Постанова

від 21.04.2023 по справі 903/768/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 року Справа № 903/768/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський на рішення Господарського суду Волинської області від 18 січня 2023 року в справі №903/768/22 (суддя - Якушева І.О.)

час та місце ухвалення рішення: 18 січня 2023 року; м. Луцьк; вступна і резолютивна частина проголошена о 11:45 год; повний текст рішення складено 20 січня 2023 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні споруди міста"

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський

про стягнення 718802 грн 76 коп.

за участю представників сторін:

від Позивача - Ценюх К.Л.;

від Відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельні споруди міста (надалі - Позивач) звернулося в Господарський суд Волинської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський (надалі Відповідач) про стягнення:

·385353 грн 42 коп. забезпечення виконання зобов`язання за договором підряду №272 від 14 серпня 2020 року (надалі - Договір 1);

·56107 грн 46 коп. інфляційних збитків за прострочення повернення забезпечення виконання зобов`язання в сумі 385353 грн 42 коп. від моменту підписання останнього акту виконання робіт « 22» листопада 2021 року, відповідно до Договору 1 до моменту подачі позовної заяви;

· 662695 грн 30 коп. заборгованості відповідно до укладеного договору на виконання додаткових будівельних робіт №284 від 15 листопада 2021 року (надалі - Договір 2).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з тим, що Відповідач не повернув суми коштів у розмірі 385353 грн 42 коп., що є забезпеченням виконання зобов`язань, у строки, визначені пунктом 5.2 Договору 1 Позивач звернувся з вимогою про повернення такого забезпечення та про стягнення з Відповідача 56107 грн 46 коп. збитків, завданих інфляцією, за період з 23 листопада 2021 року по 30 вересня 2022 року. Позивач вказує, що під час виконання робіт виникла необхідність у виконанні додаткових будівельних робіт, які не були передбачені Договором 1. Для виконання додаткових будівельних робіт сторони уклали Договір 2. Позивач зазначає, що Договір 1 та Договір 2 підписані відповідно до проведеної Відповідачем переговорної процедури згідно із Законом України «Про публічні закупівлі», ідентифікатор закупівлі ЦА-2021-11-04-006129-Ь. Як доводить Позивач, з моменту підписання Договору 2 Позивач виконав будівельну роботи, що підтверджується: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 1 грудня 2021 року на суму 2 514 243 грн 60 коп.; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 15 грудня 2021 року на суму 46 541 грн 90 коп.. Позивач констатує, що Відповідач прийняв роботи за цей період, не висловлюючи будь-яких зауважень до них, й оплатив виконані додаткові роботи, на суму 2 514 243 грн 60 коп. та на суму 46 541 грн 90 коп. Предметом спору у справі є вимога про стягнення з Відповідача залишку неоплачених робіт в розмірі 662695 грн 30 коп..

Водночас, у зв`язку із надходженням суми коштів, що є забезпеченням виконання зобов`язань, заявою від 14 листопада 2022 року представник Позивача зменшила розмір позовних вимог на суму 385353 грн 42 коп. та просив стягнути з Відповідача 56107 грн 46 коп. збитків, завданих інфляцією, нарахованих за прострочення повернення забезпечення виконання зобов`язання та 662695 грн 30 коп. заборгованості за додатково виконані будівельні роботи на підставі Договору (том 3, а.с. 14).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 18 січня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 56107 грн 46 коп. збитків, завданих інфляцією, за прострочення повернення забезпечення виконання зобов`язання; 662695 грн 30 коп. заборгованості за договором підряду на виконання додаткових будівельних робіт №284 від 15 листопада 2021 року.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат свідчить про виконання Позивачем своїх зобов`язань за договором підряду №272 від 14 серпня 2020 року. Оскільки останній акт було підписано 22 листопада 2021 року, Позивач правомірно визначив початок прострочення виконання зобов`язання з повернення суми коштів, що є забезпеченням виконання зобов`язань, з 23 листопада 2021 року. У зв`язку з тим, що Відповідач не повернув суми коштів у розмірі 385353 грн 42 коп., що є забезпеченням виконання зобов`язань, у строки, визначені пунктом 5.2 договору підряду №272 від 14 серпня 2020 року, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішення прийшов до висновку, що підлягає до задоволення вимога Позивача про стягнення з Відповідача 56107 грн 46 коп. збитків, завданих інфляцією, за період з 23 листопада 2021 року по 30 вересня 2022 року.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що з моменту підписання договору підряду на виконання додаткових будівельних робіт №284 від 15 листопада 2021 року Позивач виконав будівельну роботи, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 1 грудня 2021 року на суму 2 514 243 грн 60 коп.; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 15 грудня 2021 року на суму 46 541 грн 90 коп..

Як вказав місцевий господарський суд в прийнятому рішенні, Відповідач прийняв роботи за цей період, не висловлюючи будь-яких зауважень до них, й оплатив виконані додаткові роботи, що підтверджується копіями платіжних доручень: №3186 від 1 грудня 2021 року на суму 2 514 243 грн 60 коп.; №3323 від 15 грудня 2021 року на суму 46 541 грн 90 коп.. Суд наголосив, що відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів відповідача не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. З огляду на все вищевстановлене місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що до задоволення підлягають позовні вимоги про стягнення з Відповідача залишку неоплачених робіт в розмірі 662695 грн 30 коп..

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу (том 3, а.с. 56-59), в якій з підстав, висвітлених в ній, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що у рішенні суду зазначено, що для розрахунку інфляційних збитків застосовувався період з моменту підписання останнього акту виконаних робіт 22 листопада 2021 року до моменту подачі позовної заяви. Відповідно до пунктів розділу 5 Договору 1, забезпечення виконання договору про закупівлю повертається після виконання Позивачем своїх зобов`язань за цим Договором стосовно якості і строків виконання робіт, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням яким цим Договір визнано недійсним. Як вказує апелянт, інших умов повернення забезпечення виконання договору сторонами не встановлено. За нормами пункту 15.1.7 Договору 1 визначено, що фактом прийняття Відповідачем всіх передбачених Договором робіт є підписання та затвердження Акту готовності об`єкта до експлуатації. Крім того, Відповідач звертає увагу на те, що Акт готовності відсутній, тобто моменту (дати) з якого тендерне забезпечення підлягає поверненню у випадку виконання Договору 1 не визначено ні договірними зобов`язаннями, ні нормативно-правовими актами.

Також, апелянт вказав, що пунктом 17.4 Договору 1 встановлено, що сторони, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, встановили для Позивача інший розмір процентів: 0 (нуль) процентів.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначив, що Позивач проінформований про відсутність бюджетних призначень ще у березні 2022 року. Підтвердженням цього є факт підписання сторонами спору Додаткової угоди №2 від 29 березня 2022 року до Договору 2. Додаткова угода підписана сторонами та закріплена печатками. Тобто на момент звернення Позивача до суду, домовленістю сторін було встановлено, що фінансування додаткових робіт у 2022 році не здійснюватиметься, з чим Позивач на переконання Відповідача погодився. Відповідач в апеляційній скарзі вказав, що копія акту долучена до матеріалів позовної заяви не містить підпису чи печатки Відповідача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача (том 3, а.с. 71).

6 березня 2023 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Позивача на апеляційну скаргу, в котрому Позивач просив залишити апеляційну скаргу Відповідача без задоволення, а рішення без змін. При цьому, Позивач зауважує, що Договором 1 встановлено, що факт виконання робіт є підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3. Остання довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в від « 22» листопада 2021 року на суму 6532 грн 80 коп. підписана обома сторонами та засвідчена підписом й печаткою інженера з технічного нагляду. Підписання вище наведеної довідки й акту виконаних робіт на переконаня Позивача свідчить про повне виконання Позивачем своїх зобов`язань за Договором 1.

Позивач вказав, що акт готовності об`єкта до експлуатації є документом, який готується безпосередньо замовником для здачі об`єкта в експлуатацію органу державного архітектурно-будівельного контролю. На переконання Позивача, Відповідач не правильно трактує умови Договору і чинне законодавство у сфері будівництва, й попередні періоди не звертався до Позивача для підготовки акту готовності об`єкта в експлуатацію. Позивач наголошує, що він як підрядник, не зобов`язаний готувати акт готовності об`єкта в експлуатацію, а його відсутність не свідчить про не виконання обов`язків в повному обсязі. Відсутність акту готовності об`єкта в експлуатацію є свідченням лише того, щоб об`єкта будівництва станом на 2023 рік досі не зданий в експлуатацію, що є порушенням пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України №461 від « 13» квітня 2008 року «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів». також Позивач вказав, що відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів Відповідача не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (том 3, а.с. 89-98).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 березня 2023 року розгляд апеляційних скарг було призначено на 12 квітня 2023 року об 14:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 квітня 2023 року, з підстав, наведених у даній ухвалі, оголошено перерву в судовому засіданні до 21 квітня 2023 року до 10:00 год.

В судове засідання від 21 квітня 2023 року представник Відповідача не з`явився.

Водночас згідно частин 1-4 статті 120 ГПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Зі змісту ухвали від 12 квітня 2023 року вбачається, що суд в пункті 3 такої ухвали повідомив сторін про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Разом з тим, суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

Відтак апеляційний господарський суд вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Відповідача (зважаючи на повторну неявку та закінчення процесуального строку розгляду апеляційної скарги) за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні від 12 та 21 квітня 2023 року представник Позивача просила залишити апеляційну скаргу Відповідача без задоволення, а рішення без змін. Також, представник Позивача зауважив, що Договором 1 встановлено, що факт виконання робіт є підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3. Остання довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в від « 22» листопада 2021 року на суму 6532 грн 80 коп. підписана обома сторонами та засвідчена підписом й печаткою інженера з технічного нагляду. Підписання вище наведеної довідки й акту виконаних робіт свідчить на переконання представника про повне виконання Позивачем своїх зобов`язань за Договором 1. Представник Позивача вказав, що акт готовності об`єкта до експлуатації є документом, який готується безпосередньо замовником для здачі об`єкта в експлуатацію органу державного архітектурно-будівельного контролю та наголосив, що Відповідач не правильно трактує умови договору і чинне законодавство у сфері будівництва, й попередні періоди не звертався до Позивача для підготовки акту готовності об`єкта в експлуатацію. Представник Позивача вказав, що Позивач, як підрядник, не зобов`язаний готувати акт готовності об`єкта в експлуатацію, а його відсутність не свідчить про не виконання своїх обов`язків в повному обсязі. Представник зауважив, що відсутність акту готовності об`єкта в експлуатацію є свідченням лише того, щоб об`єкта будівництва станом на 2023 рік досі не зданий в експлуатацію, що є порушенням пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України №461 від « 13» квітня 2008 року «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів». Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів відповідача не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Заслухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. При цьому колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що 14 серпня 2020 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір 1 (том 1, а.с. 16-29).

Згідно з пунктом 1.1 Договору 1, предметом Договору є виконання робіт на об`єкті «Будівництво зовнішніх мереж каналізації до в/м №51 м.Луцьк (ДК 021:2015:45231000-5 - Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач).

Як зазначено у пункті 1.3 Договору 1, підставою для укладення цього Договору 1 є протокольне рішення тендерного комітету Квартирно експлуатаційного відділу м.Володимир-Волинський.

В силу дії пункту 3.1 Договору 1, договірна ціна складає 7 707 068 грн 40 коп..

Відповідно до пункту 5.1 Договору 1, Позивач забезпечує виконання своїх зобов`язань за Договором 1 у розмірі 5% від суми договору у формі депозиту безвідсоткового шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Відповідача.

Позивач, переказав на розрахунковий рахунок Відповідача кошти у розмірі 5% від суми Договору 1, та що становить 385353 грн 42 коп., що підтверджується копією платіжного доручення №913 від 13 серпня 2020 року (том 1, а.с. 33).

Згідно з пунктами 5.2, 5.3, 5.4 Договору 1, забезпечення виконання Договору 1 про закупівлю повертається після виконання Відповідачем своїх зобов`язань за цим Договором 1 застосовно якості і строків виконання робіт, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням, яким Договір 1 визнано недійсним; забезпечення виконання Договору 1 про закупівлю не повертається у разі, якщо Позивач не виконав усі умови Договору 1 стосовно якості робіт і строків згідно положень Договору; кошти, що надійшли у якості забезпечення виконання Договору 1 (у разі якщо вони не повертаються), підлягають перерахуванню до відповідного бюджету.

30 вересня 2020 року укладено додаткову угоду №1 до Договору 1 (том 1, а.с. 60), якою викладено в новій редакції пункт 3.1 Договору 1, а саме: « 3.1.. Договірна ціна становить 7707068,40 грн. 3.1.1. Договірна ціна на 2020 рік становить 4 325 790,00 грн.».

22 жовтня 2020 року укладено Додаткову угоду №2 до Договору 1 про викладення договірної ціни на 2020 рік у новій редакції в зв`язку із фактичним обсягом виконаних робіт.

18 грудня 2020 року укладено Додаткову угоду №3 до Договору 1 про викладення договірної ціни на 2020 рік у новій редакції у зв`язку із фактичним обсягом виконаних робіт.

26 лютого 2021 року укладено Додаткову угоду №4 до Договору 1 про бюджетні призначення на 2021 рік: узгоджено, що договірна ціна на 2021 рік становить 3381248 грн 40 коп., узгоджено строк дії Договору 1 до 31 грудня 2021 року.

30 квітня 2021 року укладено Додаткову угоду №5 до Договору 1 про викладення невід`ємних додатків до Договору 1, а саме: додатку №2 графіку виконання робіт й додатку №3 плану фінансування робіт.

10 червня 2021 року укладено Додаткову угоду №6 до Договору про зменшення договірної ціни Договору у зв`язку із фактичними об`ємами виконання робіт до 6 699 529 грн 20 коп., а також зменшення договірної ціни на 2021 рік до суми 2 373 739 грн 20 коп..

Водночас, під час виконання робіт виникла необхідність у виконанні додаткових будівельних робіт, які не були передбачені Договором 1.

Для виконання додаткових будівельних робіт сторони уклали Договір 2.

Договір 2 підписаний відповідно до проведеної Відповідачем переговорної процедури згідно із Законом України «Про публічні закупівлі», ідентифікатор закупівлі ЦА-2021-11-04-006129-Ь.

При цьому, додаткові роботи відповідають вимогам законодавства публічних закупівель, а саме: сума договору не перевищує 50% ціни основного договору й становить 3 223 480 грн 80 коп. з ПДВ, місце виконання робіт залишається аналогічним основному, а саме: вул. Привокзальна, 14 у м. Луцьк, Волинської області, будівельні роботи є аналогічними основному договору. Вартість додаткових робіт на 2021 рік становить 2 514 243 грн 60 коп. з ПДВ, строк дії Договору 2 до 31 грудня 2022 року й строк виконання робіт відповідно до графіку виконання робіт (додаток №3 до договору підряду на виконання додаткових будівельних робіт №284) до січня 2022 року.

6 грудня 2021 року укладено додаткову угоду №1 до Договору 2 про збільшення бюджетного фінансування на 2021 рік до 2 560 785 грн 50 коп. та перенесення залишкової частини суми договору у розмірі 662 695 грн 30 коп. на 2022 рік.

Позивач заважує, що з моменту підписання Договору 2 Позивач виконав будівельну роботи, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 1 грудня 2021 року на суму 2 514 243 грн 60 коп.; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 15 грудня 2021 року на суму 46 541 грн 90 коп. (том 2, а.с. 37-54).

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач прийняв роботи за цей період, не висловлюючи будь-яких зауважень до них, й оплатив виконані додаткові роботи, що підтверджується копіями платіжних доручень №3186 від 1 грудня 2021 року на суму 2 514 243 грн 60 коп.; №3323 від 15 грудня 2021 року на суму 46 541 грн 90 коп..

На момент подачі позовної заяви загальна сума оплати становила 2 560 785 грн 50 коп.. Предметом спору у справі є вимога про стягнення з Відповідача залишку неоплачених робіт в розмірі 662695 грн 30 коп. на підставі Договору 2.

З доказів, долучених до матеріалів справи вбачається, що з моменту підписання Договору 2, Позивач з Відповідачем підписали наступні акти виконаних робіт, які були завірені підписом і печаткою сертифікованого інженера з технічного нагляду та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат: від 23 жовтня 2020 року на суму 4 019 034 грн; від 23 грудня 2020 року на суму 306 756 грн; від 29 березня 2021 року на суму 1 829 473 грн 20 коп.; від 10 червня 2021 року на суму 72 618 грн; від 10 червня 2021 року на суму 465 115 грн 20 коп.; від 22 листопада 2021 року на суму 6 532 грн 80 коп. (том 1, а.с. 140-250).

Відповідач оплатив виконані роботи, що підтверджується копіями наступних платіжних доручень: №1276 від 9 листопада 2020 року на суму 4 019 034 грн, №1647 від 23 грудня 2020 року на суму 306 756 грн, №1968 від 29 березня 2021 року на суму 1 829 473 грн 20 коп., №2342 від 10 червня 2021 року на суму 465 115 грн 20 коп., №2341 від 10 червня 2021 року на суму 72 618 грн, №3154 від 26 листопада 2021 року на суму 6 532 грн 80 коп. (том 2, а.с. 7-11).

Загальна вартість виконаних робіт за згаданими актами та довідками становить 6 699 529 грн 20 коп., а загальна сума оплати виконаних робіт - 6 699 529 грн 20 коп., яка є остаточною сумою Договору 1 відповідно до додаткової угоди №6 від 10 червня 2021 року.

Як зазначає Позивач, ним були виконані будівельні роботи за Договором, а Відповідач їх прийняв й оплатив, що підтверджується наведеними вище доказами.

Відповідно пункту 5.2 Договору 1, забезпечення виконання договору про закупівлю повертається після виконання Позивачем своїх зобов`язань за Договором 1 стосовно якості і строків виконання робіт, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням, яким Договір 1 визнано недійсним.

Статтею 27 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю; за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Позивач вважає, що оскільки він виконав взяті на себе зобов`язання за Договором 1, виконавши роботи на об`єкті Відповідача, у Відповідача виник обов`язок повернути Позивачу суму забезпечення виконання зобов`язань у розмірі 385 353 грн 42 коп..

Згідно із банківською випискою від 21 жовтня 2022 року кошти у розмірі 385 353 грн 42 коп. надійшли на рахунок Позивача - 21 жовтня 2022 року (том 3, а.с. 11).

У зв`язку із надходженням суми коштів, що є забезпеченням виконання зобов`язань, заявою від 14 листопада 2022 року Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та звернувся з позовом до суду про стягнення з Відповідача: 56107 грн 46 коп. збитків, завданих інфляцією, нарахованих за прострочення повернення забезпечення виконання зобов`язання; 662695 грн 30 коп. заборгованості за додатково виконані будівельні роботи на підставі Договору 2.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

В силу дії статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з положеннями пункту 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу дії статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Статтею 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Водночас, як визначено статтею 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно з положеннями статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу дії статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Досліджуючи позовні вимоги щодо стягнення 56107 грн 46 коп. інфляційних втрат за прострочення повернення зобов`язання по Договору 12 зважаючи на правове визначення забезпечення, колегія суддів зауважує таке.

Позивач виконав будівельні роботи за Договором 1 та Договором 2, а Відповідач їх прийняв й оплатив, що підтверджується описаними вище доказами та не заперечується сторонами.

В той же час, Відповідач в апеляційній скарзі заперечуючи проти задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат зазначає, що Позивач самостійно визначив період нарахування таких витрат без будь-якого обгрунтування.

Відповідач зазначає, що за нормами пункту 15.1.7 Договору 1, фактом прийняття Відповідачем всіх передбачених Договором 1 робіт є підписання та затвердження Акту готовності об`єкта до експлуатації. Варто зазначити, що Акт готовності досі відсутній. Тобто, як вказує Відповідач, моменту (датою) з якого тендерне забезпечення підлягає поверненню у випадку виконання Договору не визначено ні договірними зобов`язаннями, ні нормативно-правовими актами. З приводу зазначеного, суд апеляційної інстанції дослідивши умови Договору 1 зазначає таке.

Відповідно пункту 5.2 Договору 1, забезпечення виконання договору про закупівлю повертається після виконання Позивачем своїх зобов`язань за Договором 1 стосовно якості і строків виконання робіт, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням, яким Договір 1 визнано недійсним.

В силу дії пункту 4.4 Договору 1 Позивач зобов`язаний, виконати з використанням власних ресурсів та у встановлені строки роботи відповідно до проектної та кошторисної документації; здійснювати експертну перевірку, випробування робіт, матеріалів, конструкцій виробів, устаткування тощо, які використовуються для виконання робіт, та повідомляти про це Відповідача у визначені Договором 1 строки; передати Відповідачу у порядку, передбаченому законодавством та Договором закінчені роботи.

У відповідності до пункту 2.2 Договору 1, датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття Відповідачем; Позивач може закінчити виконання робіт та передати Об`єкт Відповідачу достроково.

Як визначено пунктом 14.3 Договору 1, передача виконаних робіт (Об`єкта будівництва) Позивачем і приймання їх Відповідачем оформляється актом про виконані роботи (Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та Довідка про вартість будівельних робіт та витрат за формою №КБ-3).

Пунктом 14.6 Договору №272 визначено, що власником виконаних робіт (Об`єкт будівництва) до їх передачі Відповідачу є Позивач, право власності на закінчені роботи (Об`єкт будівництва) переходить до Відповідача з моменту підписання Сторонами акта про виконані роботи; підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між Сторонами.

Водночас, підпункт 15.1.7 Договору 1, на котрий покликається апелянт, міститься в розділі 15 Договору 1 «Порядок здійснення оплат за виконані роботи», який визначає, що проміжні платежі за фактично виконані роботи здійснюється в межах не більш як 95 % їх загальної вартості. Остаточні розрахунки за виконані Позивачем роботи здійснюються у місячний термін після виконання Відповідачем і прийняття Позивачем усіх передбачених Договором 1 робіт та підписання та затвердження Акту готовності об`єкта до експлуатації.

З огляду на зазначення апелянтом лише частини підпункту 15.1.7 Договору 1 щодо підписання та затвердження Акту готовності об`єкта до експлуатації, суд вбачає усвідомлення вбачання стороною лише тієї частини підпункту Договору 1, котра в даній ситуації є більш вигідною для Відповідача та ігнорування іншої його частини, що нівелює такі його твердження. В той же час, даний підпункт стосується в цілому порядку проведення розрахунків за виконані роботи, а не обов`язків Позивача, умов приймання-передачі закінчених робіт та повернення забезпечення виконання.

Відповідно до пункту 9, 10 Порядку «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923, результати роботи приймальної комісії оформляються актом готовності об`єкта до експлуатації, форма якого затверджується в установленому порядку Мінрегіонбудом. Акт готовності об`єкта до експлуатації оформляється замовником і підписується головою та членами приймальної комісії. Член приймальної комісії, що відмовився підписати акт готовності об`єкта до експлуатації, зобов`язаний у письмовій формі подати голові та членам приймальної комісії обґрунтування своєї відмови.

Відтак, колегія суддів констатує, що виходячи із обов`язків Позивача, визначених Договором 1 в правовому полі дії Порядку «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», apriori не визначено зобов`язання Позивача вчиняти дії як щодо оформлення так і щодо підписання Акту готовності об`єкта до експлуатації. Більше того, дані зобов`язання покладено саме на Відповідача.

З огляду на вказане, зважаючи на те, що Позивач в повному обсязі в площинні дії пунктів 2.2, 4.4, 14.3, 14.6 Договору 1 виконав свої зобов`язання щодо виконання будівельних робіт, надавши для Відповідача Довідку про вартість будівельних робіт від 14 серпня 2020 року, котра підписана Відповідачем 22 листопада 2021 року (без будь-яких зауважень), то в силу дії пункту 5.2 Договору 1 у Позивача виникло право на повернення йому Відповідачем забезпечення виконання договору з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, а саме 22 листопада 2021 року.

Поряд з тим, з доказів долучених до матеріалів справи вбачається, що 21 жовтня 2022 року Відповідач провів повернення забезпечення на рахунок Позивача, що підтверджується платіжним дорученням №325178 та банківською випискою Позивача (том 3, а.с. 11-12).

Статтею 27 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю; за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Оскільки Позивач виконав взяті на себе зобов`язання за Договором 1, виконавши роботи на об`єкті Відповідача, у Відповідача, на переконання колегії суду, виник обов`язок повернути Позивачу суму забезпечення виконання зобов`язань у розмірі 385 353 грн 42 коп..

Як передбачено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовґязку не встановлений або визначений моментом предґявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовґязок у семиденний строк від дня предґявлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат свідчить про виконання Позивачем своїх зобов`язань за Договором, а оскільки останній акт було підписано 22 листопада 2021 року, Позивач правомірно визначив початок прострочення виконання зобов`язання з повернення суми коштів, що є забезпеченням виконання зобов`язань саме з 23 листопада 2021 року.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, не заслуговують на уваги доводи апеляційної скарги щодо того, що пунктом 17.4 Договору 1 встановлено, що сторони, відповідно до частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, встановили для Позивача інший розмір процентів: 0 (нуль) проценті. В даному випадку апеляційний господарський суд наголошує на тому, що даний пункт стосується лише розміру відсотків (річних). При цьому, інфляційні втрати не є штрафними санкціями (чи річними), а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період необхідно здійснювати позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, і нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. Тобто, сума інфляційних має інший порядок нарахування і не визначається у процентах, що вказує на те, що умови пункту 17.4 Договору 1 стосуються виключно нарахування річних та не стосується нарахування інфляційних втрат.

У зв`язку з тим, що Відповідач не повернув суми коштів у розмірі 385353 грн 42 коп., що є забезпеченням виконання зобов`язань, у строки, визначені пунктом 5.2 Договору 1, судова колегія приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 56107 грн 46 коп. збитків, завданих інфляцією, за період з 23 листопада 2021 року по 30 вересня 2022 року є правомірною та підлягає до задоволення.

Дане рішення прийнято місцевий господарським судом, а тому Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення суду в цій частині без змін.

Що ж стосується позовної вимоги про стягнення з Відповідача залишку неоплачених робіт в розмірі 662695 грн 30 коп. на підставі Договору 2, то колегія суддів зауважує таке.

Зважаючи на довід апеляційної скарги Відповідача щодо відсутності підстав для проведення таких оплат по Договору, оскільки відсутнє бюджетне фінансування та докази, доведення до відома Відповідача ату приймання-передачі робіт, то колегія суддів досліджує дані правовідносини саме правовому полі їх кваліфікації.

При цьому суд апеляційної інстанції констатує, що для виконання додаткових будівельних робіт сторони уклали Договір 2. Договір 2 був підписаний відповідно до проведеної Відповідачем переговорної процедури згідно із Законом України «Про публічні закупівлі», ідентифікатор закупівлі ЦА-2021-11-04-006129-Ь.

Додаткові роботи відповідають вимогам Законодавства щодо публічних закупівель, а саме: сума Договору 2 не перевищує 50% ціни основного договору й становить 3 223 480 грн 80 коп. з ПДВ; місце виконання робіт залишається аналогічним основному, а саме: вул. Привокзальна, 14 у м. Луцьк, Волинської області; будівельні роботи є аналогічними Договору 1; вартість додаткових робіт на 2021 рік становить 2 514 243 грн 60 коп. з ПДВ; строк дії Договору 1 до 31 грудня 2022 року й строк виконання робіт відповідно до графіку виконання робіт (додаток №3 до Договору 2) до січня 2022 року.

6 грудня 2021 року укладено додаткову угоду №1 до Договору 2 про збільшення бюджетного фінансування на 2021 рік до 2 560 785 грн 50 коп. та перенесення залишкової частини суми договору у розмірі 662 695 грн 30 коп. на 2022 рік.

З моменту підписання Договору 2 Позивач виконав будівельну роботи, що підтверджується: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 1 грудня 2021 року на суму 2 514 243 грн 60 коп.; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 15 грудня 2021 року на суму 46 541 грн 90 коп..

Відповідач прийняв роботи за цей період, не висловлюючи будь-яких зауважень до них, й оплатив виконані додаткові роботи, що підтверджується копіями платіжних доручень: №3186 від 1 грудня 2021 року на суму 2 514 243 грн 60 коп.; №3323 від 15 грудня 2021 року на суму 46 541 гн 90 коп..

На момент подачі позовної заяви загальна сума оплати становила 2 560 785 грн 50 коп..

Предметом спору у справі є вимога про стягнення з Відповідача залишку неоплачених робіт в розмірі 662695 грн 30 коп. по Договору 2.

Акт виконаних робіт на суму 662695 грн 30 коп.. був переданий Відповідачу в лютому 2021 року із засвідченням підпису й печатки сертифікованого інженера з технічного нагляду Гневик М.Т. (том 2, а.с. 13).

Позивач неодноразово зазначав у своїх листах №22 від 30 травня 2022 року, №26 від 17 червня 2022 року, №39 від 8 липня 2022 року до Відповідача, про необхідність повернути цей акт Позивачу (до даних листів також долучені докази їх направлення рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення; том 2, а.с. 14-20).

На перші два листи Позивача не було отримані жодної відповіді, а на третій лист Відповідач повідомив, що об`єкт виконання додаткових робіт виключений із річного плану фінансування. Фінансування капітальних видатків загального фонду бюджету Відповідача здійснюється за відповідною бюджетною програмою Міністерства оборони України з Державного бюджету України.

28 лютого 2022 року згідно з довідкою головного розпорядника №3 надійшли зміни до кошторису Відповідача, зокрема за КЕКВ 3122, за яким здійснюється фінансування за Договором 2.

22 березня 2022 року згідно з довідкою головного розпорядника №5 кошторисні призначення за капітальними видатками були зняті із загального фонду бюджету Відповідача, в тому числі й за КЕКВ 3122, за яким здійснюється фінансування за Договором 2.

За умовами пункту 3.1 Договору 2, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Згідно з поясненнями Відповідача, наведеними у відзиві на позов, Відповідач неодноразово звертався до головного розпорядниками коштів на будівництво - Головного управління майна та ресурсів про виділення коштів на об`єкт будівництва. Зокрема, листом від 6 червня 2022 року №220/747 та листом від 16 серпня 2022 року №20/1292; кошти за заявками не надійшли. Як вказує Відповідач, Позивача про це повідомлено листом від 12 вересня 2022 року за №20/1455 (том 2, а.с. 249).

Відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що сторонами підписано додаткову угоду №2 до Договору 2, якою внесено зміни до чинного договору у зв`язку із відсутністю бюджетного призначення на 2022 рік, зокрема, викладено пункт 3.1 Договору 2 у новій редакції із зазначенням про те, що договірна ціна на 2022 рік складає 0,00 грн. з ПДВ. Також були внесені зміни до додатку №4 «Календарний план фінансування робіт» та до строку дії Договору 2 та продовжено дію Договору 2 до 31 грудня 2023 року. Додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками (том 2, а.с. 245).

В той же час, на переконання колегії суду, виключення об`єкту виконання додаткових робіт із річного плану фінансування Відповідача та відсутність бюджетного фінансування не звільняє Відповідача від виконання господарських зобов`язань, оскільки такі обставини не визначені Законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання. Тим більше, зважаючи на ту обставину, що об`єктом будівництва користуються безперешкодно жителі міста ще з 2021 року, що й підтверджено Відповідачем у його листі від 16 серпня 2022 року №20/1292 (том 2, а.с. 248).

Згідно норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення боржника від обов`язку виконати грошове зобов`язання по оплаті робіт чи послуг, які прийняті ним без зауважень.

В силу дії частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18 жовтня 2005 року в справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30 листопада 2004 року в справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Вищенаведене повністю нівелює посилання апелянта на те, що з наведеного полягає, що відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов`язку з оплати робіт за відповідним правочином.

Аналогічну правову позицію висловлено і Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2018 року в справі № 923/1292/16, від 23 березня 2018 року по справі №904/6252/17, від 28 січня 2019 року по справі №917/611/18, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року в справі №927/291/17, від 17 квітня 2018 року в справі №911/4249/16.

З огляду на усе вищеописане, неоплата Відповідачем виконаних Позивачем робіт призводить до порушення принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов`язаннях.

Згідно з підпунктом 4.2.2 Договору 2, Відповідач зобов`язався прийняти в установленому порядку та оплати виконані роботи.

Позивач зазначає, що додаткові будівельні роботи є виконаними в повному обсязі, а Відповідачу направлено останній акт виконаних робіт на суму 662695 грн 30 коп. із засвідченням підпису й печатки сертифікованого інженера з технічного нагляду, який не повернутий. При цьому, зважаючи на твердження Відповідача щодо нетримання таких актів. Суд апеляційної інстанції констатує факт того, що з матеріалів справи вбачається те, що об`єкт виконання додаткових робіт активно використовується жителями міста Луцька.

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є порушенням умов договору і вимог статей 525,526 Цивільного кодексу України, статті 93 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2019 року в справі № 921/254/18, від 15 жовтня 2019 року в справі № 921/262/18.

Поряд з тим, підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акту виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі №927/414/17, від 4 червня 2018 року в справі №908/3519/16, від 5 червня 2018 року в справі №910/16804/17, від 26 червня 2018 року в справі №902/1370/15, від 19 вересня 2018 року в справі №905/1090/17, від 6 серпня 2018 року в справі №911/662/17, від 19 червня 2019 року в справі №910/11191/18, від 18 липня 2019 року в справі №910/6491/18, від 21 серпня 2019 року в справі №917/1489/18.

Як визначено частиною 4 статтею 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене, беручи до уваги наявність доказів того, що Позивач виконав в повному обсязі своєчасно і в строки свої зобов`язання, так як і наявність доказів, що підтверджують факт використання об`єкта будівництва з 2021 року жителями міста, колегія суддів прийшла до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача коштів у сумі 662695 грн 30 коп. заборгованості підлягає до задоволення.

Дане рішення було прийнято і місцевим господарським судом, а відтак Північно-західний апеляційний господарський суд залишає судове рішення щодо стягнення авансового платежу без змін.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Апеляційний господарський суд з огляду на все вищевстановлене в даній постанові, констатує, що доводи Відповідача, наведені в апеляційній скарзі (щодо відсутності обгрунтованих строків розрахування інфляційних втрат та відсутності бюджетного фінансування на проведення оплат додаткових робіт), є безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга Відповідачем, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно колегія суду залишає без змін оспорюване рішення, а подану Відповідачем апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладається на Відповідача, згідно статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський на рішення Господарського суду Волинської області від 18 січня 2023 року в справі №903/768/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 18 січня 2023 року в справі №903/768/22 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу №903/768/22 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2023 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Розізнана І.В.