Рішення

від 17.04.2023 по справі 522/12281/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/12281/18

Провадження № 2/522/1032/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 рокуПриморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів порядку загального позовногопровадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Еліт Сервіс», Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду 12 липня 2018 року з позовом до Одеської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Еліт Сервіс», Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення збитків.

В обґрунтування позову зазначила, що за результатами повторних прилюдних торгів від 03.09.2012 року нежилі приміщення (номер-апартаменти з кухнею) №79 за адресою: АДРЕСА_1 , за початковою ціною 550 410,40 грн. придбано позивачем та згідно протоколу №2-15-0147/12 від 03.09.2012 р. переможцем визначено ОСОБА_1 , після чого нею 04.09.2012 року було сплачено суму 467 903,88 грн. в рахунок оплати придбаного майна на рахунок Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області та суму 54 986,00 грн. в рахунок сплати винагороди Одеської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Еліт Сервіс».

04.09.2012 року складено та затверджено начальником Головного територіального управління юстиції в Одеській області акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, після чого 04.09.2012 року позивачу приватним нотаріусом ОМНО Чужовською Н.Ю. видано свідоцтво про належність на праві власності майна - нежилих приміщень (номер-апартаменти з кухнею) № НОМЕР_1 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яке придбане ОСОБА_1 , за 550 410,40 грн.

18.09.2012 року позивач зареєструвала у встановленому законом порядку своє право власності на нежилі приміщення (номер-апартаменти з кухнею) №79 у КГІ «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості.

Після придбання наведеної вище нерухомості за рахунок ОСОБА_2 було розпочато та здійснено ремонтні роботи в приміщенні, які тривали з жовтня 2012 по жовтень 2013 року. Крім того, позивачем було придбано всі необхідні меблі, побутову техніку та обладнання для проживання в номері-апартаментах АДРЕСА_2 .

Позивач зазначає, що в листопаді 2016 року до приміщення раптово прийшли невідомі особи, які повідомили, що вони є новими власниками нерухомості та змусили проживаючих там людей покинути приміщення, при цьому все обладнання та меблі з побутовою технікою залишилися в приміщенні.

За вказаних обставин ОСОБА_3 стало відомо, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа №1522/25335/12 за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «ТД «Еліт Сервіс», ОСОБА_1 ,треті особи - ТУЮ в Одеській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби, ОСОБА_4 про визнання торгів недійсними.

За результатом чого визнано проведені 03.09.2012 року ТОВ «ТД «Еліт Сервіс» прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: нежилі приміщення (номер - апартаменти з кухнею) за адресою: АДРЕСА_1 , такими , що проведені з порушенням вимог законодавства. Визнано недійсними проведені 03.09.2012 року публічні торги та протокол про проведення торгів з реалізації предмета іпотеки від 03.09.2012 року за № 2-15-0147/12.

Крім того, 08.08.2016 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси по справі №1522/25335/12 було роз`яснено рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.01.2013 року в частині того, що вказане рішення є підставою для здійснення реєстрації права власності за ОСОБА_4 .

Таким чином позивач вказує, що дії відповідачів призвели до позбавлення позивача права власності, при цьому спричинивши реальні збитки, які підлягають відшкодуванню відповідачами та являють собою наступне.

По-перше, позивачем сплачено суму вартості придбаних нежилих приміщень (номен- апартаменти з кухнею) АДРЕСА_2 - 550 410 (п`ятсот п`ятдесят тисяч чотириста десять) гривень 40 кой., що підтверджується відповідними платіжними документами від 29.08.2012 року та від 04.09.2012 року.

По-друге, ОСОБА_2 було витрачено значну суму грошових коштів на ремонт, який тривав протягом жовтня 2012-жовтня 2013 років. Сума вказаних витрат визначається висновком відповідного експертного дослідження.

По-третє, збитки складають також витрати позивача на придбання меблів та побутової техніки, вартість яких складає 352 987 (триста п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 50 коп., що підтверджується висновком №09/17 за результатами експертного товарознавчого дослідження від 01.11.2017 року.

Таким чином, загальна сума збитків, що підлягають відшкодуванню відповідачами в солідарному порядку, складає 903 397,90 грн. (550 410,40 + 352 987, 50).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2018 року провадження по справі відкрито та призначено справу до судового розгляду

31 липня 2018 року від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивачем було уточнено ціну позову.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2018 року вказану позовну заяву вирішено залишити без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 13 червня 2019 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2018 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2019 року справу прийнято до провадження.

У судовому засіданні від 12.02.2020 року за клопотання позивача до участі у справі залучено відповідача ТОВ «ТД «Еліт Сервіс».

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2021 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

19 жовтня 2022 року від сторони позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

У судове засідання призначене на 17 квітня 2023 року сторони не з`явились, про дату та час розгляд справи повідомлені належним чином.

Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи. Так судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2013 року встановлено, що 15.05.2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області було відкрито виконавче провадження № 32597204 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1300/11 про стягнення з ОСОБА_4 та користь позивача заборгованості у розмірі 104 399,98 доларів США, 558 564,20 швейцарських франків та 2 395,00 гривень.

Згідно умов Договору № 15-0147/12 ТОВ «ТД «Еліт Сервіс» взяло на себе обов`язок з організації і проведення публічних торгів з реалізації нерухомого майна: нежилі приміщення п`ятого поверху (номер-апартаменти з кухнею) № 79 загальною площею 96,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про іпотеку» та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5 (далі Тимчасове положення).

06.08.2012 року прилюдні торги не відбулись, у зв`язку з відсутністю купівельного попиту.

13.08.2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області складено акт уцінки майна на 20 %.

03.09.2012 року проведено повторні публічні торги за наслідками яких переможцем було встановлено ОСОБА_5 , про що було складено протокол № 2-15-0147/12 про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна: нежилі приміщення п`ятого поверху (номер-апартаменти з кухнею) № 79 загальною площею 96,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності боржнику за виконавчим провадженням ОСОБА_4 .

04.09.2012 року державним виконавцем складено акт про реалізацію предмета іпотеки: нежилі приміщення п`ятого поверху (номер-апартаменти з кухнею) № 79 загальною площею 96,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено порушення відповідачем ТОВ «ТД «Еліт Сервіс» правил, які визначають процедуру підготовки до проведення прилюдних торгів передбачених розділом 3 Тимчасового положення (пп. 3.5., 3.6., 3.11.) та правил, які регулюють сам порядок проведення публічних торгів передбачених розділом 4 Тимчасового положення (п. 4.6.), а також порушення умов Договору № 15-0147/12.

Також судом встановлено, що протокол проведення публічних торгів є правочином, договором купівлі продажу, на нього поширюється дія ст.ст. 203 та 215 ЦК України, тобто така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1ст. 215 ЦК України).

Оскільки виходячи зі змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 13 лютого 2013 року у справі № 6-174 цс12, від 18.09.2013 року у справі № 6-76 цс 13 та від15.01.2014 року у справі № 6-148 цс 13.

За результатом розгляду вказаної справи судом було вирішено визнати проведенні 03.09.2012 року ТОВ «ТД «Еліт Сервіс» прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: нежилі приміщення (номер апартаменти з кухнею) № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , такими , що проведенні з порушенням вимог законодавства та визнати недійсними проведенні 03.09.2012 року публічні торги та протокол про проведення торгів з реалізації предмета іпотеки від 03.09.2012 року за № 2-15-0147/12 .

21.07.2016 року представник третьої особи ОСОБА_4 ОСОБА_6 подав до суду заяву про роз`яснення рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29.01.2013 року.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 08.08.2016 року роз`яснено рішення Приморського районного суду м.Одеси по справі за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «ТД «Еліт Сервіс», ОСОБА_2 , треті особи Головне управління юстиції в Одеській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби, ОСОБА_4 про визнання торгів недійсними в частині того, що вказане рішення є підставою для здійснення реєстрації права власності за ОСОБА_4 .

Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) вказувала, що «застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) від 04 вересня 2018 року вказано, що «ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)».

В той же час обрання позивачем неефективного способу захисту є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Позивач звернувся до суду з вимогами про солідарне стягнення збитків у зв`язку з визнанням торгів недійсними.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказаний перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

При цьому суд має встановити наявність в особи суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких особа звернулася до суду, адже на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Крім того, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Для ефективного судового захисту цивільного права або інтересу важливим також є обраний зацікавленою особою спосіб захисту, який має відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, характеру незаконного посягання та бути ефективним.

У постанові від 05.06.2018 у справі № 910/856/17, провадження № 12- 128гс18, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Виходячи з наведеного сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба та організатор електронних торгів, та покупець - переможець електронних торгів.

У пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам роз`яснено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Отже у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів або іншої заінтересованої особи, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 911/845/17 та від 14.03.2018 у справі № 910/1454/17. У наведених постановах суд касаційної інстанції висловив позицію, що відчуження майна на спірних електронних торгах, як угода купівлі-продажу, є багатостороннім правочином, і під час подання позову про його оскарження такий позов подається до решти сторін цього правочину, з якими є матеріально - правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі. Відповідачами у справі окрім організаторів електронних торгів, залучається також особа, визнана їх переможцем.

За змістом ст.1212 глави 83 ЦК України :

1 .Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 02.10.2013 по справі № 6-88цс13 «Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Тобто ефективний спосіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання особою відповідного відшкодування. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства", Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц міститься висновок про те, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна. Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту.

Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Таким чином, дослідивши вказані вищезазначені обставини по даній справі, суд приходить до висновку, що з моменту набрання законної сили рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі № 1522/25335/12 про визнання недійсними електронних торгів позивач набула право на захист свого права шляхом отримання з відповідачів безпідставно стягненого майна.

Реституція в цивільному законодавстві передбачає не лише права, а й обов`язки кожної із сторін недійсного договору. Праву однієї сторони завжди відповідає обов`язок цієї сторони повернути другій стороні все одержане за недійсним правочином. Отже, повернення стороні договору коштів, які вона сплатила за оспорюваним правочином, іншою стороною можливе лише у випадку визнання такого правочину недійсним.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав.

Відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, яку може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

В розумінні цивільного законодавства вказані правовідносини між сторонами не є такими, що виникли внаслідок порушення зобов`язань, а сума коштів з поверненням якої звертається позивач до суду не є збитками.

З урахуванням викладеного, у задоволені позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.2,4,13,76-81,95,258-259,263 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Одеської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Еліт Сервіс», Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення збитків відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду буде виготовлений 27.04.2023 року.

Суддя Р.Д. Абухін

17.04.23