Рішення

від 24.05.2023 по справі 922/853/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2023 р. Справа № 922/853/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвапол" (вх. № 10893 від 02.05.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвапол" (адреса: 01601, м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 27; код ЄДРПОУ: 37306160) до Харківського казенного експериментального протезно- ортопедичного підприємства (адреса: 61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112; код ЄДРПОУ: 03187743) про стягнення 878839,87 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвапол" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (далі - відповідач) 878839,87 грн, з яких:

605029,96 грн - заборгованості;

77920,27 грн - пені;

172665,91 грн - інфляційних втрат;

23223,73 грн - 3% річних.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки товару № 25/06 від 25.06.2021 в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.

Крім того, в позовній заяві позивач зазначив про свій намір подати докази понесення ним судових витрат в порядку, визначеному ч. 8 ст. 129 ГПК України, протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.04.2023 у справі № 922/853/23 позовні вимоги задоволено, та стягнуто з відповідача на користь позивача 605029,96 грн заборгованості, 172665,91 грн інфляційних втрат, 23223,73 грн 3% річних, 77920,27 грн пені та 13182,60 грн судового збору.

Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою (вх. № 10893 від 02.05.2023), в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у справі № 922/853/23 у розмірі 100000,00 грн.

Зазначена заява мотивована з посиланням на те, що в зв`язку з розглядом господарським судом даної справи позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката, а тому ці витрати на підставі ст. ст. 123-129 ГПК України, заявляються ним до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.05.2023 зазначену заяву прийнято до розгляду, вирішено здійснювати її розгляд в письмовому провадженні та запропоновано відповідачу надати через канцелярію суду письмові пояснення щодо поданої позивачем заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

З метою повідомлення сторін про розгляд заяви та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію зазначеної ухвали від 02.05.2023.

Надіслана на адресу позивача копія зазначеної ухвали від 02.05.2023 повернулась на адресу суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою, тоді як відповідач копію ухвали отримав, про що свідчить долучене до матеріалів справи зворотнє поштове повідомлення № 010195/2.

Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляду заяви, а останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

Відповідач не скористався правом щодо подачі письмових пояснень у порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.05.2023.

Розглянувши заяву позивача (вх. № 10893 від 02.05.2023), суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. ч. 1-3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням з боку відповідача прав та інтересів позивача та зумовленої в зв`язку з цим необхідності в судовому захисті, позивач уклав з адвокатом відповідний договір на представництво його інтересів.

Зокрема, 02.09.2019 між позивачем, як клієнтом, та адвокатським об`єднанням "Унілекс", як об`єднанням, укладено договір про надання правової допомоги № 02/09-19-1 (далі за текстом - договір), за змістом якого на умовах, передбачених даним договором, клієнт доручає, а об`єднання зобов`язується надавати за винагороду клієнту чи вказаним ним особам правову допомогу в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, його додатками (п. 1.1).

На підставі п. 5.3 договору клієнт сплачує об`єднанню гонорар, розмір якого встановлюється за домовленістю сторін у відповідному додатку до договору, та компенсує додаткові витрати шляхом перерахування грошових коштів протягом 3 (трьох) банківських днів після надання рахунку на оплату і акту приймання-передачі наданих послуг на поточний рахунок об`єднання.

Згідно з Додатком № 2 до договору сторони узгодили Обсяги правової допомоги (завдання на надання Правової допомоги) яку об`єднання зобов`язалося надати клієнту, та розмір винагороди, а саме: Аналіз можливості повернення (стягнення) грошових коштів (заборгованості) з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвапол" за Договором поставки товару № 25/06 від 25 червня 2021 року; вжиття заходів щодо ініціювання судового розгляду спору та представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвапол" в суді першої інстанції \ справі щодо стягнення грошових коштів з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства. Розмір винагороди (гонорар) становить 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до п. п. 2-3 додатку № 2 сторони погодили, що легальний опис послуг наданих в межах даного Додатку до Договору деталізується Сторонами в Акті приймання-передачі наданих послуг, який складається після завершення розгляду справи в суді відповідної інстанції.Послуги відповідно до даного Додатку приймаються Клієнтом після виконання Об`єднанням правової допомоги, визначеної відповідним підпунктом пункту 1 даного Додатку. Об`єднання протягом 3 (трьох) календарних днів після завершення розгляду справи в суді відповідної інстанції надсилає Клієнту на адресу, що вказана у Договорі або на електронну пошту підписані два примірники Акту прийому-передачі наданих послуг з детальним описом та вартістю наданих послуг.

Згідно з актом приймання-передачі послуг б/н від 28.04.2023 об`єднанням надано, а клієнтом прийнято наступні послуги (правову допомогу):

1. аналіз можливості повернення (стягнення) грошових коштів (заборгованості) з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвапол" за договором поставки товару № 25/06 від 25.06.2021;

2. підбір нормативно-правової бази, аналіз судової практики з аналогічних справ, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень для ТОВ "Інвапол" щодо можливих варіантів дій;

3. підготовка та написання позовної заяви для ТОВ "Інвапол" про стягнення з ХКЕПОП грошових коштів за договором поставки товару № 25/06 від 25.06.2021. Підготовка додатків до позовної заяви. Подання позовної заяви до суду (судова справа № 922/853/23).

Загальна вартість наданих послуг відповідно до підпункту 1 пункту 2 додатку 2 до договору про надання правової допомоги № 02/09-19-1 від 02.09.2019 склала 100000,00 грн.

З посиланням на зазначені обставини, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 100000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс або має понести внаслідок розгляду даної справи.

Суд констатує, що відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

При розгляді зазначеного питання судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 по справі 922/1964/21 та об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.

Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, згідно зі ст.. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

В даному випадку, як вже зазначалося, позивач просить суд за наслідками розгляду справи стягнути з відповідача 100000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Однак, з цього приводу суд зазначає, що дана ж справа (в якій позивачу надавалася професійна правнича допомога) за своїм правовим характером не є складною, загальна сума позову становить 878839,87 грн, обсяг доданих до позовної заяви документів є невеликим, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, відповідачем вимоги викладені в позові фактично не заперечувалися, відзиву на позовну заяву не надавалося.

За таких обставин, для адвоката підготовка позовної заяви по даній справі та збір документів не потребують витрати значного обсягу часу, оскільки адвокат це кваліфікований юрист зі значним стажем роботи. У подальшому ж, в процесі розгляду даної справи адвокат в межах даної справи будь-яких дій не вчиняв.

Таким чином, покладення на відповідача за наслідками розгляду справи всієї заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 100000,00 грн, не може вважатися обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, оскільки, є завищеною щодо всіх вищевказаних критеріїв.

З огляну на вказані обставини, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, виходячи із загальних засад судочинства - справедливості, добросовісності та розумності, та з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про не присудження на користь позивача витрати на професійну правову допомогу в сумі 50000 грн. за наслідками розгляду даної справи. Іншу ж частину суми заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000 грн, суд враховує при розподілі судових витрат.

Суд також враховує, що згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим враховуючи, що позов у даній справі задоволено повністю, суд керуючись ст. 123, 126, 129 ГПК України покладає на відповідача 50000 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Прийняти додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвапол" (вх. № 10893 від 02.05.2023) про винесення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (адреса: 61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112; код ЄДРПОУ: 03187743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвапол" (адреса: 01601, м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 27; код ЄДРПОУ: 37306160) 50000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвапол" залишити без задоволення.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.І. Байбак