Ухвала

від 26.04.2023 по справі 340/2191/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

26 квітня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/2191/23

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Кармазина Т.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Онуфріївська селищна рада, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суддя дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 172 КАС України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Згідно з ч.2 ст.172 КАС України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

При цьому, частиною 4 статті 172 КАС України встановлено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Аналогічні приписи наведені у ч.6 ст.21 КАС України.

В позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №4790/5 від 27.10.2022 року;

- зобов`язати Міністерство юстиції України відновити записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які було скасовані на підставі Наказу Міністерства юстиції України № 4790/5 від 27.10.2022 року, а саме: рішення державного реєстратора від 01.07.2021 №№ 59053303, 59053572, 59053620, 59051405, від 02.07.2022 №59065468 (далі - оскаржувані рішення), прийняті державним реєстратором Онуфріївської селищної ради Смалиусом Віталієм Володимировичем щодо державної реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3524655100:02:000:0715, 3524655100:02:000:0717, 3524655100:02:000:0713, 3524655100:50:035:0049, 3524655100:02:000:0673.

Проаналізувавши зміст позовної заяви та її предмет, суддя дійшов висновку, що позивачем у позовній заяві об`єднано позовні вимоги, що належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, та позовні вимоги, підсудні господарському суду, розгляд яких повинен здійснюватися за правилами господарського судочинства, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №802/1792/17-а, від 04.04.2018 у справі № 826/11640/16, 465/7909/15-а, від 10.05.2018 у справі №826/81/15.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З позовних вимог щодо визнання протиправним наказу, вбачається, що цим наказом скасовані рішення державного реєстратора Онуфріївської селищної ради від 01.07.2021 №№ 59053303, 59053572, 59053620, 59051405, від 02.07.2022 №59065468 та анульовано останньому доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, рішеннями державного реєстратора зареєстровано право власності на земельні ділянки за Онуфріївською селищною радою, тобто фактично порушуються майнові права селищної ради як власника земельної ділянки.

Для визначення юрисдикції спору важлива кінцева мета, яку переслідує позивач, а не підстави порушення права.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що вищезазначені спірні правовідносини стосуються питання щодо реєстрації земельних ділянок та права власності на них.

У зв`язку з чим, такий спір не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних (господарських) правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Водночас, за правилами п.1, 6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За таких обставин, враховуючи суть наведених спірних правовідносин, суддя дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу, в частині яким скасовані рішення державного реєстратора, на підставі яких було зареєстровано право власності за селищною радою, належить розглядати в порядку господарського судочинства.

При цьому, суд зауважує, що представник позивача, у позові наводить практику Верховного Суду, викладену у постановах, прийнятих у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Одночасно з вимогами господарсько-правового характеру, що зазначені вище, позивачем в позовній заяві об`єднано вимоги публічно-правового характеру, зокрема, вимоги щодо скасування спірного наказу, яким також і анульовано позивачу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог.

За таких обставин, беручи до уваги, що позивачем подано позовну заяву з порушенням вимог статей 21, 172 КАС України, а підстав для їх об`єднання суд не знаходить, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

Суд роз`яснює, що згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Отже, висновки суду у цій ухвалі за жодних обставин не створюють перешкод для оскарження рішень дій чи бездіяльності відповідача та не позбавляють позивача права на повторне звернення до суду.

Водночас, зазначене право має бути реалізоване з урахуванням вимог процесуального закону, у тому числі у частині правил підсудності та правил об`єднання позовних вимог, метою запровадження яких є забезпечення своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав особи.

Керуючись ст.21, п.6 ч.4 ст.169, ч.4 ст.172, ст.ст.243, 248, 256, 293-297 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Онуфріївська селищна рада, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачеві разом із доданими до неї документами.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачеві.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, передбачений ст.295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА