Постанова

від 23.01.2007 по справі 9/12-05/18

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/12-05/18

Київський міжобласний апеляційний господарський суд

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.07                                                                                            Справа №  9/12-05/18

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Поліщука В.Ю. (доповідач по справі),

суддів:                                 Швеця В.О суддів:                                 Зеленіна  Н.І.  

                                                                                                                               .

при секретарі судового засідання Огієнко В.О.,

розглянувши апеляційну скаргу ВАТ «Броварський райагропостач»,

на постанову  Господарського суду Київської області від 09.12.2005 року,

у справі №9/12-5/18 (суддя Кошик А.Ю.),

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Броварський райагропостач»       (м. Бровари, Київська область),

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (м.Бровари, Київська область),

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №16411/23-5 від 15.11.2004 року,

за участю представників сторін:

від позивача: Михайлюк О.В. –представник (довіреність №4 від 19.01.2006 року),

від відповідача: Коваль В.В. –начальник юридичного відділу (довіреність №15 від 09.01.2007 року),

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Броварський райагропостач»звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Броварської ОДПІ Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №16411/23-5 від 15.11.2004 року. Позовні вимоги мотивовані, зокрема тим, що картки багаторазового використання та електронні пластикові старт-карти не є платіжними картками, а операції по передачі нафтопродуктів покупцям при пред'явленні ними карток не є розрахунковою операцією, тому позивачем правомірно не застосовувався реєстратор розрахункових при виконанні операцій з відпуску паливно-мастильних матеріалів (том 1, арк. справи 3-8).

Рішенням від 24.01.2005 року у справі №09/12-04 Господарським судом Київської області позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області від 15.11.2004 року №16411/23-5. Водночас, стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. 00 коп. –в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. –в якості відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення місцевого господарського суду було мотивовано, зокрема тим, що відповідачем безпідставно застосована процедура порядку погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки фінансові санкції, передбачені за порушення порядку реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування не є податковим зобов'язанням в розумінні названого Закону (том 1, арк. справи 48-51).

Не погоджуючись з прийнятим Господарським судом Київської області рішенням від 24.01.2005 року у справі №09/12-04, Броварською ОДПІ Київської області було подано  апеляційну скаргу, в якій скаржник просив скасувати спірне рішення місцевого господарського суду, оскільки місцевим господарським судом при прийнятті спірного рішення порушено норми матеріального права та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (том 1, арк. справи 54-60).

Постановою від 15.03.2005 року Київським міжобласним апеляційним господарським судом  у справі №9/12-05 спірне рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційна скарга Броварської ОДПІ Київської області –без задоволення (том 1, арк. справи 71-76).

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду від 15.03.2005 року у справі №9/12-05, Броварською ОДПІ Київської області подано до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій скаржник просив скасувати спірну судову постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (том 1, арк. справи 82-87).

30.06.2005 року Вищим господарським судом України у справі №9/12-05 касаційну скаргу Броварської ОДПІ Київської області задоволено частково, рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.03.2005 року у справі №9/12-05 скасовано, справу №9/12-05 направлено до Господарського суду Київської області на новий розгляд (том 1, арк. справи 99-102). Постанова суду касаційної інстанції мотивована, зокрема тим, що Закон України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не містить обмежений перелік засобів проведення безготівкових операцій та не звільняє від обов'язку проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій.

Постановою Господарського суду Київської області від 9.12.2005 року у справі №9/12-05/18 в позові ВАТ «Броварський райагропостач»відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем під час судового розгляду не обґрунтовано та не доведено позовні вимоги (том 2, арк. справи 38-42).

Не погоджуючись з постановою місцевого господарського суду від 9.12.2005 року у справі №9/12-05/18, ВАТ «Броварський райагропостач»подано до апеляційного господарського суду (через місцевий господарський суд) заяву на апеляційне оскарження (вх. №14704 від 20.12.2005 року).

Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладено скаржником в апеляційній скарзі, яку подано до Київського міжобласного апеляційного господарського суду (через місцевий господарський суд (вх. №4514 від 12.01.2006 року)).

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.03.2006 року відкрито апеляційне провадження та за ухвалою від 03.04.2006 року проведено необхідні підготовчі дії по справі №9/12-05/18. Ухвалою від 10.04.2006 року апеляційним господарським судом закінчено підготовку та призначено справу №9/12-05/18 до апеляційного розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

Ухвалою від 25.04.2006 року Київським міжобласним апеляційним господарським судом було здійснено заміну відповідача у справі – Броварську ОДПІ Київської області на Броварську МДПІ Київської області.

Розпорядженнями виконуючого обов'язки Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.03.2006 року та Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.05.2006 року, від 19.06.2006 року, від 28.07.2006 року, від 26.09.2006 року, від 24.10.2006 року, від 27.11.2006 року та заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року склад колегії суддів змінювався.

Ухвалою від 28.11.2006 року судом апеляційної інстанції у справі №9/12-05/18 було здійснено заміну відповідача по справі Броварську МДПІ Київської області на Броварську ОДПІ Київської області.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представники скаржника вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд апеляційної інстанції скасувати постанову Господарського суду Київської області від 09.12.2005 року, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи це доводами наведеними у апеляційній скарзі та у Поясненні від 20.06.2006 року. Зокрема, представники скаржника вказували на те, що відпуск паливно-мастильних матеріалів через належну позивачу автозаправочну станцію з застосуванням талонів та електронних смарт-карт не є розрахунковою операцією в розумінні Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно не потребує застосування реєстратора розрахункових операцій.

Під час апеляційного розгляду справи, представники відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили суд апеляційної інстанції спірну судову постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника –без задоволення. При цьому, представники відповідача вказували на те, що проведення операцій з використанням талонів та старт-карток є безготівковою операцією, тому, у відповідності до ст. 3 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», позивач зобов'язаний проводити вказані операції через реєстратори розрахункових операції з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, або у випадках, передбачених цим Законом застосовувати зареєстровані у встановленому цим Законом порядку, розрахункові книжки з видачею відповідного розрахункової документу.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду, яке відбулось 23.01.2007 року за згодою представників сторін було проголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

Дослідивши докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить з наступного.

27.10.2004 року перевіряючими працівниками ДПІ у Голосіївському районі        м.Києва було проведено перевірку господарської одиниці ВАТ «Броварський райагропостач»(АЗС, що знаходиться по вул. Заболотного, 174, у м. Києві).

За наслідками перевірки було складено "Акт №001281 перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності" від 27.10.2004 року (том 1, арк. справи 10-11). В Акті перевірки зафіксовано порушення п.п.1, 4) ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.п.15), 18) Технічних вимог до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправочних станцій (затверджено рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом №13 від 27 червня 2002 року), а саме: протягом зміни позивачем було реалізовано нафтопродукти: за готівку на суму 7255 грн. 62 коп.; по талонам: бензин А-92 у кількості 60 л, дизельне паливо у кількості 140 л.; по кредитним карткам: дизельне паливо у кількості 853,67 л.; бензин А-95 у кількості 15 л. При цьому, перевіряючими працівниками відповідача констатовано реалізацію позивачем паливно-мастильних матеріалів без застосування реєстратора розрахункових операцій: дизельне паливо у кількості 993,67 л., бензин А-92 у кількості 60 л., бензин А-95 у кількості 15 л. Водночас, відповідно з п.8 Акту перевірки, структурна одиниця позивача, на якій проводилась перевірка, при продажу паливно-мастильних матеріалів використовувала реєстратор розрахункових операцій «Датекс МР –500».

15.11.2004 року Броварською ОДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення №16411/23-5 (форми «Р»), яким, згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі акту перевірки №100607652305 від 27.10.2004 року, відповідно до пункту 1) статті 17 Закону України  «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14483 грн. 00 коп. у тому числі : 0 грн. 00 коп. - основний платіж та штрафні (фінансові) санкції –14483 грн. 00 коп. (том 1, арк. справи 9).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи: 23.12.2003 року між позивачем та ПП «А.М.Х. Техно-Сервіс»укладено Договір №16-ЛК купівлі-продажу нафтопродуктів та їх відпуск за лімітними смарт-картами, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність ПП «А.М.Х. Техно-Сервіс»бланки старт-карт та нафтопродукти необхідних марок. Пунктом 1.2 вказаного Договору передбачено, що кількість та марки нафтопродуктів, які належать до передачі, передбачаються Додатками на погоджену між сторонами партію нафтопродуктів. Пунктом 1.3 вказаного Договору передбачено, що передача (відпуск) нафтопродуктів продавцем (позивачем) та їх заправка відбувається при пред'явлені уповноваженою особою покупця ПП «А.М.Х. Техно-Сервіс»електронної пластикової старт-карти з логотипом ANP на автозаправочних станціях, що входять в систему обслуговування по безготівковому розрахунку по смарт-картам (том 1, арк. справи 22-25).

21.10.2004 року між позивачем та ЗАТ «Трансмост»було укладено Договір купівлі-продажу №5882т, відповідно до умов якого позивач продав ЗАТ «Трансмост»партію нафтопродуктів за картками: дизельне паливо у кількості 20000 л. на загальну вартість 43500 грн. 00 коп. (без урахування податку на додану вартість), бензин А 76 у кількості 500 л. на загальну вартість 1070 грн. 83 коп. (без урахування податку на додану вартість), всього на загальну вартість 53485 грн. 00 коп. (з урахуванням податку на додану вартість). На отримання вказаної кількості нафтопродуктів ВАТ «Броварський райагропостач»видав ЗАТ «Трансмост»за видатковою накладною картки номіналом, серією, номером та видом нафтопродукту та зобов'язався проводити отоварювання карток на момент їх пред'явлення на АЗС (том 1, арк. справи 12).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних Договорів між сторонами проведено розрахунки шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківській рахунок позивача (т.1, арк. справи 20, 28, 29).

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга ВАТ «Броварський райагропостач»підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2005 року скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; забезпечувати відповідність  сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Водночас, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не містить обмежувальний перелік засобів проведення безготівкових операцій, та, в той же час, на думку судової колегії апеляційного господарського суду, вказаний закон не звільняє суб'єкта господарювання від обов'язку проведення операцій по відпуску товарно-матеріальних цінностей за талонами та смарт-картами через реєстратор розрахункових операцій.

Відповідно до ст.2 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», "розрахунковою операцією" є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки –оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що талони та багаторазові смарт-карти при здійсненні господарських операцій з продажу паливно-мастильних матеріалів не можуть використовуватися виключно як акти приймання-передачі, оскільки право власності на товарно-матеріальні (нафтопродукти) покупець набуває при передачі (отримання) пального. Факт переходу права власності на товар від позивача до контрагентів підтверджується поверненням талонів та пред'явленням смарт-карт продавцю. Відсутність талону та багаторазової смарт-карти позбавляє права на отримання палива, як це вбачається, зокрема, зі змісту Договору №16-Лк від 23.12.2003 року та Договору №5882т від 21.10.2004 року (укладених позивачем зі своїми контрагентами).

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги наявні в матеріалах справи технічні характеристики та інформаційний лист на РРО «DATEKC МР-500С»для АЗС, в яких зазначено, про можливість проведення через реєстратор розрахункових операцій моделі «Датекс МР –500»обліку реалізованих паливно-мастильних матеріалів (том 2, арк. справи 26-34).

Відповідно з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що придбання за безготівкові (готівкові) кошти талонів та смарт-карт на паливно-мастильні матеріали, не звільняє суб'єкта господарювання (у цьому випадку позивача) від обов'язку проведення операцій по відпуску паливно-мастильних матеріалів за такими талонами та смарт-картами через реєстратор розрахункових операцій.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає невірним твердження скаржника про те, що реалізація нафтопродуктів, з використанням талонів та смарт-карт, після попереднього розрахунку у безготівковій формі за окремими договорами купівлі-продажу не є розрахунковою операцією в розумінні ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи технічні характеристики реєстратора розрахункових операцій «Датекс МР –500»підтверджують можливість використання вказаного контрольно-касового апарату для обліку та продажу паливно-мастильних матеріалів на АЗС, зокрема, модель реєстратора розрахункових операцій «Датекс МР –500»дозволяє здійснювати досить широке коло операцій по реалізації та обліку нафтопродуктів. Водночас, неможливість тієї чи іншої моделі касового апарату за своїми технічними характеристиками здійснювати реєстрацію розрахункових операцій, здійснюваних суб'єктом підприємницької діяльності не звільняє його  від обов'язку дотримуватись встановлених законодавством вимог та правил проведення розрахунків.

          Пунктом 1) ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки, до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

Під час апеляційного розгляду справи, скаржником заперечень стосовно розміру нарахованих відповідачем штрафних (фінансових) санкції не подавалось.

Згідно п.11) ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», податковим органам надано право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Оскільки, факт порушення структурною одиницею позивача вимог п.1) статті 3 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлений під час перевірки та підтверджується матеріалами справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що податковим органом було правомірно застосовано до позивача фінансові санкції, передбачені п.1) статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у розмірі 14483 грн. 00 коп.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що згідно із преамбулою, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», вказаний закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто, названий нормативний акт не є законом з питань оподаткування.

Поряд з цим, в преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Таким чином, як вбачається з преамбули Закону, вказаний закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

При цьому, в редакції цього ж Закону, податкове зобов'язання визначається як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені названим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст.1), а податковий борг (недоїмка) - як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом (господарським судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3 ст. 1).

Відповідно до п.1.9 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними  цільовими фондами», податкове повідомлення визначається як письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Оскільки, штрафні (фінансові) санкції, які визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не включені до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), і не є податковим зобов'язанням чи податковим боргом, у розумінні норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та  державними цільовими фондами», колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідачем, було помилково визначено суб'єкту підприємницької діяльності суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14483 грн. 00 коп. як податкове зобов'язання.

Враховуючи вказане, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з твердженням скаржника стосовно того, що штрафні (фінансові) санкції, застосовані відповідачем за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»необґрунтовано визначені відповідачем як податкове зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що, в цьому випадку, відповідач в межах власної компетенції мав прийняти рішення про застосування  штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14483 грн. 00 коп. за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а не податкове повідомлення-рішення.

Оскільки, як встановлено під час судового розгляду справи, зафіксовані в Акті перевірки факти правопорушень мали місце, то, по переконанню колегії суддів апеляційного господарського суду, податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області №16411/23-5 від 15.11.2004 року має бути визнано недійсним в частині визначення ВАТ «Броварський райагропостач»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14483 грн. 00 коп. як податкового зобов'язання.

Відповідно до п. п. 1), 4) статті 202 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Броварський райагропостач»на рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2005 року у справі №9/12-05/18 підлягає частковому задоволенню.

Київський міжобласний апеляційний господарський суд, вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, керується положеннями частини 3 статті 94 КАС України, відповідно до яких, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ч.3) ст.94, ст.198, п.п.1), 4) ст.202, ст.207 розділом VII «Прикінцеві та перехідні положення», КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу ВАТ «Броварський райагропостач»на рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2005 року у справі №9/12-05/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2005 року  по справі №9/12-05/18 скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення (постанову), яким позовні вимоги ВАТ «Броварський райагропостач»до Броварської ОДПІ Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області №16411/23-5 від 15.11.2004 року задовольнити частково. Податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області №16411/23-5 від 15.11.2004 року визнати недійсним в частині визначення ВАТ «Броварський райагропостач»14483 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій як податкового зобов'язання. В частині застосування Броварською ОДПІ Київської області податковим повідомленням-рішенням №16411/23-5 від 15.11.2004 року до ВАТ «Броварський райагропостач»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14483 грн. 00 коп. в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Броварський райагропостач»(Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, б.127-А, код ЄДРПОУ 00904670) 43 грн. 35 коп. –в якості відшкодування судових витрат (з яких 42 грн. 50 коп. –в якості відшкодування сплаченого державного мита за розгляд справи місцевим господарським судом, 0 грн. 85 коп. –в якості відшкодування сплаченого державного мита за розгляд справи апеляційним господарським судом) та 59 грн. 00 коп. –в якості відшкодування витрат, пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.

5. Повернути ВАТ «Броварський райагропостач»(Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, б.127-А, код ЄДРПОУ 00904670) зайво сплачене державне мито у розмірі 40 грн. 80 коп. за подачу апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний виконавчий документ на виконання цієї постанови.

7. Копію постанови надіслати учасникам провадження.

8. Матеріали справи №9/12-05/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга на постанову може бути подана протягом одного місяця після набрання постановою законної сили, в порядку встановленому ст.ст.212,213 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                          Поліщук В.Ю.                                            Судді:                                                                                      Швець В.О  Судді:                                                                                      Зеленіна  Н.І.