Постанова

від 17.04.2023 по справі 910/30776/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2023 р. Справа№ 910/30776/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: Кирищук В.П.;

від відповідача: Горупаха В.А. (директор);

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 (повний текст складено 18.11.2022)

за заявою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»

про заміну боржника

у справі № 910/30776/15 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»

до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація - 110 Голосіївського району»

про стягнення 526 681,42 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

05.10.2022 Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПАТ «ДТЕК Київські електромережі») звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну сторони її правонаступником (далі - заява), у якій просило замінити боржника у справі №910/30776/15 - Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація - 110 Голосіївського району» (далі - КП «ЖЕО-110») на його правонаступника - Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі - Центр) (комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів» (далі - КП «ЦОС»)).

В обґрунтування поданої заяви ПАТ «ДТЕК Київські Електромережі» посилається на прийняте 23.05.2018 Київською міською радою рішення №838/4902 «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання», на підставі п. 1 якого КП «ЖЕО-110» реорганізовано шляхом приєднання до Центру і згідно з п. 2 цього рішення усі права та обов`язки КП «ЖЕО-110» перейшли до Центру, який у свою чергу є правонаступником КП «ЖЕО-110». У зв`язку з прийнятим Київською міською радою рішенням №838/4902 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення КП «ЖЕО-110», але фактично остаточно КП «ЖЕО-110» не припинено.

За таких обставин заявник вважає, що Центр є правонаступником всіх прав та обов`язків КП «ЖЕО-110», в т.ч. щодо виконання зобов`язань за рішенням суду та мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2017 у цій справі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» про заміну боржника у справі №910/30776/15.

Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована тим, що наразі відсутні підстави для заміни КП «ЖЕО-110» його правонаступником (Центр), а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022, ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву про заміну сторони правонаступником задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» посилається на порушення та неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, порушення загальних принципів судочинства, закріплених у ст. ст. 73, 74, 76-78, 86 ГПК України.

Скаржник вважає, що враховуючи правові висновки Верховного Суду у справах №910/5953/17, №296/443/16-ц та №264/5957/17, Центр є правонаступником КП «ЖЕО-110» з моменту прийняття Київською міською радою рішення №838/4902 від 23.05.2018 «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2022 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Буравльов С.І., Андрієнко В.В. (у зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В. на лікарняному).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі № 910/30776/15. Розгляд справи призначено на 08.02.2023. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/30776/15.

06.02.2023 матеріали справи №910/30776/15 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 відкладено розгляд справи №910/30776/15 на 22.03.2023.

Судове засідання 22.03.2023 не відбулось у зв`язку зі звільненням у відставку судді Північного апеляційного господарського суду Пашкіної С.А. на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 28.02.2023.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2023 справа № 910/30776/15 передана на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 прийнято апеляційну скаргу ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №910/30776/15 до провадження у визначеному складі суду. Розгляд апеляційної скарги призначити на 17.04.2023.

Позиції учасників справи.

Центр надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її доводів заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін як законну та обґрунтовану.

На думку Центра, ПАТ «ДТЕК Київенерго» у апеляційній скарзі посилається на постанови Верховного Суду у справах №910/5953/17, 296/443/16-ц та № 264/5957/17, які не є подібними.

Центр зазначає, що станом на дату розгляду заяви боржник - КП «ЖЕО -110» як юридична особа не припинений, передавальні акти не сформовані та не затверджені власником, Центр будь-якого майна від комунальних підприємств, що підлягають приєднанню до нього, не отримав. Обставини справи свідчать про відсутність зміни боржника у спірних матеріальних правовідносинах, тобто матеріального правонаступництва. Відповідно, відсутні підстави для процесуального правонаступництва, яке є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва.

Центр звертає увагу, що після реорганізаційних процесів КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» матиме новий статут, в якому буде зареєстровано його перейменування на КП «Центр обслуговування споживачів», правонаступництво тощо.

ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» надало відповідь на відзив, у якій проти доводів відзиву заперечує та вважає наявними усі підстави для заміни боржника його правонаступником.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 у справі №910/30776/15 стягнуто з КП «ЖЕО-110» 486365,36 грн основного боргу, 37254,09 грн пені, 3061,97 грн 3% річних та 7900,22 грн судового збору.

26.02.2016 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2017 затверджено мирову угоду у справі №910/30776/15.

Рішенням Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання» реорганізовано більше 50 комунальних підприємств, в т. ч. КП «ЖЕО-110» шляхом приєднання до КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (Центр) (п. 1).

Пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (Центр) є правноступником усіх прав та обов`язків комунальних підприємств, зазначених у п. 1 цього рішення (в т.ч. КП «ЖЕО-110»).

Перейменовано КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (Центр) у Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів» (далі - КП «ЦОС») (п. 3 рішення).

Пунктом 4.3 рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/40902 вирішено затвердити передавальні акти в установленому порядку.

Пунктом 4 рішення Виконавчому органу Київської міської ради (КМДА):

4.1. здійснити організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням цього рішення;

4.2. утворити комісії з реорганізації комунальних підприємств територіальної громади міста Києва, передбачених у п. 1 рішення, шляхом приєднання їх до КП «ЦОС» та затвердити їх склад;

4.3. затвердити передавальні акти в установленому порядку;

4.4. затвердити нову редакцію Статуту КП «ЦОС»;

4.5. закріпити за КП «ЦОС» на праві господарського відання майно реорганізованих комунальних підприємств, зазначених у п. 1 цього рішення.

Центру забезпечити державну реєстрацію Статуту в установленому порядку (п. 6 рішення).

Ухвалою від 21.06.2018 у справі №910/30776/15 здійснено заміну стягувача - ПАТ «Київенерго» його правонаступником - ПАТ «ДТЕК Київські електромережі».

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.08.2018 №1555 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання» утворено комісію з реорганізації КП «ЖЕО-110» шляхом приєднання до Центру та затверджено її склад.

Пунктом 58 розпорядження Комісіям з реорганізації комунальних підприємств, утвореним згідно з п. п. 1-57 цього розпорядження, у встановленому порядку:

58.1. провести інвентаризацію майна комунальних підприємств, зазначених у п. п. 1-57 цього розпорядження;

58.2. за результатами інвентаризації скласти передавальні акти, якими визначити всі права та обов`язки, а також майно комунальних підприємств, зазначених у п. п. 1-57 цього розпорядження, що переходять до Центру та подати передавальні акти на затвердження виконавчому органу Київської міської ради (КМДА);

58.3. вжити передбачених законодавством заходів з реорганізації комунальних підприємств, зазначених у п. п. 1-57 цього розпорядження, шляхом їх приєднання до Центру.

Пунктом 59 розпорядження визначено завершити заходи з реорганізації комунальних підприємств (в тому числі КП «ЖЕО-110» ) до 01.09.2020.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.09.2021 №1893 «Про внесення змін до п. 59 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.08.2018 №1555» у п. 59 розпорядження від 27.08.2018 №1555 дату завершення заходів з реорганізації комунальних підприємств змінено на 01.09.2022.

Розпорядженням Київської міської військової адміністрації від 24.10.2022 №706 «Про внесення змін до п. 59 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.08.2018 №1555» у п. 59 розпорядження від 27.08.2018 №1555 дату завершення заходів з реорганізації комунальних підприємств змінено на 31.12.2025.

05.10.2022 ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою, у якій просило замінити боржника у справі №910/30776/15 - КП «ЖЕО-110» на його правонаступника - Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (Центр) (комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів» (ЦОС)).

Станом на момент подачі заяви про заміну боржника, запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - КП «ЖЕО-110» не внесено, зазначено статус юридичної особи - в стані припинення. Так само, як і відсутні відомості щодо правонаступників юридичної особи - КП «ЖЕО-110».

У відзиві на заяву КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» зазначило, що передавальні акти наразі не складено, а до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено запис про припинення боржника.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що обов`язковість виконання рішення є однією із засад виконання виконавчого провадження.

Частиною 3 ст. 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; обов`язковість судового рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

У рішенні у справі «Янголенко проти України» від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Отже, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно зі ст. 52 ГПК України в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до приписів ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

За змістом даної норми права суд при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження має пересвідчитися, що особа, яка звертається із такою заявою, відноситься до переліку осіб, визначених ч. 2 ст. 334 ГПК України, та, що до заяви додані документи, які підтверджують правонаступництво сторони виконавчого провадження.

У зв`язку з заміною боржника або стягувача відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, з огляду на що припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним боржником або стягувачем проводиться відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та норм ГПК України за заявою заінтересованої особи зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього боржника або стягувача всі права та обов`язки у зобов`язанні, у тому числі, й право бути стороною виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво на стадії виконання судового рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Воно є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення і перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №15/148-10-4045, від 02.04.2021 у справі №34/16, від 21.05.2021 у справі №922/1995/17.

Під правонаступництвом у виконавчому провадженні розуміють заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брала участі у виконавчому провадженні.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2020 у справі №916/617/17 зазначила, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

Приписи ст. 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №264/5957/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано ст. 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

У ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

У п. п. 37, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17 зазначено, що при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.

За змістом п. п. 40-43 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №910/5953/17 при реорганізації у формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

Частини 2 та 3 ст. 107 ЦК України до внесення до них змін згідно із Законом України від 26.11.2015 № 835-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», який набрав чинності 13.12.2015, мали таку редакцію: «Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом». Тобто і для передавального акта, і для розподільчого балансу встановлювалися однакові вимоги.

Натомість у редакції, чинній з 13.12.2015, цими нормами установлено, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.

Водночас чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи внаслідок приєднання.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.

Зазначене також кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц та постанові від 04.11.2020 у справі №922/817/18.

Отже, для вирішення питання щодо можливості процесуального правонаступництва суд у кожному конкретному випадку має аналізувати фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, зокрема відомості первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Близька за змістом правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №922/817/18.

Встановлені у справі, що розглядається, обставини свідчать, що рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання» та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.08.2018 №1555 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання» не замінюють належного підтвердження факту припинення КП «ЖЕО-110» як юридичної особи та не можуть засвідчувати набуття Центром статусу учасника спірних матеріально-правових відносин з ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» (з підстав правонаступництва прав та обов`язків КП «ЖЕО-110»), адже за змістом ч. ч. 2 та 3 ст. 107 ЦК України таке правонаступництво має підтверджуватися затвердженим засновником (КМДА) відповідним передавальним актом, тоді як ані доказів складання такого акта, ані його затвердження на дату ухвалення оскаржуваної ухвали, як і даних з ЄДР, надано не було.

Колегія суддів зазначає про те, що відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вже було зазначено вище, згідно з ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 104 ЦК України).

При цьому суд також враховує, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11.07.2012 у справі №6-65цс12, а також Верховного Суду, викладеній в постановах від 20.02.2018 у справі №920/608/17, від 20.11.2018 у справі №925/1143/17, від 18.03.2021 у справі №917/462/20, виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 104, 105, 110 ЦК України, ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (ст. ст. 104-109 ЦК України). У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, за якої одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру. Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (ст. 107 ЦК України).

Отже, за встановлених у цій справі обставин під час надання оцінки матеріалам поданої ПАТ «ДТЕК Київські Електромережі» заяви апеляційний господарський суд вважає, що прийняття Київською міською радою рішення від 23.05.2018 №838/4902 «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання» та прийняття розпорядження Київською міською державною адміністрацією від 27.08.2018 №1555 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання» не може засвідчувати набуття Центром статусу учасника спірних матеріально-правових відносин з ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» з підстав правонаступництва прав та обов`язків КП «ЖЕО-110», оскільки відсутні докази наявності затвердженого засновником (КМДА) передавального акта, як того вимагає ст. 107 ЦК України. Колегія суддів звертає увагу, що передавальний акт та розподільчий баланс, які затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення (ст. 107 ЦК України), і є підтвердженням факту та допустимим доказом переходу прав та обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання до іншої юридичної особи.

Суд зазначає, що підставою для процесуального правонаступництва особи є встановлення наявності безпосередньо у неї правових підстав її наступництва у відповідних матеріальних правовідносинах, що водночас не було доведено ПАТ «ДТЕК Київські Електромережі».

Щодо посилань скаржника на правові висновки Верховного Суду у справах №910/5953/17, 296/443/16-ц та № 264/5957/17 апеляційний господарський суд зазначає, що обставини у вказаних справах та у справі, що розглядається, не є подібними.

Так, у справі №910/5953/17 Велика Палата Верховного Суду вирішував виключно правову проблему, пов`язану з реорганізацією ДП «Донецька залізниця» з правонаступництвом цього підприємства Акціонерним товариством «Укрзалізниця», яке у свою чергу створювалось за спеціальною процедурою, визначеною законом і окремою Постановою Кабінету Міністрів України.

Цитату з цієї ж постанови наводить скаржник посилаючись на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №296/443/16-ц.

У справі №264/5957/17 Верховний Суд робив правові висновки, враховуючи, що від первісного боржника до його правонаступника були передані всі активи і пасиви за передавальними актами (інвентаризаційними описами, звіряльними відомостями тощо).

Водночас в даній справі, як зазначено вище, передавальні акти не сформовані та не затверджені власником, Центр будь-якого майна від комунальних підприємств, що підлягають приєднанню до нього, не отримав.

При цьому апеляційний суд саме в даній справі бере до уваги і те, що, на відміну від згаданих вище справ, в цьому випадку йдеться про приєднання до потенційного правонаступника не однієї особи (підприємства), а про більш як п`ятдесят, що створює відповідну ускладнену специфіку у визначенні зобов`язань (боргів), що мають перейти до Центру. Скаржник вважає, що враховуючи правові висновки Верховного Суду у справах №910/5953/17, №922/4519/14 та № 264/5957/17, Центр є правонаступником КП «ЖЕО-110» з моменту прийняття Київською міською радою рішення №838/4902 від 23.05.2018 «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання» комунальні підприємства, у тому числі з тих підстав, що у вказаному рішенні визначено, що боржник є правонаступником усіх прав та обов`язків комунальних підприємств.

За наведених вище підстав апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для здійснення заміни боржника КП «ЖЕО-110» на його правонаступника - Центр.

Водночас, на переконання колегії суддів, при вирішенні питання щодо можливості заміни сторони правонаступником у цій конкретній справі необхідним є встановлення особи, яка дійсно є правонаступником КП «ЖЕО-110» та має замінити цю особу.

Окремо апеляційний суд відзначає, що крім наведеної вище судової практики керується і позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 08.02.2023 у справі №910/16900/19, де розглядалось питання процесуального правонаступництва комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація 112» Голосіївського району комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» за абсолютно схожих обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі № 910/30776/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №910/30776/15 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/30776/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.04.2023.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак