Рішення

від 02.12.2022 по справі 910/17350/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2022Справа № 910/17350/21

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСОММ СО"

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 277 661,41 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач, Укренерго) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСОММ СО" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 277 661,41 грн, з яких 175 365,10 грн пені та 102 296,31 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок № 01-078538-20 від 19.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/17350/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників учасників справи, встановлено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

21.12.2021 до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Товариства надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про здійснення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке залишено судом без задоволення через відсутність передумов та обставин призначення засідання для розгляду даної справи.

30.12.2021 до суду відповідачем була подана заява про подання доказів щодо розміру витрат позивача, пов`язаних із розглядом справи.

04.01.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2020 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСОММ Со», як виконавцем, був укладений договір № 01-078538-20, за умовами якого виконавець зобов`язався виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи (далі - роботи) з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (далі - проект землеустрою) та внесення відомостей про земельні ділянки які відводяться до Державного земельного кадастру, отримання витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про земельні ділянки під опорами повітряної лінії електропередачі (далі - опори ПЛ), які знаходяться на території Зміївського району Харківської області у кількості - 61 одиниць, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Умовами пункту 2.1 договору сторони погодили, що загальна вартість робіт за цим договором становить 1 217 813,20 грн, крім того - ПДВ (20%) 243 562,64 грн, всього 1 461 375,84 грн.

Замовник протягом 25 банківських днів з дня отримання ним проекту землеустрою, витягу(ів) з Державного земельного кадастру про земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ, витягу(ів) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ та підписання сторонами акта приймання-передачі робіт зобов`язується здійснити оплату виконавцю робіт згідно наданого ним рахунком-фактурою (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору приймання виконаних робіт за цим догоовром оформлюється актом приймання-передачі робіт (далі - акт). Акт приймання-передачі повинен мати визначені чинним законодавством реквізити первинного документа. Один примірник акта після підписання замовником повертається виконавцю. Разом з актом виконавець передає відповідні документи/матеріали, передбачені договором. Замовник зобов`язався підписати акт протягом п`яти банківських днів з дня одержання документів передбачених у пункті 1.2 договору, або в цей же строк надати вмотивовану відмову від підписання акта (пункт 3.2).

У пункті 4.1 договору (у редакції додаткової угоди № 3 від 11.03.2021) сторони погодили, що початок робіт - з дати підписання договору, їх закінчення до 01.06.2021.

Укренерго, звертаючись із цим позовом до суду, посилається на те, що станом на 29.09.2021 відповідачем не виконані роботи, акт не підписаний, а тому мало місце прострочення виконання зобов`язання за договором з боку відповідача, у зв`язку із чим позивач просить суд стягнути з Товариства пені 175 365,10 грн та штраф у розмірі 102 296,31 грн за період з 01.06.2021 по 28.09.2021

У свою чергу відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що строк виконання робіт перевищує обумовлений в договорі через необхідність отримання документів від селищних рад Харківської області про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під опорами. Крім того, Товариство зазначило, що позивач проігнорував позицію відповідача, щодо необхідності продовжити строк дії договору та строк виконання робіт, хоча відповідач повністю обґрунтував свою позицію в свої листах та вказав про проблеми з дозволами.

Укренерго подало до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що станом на 29.09.2021 сторони не підписали жодного акту приймання-передачі робіт, отже ТОВ «ЕСОММ СО» не виконує взяті на себе зобов`язання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (стаття 902 ЦК України).

Приписами статті 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1 та 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказано судом вище, сторонами в умовах укладеного правочину в редакції додаткової угоди № 3, погоджений строк закінчення робіт 01.06.2021, тобто саме не пізніше вказаної дати відповідачем мала бути передана документація позивачу, а також складений відповідний акт виконаних робіт, чого Товариством здійснено було.

Суд вважає за необхідне зауважити, що твердження відповідача про те, що договір може ним бути виконаний лише за умови внесення змін до договору (в частині продовження терміну його дії, у зв`язку з закінченням терміну дії договору), є помилковим та спростовується нормами чинного законодавства, з огляду на таке.

Так, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України такою умовою є виконання, проведене належним чином. Отже, саме по собі закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконаним належним чином однією зі сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд констатує, що станом на час розгляду справи жодного акта приймання-передачі робіт не підписано, а роботи за договором залишаються не виконані. Отже, суду доведено належним чином, що відповідач, як виконавець не виконав свої зобов`язання за договором у встановлені у такому договорі строки.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення штрафу та пені з відповідача за порушення зобов`язання за договором, в частині порушення строків виконання робіт, суд вказує таке.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з положеннями статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частин 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що за порушення строків виконання робіт Виконавець сплачує Замовнику пеню згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України у розмірі 0,1% вартості робіт, строк виконання яких порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Виконавець повинен додатково сплатити Замовнику штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.

Отже, сторони письмово погодили застосування такого виду стягнення як штраф і пені за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий до позовної заяви розрахунок штрафних санкцій, суд дійшов висновку про помилковість визначення позивачем періоду нарахування пені. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що в силу приписів статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Таким чином, оскільки граничний строк закінчення виконання робіт визначений 01.06.2021, прострочення виконання даного зобов`язання за договором слід відраховувати з наступного дня - з 02.06.2021.

Здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь Укренерго пені в розмірі 173 903,72 грн та 102 296,31 грн штрафу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Укренерго.

З урахуванням положень статті 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 123-126, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 277 661,41 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСОММ СО" (03115, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПЕТРИЦЬКОГО, будинок 4; ідентифікаційний код 23735402) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) пеню в розмірі 173 903,72 грн (сто сімдесят три тисячі дев`ятсот три гривні 72 копійки), 102 296,31 грн штрафу (сто дві тисячі двісті дев`яносто шість гривень 31 копійку) та 4 143,00 грн (чотири тисячі сто сорок три гривні 00 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

4. У іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24.04.2023.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