Ухвала

від 25.04.2023 по справі 902/543/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"25" квітня 2023 р. Cправа №902/543/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної М.В., розглянувши

заяву Приватного підприємства "Вилам-ДВ" (22000, Вінницька обл., місто Хмільник, вулиця Садова, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 35797997)

до боржника Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 )

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення грошової заборгованості у розмірі 123 278,28 гривень за договором послуг № 2 від 18.01.2021

ВСТАНОВИВ:

20.04.2023 року до Господарського суду Вінницької області надійшла заява Приватного підприємства "Вилам-ДВ" з вимогою про видачу судового наказу про стягнення з Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" заборгованості у розмірі 123 278,28 гривень за договором послуг № 2 від 18.01.2021 року, 268,40 гривень сплаченого судового збору та 5 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву обґрунтовано неналежним виконанням боржником зобов`язань за договором послуг № 2 від 18.01.2021 року в частині своєчасної оплати наданих послуг.

На підтвердження викладених обставин заявником надано копію письмового договору послуг № 2 від 18.01.2021 року, копії первинних документів, якими заявник обгрунтовує обставини, на яких грунтується його вимога.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2023 року зазначену заяву передано для розгляду судді Шамшуріній М.В.

25.04.2023 року Господарським судом Вінницької області видано судовий наказ за заявою Приватного підприємства "Вилам-ДВ" про стягнення з Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" (Військова частина НОМЕР_1 ) на користь заявника заборгованості у розмірі 123 278,28 гривень та 268,40 гривень відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Щодо вимог заявника про стягнення з боржника 5 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що подана заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

У заяві про видачу судового наказу заявник окрім вимог про стягнення 123 278,28 гривень заборгованості та 268,40 гривень відшкодування витрат зі сплати судового збору просить стягнути з боржника 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 4 статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 1статті 151 ГПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Пунктом 1 частини 3 статті 150 цього Кодексу передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 155 ГПК України у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Із системного аналізу наведених норм слідує, що у порядку наказного провадження судом вирішується лише прямо визначений законом перелік вимог, судовий наказ не може бути виданий судом по вимогах, які не зазначені в законі, судовий наказ видається без судового розгляду у письмовому провадженні, що не передбачає виклику та змагальності сторін.

У наказному провадженні стягненню з боржника підлягають лише безспірні суми, до яких витрати заявника на правничу допомогу не відносяться, зважаючи на положення ст. 126 ГПК України, якою для розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами витрат на правову допомогу, передбачено як подання доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, так і доведення співмірності їх розміру критеріям, визначеним ч. 4 ст. 126 ГПК України, а саме: розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд може за клопотанням іншої сторони, при доведенні нею неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги, зменшити їх розмір.

Отже, вирішення судом питання про розподіл між сторонами витрат на правничу допомогу адвоката відбувається за участю сторін, статус яких статтею 41 ГПК України визначений лише у справах позовного провадження, у той же час за приписами частини другої наведеної норми при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.

Судом враховано, що розмір та склад витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги входять до предмету доказування у справі. Водночас, за правилами наказного провадження боржник по справі позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.

За загальним правилом, відповідно до вимог пункту 12 частини 3 статті 2, частини 2 статті 126, частини 4 статті 129 ГПК України розподіл судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу здійснюється за наслідками розгляду справи по суті щодо сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Натомість частиною 2 статті 12 ГПК України встановлено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

При цьому, пунктом 7 частини 1 статті 155 ГПК України передбачено, що суд під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Таким чином, під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не надає висновку про обґрунтованість чи необґрунтованість заявлених вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає, що судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами лише за результатами розгляду справи по суті у порядку позовного провадження, що у свою чергу забезпечує дотримання принципів змагальності сторін та пропорційності у господарському судочинстві.

Частиною 3 статті 152 ГПК України встановлено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні та те, що процесуальний закон не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору під час розгляду вимоги у порядку наказного провадження, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Приватного підприємства "Вилам-ДВ" про видачу судового наказу про стягнення з Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" 5000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу. (Аналогічний висновок викладено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2021 у справі № 911/1304/21 та у постанові Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 р. у справі № 911/968/22).

Згідно частини 2 статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини 1 статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 147, 148, 150, 152, 153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Приватному підприємству "Вилам-ДВ" у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" (Військова частина НОМЕР_1 ) 5000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

2. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами пункту 1 частини 1 статті 255 ГПК України ухвалу про відмову у видачі судового наказу може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.

4. Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник ухвали надіслати заявнику та боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, засобами електронного зв`язку за відомими суду електронними адресами: заявника -ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалу підписано 25.04.2023 року.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - заявнику, 22000, Вінницька обл., місто Хмільник, вулиця Садова, будинок 8, ІНФОРМАЦІЯ_1;

3 - боржнику, АДРЕСА_1