Постанова

від 22.03.2023 по справі 522/18761/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2887/23

Справа № 522/18761/20

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

за участю секретаря Сидоренко А.О.,

розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській області, Приватне підприємство «Лидер-К», ОСОБА_3 , про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви.

Позивач звернулась із позовом, по якому просить суд:

- витребувати з володіння відповідача на користь позивача автомобіль марки Nissan Juke, 2013 року випуску, колір білий № кузова НОМЕР_1 .

- скасувати державну реєстрацію права власності на автомобіль марки Nissan Juke, 2013 року випуску, колір білий № кузова НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 , що посвідчується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності на автомобіль марки Nissan Juke, 2013 року випуску, колір білий № кузова НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 , що посвідчується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_3 ;

-відновити державнуреєстрацію прававласності наавтомобіль маркиNissanJuke,2013року випуску,колір білий№ кузова НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_5 наім`я ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській області, ПП « Лидер-К», ОСОБА_3 про витребування майна, задоволено. Скасовано державну реєстрацію права власності на автомобіль марки Nissan Juke, 2013 року випуску, колір білий № кузова НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 від 27.08.2020 року, що посвідчується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_3 . Скасовано державну реєстрацію права власності на автомобіль марки Nissan Juke, 2013 року випуску, колір білий № кузова НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 від 02.09.2020 року, що посвідчується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 . Відновлено державну реєстрацію права власності на автомобіль марки Nissan Juke, 2013 року випуску, колір білий № кузова НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_2 . Витребовано з володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 автомобіль марки Nissan Juke, 2013 року випуску, колір білий № кузова НОМЕР_1 .

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

1) ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна, а вимоги позивача суперечать статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

2)ОСОБА_2 заявила до правоохоронних органів про злочин за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом із зазначенням матеріальної шкоди у розмірі 350000 грн, тобто позивач має право на відшкодування шкоди у кримінальному провадженні, а тому недоцільно позбавляти ОСОБА_1 права власності.

Сповіщення сторін.

Про судове засідання, призначене на 22 березня 2023 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 03 квітня 2023 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля Nissan Juke 2013 року випуску, білого кольору, № кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 , придбаного у 2019 році.

Приблизно на початку серпня 2020 року позивач передала у користування вищезазначений транспортний засіб та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_4 без надання доручення на право продажу, переоформлення транспортного засобу та інших дій.

27 серпня 2020 року було укладено Договір комісії №6452/20/010255 між ПП «Лидер-К» (Комісіонер) та ОСОБА_2 (Комітент) відповідно до якого Комісіонер був зобов`язаний за дорученням Комітенту за комісійну плату вчиняти за рахунок Комітенту від свого імені правочин щодо продажу автомобіля Nissan Juke 2013 року випуску, білого кольору, № кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_5 .

Договір комісії від 27.08.2020р. позивач не укладала, не підписувала, кошти від продажу не отримувала, що підтверджується долученими до матеріалів справи висновками експерта №574-П від 13.10.2020 року проведеної Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України.

Встановлено, що відповідно висновку експерта рукописний текст у розділі «Комітент» в графі «прізвище, ініціали, підпис уповноваженої особи» у Договорі комісії №6452/20/010255 від 27.08.2020 року виконаний не ОСОБА_2 .

Також, до договору додано копію картки платника податків на ім`я « ОСОБА_5 », яка була видана на наступний день після укладення Договору комісії 6452/20/010255 від 27.08.2020 року, а саме 28.08.2020 року, видану контролюючим органом ДПІ в Київському районі м. Одеси, хоча ОСОБА_2 має оригінал картки платника податків виданої 03.08.2015 року видану ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

27 серпня 2020 року між ПП «Лидер-К», який діяв на підставі договору комісії №6452/20/010255 від 27.08.2020 року, та ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу №6452/20/010255. Відповідно до Договору ціна транспортного засобу Nissan Juke 2013 року випуску, білого кольору, № кузова НОМЕР_1 складала 270 529 грн.

Того ж дня, транспортний засіб Nissan Juke 2013 року випуску, білого кольору, №кузова НОМЕР_1 було зареєстровано та видано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_3 , державний номер НОМЕР_2 .

01 вересня 2020 року між ТОВ «Бриз», яке діяло на підставі договору комісії №3553/20/013538 від 01.09.2020 року, та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу Nissan Juke 2013 року випуску, білого кольору, № кузова НОМЕР_8 . Відповідно до Договору ціна транспортного засобу Nissan Juke 2013 року випуску, білого кольору, № кузова НОМЕР_1 складала 150 000 грн.

Того ж дня, транспортний засіб Nissan Juke 2013 року випуску, білого кольору, № кузова НОМЕР_1 було зареєстровано та видано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, що передбачено ст.387 ЦК України.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовує його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до статті 7 Загальної декларації прав людини всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом.

Загальна декларація прав людини у статті 8 гарантує право кожної людини на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих конституцією або законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З наведеного вище, суд першої інстанції правильно вважав позов законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна, а вимоги позивача суперечать статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першою статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3)вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, право власника на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої згаданої статті).

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-1цс15, відповідно до вимог статей 330 і 388 ЦК України право власності презюмуєтьсяі не припиняється із втратою законним власником цього майна.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі № 1522/25684/12, постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 752/3089/19 (провадження № 61-16519св21).

Враховуючи вказані положення законодавства та правові висновки Верховного Суду, витребування майна (автомобіля) від ОСОБА_1 не є порушенням її права власності, а є відновлення права власності ОСОБА_5 на спірний автомобіль.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно права на відшкодування збитків у кримінальному провадженні, то колегія суддів зазначає, що відкриття кримінального провадження і вирішення у ньому питання щодо відшкодування збитків не виключає витребування майна у вказаній цивільній справі, оскільки має на меті зовсім різні способи захисту порушених прав.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішенняПриморського районногосуду м.Одеси від16грудня 2021року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 квітня 2023 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда