Ухвала

від 19.06.2017 по справі 910/30776/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

19.06.2017Справа № 910/30776/15 Суддя Отрош І.М ., розглянувши заяву Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-110 Голосіївського району" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 26.02.2016 у справі № 910/30776/15 таким, що не підлягає виконанню, у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-110 Голосіївського району"

про стягнення 526681 грн. 42 коп.

Представники сторін:

від заявника (боржника): Боженко А.О. - представник за довіреністю № 05/д від 26.04.2017;

від стягувача: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 у справі № 910/30776/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-110 Голосіївського району" суму основного боргу у розмірі 486365 грн. 36 коп., пеню у розмірі 37254 грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 3061 грн. 97 коп. та судовий збір у розмірі 7900 грн. 22 коп.

26.02.2016 на виконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили 26.02.2016, видано наказ.

14.03.2017 до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-110 Голосіївського району" надійшла заява про затвердження мирової угоди у справі № 910/30776/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2017 затверджено мирову угоду у справі № 910/30776/15.

02.06.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-110 Голосіївського району" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 26.02.2016 у справі № 910/30776/15 таким, що не підлягає виконанню.

Обгрунтовуючи вказану заяву, заявник (боржник) зазначив, що ухвала Господарського суду міста Києва від 07.04.2017 про затвердження мирової угоди у справі № 910/30776/15 є виконавчим документом, у зв'язку з чим, враховуючи, що наявність двох виконавчих документів, виданих на виконання одного й того самого рішення суду у справі № 910/30776/15 (наказу суду та ухвали про затвердження мирової угоди) є неприпустимим, та у зв'язку з припиненням обов'язку боржника за наказом Господарського суду міста Києва від 26.02.2016 у справі № 910/30776/15, боржник просить суд визнати наказ Господарського суду міста Києва від 26.02.2016 у справі № 910/30776/15 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 розгляд вказаної заяви призначено на 19.06.2017.

19.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від стягувача надійшли письмові заперечення на заяву Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-110 Голосіївського району" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 26.02.2016 у справі № 910/30776/15 таким, що не підлягає виконанню.

У вказаних письмових запереченнях стягувач зазначив, що обов'язок боржника зі сплати заборгованості, присудженої до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 у справі № 910/30776/15, не припинився, а ухвалою суду від 07.04.2017 про затвердження мирової угоди у справі № 910/30776/15, по суті, змінено порядок виконання рішення суду.

При цьому, стягувач зазначив, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної між сторонами в процесі виконання рішення, виконавче провадження (по наказу) має бути закінчено, що, як стверджує стягувач, виключає можливість повторного виконання наказу суду та не потребує визнання його таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин, стягувач просив суд відмовити у задоволенні заяви Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-110 Голосіївського району" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 26.02.2016 у справі № 910/30776/15 таким, що не підлягає виконанню.

Представник заявника (боржника) у судовому засіданні подав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті заяви, заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, просив задовольнити.

Представник стягувача у судове засідання 19.06.2017 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103042346040.

Розглянувши у судовому засіданні 19.06.2017 заяву Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-110 Голосіївського району" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 26.02.2016 у справі № 910/30776/15 таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Відповідно до ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

У пункті 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України від 17.10.2012 № 9 зазначено, що частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 у справі № 910/30776/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-110 Голосіївського району" суму основного боргу у розмірі 486365 грн. 36 коп., пеню у розмірі 37254 грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 3061 грн. 97 коп. та судовий збір у розмірі 7900 грн. 22 коп.

Як встановлено судом, 26.02.2016 на виконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили 26.02.2016, видано наказ.

Судом встановлено, що 30.05.2016 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№51242499 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.02.2016 у справі № 910/30776/15.

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2017 затверджено мирову угоду у справі № 910/30776/15.

Відповідно до ч. 5 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення незалежно від наявності виконавчого провадження. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Відповідно до п. 7.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відповідно до частини четвертої статті 121 ГПК України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - ухвал , постанов судів у цивільних, господарських , адміністративних справах , справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Таким чином, суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 07.04.2017 у справі № 910/30776/15, якою затверджено мирову угоду між стягувачем та боржником, є виконавчим документом та у випадках невиконання зобов'язаною стороною (боржником) умов затвердженої судом мирової угоди, заінтересована сторона (стягувач) може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання саме ухвали Господарського суду міста Києва від 07.04.2017 у справі № 910/30776/15, якою, по суті, розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 у справі № 910/30776/15.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Таким чином, з наведеного вбачається, що підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є помилкова видача наказу або відсутність обов'язку боржника (у зв'язку з припиненням такого обов'язку добровільним виконанням або з інших причин).

Водночас, суд звертає увагу заявника (боржника) на те, що у зв'язку із затвердженням судом мирової угоди, укладеної між сторонами у справі № 910/30776/15 (ухвала Господарського суду міста Києва від 07.04.2017 про затвердження мирової угоди у справі № 910/30776/15) та якою, по суті, розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 у справі № 910/30776/15, обов'язок заявника (боржника) за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/30776/15 не припинився (не є відсутнім), оскільки вказаною ухвалою суду було затверджено мирову угоду про виконання рішення суду у справі № 910/30776/15 певними частками з певним інтервалом у часі (по суті - розстрочка виконання рішення суду).

Зокрема, у п. 3 ухвали Господарського суду міста Києва від 07.04.2017 про затвердження мирової угоди у справі № 910/30776/15 зазначено, що дана ухвала у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом та набирає законної сили з дати її винесення - 07.04.2017. Строк пред'явлення даної ухвали до виконання: протягом трьох років з наступного дня після настання строків оплати, визначених у п.п. 3, 4, 5 мирової угоди (у вказаних пунктах мирової угоди вказані суми грошових коштів, що підлягають сплаті боржником, та строки їх сплати).

З огляду на викладене, суд зазначає, що наявність ухвали Господарського суду міста Києва від 07.04.2017 про затвердження мирової угоди у справі № 910/30776/15 не свідчить про припинення обов'язку боржника за рішенням суду у справі № 910/30776/15 та не є підставою для визнання наказу Господарського суду міста Києва від 26.02.2016 у справі № 910/30776/15 таким, що не підлягає виконанню (з урахуванням положень ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Таким чином, ухвала суду про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення суду, є підставою для закінчення виконавчого провадження, відкритого щодо примусового виконання наказу господарського суду.

Тобто, законом передбачений спеціальний спосіб захисту боржника, в тому числі від подвійного стягнення, у випадку наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду та затвердження судом мирової угоди на стадії виконання рішення суду, який полягає у закінченні виконавчого провадження, відкритого щодо виконання наказу суду.

Суд зауважує, що в разі, якщо виконавець зволікає із винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, то зацікавлена особа, керуючись положеннями статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 121-2 ГПК України, має право оскаржити таку бездіяльність державного виконавця до суду.

Таким чином, саме зазначені норми регулюють порядок закінчення виконавче провадження у разі затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення. І вказані норми не передбачають необхідності визнавати наказ таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені заявником (боржником) у поданій до суду заяві про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 26.02.2016 у справі № 910/30776/15 таким, що не підлягає виконанню, обставини не є тими підставами, за наявності яких господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні заяви Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-110 Голосіївського району" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 26.02.2016 у справі № 910/30776/15 таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 86, ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-110 Голосіївського району" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 26.02.2016 у справі № 910/30776/15 таким, що не підлягає виконанню.

Суддя І.М. Отрош