Ухвала

від 18.04.2023 по справі 947/8812/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/8812/23

Провадження № 1-кс/947/4361/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2023 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 , представників власників майна ОСОБА_4 , адвокатів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 62023150020000014 від 06.01.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з поданого клопотання, Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні

№ 620231500200000014 від 06.01.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів Одеської обласної прокуратури.

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні розпочате на підставі матеріалів другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві.

В ході досудового розслідування встановлено, що імовірно службові особи ГУ ДСНС

в Одеській області, під час проведення тендерних закупівель товарів, а також подальшим укладенням прямої угоди на закупівлю товарів № 141 від 29.08.2022 року

з ПП «АТЕМЛЮФТ-ГАЗ ТЕХНІКА», шляхом зловживання своїм службовим становищем та безпідставного завищення собівартості і кінцевої ціни реалізації товарів, здійснили розтрату бюджетних коштів щонайменше на суму 2004748,9 грн., тобто в особливо великих розмірах.

В рамках вказаного кримінального провадження 22.03.2023 року на підставі ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.03.2023 року було проведено обшуки за адресами здійснення діяльності:

- головного управління ДСНС в Одеській області: м. Одеса, вул. Прохорівська, 6;

- аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС в Одеській області: м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 14;

- ПП «АТЕМЛЮФТ-ГАЗ ТЕХНІКА»: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 187, приміщення 23;

- за місцем мешкання засновника та керівника ПП «АТЕМЛЮФТ-ГАЗ ТЕХНІКА» ОСОБА_9 : АДРЕСА_1 .

У ході проведення вищезазначених обшуків було виявлено та вилучено майно, перелік якого зазначено у клопотанні та яке в подальшому визнано слідчим речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження, а тому з метою збереження вилученого майна, прокурор звертається до слідчого судді з вказаним клопотання про арешт майна.

У судовому засіданні -

Прокурор ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримав в повному обсязі та клопотання просив задовольнити. Зазначив, що вилучене під час обшуків майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, необхідне для проведення експертиз в рамках кримінального провадження та забезпечення можливої конфіскації.

Представник ПП«АТЕМЛЮФТ-ГАЗТЕХНІКА» -адвокат ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання з огляду на те, що у матеріалах клопотання немає актуальної на момент реєстрації кримінального провадження у ЄРДР (06.01.2023 року) постанови про створення групи слідчих, які здійснюють досудове розслідування в рамках кримінального провадження та постанови про визначення групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні. У клопотанні міститься тільки постанова про призначення групи прокурорів від 06.01.2022 року. Також прокурором у клопотанні зазначено, що вилучене майно необхідне орану досудового розслідування для проведення експертиз, проте до матеріалів клопотання не долучено постанов про призначення експертиз, прокурором у клопотанні взагалі не зазначено які саме експертизи будуть проводитися з вилученими документами. Також звернув увагу слідчого судді на те, що під час обшуку було вилучено оригінали документації ПП «АТЕМЛЮФТ-ГАЗ ТЕХНІКА», які потрібні підприємству для здійснення подальшої діяльності. Незрозуміло чому органу досудового розслідування необхідні лише оригінали документів, чому неможливо зробити копії документів та повернути оригінали підприємству. Як вбачається з клопотання, прокурор просить накласти арешт на печатку ФОП ОСОБА_10 , проте взагалі незрозуміло яке відношення зазначена особа має до кримінального провадження за фактом імовірного вчинення кримінального правопорушення службовими особами ГУ ДСНС в Одеській області. Враховуючи те, що клопотання прокурора є необґрунтованим належним чином просив повернути вказане клопотання прокурору для усунення недоліків, а саме: щоб останній навів мету та обґрунтовані підстави для накладення арешту на вилучене майно ОСОБА_11 клопотанні.

Представник ОСОБА_9 адвокат Іскра С.Л. зазначила, що підтримує думку адвоката Байдеріна О.А. з огляду на те, що під час проведення обшуку за місцем мешкання засновника та керівника ПП «АТЕМЛЮФТ-ГАЗ ТЕХНІКА» ОСОБА_9 було вилучено оригінали документів, які не мають до кримінального провадження жодного відношення. Так, під час проведення обшуку було вилучено речі, які належать чоловіку ОСОБА_12 ОСОБА_10 . Також під час обшуку було вилучено грошові кошти на загальну суму 14130 євро та 100 доларів США, які є спільними сімейними коштами ОСОБА_9 та її чоловіка, законність походження яких підтверджується платіжними інструкціями. У клопотанні прокурора зазначено, що грошові кошти під час обшуку вилучено з метою забезпечення можливої конфіскації, проте як відомо, то накладення арешту на майно з метою конфіскації можливо в тому випаду, коли особа є підозрюваною в рамках кримінального провадження. У даному ж випадку ні ОСОБА_9 , ні будь-хто з членів її сім`ї такими особами не є у кримінальному провадженні. Також під час обшуку було вилучено всю комп`ютерну техніку, що позбавило ОСОБА_9 можливості здійснювати покладені на неї обов`язки, як директора підприємства та виконувати зобов`язання за контрактами, укладеними ПП «АТЕМЛЮФТ-ГАЗ ТЕХНІКА». Наголосила на тому, що ПП «АТЕМЛЮФТ-ГАЗ ТЕХНІКА» є підприємством, яке обслуговує критичну інфраструктуру, а також військові потреби, що в умовах воєнного стану є вкрай необхідним суспільству та країні. Отже, оскільки на її думку клопотання сторони обвинувачення мотивується лише припущеннями та неналежним чином обґрунтоване його слід повернути прокурору.

Представник аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС в Одеській області ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора з огляду на те, що вилучені під час обшуку оригінали документів було надано добровільно. Також зазначив, що для проведення експертиз достатньо копій документів.

Представник головного управління ДСНС в Одеській області та ОСОБА_13 адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання з огляду на його необґрунтованість, вилучені під час обшуку речі було надано у добровільному порядку. До клопотання прокурором долучено лише постанову про визнання вилучених під час обшуку речей речовими доказами. Будь-яких відомостей про призначення експертиз для яких необхідне вилучене майно матеріали клопотання не містять.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приймаючи до уваги письмові заперечення представників власників майна, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Положеннями ст. ст.2,7 КПК Українивизначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПКУкраїни та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого/прокурора та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно зКонституцією УкраїнитаЗаконом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна,інакше як в інтересах суспільства іна умовах,передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинизабороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

За змістомст.170 КПКУкраїни арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2ст. 173 КПКУкраїни при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя звертає увагу на невідповідність клопотання прокурора про накладення арешту на майно вимогамстатей 170-171 КПК України з огляду на наступне.

Так, з матеріалів клопотання вбачається, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 620231500200000014 від 06.01.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що імовірно службові особи ГУ ДСНС

в Одеській області, під час проведення тендерних закупівель товарів, а також подальшим укладенням прямої угоди на закупівлю товарів № 141 від 29.08.2022 року

з ПП «АТЕМЛЮФТ-ГАЗ ТЕХНІКА», шляхом зловживання своїм службовим становищем та безпідставного завищення собівартості і кінцевої ціни реалізації товарів, здійснили розтрату бюджетних коштів щонайменше на суму 2004748,9 грн., тобто в особливо великих розмірах.

В рамках вказаного кримінального провадження 22.03.2023 року на підставі ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.03.2023 року було проведено обшуки за адресами здійснення діяльності:

- головного управління ДСНС в Одеській області: м. Одеса, вул. Прохорівська, 6;

- аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС в Одеській області: м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 14;

- ПП «АТЕМЛЮФТ-ГАЗ ТЕХНІКА»: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 187, приміщення 23;

- за місцем мешкання засновника та керівника ПП «АТЕМЛЮФТ-ГАЗ ТЕХНІКА» ОСОБА_9 : АДРЕСА_1 .

У ході проведення вищезазначених обшуків було виявлено та вилучено майно, перелік якого зазначено у клопотанні та яке в подальшому визнано слідчим речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження, а тому з метою збереження вилученого майна, прокурор звертається до слідчого судді з вказаним клопотання про арешт майна.

23.03.2023 року постановою слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві вилучені в ході обшуків речі, документи та грошові кошти було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя звертає увагу прокурора на те, що згідно до ст. 171 клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Як вбачається з матеріалів клопотання, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, було вилучено під час проведення обшуків, проведених на підставі ухвал слідчого судді 22.03.2023 року, разом з цим з клопотанням про накладення арешту на майно сторона обвинувачення звернулась до слідчого судді лише 06.04.2023 року, що свідчить про недотримання стороною обвинувачення встановлених законодавством строків для подачі такого роду клопотань.

Прокурором жодним чином не обґрунтовано пропущення строку на звернення із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Слідчий суддя зазначає про те, що у матеріалах клопотання немає актуальної на момент реєстрації кримінального провадження у ЄРДР (06.01.2023 року) постанови про створення групи слідчих, які здійснюють досудове розслідування в рамках кримінального провадження та постанови про визначення групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні. У клопотанні міститься тільки постанова про призначення групи прокурорів від 06.01.2022 року.

Також, слідчий суддя звертає увагу, що обґрунтовуючи клопотання про необхідність накладення арешту, прокурор послався на те, що застосування в даному кримінальному проваджені заходу забезпечення у виді арешту майна необхідне з метою:

-огляду та зняття відповідної інформації, яка стосується вказаного кримінального правопорушення та має суттєве значення для здійснення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування кримінального провадження;

- проведення призначення відповідних судових експертиз в рамках кримінального провадження;

- збереження речових доказів, що відповідатиме потребам досудового розслідування.

Водночас, слідчим суддею встановлено, що клопотання прокурора, всупереч вимогам ч. 2ст. 171 КПК, не містить відповідного та достатнього зазначення наявності підстав та мети накладення арешту (ст. 170 КПК) та долучення доказів на обґрунтування необхідності накладення арешту на майно.

В клопотанні прокурор просить накласти арешт на майно третіх осіб у кримінальному провадженні.

Разом з тим, клопотання містить лише загальні формулювання на обґрунтування того, яке відношення речі, документи та грошові кошти вилучені за місцем здійснення діяльності: Головного управління ДСНС в Одеській області, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС в Одеській області; ПП «АТЕМЛЮФТ-ГАЗ ТЕХНІКА», а також за місцем мешкання засновника та керівника ПП «АТЕМЛЮФТ-ГАЗ ТЕХНІКА» ОСОБА_9 мають значення для даного кримінального провадження.

Звертаючись із клопотанням про накладення арешту на майно, прокурором не долучено достатніх даних на підтвердження того, що вилучене майно може бути використано як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення у даному провадженні з правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 191 КК України.

Всупереч вимогам процесуального закону окреме майно, зазначене в клопотанні не містить опису індивідуальних ознак, що позбавляє слідчого суддю можливості визначити його відповідність критеріям речових доказів.

Прокурором до матеріалів клопотання не долучено постанов про призначення відповідних експертиз із вилученим майном на які він посилається у клопотанні, а у судовому засіданні прокурор не зміг пояснити суду проведення яких саме експертиз планується із тимчасово вилученим майном або на даний час здійснюється.

Також прокурором у судовому засіданні зазначено, що арешт на вилучені грошові кошти, зазначені у клопотанні сторони обвинувачення необхідний для забезпечення можливої їх конфіскації, проте з матеріалів клопотання вбачається, що особа за місцем мешкання якої було вилучено грошові кошти не є підозрюваною в рамках кримінального провадження, а тому слідчий суддя вважає некоректним вказане посилання прокурора в обґрунтування вимог клопотання.

Слідчий суддя звертає увагу, що необґрунтоване накладення арешту майна може в подальшому потягнути за собою негативні наслідки для даного кримінального провадження та не буде слугувати його завданням, а також може порушити права власників та володільців майна.

За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання прокурора не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам КПК України з урахуванням відсутності повної інформації в клопотанні щодо чіткої ідентифікації вилученого майна та належного обґрунтування підстав та мети накладення арешту на таке майно.

На переконання слідчого судді, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників та володільців майна.

Крім цього, звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна прокурор не зазначає, в якій спосіб просить накласти арешт на майно, що не узгоджується з положеннями ст. 170 КПК України, якими визначено повноваження слідчого судді або суду при накладенні арешту, зокрема, щодо позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

Вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.

Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення клопотання про арешт майна прокурору для усунення вказаних в ухвалі слідчого судді недоліків, надавши для цього прокурору строк 72 години з моменту отримання копії цієї ухвали.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 62023150020000014 від 06.01.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1