Постанова

від 20.04.2023 по справі 917/814/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2023 р. Справа№ 917/814/16 (917/1216/20)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання: Сивак М.С.

представники учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 року

у справі №917/814/16(917/1216/20) (суддя Яковенко А.В.)

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Міг"

до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"

про стягнення 40 974,51 грн.

в межах справи №917/814/16

за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк

України"

до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 року у справі №917/814/16(917/1216/20), з урахуванням ухвали від 28.03.2023 року про виправлення описки, позов задоволено у повному обсязі. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 39 719,28 грн. заборгованості, 421,13 грн. 3% річних, 834,10 грн. інфляційних втрат та 4 204,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ "АвтоКрАЗ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 року у даній справі в частині стягнення з ПрАТ "АвтоКрАЗ" 3% річних у розмірі 421,13 грн. та інфляційних втрат у розмірі 834,10 грн. та ухвалити нове, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити у повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023 року апеляційну скаргу ПрАТ "АвтоКраЗ" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Копитова О.С, Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "АвтоКрАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 року у справі №917/814/16(917/1216/20), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №917/814/16(917/1216/20) за позовом ПП "Виробничо-комерційна фірма "Міг" до ПрАТ "АвтоКрАЗ" про стягнення 40 974,51 грн. в межах справи №917/814/16 за заявою ПАТ "Державний ощадний банк України" до ПрАТ "АвтоКрАЗ" про банкрутство.

05.04.2023 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №917/814/16(917/1216/20)/2077/2023 від 05.04.2023 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням судді Копитової О.С. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2023 для розгляду справи №917/814/16(917/1216/20) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М. судді: Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 06.04.2023 поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "АвтоКрАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 року у справі №917/814/16(917/1216/20), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 20.04.2023 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу представник ПП "ВКФ "Міг" просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача в судове засідання 20.04.2023 року не з`явився, у відзиві на апеляційну скаргу просив суд розглянути справу без участі позивача.

Представники відповідача в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності до ч. 6 ст. 120 ГПК України шляхом направлення копії ухвали суду від 06.04.2023 року про відкриття апеляційного провадження на електронну адресу відповідача, докази чого долучено до матеріалів справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

20.04.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 року у даній справі в оскаржуваній відповідачем частині - залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва на стадії розпорядження майном боржника перебуває справа №917/814/16 про банкрутство ПрАТ "АвтоКрАЗ", провадження у якій відкрито ухвалою суду 24.09.2018 за заявою ПАТ "Державний ощадний банк України".

У липні 2020 року ПП "Виробничо-комерційна фірма "Міг" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ПрАТ "АвтоКрАЗ" про стягнення 39 719,28 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №10 від 13.04.2017 року, а також інфляційних нарахувань в сумі 834,10 грн. та 3% річних в сумі 421,13 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 31.07.2020 року матеріали справи №917/1216/20 за позовом ПП "ВКФ "Міг" направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №917/814/16 про банкрутство ПрАТ "АвтоКрАЗ".

За наслідками розгляду заявлених вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 року у справі №917/814/16(917/1216/20) позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 39 719,28 грн. заборгованості, 421,13 грн. 3% річних, 834,10 грн. інфляційних втрат та 4 204,00 грн. судового збору.

Приймаючи дане рішення місцевий господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, які підтверджені відповідними доказами.

Як було встановлено судом першої інстанції, 13.04.2017 між ПП "ВКФ "Міг" (продавець) та ПрАТ "АвтоКрАЗ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №10, відповідно до якого продавець зобов`язується передавати партіями у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар, та своєчасно оплачувати його на умовах даного Договору. "Партією" визнається кількість товару, відпущеного по одній накладній. (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору найменування Товару: м`ясо, м`ясні н/ф, риба в подальшому "Товар".

Пунктом 1.3. Договору Конкретний асортимент, кількість та ціна Товару вказані у видаткових накладних на товар (у подальшому "Накладна"). Всі накладні, які оформлені сторонами для виконання даного Договору, є його невіддільною частиною.

