію суд першої інстанції ґрунтував на ряді правових позицій Великої Палати Верховного Суду.
В своїй апеляційній скарзі апелянт на обґрунтування своєї позиції також навів ряд висновків Верховного Суду, однак такі правові позиції не можуть бути застосовані в даному випадку, оскільки регламентують правовідносини, відмінні від тих, які є предметом розгляду у даній справі, зокрема наявність підстав вважати боржника належно повідомленим про вимогу іпотекодержателя у разі, коди той ухилився від отримання повідомлення кредитора. В даному ж випадку судом було встановлено, що відповідач направив свої вимоги за адресою, за якою позивач не проживав, про що достеменно було відомо стягувачу, відтак мова про ухилення боржника від отримання повідомлень йти не може.
Не може прийняти позицію банку щодо того, що вимоги кредитора були належним чином надіслані, й суд апеляційної інстанції.
Дійсно, вищевказані вимоги-повідомлення направлялися за адресою, за якою позивач був зареєстрований на час укладення іпотечного договору. В той же час в подальшому позивач змінив адресу реєстрації і фактично проживав за адресою знаходження спірної іпотечної квартири. При цьому на час направлення спірного повідомлення банк володів належною інформацією про реальне та належним чином зареєстроване місце проживання боржника. В якості одного з доказів наявності у банка такої інформації суд вважає те, що в резолютивній частині рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16.09.2016 року у справі № 1184/15, в процесі ухвалення якого брав участь і банк, і яке достеменно було наявне у нього, зазначено про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитом, та вказано, що остання зареєстрована в АДРЕСА_1 . За вказаною ж адресою направлялися вимоги ТОВ «Укрборг», яке діяло на підставі договору доручення з ПАТ «Укрсоцбанк».
З урахуванням вказаного колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що саме банк діяв недобросовісно під час направлення вимоги про погашення заборгованості, направляючи таку вимогу за адресою, за якою боржник достеменно не проживала. В свою чергу це призводить до наявності підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.
Окремо апеляційний суд звертає увагу й на те, що на час вчинення оскаржуваних реєстраційних дій діяли положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (№ 1304-VII), які прямо забороняли звертати стягнення на іпотечне майно в даному випадку, так як воно в повній мірі підпадало під передбачені вказані вказаним Законом критерії. При цьому постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20) було висловлено правову позицію щодо застосування Закону України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» в такого роду правовідносинах.
Зокрема Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон № 1304-VII ввів мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що іпотечне майно, за умови відповідності вимогам Закону № 1304-VII, не може бути примусово стягнуте, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за іпотеко держателем, як забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.
Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону № 1304-VII міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а.
Погоджується колегія суддів апеляційного суду і з доводами позивача щодо неналежності проведення оцінки спірної квартири при звернення стягнення, оскільки стан квартири при передачі її в іпотеку суттєво відрізнявся від її стану на час звернення стягнення банком на нього, в той час як з наданих банком доказів вбачається, що оцінка вищевказаної квартири проводилася без реального дослідження стану квартири. В той же час дана обставина лише додатково обґрунтовує позицію позивача, основні підстави для задоволення позову були зазначені вище.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариство ««Сенс Банк»» залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 06.04.2023 |
Оприлюднено | 27.04.2023 |
Номер документу | 110452575 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Журба Сергій Олександрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні