Постанова

від 26.04.2023 по справі 904/3686/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2023 року м. Дніпро Справа № 904/3686/22

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),

суддів Орєшкіна Е.В., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.

Учасники процесу не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 року у справі №904/3686/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДС-ПЛЮС"

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

про стягнення заборгованості за договорами на виконання робіт

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДДС-ПЛЮС" звернувся до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" із позовом про стягнення 23 310,88 грн. - основного боргу, 4 102,71 грн. - індексу інфляції, 27 896,55 грн. неустойки за договором № 611-ПУ-ЦП від 22.12.2021 року, та 610 530,96 грн. - основного боргу, 20 392,53 грн. - індексу інфляції, 51 227,32 грн. неустойки за Договором № 661-ПУ-ЦП від 28.06.2022р.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 року у справі №904/3686/22 позов задоволено частково.

Суд стягнув з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДС-ПЛЮС" 633 841, 84 грн. основного боргу, 33 070, 72 грн. неустойки, 15 923, 40 грн. індексу інфляції, 10 242, 54 грн. судового збору.

В решті частини позову суд відмовив.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 року по справі № 904/3686/22 скасувати та в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на допущене неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не застосування законодавства, яке мало бути застосоване

Зокрема, апелянт вважає, що до позову надані позивачем платіжні документи (рахунок фактура №СФ0000006 від 28.02.22р., рахунок фактура №СФ №0000026 від 15.08.22р., рахунок-фактура СФ « 0000028 від 31.08.22р.), які не передбачені договорами (про використання рахунку-фактури та його статус має бути зазначено у договорі), і які в свою чергу, не відповідають вимогам п.2.1, 2.4 Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995р.(зі змінами) в частині наявності обов`язкових реквізитів, зокрема: посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

З огляду на зазначене, здійснення відповідачем платежів за такими рахунками буде порушенням умов договору зі сторони Відповідача.

Крім того, апелянт посилається на те, що судом не доведено вину відповідача в порушенні зобов`язання, та не враховано наявність форс-мажорних обставин - військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», і безпосередньо вплинуло на виконання господарських зобов`язань відповідачем.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 року у справі № 904/3686/22 та відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Дармін М.О., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 року у справі №904/3686/22, розгляд справи №904/3686/22 призначено в судовому засіданні на 26.04.2023 року об 09:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань №207.

У зв`язку з відпусткою судді Антоніка С.Г. відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.18р. зі змінами, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 904/3686/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: Дармін М.О., Орєшкіна Е.В.

Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ДДС-ПЛЮС" надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу).

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

26.04.2023 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2021 між сторонами було укладено Договір № 611-ПУ-ЦП на виконання робіт (далі Договір № 611-ПУ-ЦП-21) та 28.06.2022 - Договір № 661-ПУ-ЦП на виконання робіт (далі Договір № 661-ПУ-ЦП-22), за п. 1.1. яких Підрядник (Позивач) зобов`язується на свій ризик, своїми силами і засобами, з використанням матеріалів Замовника (Відповідача) виконати і здати Замовникові роботи з технічного обслуговування та поточного ремонту технічного устаткування ФІЛІЯ "ЦЗФ ПАВЛОГРАДСЬКА" ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (код робіт 33.12.24).

Перелік робіт вказується у Технічному завданні (Додаток № 1 до цього Договору, який є невід`ємною частиною Договору) (п. 1.2. Договорів).

При цьому, вартість робіт визначається на підставі Калькуляції вартості робіт (Додаток № 2 до цього Договору) (п. 1.4. Договорів).

Загальна сума Договору визначається загальною вартістю робіт за Договором та не повинна перевищувати 2 405 644,80 грн., у т. ч. ПДВ 400 940,80 грн., сума за договором може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання письмового дозволу уповноваженого на то органу управління Замовника (розд. 2 Договору № 611-ПУ-ЦП-21).

Загальна сума Договору визначається загальною вартістю робіт за Договором та не повинна перевищувати 1 545 429,60 грн., у т. ч. ПДВ 257 571,60 грн. Сума за договором може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання письмового дозволу уповноваженого на то органу управління Замовника (п. 2.1. Договору № 661-ПУ-ЦП-22).

Відповідно до п. 2.1. Договору № 611-ПУ-ЦП-21 та п. 2.2., 2.3. Договору № 661-ПУ-ЦП-22 вартість робіт, що виконуються Підрядником за Договором, визначається на підставі фактично відпрацьованого часу і вартості однієї години роботи працівників Підрядника, яка визначена у Додатку №2 до цього Договору та становить 205,40 грн. чол/год. без ПДВ. Вартість робіт розрахована за умов тривалості робочої зміни не більше 10 годин середньодобової, без врахування роботи у нічні години, вихідні, святкові дні та понаднормової роботи.

У разі залучення працівників Підрядника до виконання робіт у нічні години, вихідні, святкові дні та виконання понаднормової роботи, розрахунок вартості однієї години роботи працівників Підрядника здійснюється у відповідності до норм чинного законодавства України. У разі використання Підрядником власних матеріалів і/або збільшення вартості витратних матеріалів у процесі виконання Робіт, Сторони укладають додаткову угоду до цього Договору з включенням у вартість Робіт вартості матеріалів Підрядника. У Додаткових угодах Сторони можуть погодити надання Підрядником документів, які б підтверджували походження таких матеріалів.

Розрахунки за цим Договором за виконані роботи проводяться Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника на 20 календарний день із дати підписання сторонами Актів приймання виконаних робіт. Підрядник надає Замовнику Акти приймання виконаних робіт за фактично відпрацьований час у звітному періоді. До Акту додається табель обліку часу, узгоджений з Замовником, за формою згідно з додатком № 3 до Договору (п. 3.1. Договорів).

Суми грошових коштів за Договором сплачується Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника протягом 20 (двадцяти) календарних днів із дати підписання Сторонами Актів приймання виконання робіт. Підрядник надає Замовнику Акти приймання виконаних робіт за фактично відпрацьований час у звітному періоді. До Акту додається табель обліку робочого часу, узгоджений з Замовником, за формою згідно з додатком № 3 до Договору. У разі якщо термін оплати доводиться на неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день ( під. 3.1.1. Договору № 611-ПУ-ЦП-21).

Відповідно до підп. 5.1.1. п. 5.1. Договорів Замовник зобов`язаний своєчасно й у повному обсязі здійснювати оплату за виконані Роботи.

Здавання-приймання виконаних Робіт проводиться Сторонами шляхом оформлення Актів приймання виконаних робіт. Підрядник надає Замовнику Акти приймання виконаних робіт за фактично відпрацьований час у звітному періоді. До Акту додається табель обліку робочого часу згідно з додатком №3 до Договору (п. 6.1. Договорів).

Зазначені документи Підрядник готує у 2 (двох) примірниках, підписує зі свого боку й передає Замовнику не пізніше останнього календарного дня поточного місяця (п. 6.2. Договорів).

Замовник зобов`язується прийняти виконані за цим Договором роботи протягом 3 (трьох) робочих днів із дати отримання Актів приймання виконаних робіт, але не пізніше 1 (першого) числа місяця, наступного за звітним, шляхом підписання Актів приймання виконаних робіт (п. 6.5. Договорів).

У разі невиконання або неналежного виконання Сторонами узятих на себе за цим Договором зобов`язань, вони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовами цього Договору (п. 8.1. Договорів).

Звертаючись до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" із позовом про стягнення заборгованості, неустойки та інфляційних за Договором № 661-ПУ-ЦП від 28.06.2022 та за Договором № 611-ПУ-ЦП-21 від 22.12.2021року, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДДС-ПЛЮС" посилався на невиконання відповідачем умов Договору в частині оплати за виконанні роботи на підставі підписаних без зауважень Актів приймання виконання робіт № 4 від 28.02.2022 на суму 223 310,88 грн., № 3 від 15.08.2022 на суму 260 529,36 грн., № 4 від 31.08.2022 на суму 261 268,80 грн., № 5 від 15.09.2022 на суму 88 732,80 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови Договорів № 611-ПУ-ЦП та № 661-ПУ-ЦП на виконання робіт, що є підставою для стягнення заборгованості за цими договорами та нарахованих на суму боргу інфляційних та неустойки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Договору № 611-ПУ-ЦП-21 Позивач надав, а Відповідач прийняв послуги (роботи) на загальну суму 223 310,88 грн., що підтверджується Актом приймання виконання робіт № 4 від 28.02.2022, підписаним сторонами без заперечень.

Позивач виставив Відповідачеві рахунок-фактури на оплату № СФ-0000006 від 28.02.2022 на суму 223 310,88 грн.

Відповідач частково розрахувався за надані послуги, що підтверджується платіжним дорученням № 2456612 від 21.03.2022 на суму 200 000,00 грн.

У зв`язку з цим, у Відповідача виник борг за Договором № 611-ПУ-ЦП-21 від 22.12.2021року по акту приймання виконання робіт № 4 від 28.02.2022 у розмірі 23 310,88 грн.

На виконання Договору № 661-ПУ-ЦП-22 Позивач надав, а Відповідач прийняв послуги (роботи) на загальну суму 610 530,96 грн., що підтверджується Актами приймання виконання робіт № 3 від 15.08.2022 на суму 260 529,36 грн., № 4 від 31.08.2022 на суму 261 268,80 грн., № 5 від 15.09.2022 на суму 88 732,80 грн., підписаними сторонами без заперечень.

Позивач виставив Відповідачеві рахунки-фактури на оплату № СФ-0000026 від 15.08.2022 на суму 260 529,36 грн., № СФ-0000028 від 31.08.2022 на суму 261 268,80 грн., № СФ-0000029 від 15.09.2022 на суму 88 732,80 грн.

Проте, Відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв`язку з чим, у останнього виник борг за Договором № 661-ПУ-ЦП-22 у розмірі 610 530,96 грн.

20.09.2022 Позивач направив Відповідачеві претензію № 123 від 20.09.2022 щодо невиконання умов Договору № 611-ПУ-ЦП-21, у якій вимагав протягом 7 календарних днів, з дня отримання даної претензії, оплатити отримані роботи за даним Договором у розмірі 26 854,13 грн. з урахуванням інфляції та неустойки у розмірі 20 839,43 грн.

Зазначену претензію Відповідач отримав 23.09.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 5141201639116.

12.09.2022 Позивач направив Відповідачеві претензію № 118 від 12.09.2022 щодо невиконання умов Договору № 661-ПУ-ЦП-22, у якій вимагав протягом 7 календарних днів, з дня отримання даної претензії, оплатити отримані роботи за актом №3 за даним Договором у розмірі 260 529,36 грн.

Зазначену претензію Відповідач отримав 21.09.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 5141303482823.

28.09.2022 Позивач направив Відповідачеві претензію № 125 від 28.09.2022 щодо невиконання умов Договору № 661-ПУ-ЦП-22, у якій вимагав протягом 7 календарних днів, з дня отримання даної претензії, оплатити отримані роботи за даним Договором у розмірі 261 268,80 грн.

Зазначену претензію Відповідач отримав 30.09.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 5140014844796.

13.10.2022 Позивач направив Відповідачеві претензію № 129 від 13.10.2022 щодо невиконання умов Договору № 661-ПУ-ЦП-22, у якій вимагав протягом 7 календарних днів, з дня отримання даної претензії, оплатити отримані роботи за даним Договором у розмірі 88 732,80 грн., яка також залишилась без відповіді.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов`язання в частині повної оплати за договорами, внаслідок чого заборгованість складає 633 841,84 грн., що не спростовано відповідачем, а тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення зазначеної суми на користь позивача.

При цьому, доводи відповідача про відсутність обов`язку з оплати заборгованості з огляду на те, що рахунки на оплату, не відповідають вимогам п.2.1, 2.4 Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку та їх виставлення не передбачено умовами договорів, є неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, відповідно до п. 3.1. Договорів розрахунки за виконані роботи проводяться Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника на 20 календарний день із дати підписання сторонами Актів приймання виконаних робіт.

Оскільки відповідач підписав акти виконаних робіт без зауважень, відповідно строк оплати є таким, що настав, і він не пов`язаний з виставленням рахунку на оплату, а пов`язуються з підписанням сторонами Актів приймання виконаних робіт та датою підписання актів.

Щодо невідповідності рахунків на оплату вимогам п.2.1, 2.4 Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, колегія суддів зазначає, що відповідно до Листа ДФС від 14.11.2017 року № 2608/0/99-99-13-01-02-14/1ПК рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, який передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги.

Додані Позивачем рахунки-фактури на оплату фіксують інформацію про обсяг робіт, які надано Позивачем та суму грошового зобов`язання Відповідача.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 549, 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Відповідно до п. .10 Договорів, за несвоєчасне виконання зобов`язань, передбачених п.3.1 цього Договору, в межах 10 (десяти) календарних днів Замовник на письмову вимогу Підрядника, зобов`язаний виплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також неустойку, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент порушення зобов`язань, від вартості виконаних робіт, за якими порушено термін оплати (з урахуванням ПДВ).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач несвоєчасно виконав зобов`язання з оплати наданих послуг, господарський суд першої інстанції, здійснивши перевірку розрахунку позивача, обґрунтовано стягнув на користь позивача пеню за період з 22.03.2022 по 19.10.2022 у сумі 33 070,72 грн., та 15 923,40 грн. індексу інфляції.

При цьому, суд правильно зазначив, що нарахування індексу інфляції, позивач провів всупереч Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" не за повний місяць існування боргу. Крім того, за Актом приймання виконаних робіт № 5 від 15.09.2022 на суму 88 732,80 грн., строк оплати настав 05.10.2022, а нарахування індексу інфляції Позивач провів за вересень 2022 рік.

Доводи апелянта про те, що суд не врахував наявність форс-мажорних обставин - військову агресію Російської Федерації проти України, що є підставою для звільнення від відповідальності, є неспроможними з огляду на наступне.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

В постанові Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 суд зазначив наступні правові висновки: «Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс - мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс - мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс - мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом...».

Водночас форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами».

Такі правові висновки викладались Верховним Судом впродовж декількох років, динаміку їх формування можливо відслідкувати зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 25.11.2021 у справі №905/55/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Судова практика була та є одностайною - форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань. Стороною договору має бути підтверджено не тільки факт настання форс-мажорних обставин, а також і їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тобто мають бути встановлені причинно-наслідкові зв`язки між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, як на підставу форс-мажорних обставин, відповідач посилається на Лист ТПП України від 28.08.2022 р. № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб`єктів господарської діяльності в частині виконання зобов`язань за договорами. Зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору.

Проте, колегія суддів зазначає, що Лист ТПП, у свою чергу, констатує загальновідомий факт, що війна, загалом, належить до форс-мажорних обставин. Однак самого цього факту недостатньо для встановлення правомірності невиконання особою зобов`язань внаслідок дії таких обставин, оскільки законом передбачений конкретний спосіб підтвердження форс-мажору шляхом отримання сертифікату ТПП.

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 року у справі №904/3686/22 залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.04.2023року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя Е.В.Орєшкіна

Суддя М.О.Дармін