Відповідно до п. 2.2 Договору дата придбання - це дата прийому товару. Прийом товару покупцем по кількості та якості здійснюється в день прийому товару представником продавця та уповноваженою особою покупця згідно товарно-супроводжувальних документів. Підтвердженням здачі-прийому товару є підпис уповноваженої особи покупця на екземплярі накладної, що залишається в представника продавця.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що орієнтовна сума даного договору складає 200 000,00 грн.

Згідно з п. 3.3 Договору остаточна сума даного договору визначається за підсумком накладних, наданих продавцем, і оплачених покупцем не пізніше 14 банківських днів, починаючи з дати прийому товару.

Відповідно до п. 6.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 року але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

Судом першої інстанції також встановлено, що наявними в матеріалах справи видатковими накладними підтверджується здійснення позивачем поставки відповідачу товару загальною вартістю 51 933,60 грн. за період з 22.10.2019 по 17.03.2020, а саме:

- ВК-0000958 від 22.10.2019 на суму 1789,20 грн.;

- ВК-0000966 від 29.10.2019 на суму 2 588,70 грн.;

- ВК-0000981 від 05.11.2019 на суму 5 537,40 грн.;

- ВК-0001007 від 12.11.2019 на суму 2 788,80 грн.;

- ВК-0001010 від 13.11.2019 на суму 5 756,40 грн.;

- ВК-0001021 від 19.11.2019 на суму 1 149,60 грн.;

- ВК-0001040 від 26.11.2019 на суму 3 997,20 грн.;

- ВК-0001056 від 03.12.2019 на суму 5 786,40 грн.;

- ВК-0001080 від 10.12.2019 на суму 1 149,60 грн.;

- ВК-0001095 від 17.12.2019 на суму 1 149,60 грн.;

- ВК-0001121 від 24.12.2019 на суму 3 487,20 грн.;

- ВК-0000019 від 15.01.2020 на суму 4 297,20 грн.;

- ВК-0000028 від 21.01.2020 на суму 1 149,60 грн.;

- ВК-0000065 від 28.01.2020 на суму 4 187,70 грн.;

- ВК-0000105 від 12.02.2020 на суму 2 272,80 грн.;

- ВК-0000120 від 18.02.2020 на суму 574,80 грн.;

- ВК-0000133 від 25.02.2020 на суму 574,80 грн.;

- ВК-0000190 від 11.03.2020 на суму 3 121,80 грн.;

- ВК-0000193 від 17.03.2020 на суму 574,80 грн.

Видаткові накладні містять підписи від імені ПП "Виробничо-Комерційна фірма "Міг" та ПрАТ "АвтоКрАЗ".

Таким чином, вказаними видатковими накладними підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором з поставки відповідачу товару на загальну суму 51 933,60 грн. за період з 22.10.2019 по 17.03.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково сплачено поставлений товар на суму 12 214,50 грн., що підтверджується копією банківської виписки, таким чином заборгованість ПрАТ "АвтоКрАЗ" перед позивачем становить 39 719,28 грн.

Крім того, між сторонами підписано та скріплено печатками сторін акт звірки розрахунків станом на 31.05.2020 року, в якому відповідачем визнано факт існування заборгованості в розмірі 39 719,28 грн.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.08.2020 у справі №902/959/19, акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

За таких обставин, оскільки на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 51 933,60 грн., в той час як відповідачем було сплачено за отриманий товар кошти у розмірі 12 214,50 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 39 719,28 грн. заборгованості за Договором.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням ПрАТ "АвтоКрАЗ" грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу №10 від 13.04.2017 року позивачем заявлено, а судом першої інстанції задоволено вимогу про стягнення з відповідача нарахованих за період з 18.03.2020 по 24.07.2020 3% річних у розмірі 421,13 грн. та нарахованих за період з березня по червень 2020 року інфляційних втрат у розмірі 834,10 грн.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, відповідач не заперечує наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 39 719,28 грн. і не оскаржує вказане рішення в зазначеній частині, однак зазначає, що воно прийнято без врахування судом першої інстанції факту перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі та у судовій процедурі банкрутства, що спричинило затримку розрахунку з позивачем, а тому, посилаючись на ст.233 ГК України, просить суд скасувати вказане рішення в частині стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат.

Оскільки доводи та вимоги скаржника фактично зводяться до незгоди з рішенням суду в частині стягнення з ПрАТ "АвтоКрАЗ" 3% річних у розмірі 421,13 грн. та інфляційних втрат у розмірі 834,10 грн., то у відповідності до ст.269 ГПК України оскаржуване рішення суду першої інстанції від 06.02.2023 року у справі №917/814/16(917/1216/20) переглядається лише в зазначеній частині. В іншій частині рішення не переглядається.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення судового рішення в оскаржуваній відповідачем частині, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування такого рішення з огляду на наступне.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, заборгованість ПрАТ "АвтоКрАЗ" перед позивачем за Договором купівлі-продажу №10 становить 39 719,28 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за цим договором позивачем нараховано 3% річних у розмірі 421,13 грн. за період з 18.03.2020 по 24.07.2020 та інфляційні втрати у розмірі 834,10 грн. за період з березня по червень 2020 року.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, у встановлений Договором строк відповідач свого грошового зобов`язання з оплати одержаного товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно п. 5.2. укладеного між сторонами договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за даним Договором Продавець і Покупець несуть відповідальність у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, при розгляді справи в суді першої інстанції ПрАТ "АвтоКрАЗ" не навело жодних обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд міста Києва дійшов правомірного висновку про те, що вказані розрахунки є обґрунтованими та арифметично вірними.

При цьому, колегією суддів відхиляються посилання скаржника на ст. 233 ГК України,як на підставу для скасування рішення суду в оскаржуваній частині.

Так, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, яке пов`язане з наявністю виняткових обставин, вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України, на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Разом з цим, в постанові від 18.03.2020 у справі №902/471/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. (Аналогічна правова позиції викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 26.01.2022 року у справі №910/4094/21).

При цьому, слід також зауважити, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (Подібні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №902/855/18).

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач до суду першої інстанції відзиву на позов не надав та, маючи достатньо для цього часу, про зменшення штрафних санкцій не клопотав.

Більш того, звертаючись до суду з апеляційною скаргою та заявляючи вимоги про скасування рішення в частини задоволення заявлених позивачем вимог щодо інфляційних втрат та 3% річних, скаржником не надано жодних належних, допустимих, достовірних і вірогідних доказів на підтвердження власної позиції, з якими законодавство пов`язує можливість суду зменшити відповідні нарахування, не доведено в даному випадку винятковості обставин, які позбавляють боржника виконати свої зобов`язання з оплати наявної заборгованості, яка виникла у відповідача, як і не доведено суду наявності причинно-наслідкового зв`язку між порушенням стосовно відповідача провадження у справі про банкрутство та неможливістю боржника погасити відповідну заборгованість.

При цьому, проаналізувавши доводи відповідача та дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення справи про банкрутство боржника не є винятковою обставиною для зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем нараховано відповідачу 3% річних та інфляційні втрати за несвоєчасне та неповне погашення заборгованості у відповідності до умов договору та ст. 625 ЦК України, при цьому заявлена позивачем до стягнення сума не є значною та надмірно великою порівняно із збитками кредитора, виходячи із загальних засад, передбачених ст.3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримуючись принципу розумного балансу інтересів сторін, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ПП "ВКФ "Міг" в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 421,13 грн. та інфляційних втрат у розмірі 834,10 грн.

Отже, судом в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм матеріального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 421,13 грн. 3% річних та 834,10 грн. інфляційних втрат прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні, необґрунтовані та недоведені, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення у зазначеній вище частині не вбачається.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 року у справі №917/814/16(917/1216/20) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 року у справі №917/814/16(917/1216/20) в частині стягнення з відповідача на користь позивача 421,13 грн. 3% річних та 834,10 грн. інфляційних втрат залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати сторонам у справі.

4.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 27.04.2023 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

В.О. Пантелієнко