Постанова

від 19.04.2023 по справі 461/10266/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 461/10266/19

провадження № 61-6486св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Акціонерне товариство«ОКСІ Банк»,

третя особа - Комунальне підприємство «Реєстрація майна та бізнесу»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 26 жовтня 2021 року в складі судді Мисько Х. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 11 липня 2022 року в складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «ОКСІ Банк» (далі - АТ «ОКСІ Банк»), у якому просили: припинити право власності АТ «ОКСІ Банк» шляхом скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» (далі - КП «Реєстрація майна та бізнесу») Бойко Х. Р. про державну реєстрацію від 30 травня 2018 року за індексним номером 41335463; поновити право власності ОСОБА_1 на частину флігеля шляхом поновлення запису про державну реєстрацію права власності за нею на флігель будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 156397946101), придбаного на підставі договору купівлі-продажу від 15 серпня 2003 року; та поновити право власності ОСОБА_2 на частину флігеля шляхом поновлення запису про державну реєстрацію права власності за ним на цей флігель.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що08 травня 2012 року між ПАТ «ОКСІ Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 19/12, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 570 000,00 грн строком до 05 серпня 2017 року під 23 % річних. Цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ними та банком укладено договір іпотеки, згідно з яким вони передали в іпотеку банку нерухоме майно - флігель (35/100 частин будинку) загальною площею 302,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

30 травня 2018 року державний реєстратор КП «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р. прийняв рішення, на підставі якого право власності на предмет іпотеки перейшло до АТ «ОКСІ Банк».

Вважали рішення державного реєстратора незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Зокрема зазначали, що набуттю права власності на предмет іпотеки повинна передувати оцінка майна, погоджена з ними, проте така оцінка відповідачем проведена не була. Крім того, відповідач не надсилав їм письмових вимог про усунення порушення зобов`язання та не подавав державному реєстратору доказів невиконання ними умов кредитного договору.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 26 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 11 липня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 28 грудня 2021 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за банком проведена з дотриманням вимог закону, оскільки відповідач надав державному реєстратору всі передбачені законом документи, а обов`язок іпотекодержателя надавати державному реєстратору звіт про оцінку майна законом не передбачено.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року в справі № 916/3249/16, від 15 березня 2018 року в справі № 236/603/18, від 21 березня 2018 року в справі № 760/14438/15-ц, від 06 червня 2018 року в справі № 922/3699/17, від 12 грудня 2018 року в справі № 199/1276/17, від 23 січня 2019 року в справі № 306/1224/16-ц, від 20 березня 2019 року в справі № 306/2053/16-ц, від 11 вересня 2019 року в справі № 755/7423/17, від 04 грудня 2019 року в справі № 910/7221/17, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/2101/17, від 15 січня 2020 року в справі № 209/2599/17-ц, від 17 квітня 2020 року в справі № 661/5615/18, від 29 вересня 2020 року в справі № 757/13243/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для вирішення справи, зокрема не врахували, що банк не додав до заяви про державну реєстрацію права власності належних доказів отримання ними вимог про усунення порушень, а також доказів проведення оцінки предмета іпотеки, тому підстав для проведення реєстрації права власності на предмет іпотеки за банком державний реєстратор не мав.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

03 жовтня 2022 року справа № 461/10266/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що 08 травня 2012 року між АТ «ОКСІ Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 19/12, згідно з яким банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 570 000,00 грн на споживчі потреби, на строк до 05 травня 2017 року зі сплатою 23% річних.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між АТ «ОКСІ Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого позивачі передали в іпотеку банку належне їм на праві спільної часткової власності нерухоме майно - флігель (35/100 частин будинку) загальною площею 302,9 кв.м, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 .

15 липня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали вимоги про усунення порушень простроченої заборгованості за кредитним договором від 26 квітня 2016 року, у яких банк вимагав їх в 30-денний термін з моменту отримання вимоги погасити прострочену заборгованість за кредитним договором у розмірі 605 785,33 грн.

29 травня 2018 року суб`єктом оціночної діяльності ПП «Каштан-ЛВ» складено звіт про оцінку майна, згідно з яким ринкова вартість флігеля будинку АДРЕСА_1 загальною площею 302,9 кв.м становить 2 952 000,00 грн.

На підставі рішення державного реєстратора КП «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р., індексний номер 41335463 від 30 травня 2018 року за ПАТ «ОКСІ Банк» зареєстровано право власності на флігель будинку АДРЕСА_1 загальною площею 302,9 кв.м. Підстава виникнення права власності: вимога про усунення порушень з відміткою про отримання, видана ПАТ «ОКСІ Банк» 26 квітня 2016 року, та договір іпотеки від 08 травня 2012 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями частини першої та третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року, чинного на момент прийняття рішення про державну реєстрацію, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Як установлено в частині першій статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Умовами договору іпотеки від 08 травня 2012 року сторони передбачили порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, відповідно до пункту 5.2 договору іпотеки іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса або у позасудовому порядку продає від свого імені предмет іпотеки чи приймає предмет іпотеки у свою власність, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 5.3.1 договору передбачено, що у випадку набуття права звернення (стягнення) на предмет іпотеки іпотекодавець - майновий поручитель передає у власність іпотекодержателю предмет іпотеки. Ціна придбання визначається шляхом експертної оцінки предмета іпотеки на день придбання.

Правові засади здійснення оцінки майна визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно зі статтею 3 цього Закону оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

У статті 4 Закону зазначено, що професійна оціночна діяльність - діяльність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.

Діяльність судових експертів, пов`язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом щодо методичного регулювання оцінки цього майна. Інші положення цього Закону не поширюються на судових експертів.

Аналіз наведених норм свідчить, що проводити оцінку майна може суб`єкт оціночної діяльності, оцінювач чи експерт.

За результатами проведення оцінки майна суб`єкт оціночної діяльності, оцінювач складають звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»), тоді як експерт надає відповідний висновок експерта (статті 1, 4, 12 Закону України «Про судову експертизу»).

Отже, згідно з законодавством України експерту оцінку майна може проводити виключно експерт, а належним доказом проведення такої оцінки є відповідний висновок експерта про вартість майна.

Доказів визначення ціни предмета іпотеки шляхом проведення експертної оцінки відповідач ні державному реєстратору, ні суду не надав.

Наданий суду звіт про оцінку майна, який складений суб`єктом оціночної діяльності, не є висновком експерта, тому не підтверджує факт виконання банком умов договору іпотеки щодо порядку визначення ціни предмета іпотеки.

Враховуючи викладене, оскільки АТ «ОКСІ Банк» не подало державному реєстратору всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, а саме документів, що підтверджують факт виконання ним умов пункту 5.3.1 договору іпотеки щодо визначення ціни предмета іпотеки шляхом проведення експертної оцінки, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови в її проведенні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що в справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову: скасування рішення про державну реєстрацію права власності та відмову в задоволенні вимог про поновлення записів про право власності позивачів, оскільки такі вимоги є неналежним способом захисту, з огляду на те, що скасування спірного рішення є підставою для внесення державним реєстратором відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 26 жовтня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 липня 2022 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «ОКСІ Банк», третя особа: Комунальне підприємство «Реєстрація майна та бізнесу», про скасування рішення державного реєстратора та поновлення записів про право власності задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христини Романівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41335463 від 30 травня 2018 року щодо реєстрації права власності на флігель, розташований на АДРЕСА_1 , за Публічним акціонерним товариством «ОКСІ Банк».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов