Постанова

від 26.04.2023 по справі 910/18544/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/18544/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - Іващенка Д.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм" арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 року (в частині визнання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві кредитором до боржника на сумі 10 396 762,07 грн)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023

та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023

у справі № 910/18544/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Буддевелопмент Київ" звернулося до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника - ТОВ "Завод Київкомбікорм".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021, серед іншого, відкрито провадження у справі № 910/18544/21 про банкрутство ТОВ "Завод Київкомбікорм"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ткаченка Д.В.

Після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Завод Київкомбікорм" до місцевого господарського суду в порядку статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), серед інших, звернулось Головне управління Державної податкової служби у місті Києві як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (далі - Управління ДПС) із заявою з грошовими вимогами до боржника на суму 11 373 192,19 грн, з яких:

- податок на додану вартість у розмірі - 375 913,00 грн (основні зобов`язання - 229 239,00 грн; штрафні санкції - 146 674,00 грн);

- військовий збір у розмірі - 19 155,66 грн (основні зобов`язання);

- екологічний податок (19011000) у розмірі - 1 648,73 грн (основні зобов`язання);

- екологічний податок (19010100) у розмірі - 333,33 грн (основні зобов`язання);

- орендна плата у розмірі - 10 404 759,58 грн (основні зобов`язання - 10 396 762,07 грн; штрафні санкції - 7 997,51 грн);

- податок на доходи фізичних осіб у розмірі - 233 908,67 грн (основні зобов`язання - 232 888,67 грн; штрафні санкції - 1 020,00 грн.);

- єдиний соціальний внесок у розмірі - 283 667,11 грн (основні зобов`язання);

- податок на нерухоме майно у розмірі - 37 026,11 грн (основні зобов`язання);

- адміністративні штрафи у розмірі - 12 240,00 грн (штрафні санкції).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі № 910/18544/21, серед інших, визнано кредитором по відношенню до боржника Управління ДПС на суму 11 373 192,19 грн, з яких: 4 540,00 грн - перша черга; 283 667,11 грн - друга черга; 520 291,50 грн - третя черга; 10 396 762,07 грн - четверта черга; 167 931,51 грн - шоста черга.

Ухвала суду у зазначеній частині мотивована обґрунтованістю та доведеністю визнаних грошових вимог Управління ДПС належними та допустимими доказами.

Не погодившись частково із ухвалою місцевого господарського суду, Управління ДПС оскаржило її в апеляційному порядку, просило скасувати зазначену ухвалу в частині визнання податкового органу кредитором по відношенню до боржника зі сплати основного зобов`язання з орендної плати у сумі 10 396 762,07 грн (четверта черга) та ухвалити нове рішення, яким визнати та включити вказані вимоги на суму 10 396 762,07 грн до третьої черги реєстру вимог кредиторів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 910/18544/21 апеляційну скаргу Управління ДПС задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі № 910/18544/21 у частині визнання вимог Управління ДПС до ТОВ "Завод Київкомбікорм" зі сплати основного зобов`язання з орендної плати у сумі 10 396 762,07 грн і включення їх до четвертої черги скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано та включено вказані вимоги податкового органу на суму 10 396 762,07 грн до третьої черги реєстру вимог кредиторів боржника.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог Управління ДПС у зазначеній частині, втім зазначив про помилкове їх включення до вимог четвертої черги.

Апеляційним судом враховано, що орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку. За висновком цього суду, оскільки орендна плата, як обов`язковий платіж, є однією з форм податку на майно, тому такі вимоги згідно норми статті 64 КУзПБ підлягають включенню до третьої черги реєстру вимог кредиторів боржника-юридичної особи.

У наведених висновках суд апеляційної інстанції керувався правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.08.2022 року у справі №910/2902/18 (910/20964/20).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги розпорядника майна

Не погодившись з судовими рішеннями у частині задоволення вимог Управління ДПС зі сплати основного зобов`язання з орендної плати у сумі 10 396 762,07 грн, розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Ткаченко Д.В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив суд скасувати ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у визнанні зазначених вимог податкового органу та їх включенні до реєстру вимог кредиторів боржника.

Доводи касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуальних норм з огляду на неповноту з`ясування обставин щодо обґрунтованості грошових вимог Управління ДПС в оспорюваній їх частині.

Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі розпорядник майна зазначає обставини, визначені пунктом 1 частини другої статті 287, що полягають у не врахуванні судами правового висновку Верховного Суду щодо застосування:

- норм процесуального права у питанні доведення кредитором своїх грошових вимог, викладеного у постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 11.07.2019 у справі №904/2394/18 та інших;

- норм матеріального права (підпункти 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, пункту 269.1 статті 269, статті 288 Податкового кодексу України (далі -ПК України)), наведеного у постанові від 05.07.2022 по справі №908/1721/21.

Скаржник доводить, що з матеріалів справи вбачається, що боржник не є власником земельної ділянки, а заявник грошових вимог (Управління ДПС) не є стороною договору оренди, тому у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором оренди, укладеного між боржником (ТОВ "Завод Київкомбікорм") та Київською міською радою. Крім того стверджує, що Управління ДПС до своєї заяви із грошовими вимогами не долучило договір оренди земельної ділянки, а відтак суди попередніх інстанцій прийшли до передчасного висновку про наявність у боржника заборгованості за договором оренди земельної ділянки.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги боржника

Не погодившись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у цій справі, боржник - ТОВ "Завод Київкомбікорм" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив суд оскаржувану постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що апеляційний господарський суд:

- застосував норм права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21 та від 28.07.2022 у справі № 904/2166/20;

- не дослідив зібрані у справі докази (не встановив, чи є сума грошового зобов`язання, яке просить визнати кредитор, земельним податком чи орендною платою).

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом щодо подання відзиву на касаційні скарги, що відповідно до положень частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.

Касаційне провадження. Розгляд клопотань

09.02.2023 до касаційного суду надійшла касаційна скарга розпорядника майна боржника арбітражний керуючий Ткаченко Д.В.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/18544/21 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.02.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 28.02.2023 касаційну скаргу розпорядника майна залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали до касаційного суду 07.03.2023 надійшло клопотання розпорядника майна про усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою розпорядника майна ТОВ "Завод Київкомбікорм" арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 (в частині визнання Управління ДПС кредитором до боржника у сумі 10 396 762,07 грн) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 910/18544/21, призначено її до розгляду на 19.04.2023 о 11:45 год.

Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2023 задоволено заяву розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У той же час, 22.02.2023 до касаційного суду надійшла касаційна скарга боржника (ТОВ "Завод Київкомбікорм").

Ухвалою Верховного Суду від 07.03.2023 касаційну скаргу боржника залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 07.03.2023 до касаційного суду 21.03.2023 надійшло клопотання боржника про усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Завод Київкомбікорм" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі №910/18544/21, призначено її до розгляду на 19.04.2023 о 11:45 год; об`єднано касаційні провадження за касаційними скаргами розпорядника майна ТОВ "Завод Київкомбікорм" арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. та ТОВ "Завод Київкомбікорм" у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 910/18544/21 з розгляду касаційних скарг розпорядника майна ТОВ "Завод Київкомбікорм" арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. та ТОВ "Завод Київкомбікорм" до 26.04.2023 о 10:45 год.

25.04.2023 до касаційного суду надійшло клопотання кредитора ПрАТ "АК "Київводоканал" про відкладення розгляду справи на іншу дату, за змістом якого представник цього кредитора Плясун О.І. не має можливості взяти участь у судовому засіданні у цій справі, з огляду на необхідність бути в іншому судовому засіданні. При цьому, ПрАТ "АК "Київводоканал" підтримує касаційну скаргу ТОВ "Завод Київкомбікорм" та просить її задовольнити.

У судове засідання 26.04.2023 з`явився представник Управління ДПС, який надав пояснення у справі. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Розпорядник майна боржника, який клопотав суд про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у визначений ухвалою суду від 19.04.2023 час судового засідання на зв`язок не вийшов, про неможливість брати участь у вказаному судовому засіданні касаційний суд не повідомив.

Верховний Суд зважає на приписи частини п`ятої статті 197 ГПК України, за якими ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Щодо клопотання ПрАТ "АК "Київводоканал" про відкладення судового розгляду справи колегія суддів враховує, що явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом. Крім того, обсяг наявних у справі матеріалів є достатнім для розгляду касаційних скарг розпорядника майна та боржника і за відсутності представника кредитора, грошові вимоги якого не оскаржуються.

Ураховуючи зазначене та те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, учасники справи були завчасно повідомлені про дату, час і місце судового засідання в Касаційному господарському суді відповідно до вимог статті 120 ГПК України, а явку представників сторін не було визнано обов`язковою (про що свідчить ухвала Верховного Суду від 19.04.2023), колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ПрАТ "АК "Київводоканал" про відкладення судового розгляду справи та про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

При цьому, суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

У касаційному порядку переглядаються судові рішення, предметом розгляду яких була подана у справі про банкрутство заява кредитора (Управління ДПС) з грошовими вимогами до боржника (ТОВ "Завод Київкомбікорм").

Як зазначалось вище, ухвала попереднього засідання господарського суду від 03.08.2022 оскаржувалось Управлінням ДПС в апеляційному порядку лише в частині вимог цього кредитора до боржника зі сплати основного зобов`язання з орендної плати у сумі 10 396 762,07 грн.

Відтак, об`єктом касаційного перегляду є ухвала Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 виключно у частині вимог Управління ДПС до ТОВ "Завод Київкомбікорм" зі сплати основного зобов`язання з орендної плати у сумі 10 396 762,07 грн та постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у цій справі.

За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Відповідно до частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. До заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника (частина третя статті 45 КУзПБ).

Аналіз приписів статті 45 КУзПБ, дає підстави стверджувати, що кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву з вимогами до боржника, самостійно визначає розмір таких вимог та підтверджує їх відповідними документами, при цьому, до обов`язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

На стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (такий висновок неодноразово зазначався у постановах Верховного Суду, зокрема від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 11.07.2019 у справі №904/2394/18, на які посилається розпорядник майна у своїй касаційній скарзі).

Частиною першою статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд звертає увагу, що тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами, відповідно і обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено саме на кредитора.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15.

З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що Управління ДПС звернулося до господарського суду із заявою про визнання його кредитором боржника. В обґрунтування грошових вимог (у спірній частині) заявник зазначив, що у боржника виник борг з орендної плати у розмірі 10 404 759,58 грн, з яких основні зобов`язання - 10 396 762,07 грн, штрафні санкції - 7 997,51 грн.

Предметом касаційного дослідження є правомірність розгляду судами грошових вимог податкового органу саме в частині заборгованості боржника за основним зобов`язанням з орендної плати за землю у сумі 10 396 762,07 грн.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За приписами підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1.1) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (підпункт 269.1.1.2).

Натомість, згідно підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Отже, законодавцем визначено, що плата за землю може справлятися як у формі земельного податку, так і у формі орендної плати. При цьому, одночасне стягнення такої плати і як земельного податку і як орендної плати зазначеною нормою закону не передбачено.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21 (неврахування якої зазначено скаржниками підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою та справляння якого здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Положеннями статті 288 ПК України унормовано, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Верховний Суд у постанові від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21 зазначив, що оскільки боржник не є власником земельної ділянки, а податковий орган не є стороною договору оренди, то у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором оренди, укладеного між боржником та міською радою.

З матеріалів цієї справи вбачається, що вимоги податкового органу у сумі 10 396 762,07 грн визначено заявником як заборгованість боржника за основним зобов`язанням саме з орендної плати за землю. Наведене підтверджено представником Управління ДПС у судовому засіданні касаційного суду від 26.04.2023 з розгляду касаційних скарг боржника та розпорядника його майна.

Поряд з цим, надавши оцінку поданим Управлінням ДПС доказам на підтвердження його кредиторських (грошових) вимог, судами попередніх інстанцій не встановлено обставин того, що вимоги у сумі 10 396 762,07 грн є саме земельним податком, а боржник у цій справі (ТОВ "Завод Київкомбікорм") є власником земельної ділянки чи її постійним землекористувачем, що в силу наведених вище положень ПК України зумовлює обов`язок такої особи (платника) щодо сплати відповідного податку.

Ураховуючи недоведення податковим органом підстав виникнення у боржника податкових зобов`язань щодо сплати земельного податку та визначення ним же заборгованості саме у формі орендної плати за землю, Верховний Суд вважає необґрунтованим та безпідставним визнання судами попередніх інстанцій вимог податкового органу у сумі 10 396 762,07 грн та вирішення питання щодо черговості їх задоволення.

Зазначене (відсутність повноважень у податкового органу стягувати орендну плату за договором оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності) було підставою для відмови у визнанні відповідних грошових вимог, чого не врахували попередні судові інстанції, не застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми права.

За таких обставин, наведені в оскаржуваних судових рішеннях висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованості грошових вимог Управління ДПС зі сплати основного зобов`язання з орендної плати у сумі 10 396 762,07 грн колегія суддів вважає помилковими та такими, що не узгоджуються із приписами чинного законодавства та зазначеною вище правовою позицією Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеною у постанові від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21.

Зважаючи на вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з доводами скаржників про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (в частині оцінки доказів щодо з`ясування обставин обґрунтованості грошових вимог кредитора).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи підпунктів 14.1.72 та 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пункту 269.1 статті 269, статті 288 ПК України, статті 45 КУзПБ та порушили вимоги статті 86 ГПК України, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків щодо обґрунтованості грошових вимог Управління ДПС до боржника зі сплати основного зобов`язання з орендної плати за землю.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 311 ГПК України).

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини цієї справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що оскаржувані ухвала (у відповідній частині) та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у визнанні вказаних грошових вимог зі сплати основного зобов`язання з орендної плати за землю.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм" арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича задовольнити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм" задовольнити частково.

3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 (в частині визнання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві кредитором по відношенню до боржника на суму 10 396 762,07 грн) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі №910/18544/21 скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у визнанні грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм" зі сплати основного зобов`язання з орендної плати у сумі 10 396 762,07 грн відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков