Рішення

від 18.04.2023 по справі 160/20091/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року Справа № 160/20091/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Калугіної Н.Є.,

при секретарі судового засідання - Лисенко Н.О.,

за участю:

представника позивача Краснопьорової О.С.,

представника відповідача - Засипки В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за правилами загального позовного провадження справу №160/20091/22 за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.09.2022 року № 000/211/32-00-07-04-26 (форма «В1»), № 000/213/32-00-07-04-26 (форма «В4»);

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 43968079) на користь Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 24 810,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП є необґрунтованими, протиправними, такими що складені з порушенням вимог діючого законодавства, прийняті контролюючим органом без урахування усіх обставин, відтак підлягають скасуванню у судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено здійснювати розгляд та вирішення справи в порядку загального позовного провадження.

Згідно відзиву на позовну заяву контролюючий орган зазначив про те, що оскаржувані податкові-повідомлення рішення є правомірними оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично не відбувалися. Вважає, що подані позивачем документи не є належними доказами підтвердження господарської діяльності. Відтак, у спірних правовідносинах відповідач діяв в межах наданих повноважень та підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.04.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 18.04.2023 заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.04.2023 проти задоволення позовних вимог товариства заперечував з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та поясненнях.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

18.02.2022 Східним МУ по роботі з ВПП ГУ ДПС України виданий наказ №27-п, згідно якого призначено позапланову документальну виїзну перевірку ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8, п. 78.1, ст. 78 Податкового кодексу України.

22.06.2022 Східним МУ по роботі з ВПП ГУ ДПС України виданий наказ №55-п, згідно якого поновлено проведення позапланову документальну виїзну перевірку ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на підставі п.п. 78.1.8, п. 78.1, ст. 78, статті 82, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу Х Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт №169/32-00-07-01-03-27/00190977 від 21.07.2022 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО- ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (код ЄДРПОУ 00190977) з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року, у тому числі заявленого до відшкодування».

Згідно висновків акту перевірки №169/32-00-07-01-03-27/00190977 від 21.07.2022 встановлено порушення:

п.44.1 та п. 44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України чим завищено суму податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2021 року на суму 3 237 280,00 грн., що в свою чергу призвело до порушення:

п.200.1, абз. в) п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з 01.12.2021 по 31.12.2021, на загальну суму ПДВ 2 335 597,00 грн.

п.200.1, абз. б) п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ за період з 01.12.2021 по 31.12.2021 в розмірі 901 683,00 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки контролюючим органом складені податкові повідомлення-рішення:

-податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 07.09.2022 року № 000/211/32-00- 07-04-26, відповідно до якого ПРАТ «ЦГЗК» було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 901 683,00 грн., визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість та зобов`язано сплатити суму податку у розмірі 0,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 225 420,75 грн;

-податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 07.09.2022 року № 000/213/32-00-07-04-26, відповідно до якого ПРАТ «ЦГЗК» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 335 597,00 грн.

Позивач скориставшись правом на адміністративне оскарження, подав до ДПС України скаргу на податкові повідомлення-рішення (вх. № 16351/6 від 05.10.2022, №16606/6 від 11.10.2022).

Рішенням ДПС України від 21.11.2022 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

Вказане вище рішення отримано представником товариства 01.12.2022.

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом необґрунтовано, позивач 15.12.2022 звернувся до суду з даним позовом

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки, як встановлено пунктом 76.2 статті 76 ПК України, здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Статтею 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Правильність декларування платником ПДВ суми бюджетного відшкодування може бути предметом як камеральної, так і документальної, в тому числі позапланової перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна планова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис гривень.

Верховним судом в постанові від 19.03.2020 року у справі № 460/2939/18 (№ К/9901/24126/19) здійснено тлумачення підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України і зроблено наступний висновок: Згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Буквальне тлумачення норми цього підпункту свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки: перша - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість; друга подання декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. При цьому у першому випадку позапланова перевірка проводиться за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК.

Вживання в тексті норм підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, та пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України словосполучень "відшкодування з бюджету податку на додану вартість", "сума бюджетного відшкодування" поряд із "від`ємне значення з податку на додану вартість" свідчить про те, що встановлена підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України умова перевищення 100 тис. гривень як підстава для проведення позапланової документальної перевірки, стосується від`ємного значення з податку на додану вартість, як окремого від суми бюджетного відшкодування показника податкового обліку.

Суд звертає увагу, що предметом перевірки не є саме декларація за грудень 2021 року та всі її показники, а є виключно достовірність декларування від`ємного значення, яке заявлене позивачем більше ніж 100 тис грн.

Відповідно до пункту 200.10. статті 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим п. 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та додали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 тієї статті. - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу (тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану па території України, дію пункту 200.10 статті 200 зупинено відповідно до пункту 69.11 розділу 10 цього Кодексу).

В свою чергу пункт 200.11. статті 200 ПК України визначає, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - а днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки (тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України) дію пункту 200.11 статті 200 зупинено відповідно до пункту 69.11 розділу-10 цього Кодексу).

Позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій зазначено суму від`ємного значення із цього податку у розмірі 150900016,00 грн. Оскільки задеклароване платником податків від`ємне значення з ПДВ перевищувало 100 тис. гривень, була призначена документальна позапланова перевірка на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Стаття 200 ПК України встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

За правилами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами підпункту 2 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289 (далі - Порядок №21), якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Як встановлено в акті перевірки, згідно з даними декларації за грудень 2021, відомості рядку 9 сума податкових зобов`язань 39015817 грн, рядку 17 сума податкового кредиту - 189 915833 грн , рядку 19 від`ємне значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду 150900016 грн.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2023 у справі №640/6754/21, розглядаючи спір у подібних правовідносинах, дійшов до такого правового висновку:

«Аналіз норми підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України у взаємозв`язку з пунктами 200.1, 200.4 статті 200 ПК України і Порядку №21 дають підстави для формулювання наступного правового висновку.

Податок на додану вартість підлягає або сплаті до бюджету, або бюджетному відшкодуванню в залежності від того, яке значення має різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду: позитивне чи від`ємне. Наслідком накопичення за результатами звітного (податкового) періоду податкового кредиту в більшому розмірі, ніж податкових зобов`язань з податку на додану вартість, є виникнення від`ємного значення з цього податку, яке в подальшому призводить до виникнення права на бюджетне відшкодування ПДВ.

Для висновку про правомірність декларування платником податків від`ємного значення ПДВ податковий орган в межах проведення документальної позапланової перевірки, призначеної на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, перевіряє правильність декларування платником податків як податкового зобов`язання з ПДВ, так і податкового кредиту з цього податку за звітний (податковий) період. Податковий орган при проведенні такої перевірки не обмежений розміром від`ємного значення ПДВ, який задекларовано у податковій декларації, оскільки повинен пересвідчитись у правильності визначення платником податків від`ємного значення різниці між сумами податкового зобов`язання та податкового кредиту. Протилежний підхід суперечитиме поняттю «від`ємне значення ПДВ» у розумінні норм ПК України та нівелюватиме мету проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, яка носить превентивний характер, що полягає у запобіганні безпідставному декларуванню від`ємного значення ПДВ.

Встановлене в абзаці другому підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України обмеження щодо предмета документальної позапланової перевірки, призначеної з цієї підстави, закріплює неможливість перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати інших передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства».

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи, що відповідачем під час перевірки не перевірялись інші податки та збори, а також те, що підставою для отримання бюджетного відшкодування є узгоджена податковим органом сума від`ємного значення, та з огляду на те, що позивачем подану заяву про бюджетне відшкодування у січні 2022 року, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем норм податкового законодавства під час призначення та проведення перевірки, тому доводи позивача про порушення відповідачем процедури проведення перевірки судом не приймаються.

До того ж, посилання позивача на приписи статті п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України в редакції до 01.01.2022 та необхідність їх застосування під час вирішення справи, визнаються судом не прийнятними, оскільки підстави для проведення перевірки виникли та сама перевірка проводилась після 01.01.2022, тому застосуванню підлягають приписи статті 200 ПК України в редакції після 01.01.2022.

Що ж до порушень, виявлених відповідачем під час проведення перевірки.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

Таким чином, на позивача покладено обов`язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

ПРАТ «ЦГЗК» зареєстровано 17.01.1997 за №12271200000000152 в Криворізькому міському управлінні юстиції, код за ЄДРПОУ: 00190977, місцезнаходження суб`єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 50066, м. Кривий Ріг, Покровський р-н, Дніпропетровська область. ПРАТ «ЦГЗК» перебуває на податковому обліку з 12.02.1997 за номером 121 у Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків. Реєстрація платником ПДВ відбулась 11.10.2021 за №200653799.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень слугували висновки податкового органу про те, що операції з контрагентами позивача, а саме: ПП «КОЛБІ» (код ЄДРПОУ 30442251); ТОВ «ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР МАГНІТНОЇ СЕПАРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ 31594611); ТОВ «БУДПРОМЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» (код ЄДРПОУ 31596121); ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» (код ЄДРПОУ 40799891); ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ІНЖИНІРИНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТИТОР» у перевіряємий період не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), а були направлені на штучне формування податкових зобов`язань та податкового кредиту, а отже є нереальними.

На думку відповідача, позивачем були порушені ст. 192, п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПКУ, з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 ПКУ. Придбання товарів/послуг було спрямовано винятково на зменшення бази оподаткування з ПДВ, та не має під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети у зв`язку з обізнаністю підприємства з усіма ключовими моментами на кожному етапі постачання/продажу.

Також, на переконання відповідача, перевіркою доведено намір суб`єкта господарювання (Позивача) на ухилення від сплати податків, виключно шляхом отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету (відсутність розумної, економічно-обґрунтованої господарської мети вчинення правочину тощо), у результаті чого застосовуються податкові наслідки, яких сторони прагнули уникнути, без визнання угоди недійсною; також зазначав про недостатність матеріально-технічної бази забезпечення виконання зобов`язань контрагентами, недостатність трудового ресурсу для надання послуг/постачання товарів, недоведеність по ланцюгу постачання.

Згідно інформації викладеної в акті, ГУ ДПС по місцю обліку зазначених підприємств надіслано запити на проведення зустрічних звірок, на дату складання акту перевірки відповіді не отримано.

Досліджуючи наведені висновки відповідача щодо взаємовідносин позивача з наведеними вище контрагентами, судом встановлено наступне.

Щодо Приватного підприємства «КОЛБІ».

У пункті 7.1 Опису встановлених порушень (додаток 7 до Акту перевірки), визначено, що при відображенні у декларації з ПДВ за грудень 2021 року, податковий кредит грудня 2021 року на суму ПДВ склав 101 158,00 грн.

20.11.2017 між ПРАТ «ЦГЗК» (покупець) та ПП «КОЛБІ» (постачальник) укладений договір № 1736-43-01 на придбання сировиних, паливно- енергетичних або матеріально-технічних ресурсів, відповідно до умов якого постачальником у період жовтня-грудня 2021 року були поставлені ресурси, а саме: кожух соплового апарату, кільце поршневе, сальник самопіджимний, підп`ятник, крильчатка водяного насоса, трубка, втулка нажимна сальникова, кільце компресійне, управління регулятором, трубка нагнітальна, фільтр масляний тощо (а.с. 116-179 т. 2).

Виконання договору поставки ресурсів за період з жовтня по грудень 2021 року підтверджується укладеними між сторонами специфікаціями до договору, рахунками-фактурами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами (а.с. 13-82 т. 3).

Розбіжностей між податковими зобов`язаннями ПП «КОЛБІ» та податковим кредитом ПРАТ «ЦГЗК» не встановлено. Подальше використання придбаного у ПП «КОЛБІ» товару у власній господарській діяльності Позивача підтверджується прибутковими ордерами.

Згідно опису порушень, відповідачем зазначено, що у ПП «КОЛБІ» відсутнє матеріально-технічне забезпечення (незначна кількість працівників) для виготовлення продукції. ПП «КОЛБІ» придбає реалізований товар у ТОВ «ТЕХ-КОМПАНІ», який не має достатньої кількості основних фондів та достатньої кількості працівників.

Щодо ТОВ «ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР МАГНІТНОЇ СЕПАРАЦІЇ».

Проведеною перевіркою під час декларування фінансово-господарських взаємовідносин ПрАТ «ЦГЗК» з контрагентом-продавцем ТОВ "ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР МАГНІТНОЇ СЕПАРАЦІЇ" за грудень 2021 року, встановлено порушення вимог податкового законодавства - п.п, «а» п.198.1. абз. 1-3 п.198.2, абз.1,2 п.198.3 ст.198. з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2021 на суму ПДВ у розмірі 200000,00 грн.

Між ПРАТ «ЦГЗК» (замовник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР МАГНІТНОЇ СЕПАРАЦІЇ» (виконавець) був укладений Договір № 1681-14-04 від 17.12.2021 року, відповідно до якого згідно з технічним завданням виконавець бере на себе зобов`язання з надання послуг з виконання проектно-вишукувальних науково-дослідних робіт по темі: «ПРАТ «ЦГЗК». Реконструкція ДФ та ЗФ. ТЛЗ «Впровадження технології валової рудопідготовки сировини з використанням ВПВТ, методів сухої та мокрої магнітної сепарації». Частина II. Збагачувальна фабрика. Проведення досліджень з розробки енергоефективної технології мокрого магнітного збагачення (ММЗ)» (а.с. 220-237 т. 2).

На виконання умов укладеного договору, 24.12.2021 року сторонами був підписаний Акт № 1 здачі-приймання виконаних послуг з розробки науково-дослідної проектної документації згідно договору від 17.12.2021 року № 1681-14-04 (а.с. 84 т.3).

Вартість наданих послуг згідно підписаного акту здачі-приймання складає 1 000 000,00 грн., крім того ПДВ - 200 000,00 грн., всього - 1 200 000,00 грн.

ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР МАГНІТНОЇ СЕПАРАЦІЇ» виставлений рахунок №2 від 24.12.2021 на оплату послуг за договором № 1681-14-04 від 17.12.2021 - Реконструкція ДФ та ЗФ. ТЛЗ «Впровадження технології валової рудопідготовки сировини з використанням ВПВТ, методів сухої та мокрої магнітної сепарації».

Розбіжностей між податковими зобов`язаннями ТОВ «ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР МАГНІТНОЇ СЕПАРАЦІЇ» та податковим кредитом ПРАТ «ЦГЗК» не встановлено.

Згідно Опису порушень, під час проведення перевірки встановлено, що фактично ТОВ "ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР МАГНІТНОЇ СЕПАРАЦІЇ" не с надавачем послуг з огляду на незначну кількість матеріальних та трудових ресурсів підприємства для надання необхідних послуг. Підтвердженням цього факту є Звіт про суми нарахованої заробітної плані (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2021, де зазначено, що чисельність працівників складала зазначеного підприємства складає 1 особа.

Згідно Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 12 місяців 2021, балансова вартість основних засобів становила станом на 01.10.2021 р. 0,1 тисяч гри.

Згідно звіту "Нарахування єдиного внеску" основним видом діяльності ТОВ «Інженерно-технічний центр магнітної сепарації» є виробництво інших машин і устаткований спеціального призначення, чисельність працюючих осіб 1 особа, за цивільно - правовими договорами - 0 осіб: основні засоби - 0.1 тис, грн, статутний фонд 11.8 тис грн.

На думку відповідача, ТОВ "ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР МАГНІТНОЇ СЕПАРАЦІЇ" не мас можливості виконати роботи/надати послуги для ПрАТ ЦГЗК, оскільки: не маг достатніх матеріальних, технічних ресурсів та основних засобів для виконання задекларованих обсягів податкових зобов`язані, та діяльність платника податків не має розумної та економічно обґрунтованої мети, що ставить під сумнів задекларовані взаємовідносини, крім як мінімізація оподаткування.

Щодо ТОВ «БУДПРОМЗАБЕЗПЕЧЕННЯ».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «БУДПРОМЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» (код ЄДРПОУ 31596121), п.7.3 Опису встановлених порушень, встановлених перевіркою, при відображенні у декларації з ПДВ за грудень 2021 року (додаток 7 до Акту перевірки), податковий кредит грудня 2021 року на суму ПДВ - 197 735,60 грн.

Між ПРАТ «ЦГЗК» (замовник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДПРОМЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» (підрядник) був укладений Договір № 460-10-10 від 09.03.2021 року, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах цього договору роботи з поточного ремонту та наладки електрообладнання електрофільтрів ЗГА-1-20-7,5- 6-3-330-5/Семибратовский (4 од.), згідно кошторисної документації (а.с. 180-197 т. 2).

Фактичне виконання умов укладеного договору в листопаді 2021 року підтверджується: рахунками на оплату, актами приймання виконаних підрядних робіт, відомістю ресурсів до акту приймання виконаних робіт, розрахунком загальновиробничих витрат до акту приймання виконаних робіт, актом на використані при ремонті матеріали та повернення залишків підрядної організації при виконанні робіт, актом на оприбуткування матеріалів, деталей, отриманих від розбірки (демонтажу) основних фондів при виконанні робіт (а.с. 86-142 т. 3).

Під час перевірки, розбіжностей між податковими зобов`язаннями ТОВ «БУДПРОМЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» та податковим кредитом ПРАТ «ЦГЗК» не встановлено.

Перевіркою встановлено, що всього сформовано податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «БУДПРОМЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» на загальну суму ПДВ 197735, 60 гривень.

Згідно наданих первинних документів ТОВ «БУДПРОМЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» надає послуги позивачу - Капітальний ремонт електрофільтра ЕГА-1-20-7,5-6-3-330-5.

Проте, на думку відповідача, ТОВ «БУДПРОМЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» не є надавачем послуг з огляду на незначну кількість матеріальних та трудових ресурсів підприємства для надання необхідних послуг - згідно Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за листопад 2021 року чисельність працівників складала 13 осіб.

Згідно Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за вересень 2021, балансова вартість основних засобів становила станом на 01.10.2021 року - 3,5 тис грн.

Тобто, у ТОВ «БУДПРОМЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» відсутнє матеріально-технічне забезпечення (незначна кількість працівників) для здійснення обсягу робіт, зазначених в актах приймання виконаних будівельних робіт.

Щодо ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» (код ЄДРПОУ 40799891), згідно п.7.4 Опису встановлених порушень, встановлених перевіркою, при відображенні у декларації з ПДВ за грудень 2021 року (додаток 7 до Акту перевірки), податковий кредит грудня 2021 року на суму ПДВ - 701 970,00 грн.

Між ПРАТ «ЦГЗК» (замовник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» (підрядник) був укладений Договір № 1676-09-10 від 29.12.2020 року, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з експлуатації (управління та щозмінне технічне обслуговування) вантажопідіймальних кранів структурних підрозділів комбіната у відповідності до «Правил охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів та відповідного обладнання», перелік яких наводиться в додатку № 3 до цього договору (а.с. 198-219 т.2).

Фактичне виконання умов укладеного договору підтверджується: рахунками на оплату, актами виконаних робіт за період жовтень-грудень 2021 року, акти виконаних робіт підписані сторонами, без зауважень, роботи прийняті в повному обсязі (а.с. 153-210 т.3).

Розбіжностей між податковими зобов`язаннями ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» та податковим кредитом ПРАТ «ЦГЗК» не встановлено.

Згідно опису порушень, виявлених під час перевірки, в ході проведення перевірки ПрАТ "ЦГЗК" надано первинні документи: акт виконаних робіт та договір №1676-09-10 від 29.12.2021 за жовтень, листопад та грудень 2021 року.

Відповідно Додатку № 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року, до податкового кредиту ПрАТ "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО- ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" віднесено суму ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ "ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ":

жовтень 2021 року па суму ПДВ 187 800,00 гри. (рядок 10.1 декларації); листопад 2021 року на суму ПДВ 212 535,00 гри. (рядок 10.1 декларації);

листопад 2021 року на суму ПДВ 301 635.00 гри. (рядок 10.1 декларації)

Всього сформовано податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ" (код ЄДРПОУ 40799891) на загальну суму ПДВ 701 970,00 гривень.

Згідно наданих первинних документів ТОВ "ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ" надає послуги на ПрАТ "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ": Експлуатація вантажопідйомних кранів згідно договору № 1676-09-10 від 29.12.2021.

Проте, під час проведення перевірки встановлено, шо фактично ТОВ "ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ" не є надавачем послуг з огляду на незначну кількість матеріально-технічних ресурсів підприємства для надання необхідних послуг - згідно Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 12 місяців 2021 року, балансова вартість основних засобів становила станом на 01.01.2022 року - 54 тисяч грн.

Тобто, відповідач вважає, що у ТОВ "ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ" відсутнє матеріально-технічне забезпечення для здійснений обсягу робіт, зазначених в актах виконаних робіт. Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних за номенклатурою протягом жовтня, листопада та грудня 2021 року ТОВ "ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ" здійснило реєстрацію в вищевказаному реєстрі щодо технічного обслуговування обладнання, поточний ремонт обладнання та ін., в адресу ще 3 суб`єктів господарської діяльності, а саме: ПрДТ "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", ПрАТ "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", що, на думку відповідача потребувало б більшої кількості трудових та матеріальних ресурсів.

Також відповідач посилається на покази свідка наданих в рамках кримінального провадження № 32021040040000007 від 2 червня 2021 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України згідно яких: «службові особи ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» в період 2013 - 2021 років, діючи в порушення вимог Податкового кодексу України, безпідставно відобразили в бухгалтерському обліку та податковій звітності підприємства фінансово-господарські операції з придбання послуг від ТОВ «Промислові Ремонти» та ПП «Вакант» та невірно розрахували обсяги рентної плати за користування надрами, що призвело до заниження податкових зобов`язань та умисного ухилення від сплати податків у значних розмірах. Підставою для реєстрації кримінального провадження слугували матеріали, що надійшли з управління боротьби з фінансовими злочинами ГУ ДФС у Дніпропетровській області».

На думку відповідача зазначене також свідчить, що ТОВ "ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ" не мас можливості виконати роботи/надати послуги для ПрАТ «ЦГЗК», оскільки: не мас достатніх матеріальних, технічних ресурсів та основних засобів для виконання задекларованих обсягів податкових зобов`язань, та діяльність платника податків не має розумної та економічно обґрунтованої мети, що ставить під сумнів задекларовані взаємовідносини, крім як мінімізація оподаткування.

Щодо ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТИТОР».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТИТОР» (код ЄДРПОУ 30442251), згідно п.7.5 Опису встановлених порушень, встановлених перевіркою, при відображенні у декларації з ПДВ за грудень 2021 року (додаток 7 до Акту перевірки), податковий кредит грудня 2021 року на суму ПДВ - 5 924,52 грн.

Між ПРАТ «ЦГЗК» (покупець) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДІВЕЛЬНО-ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТИТОР» (постачальник) був укладений Договір № 1547-43-01 (на придбання сировиних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) від 09.10.2017 року, відповідно до умов якого постачальником в грудні 2021 року були поставлені ресурси, а саме: генератор, хрестовина вала карданного, камера гальмів. з енергоак., циліндр зчеплення головний (а.с. 1-7 т. 3).

Виконання поставки ресурсів підтверджується: рахунком-фактурою, видатковою накладною, експрес-накладною Нової пошти, прибутковими ордерами (а.с. 211-215 т.3).. Контролюючому органу до перевірки було надано документи: рахунки - фактури, видаткові накладні, прибуткові ордери, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні (ТТН) та Договір №1547-43-01 від 09.10.2017 по взаємовідносинам з ТОВ «БУДІВЕЛЬНО- ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТИТОР» за перевіряємий період

Розбіжностей між податковими зобов`язаннями ТОВ «БУДІВЕЛЬНО- ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТИТОР» та податковим кредитом ПРАТ «ЦГЗК» не встановлено.

ТОВ «БУДІВЕЛЬНО- ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТИТОР» на адресу ПрАТ "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" у грудні 2021 року було виписано податкові накладні на загальну суму 35 547,12 грн., у т.ч. ПДВ 5 924,52 гривень.

Згідно «Єдиного реєстру податкових накладних» встановлено, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНО- ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТИТОР» не встановлено придбання товару, який реалізується на ПрАТ "ЦГЗК".

Тобто, у ТОВ «БУДІВЕЛЬНО- ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТИТОР» відсутнє матеріально-технічне забезпечення, основний вид діяльності для здійснення господарської діяльності.

Отже, зазначене підприємство не є виробником або імпортером (ознака імпортованого товару в виписаних податкових накладних відсутня).

При цьому, про відсутність реального характеру відповідних операцій свідчить неможливість здійснення ТОВ «БУДІВЕЛЬНО- ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТИТОР» зазначених операцій з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів (запчастин в асортименті), та відсутність у ТОВ «БУДІВЕЛЬНО- ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТИТОР» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності, в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з виробництва товарно- матеріальних цінностей, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному ТОВ "БУДІВЕЛЬНО-ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО "ІНВЕСТИТОР" в оформлених первинних документах та документах бухгалтерського обліку завідомо внесеними неправдивими відомостями, які в подальшому надані контрагенту-покупцю ПрАТ «ЦГЗК» на підставі чого останнім включено та сформовано податковий кредит за грудень 2021 року.

Відсутність у постачальника ТОВ «БУДІВЕЛЬНО- ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТИТОР» законних джерел походження ідентифікованої товару (активу) свідчить про недійсність формування відповідного активу та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання по всьому ланцюгу проходження товарів, робіт та послуг до кінцевого споживача ПрАТ «ЦГЗК».

Відповідач стверджує про відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, недостовірність даних відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Виходячи з вищезазначеного, на думку відповідача, ПрАТ "ЦГЗК" порушено ст. 192, п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам із ТОВ «БУДІВЕЛЬНО- ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТИТОР», в результаті чого завищено податковий кредит грудня 2021 року на суму ПДВ - 5 924 гривень.

Дослідивши виявлені відповідачем під час перевірки порушення, суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

200.4. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту належать суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не належать до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої, для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т. п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, яке містить аналогічні норми.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №1540/3501/18, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено невідповідність первинних документів, доданих до матеріалів справи, вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а тому надані позивачем документи підтверджують факт здійснення господарських операцій та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ. До того ж, відповідачем під час перевірки не висунуто заперечень щодо відсутності або недостатності первинних документів, наданих позивачем.

Підставою для висновку контролюючого органу про те, що ПРАТ «ЦГЗК» завищено від`ємне значення за грудень 2021 року по задекларованим взаємовідносинам з певними контрагентами, є посилання на проведення аналізу податкової інформації, яка міститься в податкових деклараціях, інших звітних документах, податкових накладних, а також інформацію, що надається періодично органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та державної статистики, яка наявна в АІС «Податковий блок». АІС «Інспектор».

Так, на підставі аналізу АС «Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних», АС «Архів електронної звітності», системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (АС співставлення ПЗ і ПК) факт придбання товару, поставленого ПП «КОЛБІ», на адресу ПРАТ «ІНГЗК», в перевіряємому періоді не встановлено, що свідчить про недійсність формування відповідного активу та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його постачання по всьому ланцюгу походження товарів до кінцевого споживача ПРАТ «ЦГЗК».

Контролюючий орган, спираючись лише на аналіз своїх електронних баз даних, без дослідження усіх первинних документів по ланцюгу постачання, без проведення зустрічної звірки постачальників по ланцюгу постачання, без проведення виїзних документальних перевірок постачальників по ланцюгу постачання приходить до висновку, що ПРАТ «ЦГЗК», як кінцевий покупець товару, завищило податковий кредит.

Разом з тим, чинним законодавством України не передбачено обов`язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов`язкових платежах контрагентів.

Формування суб`єктом господарювання податкових зобов`язань не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету або здійснив інші порушення законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Отже, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку свого контрагента.

Чинними нормативно-правовими актами не передбачено обов`язку відповідальних службових осіб покупців бути обізнаними про те де саме, коли і ким вироблений товар, а також бути обізнаним з усім ланцюгом постачання товару, тому, у випадку наявності сумнівів щодо походження товару, саме податковий орган повинен обґрунтовано довести свою позицію та з`ясувати можливу наявність недобросовісних постачальників-платників податків, оскільки саме податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків (Постанова КАС ВС від 19 лютого 2019 року по справі № П/811/217/17, адміністративне провадження № К/9901/38084/18).

Платник податку несе самостійну відповідальність за недотримання норм чинного законодавства України. У відповідності до глави 11 Податкового кодексу України зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі і контрагентів.

Таким чином, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, доводи відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є недоведеними та не підтвердженими належними доказами по справі.

Крім того, посилання податкового органу на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагентів, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції.

Отже, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така правова позиція послідовно прослідковується у висновках Верховного Суду, зокрема, викладених у постановах від 31.07.2018 у справі № 817/1339/17, від 12.04.2018 у справі №804/698/26, від 21.05.2020 у справі №810/4287/16, від 26.07.2021 у справі № 813/3608/16.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що контролюючий орган перевіряв лише податкову звітність та інформацію, наявну в електронних базах даних відносно контрагентів ПРАТ «ЦГЗК».

Крім того, вказуючи про недостатність у контрагента позивача наявних трудових ресурсів відповідачем не вказано якими критеріями керувався податковий орган у висновках щодо недостатності працівників контрагента позивача для виконання послуги з постачання згідно з укладеним договорами, або за якою методикою визначено кількість робочого персоналу, необхідного для виконання послуг з постачання, позаяк надання послуг з постачання у межах господарської діяльності декільком підприємствам одночасно саме по собі не доводить недостатність трудового ресурсу окремого господарюючого суб`єкта та не може бути доказом неспроможності виконання відповідного обсягу послуг.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018, №480/3371/19 від 18.02.2021 року критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основі та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Щодо податкових накладних №830 та №135.

ПК України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов`язань.

Судом встановлено, що податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідачем під час перевірки встановлено, що ПрАТ "ЦГЗК" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту кошти на підставі податкової накладної № 830 від 23.12.2021, яку виписано ДП "ЗАХІДНИЙ ЕТЦ" з порушенням пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, шо сталася раніше:

а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг. шо підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку:

б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, шо засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абз. а) п. 198.1 ст. 198 ПКУ, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПКУ зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг..

ПрАТ "ЦГЗК" на виконання господарської операції, відповідно до платіжного доручення від 21.12.2021 року № 4500072954, перерахувало на користь ДП "ЗАХІДНИЙ ЕТЦ грошові кошти у розмірі 40 589,81 грн., у т.ч. ПДВ 6 764,97 грн.

Тому, на думку відповідача подія, яка відбулась раніше - дата сплати ПрАТ "ЦГ`ЗК" послуг, що підтверджується перерахуванням коштів, а видаткова накладна є другою подією.

Разом з тим, суд зазначає, що податкова накладна № 830 від 23.12.2021 року, отримана від контрагента ДП «ЗАХІДНИЙ ЕТЦ» (код ЄДРПОУ 207747901 на загальну суму 40 589,81 грн. (в т.ч. ПДВ 6 764,97 грн), по якій було встановлено порушення, була складена та зареєстрована в ЄРПН, що не спростовує контролюючий орган в Акті перевірки, та є для ПРАТ «ІНГЗК» достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Також, відповідачем під час перевірки встановлено, що ПрАТ "ЦГЗК" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту кошти на підставі податкової накладної № 135 від 31.12.2021 року, яку отримано від контрагента ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 354846101) на загальну суму 12 139 959,51 грн, яку виписано ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» з порушенням пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.

Як зазначає відповідач, вказану накладну виписано ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» взагалі без жодної події передбаченої ст. 198 ПК України.

Позивач під час проведення перевірки та в ході судового розгляду справи наголошував про складання зведеної податкової накладної від ТОВ «МЕТІНВЕСТ КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» від 32.12.2021 №135. Відповідачу під час перевірки був наданий пакет первинних документів, що підтверджують ритмічний характер постачання товарів/послуг ПРАТ ЦГЗК два та більше разів на місяць.

Згідно абз. 3 п. 2 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабміну від 21.02.2018 р. №117, ризик порушення норм податкового законодавства - це ймовірність складання та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в ЄРПН з порушенням норм пп. «а»/«б» п. 185.1 ст. 185, пп. «а»/«б» п. 187.1 ст. 187, абз. 1 п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку містяться у такій податковій накладній/розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником ПДВ виконання свого податкового обов`язку.

Пунктом 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Тобто, якщо контрагент має ознаки ризиковості, виявлені в результаті моніторингу за інформацією, що міститься в базах Державної податкової служби і на яку державні ревізори-інспектори постійно посилаються в Акті перевірки, то в такому разі податкові накладні від таких контрагентів мають бути автоматично заблоковані, що позбавило би права ПРАТ «ЦГЗК» на включення сум ПДВ по таким податковим накладним до складу податкового кредиту.

Вказані вище податкові накладні зареєстровані в Реєстрі, тому у позивача були всі підстави віднести до складу податкового кредиту кошти на підставі цих податкових накладних.

У постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №560/2648/19, від 02 лютого 2022 року у справі №560/4185/19 висловлено правову позицію у справах з подібними правовідносинами, щодо того, що положення пунктів 12, 13, 14, 17 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, зокрема в частині здійснення розшифрування та проведення перевірки податкових накладних після їх надходження до ДПС, у випадку недотримання форми та порядку заповнення податкових накладних податковий орган наділений повноваженнями відмовити у реєстрації податкової накладної, або зупинити її реєстрацію. У свою чергу відповідачем не подано до суду жодних доказів того, що у податкового органу під час здійснення реєстрації зведених податкових накладних виникли сумніви з приводу дотримання позивачем вимог щодо форми та порядку заповнення податкових накладних.

Отже, посилання відповідача на недотримання податкового законодавства контрагентами позивача є неприйнятними.

Так, законодавством України, зокрема ПК України, на сторону (особу) цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину.

При цьому, відповідно до законодавства, кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

Стаття 6 КАС України, передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків, яке полягає у тому, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік, заява №6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності, у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Чинним законодавством України не передбачено і не визначено обов`язку підприємства встановлювати ланцюг суб`єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, проте, як вбачається з акту перевірки, право позивача на отримання податкового кредиту поставлено в залежність від дотримання контрагентами позивача вимог податкового законодавства (постанова Верховного Суду 27 квітня 2022 року у справі № 200/5932/19-а).

Верховний Суд в постановах від 02.04.2019 у справі №811/1772/13-а, від 11.11.2020 у справі №320/1147/19, від 24.11.2020 у справі №813/3034/15 від 19.05.2022 у справі №1640/2968/18, виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

У спорах щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту (постанова Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 120/712/20-а).

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №620/3138/19).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

З огляду на встановлені судом обставини, податкові повідомлення-рішення від 07.09.2022 року № 000/211/32-00-07-04-26 (форма «В1»), № 000/213/32-00-07-04-26 (форма «В4») є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем у рамках даного позову сплачено судовий збір у розмірі 24810,0 грн згідно платіжної інструкції №4500059190 від 06.12.2022 (а.с.25 том 1).

Таким чином, з урахуванням прийнятого судом рішення, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 24810,0 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.09.2022 № 000/211/32-00-07-04-26 (форма «В1»), від 07.09.2022 № 000/213/32-00-07-04-26 (форма «В4»).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 43968079, 49600, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 57) на користь Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 42634661, 50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг) суму сплаченого судового збору у розмірі 24 810 грн (дванадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26 квітня 2023 року.

Суддя Н.Є. Калугіна