Рішення

від 26.04.2023 по справі 922/853/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2023 р. Справа № 922/853/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвапол" (адреса: 01601, м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 27; код ЄДРПОУ: 37306160) до Харківського казенного експериментального протезно- ортопедичного підприємства (адреса: 61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112; код ЄДРПОУ: 03187743) про стягнення 878839,87 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвапол" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (далі - відповідач) 878839,87 грн, з яких:

605029,96 грн - заборгованості;

77920,27 грн - пені;

172665,91 грн - інфляційних втрат;

23223,73 грн - 3% річних.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки товару № 25/06 від 25.06.2021 в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 03.03.2023 суддею доповідачем у справі № 922/853/23 визначено суддю Бринцева О. В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.03.2023 (суддя Бринцев О. В.) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/853/23; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників провадження за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему докуметообігу суду у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 922/853/23.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2023 суддею-доповідачем у справі № 922/853/23 визначено суддю Байбак О.І.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.03.2023 (суддя Байбак О. І.) прийнято справу № 922/853/23 до провадження, розгляд справи № 922/853/23 ухвалено розпочати спочатку, та здійснювати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію ухвали від 27.03.2023 про відкриття провадження у справі.

Копію зазначеної ухвали відповідач отримав, про що свідчить залучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення № 006969/2, згідно з яким направлялась поштова кореспонденція.

Проте, надіслана на адресу позивача копія ухвали від 27.03.2023 повернулась на адресу суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою. Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.03.2023.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 25.06.2021 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки товару № 25/06 (далі за текстом договір; а. с. 45-48), за змістом якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві матеріали та комплектуючі для виготовлення протезів (надалі іменується товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах та в порядку, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Згідно з п. п. 2.1-2.2 договору строк поставки товару за цим договором становить 10 (десять) робочих днів з моменту отримання замовлення від покупця, а у разі тимчасової відсутності у постачальника необхідної кількості чи виду замовленого товару цей строк може бути продовжено до 20 (двадцяти) робочих днів, про що постачальник письмово повідомляє покупця не пізніше, ніж протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання замовлення.

Поставка товару, згідно даного договору, здійснюється постачальником окремими партіями в кількості і асортименті, визначеними у письмових заявках-замовленнях (далі замовленнях) покупця, переданих постачальнику засобами поштового або електронного зв`язку. У разі зміни асортименту або ціни товару, постачальник повинен не пізніше, ніж за 7 (сім) днів до фактичної поставки товару, попередити про це покупця.

Відповідно до п. 6.1 договору загальна сума останнього складає суму всіх видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору.

У п. п. 6.5-6.6 договору сторони передбачили, що покупець на підставі рахунуку-фактури, складеного постачальником, проводить оплату за товар, шляхом перерахування грошових сум на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у його реквізитах у цьому договорі, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару. Датою оплати є дата надходження грошових коштів покупця на розрахунковий рахунок постачальника.

За змістом п. 8.3 договору, у разі прострочення терміну оплати за поставлений товар, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу обумовлений договором товар за видатковими накладними: № 308 від 25.06.2021 на суму 20670,00 грн. (а. с. 49), № 309 від 30.06.2021 на суму 21432,00 грн .(а. с. 51), № 315 від 22.07.2021 на суму 24494,90 грн. (а. с. 53), № 328 від 10.08.2021 на суму 14250,00 грн. (а. с. 55), № 329 від 10.08.2021 на суму 6000,12 грн. (а. с. 57), № 337 від 20.08.2021 на суму 61000,00 грн. (а. с. 59), № 369 від 01.09.2021 на суму 63575,00 грн. (а. с. 61), № 370 від 01.09.2021 на суму 5838,00 грн. (а. с. 63), № 396 від 19.10.2021 на суму 62662,04 грн. (а. с. 65), № 410 від 22.10.2021 на суму 68100,00 грн. (а. с. 67), № 433 від 08.11.2021 на суму 98266,00 грн. (а. с. 69), № 493 від 30.11.2021 на суму 98062,00 грн (а. с. 71), № 494 від 16.12.2021 на суму 61000,00 грн (а. с. 73), № 496 від 16.12.2021 на суму 32414,90 грн (а. с. 75), № 497 від 16.12.2021 на суму 17985,00 грн. (а. с. 77), № 2 від 10.01.2022 на суму 49280,00 грн. (а. с. 79). Всього товару поставлено на загальну суму 705029,96 грн.

Однак, всупереч умовам договору, за отриманий товар відповідач з позивачем в повному обсязі не розрахувався, та станом на дату подання позову в межах даної справи сплатив за поставлений товар лише 100000 грн., та відповідно має перед ним борг в сумі 605029,96 грн.

Обставини щодо стягнення вказаного боргу за поставлений товар стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивач на підставі положень ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з відповідача у загальному розмірі 172665,91 грн інфляційних збитків, 23223,73 грн 3% річних за період прострочення за кожною видатковою накладною окремо та 77920,27 грн пені.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У даному випадку факт поставки позивачем на користь відповідача товару підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними: № 308 від 25.06.2021, № 309 від 30.06.2021, № 315 від 22.07.2021, № 328 від 10.08.2021, № 329 від 10.08.2021, № 337 від 20.08.2021, № 369 від 01.09.2021, № 370 від 01.09.2021, № 396 від 19.10.2021, № 410 від 22.10.2021, № 433 від 08.11.2021, № 493 від 30.11.2021, № 494 від 16.12.2021, № 496 від 16.12.2021, № 497 від 16.12.2021, № 2 від 10.01.2022. Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем суду не доведено.

З урахуванням проведеної відповідачем часткової оплати, його борг перед позивачем за отриманий товар становить 605029,96 грн. Строк оплати зазначеного боргу визначений умовами укладеного між сторонами договору, та є таким, що настав. Відповідач не надав суду доказів сплати зазначеного боргу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у в сумі 605029,96 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних та 3% річних.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

В даному випадку відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання оскільки не виконав його в строк, встановлений умовами договору. Зазначене, з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України, надає позивачу право на нарахування інфляційних та 3 % річних за весь час прострочення.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, ним на суму боргу по кожній видатковій накладній окремо нараховано в загальному розмірі 23223,73 грн 3% річних, а також 172665,91 грн інфляційних за період прострочення по 24.02.2023.

Періоди прострочення грошових зобов`язань та суми таких зобов`язань відповідачем жодним чином не спростовуються, доказів протилежного матеріали справи не містять та останнім суду не надано. Крім того, як вже зазначалось, відповідачем не надано будь-яких доказів сплати на користь відповідача вартості отриманого товару за договором.

Перевіривши за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон складений позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних суд констатує його відповідність вимогам чинного законодавства та арифметичну вірність. За таких обставин, позов в частині стягнення зазначених нарахувань також підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 23223,73 грн 3% річних та 172665,91 грн інфляційних за вказані періоди прострочення.

Щодо позову в частині стягнення пені суд зазначає наступне.

Крім того, стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалось, п. 8.3 договору у разі прострочення терміну оплати товару за поставлений товар, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується. Зазначене також надає позивачу право на нарахування пені за таке прострочення в порядку, визначеному вказаними положеннями чинного законодавства та умовами договору.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, ним на суму боргу по кожній видатковій накладній за шестимісячний термін прострочення окремо нараховано пеню в загальному розмірі 77920,27 грн.

Перевіривши за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон складений позивачем розрахунок пені суд констатує його відповідність вимогам чинного законодавства та арифметичну вірність. За таких обставин, позов в зазначеній частині також підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 77920,27 грн.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 13182,60 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (адреса: 61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112; код ЄДРПОУ 03187743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвапол» (адреса: 01601, м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 27; код ЄДРПОУ 37306160):

605029,96 грн. - заборгованості;

172665,91 грн. - інфляційних втрат;

23223,73 грн. - 3% річних;

77920,27 грн. - пені;

13182,60 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак