Постанова

від 20.04.2023 по справі 910/19155/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2023 р. Справа№ 910/19155/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

секретар судового засідання: Гибало В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Лугиня Д.В.

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 (повний текст рішення складено 06.07.2022)

у справі №910/19155/21 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії"

до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Київська обласна рада

про визнання додаткових угод укладеними,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" про визнання укладеними додаткової угоди № 9 від 01.03.2020 до договору оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, № 02/12 від 01.03.2012 та додаткової угоди № 9 від 01.03.2020 до договору оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, № 03/12 від 01.03.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на регулярну оплату орендних платежів за користування об`єктом оренди з 2012 року і по теперішній час, що підтверджується актом звіряння від 31.10.2021.

Разом з тим, 22.11.2021 позивач отримав лист від відповідача за вих. №1804 від 18.11.2021 та №1805 від 18.11.2021 про негайне повернення приміщень та термінове звільнення приміщень протягом 3-х днів.

Позивач вважає, що даним листом відповідач грубо порушує умови п. 10.7 договорів оренди, оскільки там передбачено чіткі підстави для припинення договору оренди, тому позивач вимушений звертатися до суду щодо визнання додаткових угод укладеними, які продовжують термін дії основних договорів оренди на 2 роки, оскільки продовження їх лише на один рік (до 28.02.2021) уже є недоцільним.

За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду з вимогами визнати додаткову угоду №9 від 01.03.2020 до договору оренди нерухомого майна, шо перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської обл. №02/12 від 01.03.2012 та додаткову угоду №9 від 01.03.2020 до договору оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської обл. №03/12 від 01.03.2012 - укладеними в редакціях, викладених ним у позовній заяві.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/19155/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд вказав, що спірні договори діяли до 28.02.2020, та їх дія повинна була продовжуватись згідно чинного законодавства лише через аукціон. Крім того, судом встановлено, що орендар не звертався до орендодавця із заявою про продовження дії договорів оренди за 1 місяць до закінчення строку договорів та взагалі впродовж 2021 року. Таким чином, суд дійшов висновку, що строк дії даних договорів закінчився, він не продовжений відповідно до вимог чинного законодавства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що листом за вих. №1804 від 18.11.2021 та №1805 від 18.11.2021 на адресу позивача про негайне повернення приміщень та термінове звільнення приміщень протягом 3-х днів, відповідач грубо порушує умови п. 10.7 договорів оренди, оскільки там передбачено чіткі підстави для припинення договору оренди, тому позивач вимушений звертатися до суду щодо визнання додаткових угод укладеними, які продовжують термін дії основних договорів оренди на 2 роки, оскільки продовження їх лише на один рік (до 28.02.2021) уже є недоцільним.

Скаржник також зазначає, що за весь час користування об`єктом оренди позивач регулярно сплачував орендні платежі за користування об`єктом оренди, що підтверджується актом звірки від 31.10.2021, а відповідач отримував весь за платежі без заперечень, тобто факто погоджуючись на подальше продовження дії договорів оренди. Тобто, вважає, що покладений судом першої інстанції в обґрунтування оскаржуваного рішення висновок, що строк дії даних договорів закінчився, він не продовжений згідно чинного законодавства, суперечить фактичним обставинам справи та вимогам ст.764 ЦК України і є незаконним.

Також, апелянт зауважує, що висновки суду першої інстанції, що позивачем не було у встановленому законом порядку доведено належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог до відповідача, суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 18.09.2020. у справі №916/1423/18, від 02.06.2021 у справі № 910/6139/20, від 25.05.2021 у справі №910/6138/20 та вимогам ст.ст.179,184 ГК України та є необґрунтованими.

Крім того, апелянт просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 13.10.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, відповідач вказує, що з 01.02.2020 набув чинності спеціальний Закон України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень якого:

Договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:

набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону (рішення про затвердження переліку підприємств, установ, організацій, які надають соціально важливі послуги населенню), або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

При цьому, в січні 2020 року (вих. №119 від 23.01.2020) Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" зверталось до органу управління щодо погодження продовження договорів оренди №02/12 та 03/12 до органу управління, на що отримало повідомлення №1250/10-01 від 09.06.2020 про погодження продовження їх строку на один рік, за умови дотримання вимог, передбачених Законом.

Крім того, відповідач зазначає, що Комунальною установою Київської обласної ради «Фонд комунального майна», якою погоджувались всі попередні додаткові угоди, листом №241 від 08.07.2020 додаткові угоди №9 до договорів оренди №02/12 та №03/12 повернуто без погодження, у зв`язку із зміною законодавства у сфері оренди державного та комунального майна.

З огляду на вищенаведене, відповідач звертає увагу, що строк дії договорів оренди №02/12 та №03/12 закінчився юридично 28 лютого 2020 року, фактично (з урахуванням повідомлення відповідача №910 від 08.06.2021) 28 лютого 2021 року. Продовження строку дії цих договорів повинно здійснюватись у відповідності до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», зокрема статті 18 цього Закону, Постанови Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020 «Деякі питання оренди державного та комунального майна», через проведення аукціону.

На даний час Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" не приймала рішення щодо включення нежитлових приміщень загальною площею 14,00 кв. м та загальною площею 72,40 кв. м, розташованих в будівлях за адресою: вул. Багговутівська, 1, м. Київ до переліку відповідного типу, у зв`язку з обґрунтованими власними потребами балансоутримувача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2022 справу № 910/19155/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/19155/21 залишено без руху.

21.09.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" про поновлення строків на апеляційне оскарження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2022 для розгляду апеляційної скарги у даній справі, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/19155/21, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 28.11.2022.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2022 для розгляду апеляційної скарги у даній справі, у зв`язку з перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 прийнято справу №910/19155/21 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/19155/21 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Гаврилюк Р.М., Сулім В.В. та призначено розгляд апеляційної скарги на 14.12.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/19155/21 на 06.02.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/19155/21 на 27.03.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2022, у зв`язку з незміністтю складу суду та перебуванням судді Гаврилюка О.М. з 20.03.2023 на лікарняному, призначено на 20.04.2023.

Явка представників сторін

Представник позивача та представник третьої особи у судове засідання в суді апеляційної інстанції 20.04.2023 не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представників сторін надійшли письмові заяви про розгляд справи без участі їх представників.

Згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання принципів розумності строків розгляду справи судом, враховуючи те, що явка учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача та представника третьої особи, які належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду.

Позиції учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.04.2023 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.03.2012 між Комунальним некомерційним підприємством Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня», яке є правонаступником Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня», (далі - відповідач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр нейрохірургії» (далі - позивач, орендар) було укладено два договори оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, №02/12 та №03/12 (далі - договори оренди).

Відповідно до п.1.1. договору оренди №02/12 від 01.03.2012 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення загальною площею 14 кв.м, розташоване на першому поверсі семиповерхового нового хірургічного корпусу, за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 1. Майно знаходиться на балансі Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, здійснену станом на 30 листопада 2011 року, і становить 93 740,00 грн без ПДВ.

Згідно з п.1.1. договору оренди №03/12 від 01.03.2012 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення загальною площею 72,40 кв. м, розташоване на п`ятому поверсі семиповерхового старого хірургічного корпусу, за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 1. Майно знаходиться на балансі Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, здійснену станом на 30 листопада 2011 року, і становить 405 500,00 грн без ПДВ.

Пунктом 3.1. договору оренди №02/12 від 01.03.2012 встановлено, що орендна плата визначається за результатами конкурсу (орендна плата може бути встановлена за домовленістю сторін, але не менше розміру, визначеному на підставі Методики, затвердженої Київською обласною радою), і становить за перший місяць оренди 2240,00 грн без ПДВ, враховуючи індекс інфляції за грудень. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди №03/12 від 01.03.2012 орендна плата визначається за результатами конкурсу (орендна плата може бути встановлена за домовленістю сторін, але не менше розміру, визначеному на підставі Методики, затвердженої Київською обласною радою), і становить за перший місяць оренди 11 584,00 грн без ПДВ, враховуючи індекс інфляції за грудень. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

01.03.2012 між сторонами підписано акти приймання-передачі окремого індивідуально-визначеного майна згідно з договорами оренди №02/12 від 01.03.2012 та №03/12 від 01.03.2012.

Згідно з пунктами 10.1. договорів оренди №02/12 від 01.03.2012 та №03/12 від 01.03.2012 дані договори укладено терміном на 366 днів, які діють з 01.03.2012 до 28.02.2013.

Пунктом 10.4. договорів оренди передбачена можливість його пролонгації у разі подання орендарем за 1 місяць до закінчення строку договору письмового звернення до орендодавця, який в свою чергу, звертається до органу по управлінню майном.

Пунктом 10.6. договорів оренди визначено, що у разі закінчення строку дії даного договору, вони можуть бути продовжені шляхом укладення додаткового договору.

Відповідно до п. 10.7 чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Кожного року між сторонами укладалися додаткові угоди №№1-8, якими продовжувалась дія основного договору оренди на 1 рік.

13.01.2020 позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти додаткову угоду №9 до договору оренди 02/12 від 01.03.2012 та додаткову угоду №9 до договору оренди 03/12 від 01.03.2012 щодо продовження дії договорів оренди на максимально довший термін.

08.06.2021 позивачем було отримано лист за вих. №910 від відповідача щодо продовження терміну дії обох договорів оренди, в якому відповідач повідомив позивача про те, що 09.06.2020 виконавчим апаратом Київської міської ради було прийнято рішення №1250/10-01 про пролонгацію договорів терміном на 1 рік, додаткові угоди №9 про продовження договорів оренди №02/12 та 03/12 були підписані позивачем та відповідачем та передані в КУ КОР «Фонд комунального майна» для подальшого підписання, які до цього часу знаходяться на розгляді.

Відповідач, враховуючи письмові звернення орендарів, звернувся з листом №259 від 15.02.2021 до Київської обласної ради з проханням надати письмове роз`яснення по суті приведення договірних відносин у сфері оренди у відповідність до норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХвід 03.10.2019р. враховуючи зміни і доповнення, які є чинними на даний час. У зв`язку із відсутністю будь-яких повідомлень від Київської обласної ради, Київська обласна клінічна лікарня вважає договори оренди діючими на даний час і автоматично пролонгованими на 2020-2021 роки.

За весь час користування об`єктом оренди, тобто з 2012 року і по теперішній час - позивач регулярно сплачував орендні платежі за користування об`єктом оренди, що підтверджується актом звіряння від 31.10.2021.

22.11.2021 позивач отримав лист від відповідача за вих. №1804 від 18.11.2021 та №1805 від 18.11.2021 про негайне повернення приміщень та термінове звільнення приміщень протягом 3-х днів.

На думку позивача, даним листом відповідач грубо порушує умови п. 10.7 договорів оренди, оскільки там передбачено чіткі підстави для припинення договору оренди, тому позивач вимушений звертатися до суду щодо визнання додаткових угод укладеними, які продовжують термін дії основних договорів оренди на 2 роки, так як продовження їх лише на один рік (до 28.02.2021) уже є недоцільним.

Звертаючись до суду позивач просив визнати додаткову угоду №9 від 01.03.2020 до договору оренди нерухомого майна, шо перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської обл. №02/12 від 01.03.2012 та додаткову угоду №9 від 01.03.2020 до договору оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської обл. №03/12 від 01.03.2012 укладеними в редакціях, викладених ним у позовній заяві.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до пункуту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до вірного висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частина 2 ст. 759 ЦК України передбачає, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Так, майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим врегульовано Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX (далі - Закон № 157-IX).

За змістом пункту другого Перехідних та прикінцевих положень Закону № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Статтею 16 Закону № 157-IX врегульовані питання укладення договору оренди та внесення змін до нього.

За змістом пунктів 4, 5 цієї статті, порядком передачі майна в оренду встановлюються особливості внесення змін до умов договорів оренди та підстав для внесення таких змін, зокрема щодо: зміни площі орендованого приміщення; зміни графіка використання приміщення, яке перебуває у погодинній оренді; зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною третьою статті 9 цього Закону; зміни цільового призначення, за яким орендар повинен використовувати об`єкт оренди, у разі якщо орендар не має права використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням; інших змін.

Внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням установлених цією статтею та Порядком передачі майна в оренду обмежень за згодою сторін до закінчення строку його дії, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач.

Не допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати протягом строку його дії, крім випадків, визначених законодавством, з урахуванням вимог, передбачених Порядком передачі майна в оренду.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону № 157-IX орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (далі - Порядок).

Відповідно до п. 122 Порядку внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням обмежень, установлених статтею 16 Закону та цим Порядком, за згодою сторін до закінчення строку його дії.

За приписами пунктів 127-129 Порядку не допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії, крім: випадків, передбачених пунктами 123 і 124 цього Порядку; випадку, коли можливість користування майном істотно зменшилася через обставини, за які орендар не відповідає (істотного пошкодження об`єкта оренди внаслідок дії обстави непереборної сили, які настали після підписанням сторонами акта приймання-передачі об`єкта, за умови, що відновлення об`єкта до того стану, в якому він перебував до настання таких обставин, потребуватиме капітального ремонту об`єкта оренди). У такому випадку зменшення орендної плати або тимчасове (на період здійснення капітального ремонту) звільнення орендаря від сплати орендної плати здійснюється в порядку, встановленому законодавством.

Не допускається внесення інших змін до договору оренди в частині умов, додаткових умов (у разі наявності) оренди майна, що були затверджені згідно з цим Порядком.

Для внесення змін до договору оренди орендар звертається до орендодавця із заявою, де зазначаються положення договору, які він пропонує змінити, та пояснення необхідності внесення таких змін.

Відповідно до п. 130 Порядку, орендодавець протягом десяти робочих днів з моменту отримання заяви орендаря про зміни до договору оренди: приймає рішення про задоволення заяви або про відмову у задоволенні заяви у випадках, передбачених цим пунктом Порядку; надсилає заяву для погодження уповноваженому органу управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, відповідно до вимог законодавства, статуту або положення балансоутримувача.

Уповноважений орган управління протягом 40 робочих днів надає погодження або відмову у погодженні на внесення змін до договору оренди. Відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення про задоволення заяви про внесення змін до договору оренди.

Орендодавець протягом п`яти робочих днів з дати отримання погодження уповноваженого органу управління на внесення змін до договору оренди приймає рішення про задоволення заяви орендаря.

Орендодавець протягом п`яти робочих днів з дати прийняття рішення про задоволення заяви орендаря готує проект додаткової угоди до договору оренди.

Орендодавець надсилає орендарю і балансоутримувачу лист про відмову у внесенні змін до договору оренди, що обов`язково містить обґрунтування та підстави прийнятого рішення, якщо: орендодавець в межах своєї компетенції прийняв мотивоване рішення про відмову в задоволенні заяви орендаря про внесення змін до договору оренди; уповноважений орган управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, прийняв рішення про відмову у внесенні змін до договору оренди.

Судом першої інстанції встановлено, 13.01.2020 позивач надіслав звернення до відповідача із пропозицією укласти додаткову угоду №9 до договору оренди №02/12 від 01.03.2012 та додаткову угоду №9 до договору оренди №03/12 від 01.03.2012 щодо продовження дії договорів оренди на максимально довший термін.

Відповідач листом №910 від 08.06.2021 повідомив позивача про те, що оскільки відсутні будь-які повідомлення від Київської обласної ради, Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" вважає договори оренди діючими на даний час і автоматично пролонгованими на 2020-2021 роки.

З введенням в дію 1 лютого 2020 Закону України від 3 жовтня 2019 №157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон), який замінив попередній закон із аналогічною назвою, було впроваджено нові правила передачі державного та комунального майна в оренду.

03 червня 2020 року Кабінет Міністрів України Постановою №483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» затвердив «Порядок передачі в оренду державного та комунального майна». Зазначений Порядок деталізує процедуру передачі майна в оренду, а саме: порядок включення всіх об`єктів до відповідного Переліку системи Prozorro.

Зокрема, відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Отже, суд першої інстанції правомірно зазначив, що спірні договори діяли до 28.02.2020, та їх дія повинна була продовжуватись згідно чинного законодавства лише через аукціон.

Відповідно до пунктів 2.3. договорів оренди у випадку розірвання договору чи припинення його дії орендар зобов`язаний негайно (не пізніше семи календарних днів) повернути орендодавцю об`єкт оренди по акту приймання-передачі. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонам акту приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

З огляду на вищевикладене, Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" листами №1804 та №1805 від 18.12.2021 зобов`язало позивача терміново протягом 3 робочих днів звільнити нежитлові приміщення площею 14 кв.м та 72,4 кв.м, у зв`язку з припиненням дії договорів оренди №02/12 та №03/12 від 01.03.2012.

Судом також встановлено, що орендар не звертався до орендодавця із заявою про продовження дії договорів оренди за 1 місяць до закінчення строку договорів та взагалі впродовж 2021 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк дії даних договорів закінчився, він не продовжений відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. Отже, передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського № 61/341 від 25.05.2018.

Згідно із ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Приписами ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, вказана норма встановлює об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГПК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

З огляду на вищенаведені законодавчі приписи, товариством не було у встановленому законом порядку доведено належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які воно посилався як на підставу своїх позовних вимог до відповідача.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність твердження позивача про порушення відповідачем його права, та правомірно дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Доводам апелянта щодо порушення судом першої інстанції практики Верховного Суду, а саме постанов від 18.09.2020 у справі №916/1423/18, від 02.06.2021 у справі № 910/6139/20, від 25.05.2021 у справі №910/6138/20, було надано оцінку під час розгляду даної справи та вони не є релевантними для правовідносин, які виникли між сторонами у цій справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Порядок розподілу судових витрат визначено ст. 129 ГПК України.

Згідно із ч.ч. 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З огляду на викладене, оскільки апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" було залишено без задоволення, відповідно судові витрати, в які також входять і витрати на правничу допомогу покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" та не підлягають стягненню з позивача.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/19155/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/19155/21 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/19155/21, залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/19155/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії".

4. Матеріали справи №910/19155/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписаний 26.04.2023.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк