Постанова

від 26.04.2023 по справі 911/1253/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2023 р. Справа№ 911/1253/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон Форвардінг"

на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2022 року (дата підписання повного тексту 26.12.2022 року)

у справі №911/1253/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон Форвардінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт"

про стягнення 423 702,18 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаетон Форвардінг" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 423 702,18 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні №YAS-29/10/20-5 від 29.10.2020 року, зокрема, щодо оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.12.2022 року відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон Форвардінг".

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаетон Форвардінг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій не погоджується з висновками рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2022 року у справі №911/1253/22.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, скаржник вказав, що жодних претензій щодо порядку, кількості і якості наданих послуг за відповідними перевезеннями, на адресу позивача не надходило, а ні від відповідача, а ні від вантажоодержувачів, тож послуги за спірним договором були надані відповідачу в повному об`ємі та необхідній кількості та якості.

Тобто, за твердженням скаржника факт належного та повного надання позивачем послуг з перевезення підтверджується підписанням сторонами відповідних актів без будь-яких зауважень та/або заперечень, що свідчить про повне та безумовне прийняття відповідачем послуг перевезення вантажу за кількістю та якістю.

При цьому, представник скаржника наголосив, що про недобросовісність відповідача свідчить той факт, що останній виступав відповідачем в аналогічних господарських справах, що розглядалися Господарським судом Київської області та позовні вимоги були задоволені.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон Форвардінг" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон Форвардінг" на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2022 року у справі №911/1253/22 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1253/22.

02.02.2023 року на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1253/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон Форвардінг" на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2022 року у справі №911/1253/22 - залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції сплати судового збору.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023 року у зв`язку із звільненням у відставку судді Зубець Л.П. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон Форвардінг" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) - Сулім В.В., суддів: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон Форвардінг" на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2022 року у справі №911/1253/22 своєю ухвалою 08.03.2022 року.

05.04.2023 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Представники сторін в судове засідання Північного апеляційного господарського суду 26.04.2023 року не прибули. Про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, зокрема надсиланням ухвали Північного апеляційного Господарського суду від 05.04.2023 року на відповідні адреси, зокрема, на фактичну та юридичну.

У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі №911/3142/19 наведено висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Судом апеляційної інстанції були здійснені всі можливі заходи щодо повідомлення учасників справи про час та місце розгляду апеляційних скарг.

При цьому, колегія суддів відзначає, що в апеляційній скарзі наявні всі доводи апелянта, котрі за своєю суттю є зрозумілими та достатніми для надання судом оцінки щодо їх підставності.

Поряд з тим, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу дії ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалі справи, 29.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаетон Форвардінг» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт» (замовник) був укладений договір про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні №УАБ-29/10/20-5 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а експедитор забезпечує доставку вантажу, в пункт призначення автомобільним транспортом на території України та за її межами відповідно до умов заявок замовника, залучаючи до виконання умов цього договору третіх осіб.

Так, за твердженням позивача відповідно до заявки №YAS-02/02/22-370 від 02/02/2022 року та заявки №YAS-02/02/22-371 від 02/02/2022 року на транспортно-експедиторські послуги до договору, були виконані послуги із перевезення контейнерів, на підставі чого виставлені рахунки на оплату №1433 від 16.02.2022 року на суму 165 440,20 грн та рахунку на оплату №1432 від 15.02.2022 року на суму 258 261,98 грн. Відповідач в свою чергу вказану заборгованість в розмірі 423702,18 грн не сплатив.

В усних поясненнях представник відповідача, які він висловив в судовому засіданні першої інстанції, представник відповідача заперечував проти позовних вимог, мотивуючи свої заперечення тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаетон Форвардінг» не надано будь-яких належних доказів, які б свідчили, що саме з боку позивача були здійснені послуги з перевезення вантажу. Це пояснюється тим, що в поданих міжнародних товарно-транспортних накладних CMR № 190, 262, 489, 584, 638, 954 в якості перевізника вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Рув Транс», а відправника вантажу - Zhucheng Dongxiao Biotechnology Co., яке не має жодного відношення до укладеного між сторонами у справі договору.

Крім того, за твердженням відповідача згідно п. 1.2 договору, послуги з перевезення обов`язково мають супроводжуватись створеною заявкою, яка є невід`ємною частиною договору та в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, що вчинено не було. Проте, з боку позивача не було належним чином оформлено та надіслано разом з описом вкладення в цінний лист пакет документів для підпису, а тому говорити про те, що надані в якості доказів акти та рахунки на даний час не оплачені та безпідставно не підписані, законних підстав не має, оскільки доказів їх належного направлення та отримання не надано. Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про необґрунтованість та недоведеність заявленого позову, у зв`язку з чим представник відповідача просив в позові відмовити повністю.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, згідно укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаетон Форвардінг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт» договору визначено наступні умови.

Відповідно до п. 1.2 договору заявка є невід`ємною частиною цього договору, в якій відображається істотні умови конкретного перевезення, а саме: найменування товару, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики, найменування та місцезнаходження вантажовідправника та вантажоодержувача, пункти відправлення та призначення вантажу, маршрути перевезення, державні реєстраційні номери транспортного засобу, прізвище, ім`я, по-батькові та інші дані водія транспортного засобу, вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобі, особливі вказівки замовника, дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення, вартість послуг, інші вимоги до перевезення вантажу.

Згідно п. 2.2.6 договору експедитор зобов`язується забезпечити доставку вантажу в повному обсязі без пошкоджень в пункт призначення у встановлений термін згідно умов заявки і видати уповноваженій особі вантажоодержувача разом із товарно-супровідними документами. Підтвердженням отримання вантажу вантажоодержувачем являється підпис і штамп (печатка) вантажоодержувача у відповідній графі міжнародної автомобільної накладної.

Вартість послуг та порядок розрахунків за цим договором узгоджується сторонами в заявках на організацію перевезення і зазначається в рахунках-фактурах експедитора (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору оплата послуг здійснюється замовником протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг та одержання належним чином оформлених документів, що перелічені в п. 3.3 даного договору.

Згідно п. 3.3 договору для здійснення оплати експедитор надає замовнику не пізніше ніж через 5 (п`ять) банківських днів після здійснення перевезення на підставі реєстру наступні належно оформлені документи:

- рахунок-фактуру;

- акт прийому-передачі наданих послуг (2 примірники);

- податкова накладна (якщо експедитор є платником ПДВ);

- видаткова накладна з печаткою вантажовідправника та вантажоодержувача (з кожного розвантаження);

- CMR (2 примірники).

Підтвердженням факту надання послуг по даному договору є підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг (п. 3.5).

Відповідно до п. 7.1 договору, останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року. Якщо жодна із сторін за 10 днів до закінчення його дії не попередить іншу сторону про розірвання цього Договору, такий Договір продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Усі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним, регламентуються цим Договором, відповідними нормами чинного законодавства України, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості (п. 8.1 Договору).

Так, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з положеннями ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави (Глава 65 Цивільного кодексу України) поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначаються також нормами Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", норми ст.ст. 8, 9 якої кореспондуються з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України стосовно предмету та умов зазначеного Договору.

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України № 57-V від 01.08.2006 року також передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно зі ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України).

Позовні вимоги, зокрема, мотивовані тим, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором, позивач був вимушений звернутися до суду з відповідним позовом.

Так, за твердженням позивача рахунки та акти наданих послуг неодноразово були надіслані відповідачеві засобами електронної пошти та 30.05.2022 року на поштову адресу відповідача, про що свідчить накладна Укрпошти № 65014092441191.

Проте, дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що опис вкладення у цінний лист за номером № 65014092441191, а також додані на підтвердження накладна Укрпошти та дві квитанції від 30.05.2022 року свідчать лише про направлення на адресу відповідача претензії № 27-01/1 від 27.05.2022 року кількістю 2 аркуші та акту звірки розрахунків від 26.05.2022 року кількістю 2 аркуші.

Водночас, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів, що акти надання послуг № 1432 від 15.02.2022 року на суму 258261,98 грн, № 1433 від 16.02.2022 року на суму 165 440,20 грн та рахунки на оплату складені до цих актів, були надіслані/отримані відповідачем та відповідно підписані останнім, в тому числі і електронними засобами зв`язку, про які зазначає позивач.

Так, твердження скаржника, що жодних претензій щодо порядку, кількості і якості наданих послуг за відповідними перевезеннями, на адресу позивача не надходило, а ні від відповідача, а ні від вантажоодержувачів, тож послуги за спірним договором були надані відповідачу в повному об`ємі та необхідній кількості та якості, не спростовують висновків суду.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що п. 1.2 сторони обумовили обов`язкове оформлення заявки, яка є невід`ємною частиною договору та яка містить всі істотні умови конкретного перевезення, товару, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики, найменування та місцезнаходження вантажовідправника та вантажоодержувача, пункти відправлення та призначення вантажу і т.п.

Зазначаючи про надання послуг з перевезення вантажу, позивач вказує на те, що ним були виконані заявки №YAS-02/02/22-370 від 02/02/2022 року та заявки №YAS-02/02/22-371 від 02/02/2022 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, останні не містять конкретного обґрунтування та подання зазначених доказів, зокрема, і самих заявок.

При цьому, колегія суддів відзначає, що з поданих документів в цілому неможливо простежити, що подані міжнародні автомобільні накладні (СМR), датовані 15.02.2022 року та 16.02.2022 року, перевізником в яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Рув транс», відправником Zhucheng Dongxiao Biotechnology Co., а одержувачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт» виконані на підставі укладеного між сторонами у справі договору від 29.10.2020 року.

При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що факт належного та повного надання позивачем послуг з перевезення підтверджується підписанням сторонами відповідних актів без будь-яких зауважень та/або заперечень, що свідчить про повне та безумовне прийняття відповідачем послуг перевезення вантажу за кількістю та якістю, оскільки, як встановлено вище, останні не містять ні підпису ні печатки відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг №№1432, 1433 (а.с. 17, 18).

Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що п. 3.2. визначено, що оплата послуг здійснюється замовником протягом 30 банківських днів з моменту підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг та одержання належним чином оформлених документів (рахунку-фактури, CMR).

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Тобто, сторони погодили, що обов`язок здійснити оплату за надані послуги перевезення виникає після надання експедитором оригіналу рахунку, акту надання послуги перевезення та оригіналу CMR.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції, що враховуючи відсутність доказів належного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання відповідачу акту надання послуги перевезення та оригіналу CMR, рахунку на оплату, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, пункту 3.1, 3.2, 3.5 договору, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу на момент винесення оскаржуваного рішення не настав. Таким чином, позивач передчасно звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, та враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказами факту виконання ним своїх зобов`язань в частині надання послуг з перевезення вантажу та п.п. 3.1, 3.2, 3.5 договору , суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Щодо посилання скаржника, що про недобросовісність відповідача свідчить той факт, що останній виступав відповідачем в аналогічних господарських справах, що розглядалися Господарським судом Київської області та позовні вимоги були задоволені, колегія суддів зазначає, що посилання на судову практику суду першої інстанції (скаржником не зазначено ні номери ні дати відповідних рішень) не є належним правовим обґрунтуванням підстав апеляційного оскарження судових рішень, оскільки неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновків, викладених у рішеннях суду першої інстанції, не визначено ст. 254 Господарського процесуального кодексу України як підстава апеляційного оскарження судових рішень. Згідно із ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Схожий за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2020 року у справі № 920/653/18 та від 07.10.2021 року у справі № 922/3447/20.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон Форвардінг" фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон Форвардінг" на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2022 року у справі №911/1253/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2022 року у справі №911/1253/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/1253/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 27.04.2023 року.