Рішення

від 27.04.2023 по справі 910/1527/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2023Справа № 910/1527/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеральтекспро» (вул. Навроцького, 6, м. Львів, 79034; ідентифікаційний код 37206200)

до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією «Соломія» (вул. Берковецька, 6А, м. Київ, 04128; ідентифікаційний код 25586053)

про стягнення 63 698, 75 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеральтекспро» (далі за текстом - ТОВ «Інтеральтекспро», Позивач, Постачальник) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією «Соломія» (далі за текстом - ТОВ СП «Соломія», Відповідач, Покупець) про стягнення заборгованості за договором про поставку харчових інгредієнтів № 1-ТС від 22.12.2021 (далі за текстом - Договір) в сумі основного боргу - 43 730, 08 грн, нарахованої пені - 6 912, 95 грн, інфляційних втрат - 10 923, 13 грн, 3 % річних - 1 257, 99 грн та штрафу - 874, 60 грн., що в загальному становить 63 698, 75 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним поставлено Відповідачу товар на суму 63 730, 08 грн, який Відповідачем оплачено лише в частині 20 000 грн у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі заявленої суми, що також стало підставою для нарахування Позивачем штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 позовну заяву залишено без руху, Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів доплати судового збору в розмірі 2 684 грн.

15.02.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача на усунення недоліків позовної заяви, до якого додано докази сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що ухвала від 27.02.2023 направлялася на офіційну адресу Відповідача поштовим повідомленням № 0105493530964, однак конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: «за закінченням терміну зберігання».

Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) закріплено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/1527/23 встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

22.12.2021 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю Товар, згідно асортименту та кількості, визначених Покупцем.

Документом, що визначає асортимент, кількість та ціну товару, поставленого за даним Договору є накладна Постачальника з відміткою (підписом) Покупця про отримання товару (пункт 1.2. Договору).

Пунктом 3.2. Договору закріплено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються почергово в хронологічному порядку виникнення заборгованості (за накладними) національною валютою України в безготівковій формі шляхом переказу коштів на поточний банківський рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів від дати накладної.

У випадку протермінування вказаних в пункті 3.2. Договору термінів платежів Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день протермінування (пункт 5.2. Договору).

Згідно з пунктом 5.4. Договору у випадку необґрунтованої відмови від виконання Договору однією зі Сторін винна Сторона зобов`язана компенсувати всі збитки іншій, а також сплатити штраф у розмірі двох відсотків від вартості товару.

Згідно з пунктом 9.1. Договору останній стає чинним з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2025.

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем згідно видаткової накладної № 30 від 13.01.2022 здійснено поставку товару Відповідачу на суму 63 730, 08 грн.

Суд вказує, що видаткова накладна № 30 від 13.01.2022 підписана представниками сторін, що відповідно підтверджує факт поставки Позивачем товару Відповідачу, прийняття такого товару Відповідачем без зауважень та претензій та виникнення у останнього обов`язку з оплати згідно пункту 3.2. Договору.

Згідно доводів Позивача та наданої банківської виписки Відповідачем в рахунок оплати вказаного товару перераховано на користь Позивача 20 000 грн, а відтак не сплаченою залишається сума в розмірі 43 730, 08 грн.

Матеріали справи не містять доказів сплати заявленої до стягнення суми заборгованості та заперечень Відповідача по суті заявлених позовних вимог.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою від є договором поставки.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 ГК України та частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на встановлені судом обставини, суд вказує, що у Відповідача обов`язок з оплати товару є таким, що настав з 13.02.2022, однак станом на дату подання до суду позову та ухвалення даного рішення матеріали справи містять лише докази сплати Відповідачем 13.01.2022 суми в розмірі 20 000 грн. в рахунок оплати товару за Договором.

Відтак, суд вказує, що Відповідачем неналежним чином виконано умови Договору в частині здійснення оплати за поставлений товар, що свідчить про порушення договірних зобов`язань та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Що стосується нарахованих Позивачем штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

На практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши надані Позивачем розрахунки, суд вказує, що початковою датою періоду для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат є саме 13.02.2022, оскільки 12.02.2022 є останнім днем включно для належного виконання Відповідачем обов`язку з оплати за отриманий товар.

Так, за розрахунками суду правомірною та арифметично вірною є сума пені - 6 888, 99 грн за період з 13.02.2022 по 12.08.2022, 3 % річних - 1 254, 39 грн за період з 13.02.2022 по 27.01.2023, інфляційні втрати - 10 923, 13 грн за період лютий 2022 по січень 2023 та штраф - 874, 60 грн., що відповідно є підставою для часткового задоволення позовних вимог в цій частині.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини за сукупністю наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору чим допущено прострочення строків оплати товару у зв`язку з чим вимоги Позивача є обґрунтованими, а позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на професійну правничу допомогу наразі судом не розподіляються та не вирішуються, враховуючи заяву Позивача, що додаткові докази понесення таких витрат будуть подані пізніше у відповідності до вимог частин 8 статті 129 ГПК України.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеральтекспро» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійському підприємства з іноземною інвестицією «Соломія» (вул. Берковецька, 6А, м. Київ, 04128; ідентифікаційний код 25586053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеральтекспро» (вул. Навроцького, 6, м. Львів, 79034; ідентифікаційний код 37206200) основний борг - 43 730 (сорок три тисячі сімсот тридцять) грн 08 коп, пеню - 6 888 (шість тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн 99 коп., 3 % річних - 1 254 (одна тисяча двісті п`ятдесят чотири) грн 39 коп, інфляційні втрати - 10 923 (десять тисяч дев`ятсот двадцять три) грн 13 коп, штраф - 874 (вісімсот сімдесят чотири) грн 60 коп. та судовий збір - 2 683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн 59 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 27.04.2023

Суддя Антон ПУКАС