Постанова

від 29.03.2023 по справі 6-96/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 березня 2023 року

м. Київ

справа № 6-96/11

провадження № 61-10761св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О., Рибчинського В. П. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог позовних вимог

У липні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, звернення стягнення на предмет іпотеки та просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 122 272, 31 дол. США (еквівалент станом на 25 червня 2010 року за курсом НБУ - 967 100,61 грн) та судові витрати. В тому числі і за рахунок заставного майна згідно договору іпотеки від 03 лютого 2006 року: земельної ділянки загальною площею 0,2001 га, в межах згідно з планом, що розташована на АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на землю серії ВН № 211076 від 24 жовтня 2005 року, кадастровий номер земельної ділянки 0520682803:02:002:0149; земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, в межах згідно з планом, що розташована на АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на землю серії ЯН № 096101 від 04 квітня 2005 року, кадастровий номер земельної ділянки 0520682803:02:001:0029; земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, в межах згідно з планом, що розташована на АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на землю серії ЯА № 096099 від 22 жовтня 2004 року, кадастровий номер земельної ділянки 0520682803:02:001:0027.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Староміський районний суд м. Вінниці ухвалою від 20 жовтня 2010 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом, звернення стягнення на предмет іпотеки залишив без розгляду за клопотанням представника позивача.

Староміський районний суд м. Вінниці рішенням від 20 жовтня 2010 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитом у сумі 89 601,82 дол. США (в еквіваленті станом на 25 червня 2010 року за курсом НБУ - 708 696,64 грн), заборгованість по відсотках за користування кредитом у сумі 15 555,89 дол. США (в еквіваленті станом на 25 червня 2010 року за курсом НБУ - 123 037,76 грн), пеню за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 17 114,60 дол. США (в еквіваленті станом на 25 червня 2010 року за курсом НБУ- 135 366,22 грн), а всього на суму 122 272,31 дол. США (в еквіваленті станом на 25 червня 2010 року за курсом НБУ - 967 100,61 грн), а також 1 700 грн судового збору та 120 грн - витрати на ІТЗ розгляду справи, в тому числі і за рахунок заставного майна згідно договору іпотеки від 03 лютого 2006 року: земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, в межах згідно з планом, що розташовані на АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на землю серії ЯН № 096101 від 04 квітня 2005 року, кадастровий номер земельної ділянки 0520682803:02:001:0029; земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, в межах згідно з планом, що розташовані на АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на землю серії ЯА № 096099 від 22 жовтня 2004 року, кадастровий номер земельної ділянки 0520682803:02:001:0027.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

У жовтні 2011 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подало до Староміського районного суду м. Вінниці заяву про роз`яснення рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 20 жовтня 2010 року та про видачу виконавчого листа.

Староміський районний суд м. Вінниці ухвалою від 09 листопада 2011 року заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про роз`яснення рішення суду задовольнив частково. Видав виконавчі листи про солідарне стягнення боргу з майнового поручителя ОСОБА_2 за рахунок його земельної ділянки згідно рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 20 жовтня 2010 року. В іншій частині заяву залишив без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішення суду є зрозумілим та не підлягає роз`ясненню, оскільки в резолютивній частині рішення зазначено, в який спосіб необхідно стягувати заборгованість за відсутності коштів у основного боржника. При цьому суд вважав за необхідне видати виконавчий лист про солідарне стягнення кредитного боргу з майнового поручителя ОСОБА_2 за рахунок його земельної ділянки, вказаної у рішенні суду на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції.

Не погодившись з рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 20 жовтня 2010 року, ОСОБА_2 , 02 червня 2020 року, оскаржив його в апеляційному порядку.

Вінницький апеляційний суд постановою від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 20 жовтня 2010 року залишив без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

26 квітня 2022 року ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року про роз`яснення рішення суду.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 02 травня 2022 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року про роз`яснення рішення суду у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня постановлення ухвали суду першої інстанції, а наведені причини його пропуску, суд вважає такими, що не дають підстав для поновлення пропущеного строку, оскільки ОСОБА_2 був обізнаний про розгляд справи у суді першої інстанції та постановлену ухвалу від 09 листопада 2011 року (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України). Також суд апеляційної інстанції зазначив, що заявником не було наведено обставин непереборної сили.

Верховний Суд постановою від 07 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 травня 2022 року скасував, справу передав до апеляційного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду, Верховний Суд виходив з того, що оскільки апеляційна скарга подана особою, не повідомленою про розгляд справи, у суду апеляційної інстанції, з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України, були відсутні підстави для застосування приписів частини другої статті 358 ЦПК України в частині неможливості відкриття апеляційного провадження з тих підстав, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

При таких обставинах апеляційний суд повинен був дослідити питання щодо поважності зазначених ОСОБА_2 причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а у разі якщо підстави, вказані ним у заяві, визнані неповажними, у відповідності до частини третьої статті 357 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без руху, роз`яснивши заявнику право протягом десяти днів з дня вручення ухвали вказати інші підстави для поновлення строку.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 26 вересня 2022 року визнав наведені ОСОБА_2 причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року про роз`яснення рішення суду неповажними.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року про роз`яснення рішення суду залишив без руху.

Надав строк для подання заяви про поновлення строку, вказавши інші підстави для його поновлення, а також надати оригінал апеляційної скарги та додані до неї документи протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

У жовтні 2022 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 13 жовтня 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року про роз`яснення рішення суду у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовив.

Апеляційний суд виходив з того, що залишаючи апеляційну скаргу без руху та надаючи строк для подання заяви із зазначенням інших підстав для його поновлення, суд в ухвалі від 26 вересня 2022 року врахував, що апеляційна скарга була подана особою, не повідомленою про розгляд справи та виходив з того, що матеріалами справи доводиться факт ознайомлення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , який представляв його інтереси на підставі довіреності від 06 листопада 2019 року (т. 1 а. с. 245 а), 26 травня 2020 року зі справою № 2-1199/10, у матеріалах якої містилися матеріали справи № 6-96/11 та оскаржувана ухвала.

Таким чином, апеляційний суд прийшов висновку, що зі змістом оскаржуваної ухвали представник позивача, а отже і позивач ознайомлені з 26 травня 2020 року та мали можливість отримати її копію.

Ні апеляційна скарга, ні заява про поновлення строку не містить обґрунтувань чому саме, будучи обізнаним про наявність оскаржуваної ухвали, з 27 травня 2020 року ОСОБА_2 не скористався правом на апеляційне оскарження ухвали суду.

Посилання ОСОБА_2 на те, що він є інвалідом І А групи з 2011 року, суд апеляційної інстанції не вважає достатньою правовою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 09 листопада 2011 року, оскільки з 06 листопада 2019 року до 06 листопада 2022 року представляти свої інтереси у судах ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 або ОСОБА_4 .

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки заява ОСОБА_2 про поновлення строку не містить інших підстав для поновлення строку а ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі та які вже визнані судом неповажними, а отже поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду апелянтом не зазначено.

Відтак суд апеляційної інстанції вважав, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року про роз`яснення рішення суду слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року в якій просив оскаржене судове рішення скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

У поданій касаційній скарзі заявник вказує на те, що про ухвалу суду першої інстанції від 09 листопада 2011 року він дізнався тільки 19 квітня 2022 року та подав апеляційну скаргу 25 квітня 2022 року. Повістка про виклик до суду ОСОБА_2 не надсилалась. Станом на 09 листопада 2011 року у ОСОБА_2 не було представника.

26 травня 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , ознайомився зі справою № 2-1199/10 та жодних відомостей щодо ознайомлення останнього зі справою № 6-96/11 немає.

При цьому, 19 квітня 2022 року працівники апарату суду надали лист від 19 квітня 2022 року № 05-07/27/2022 та копію ухвали Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року у справі № 6-96/11. В розписці про ознайомлення ОСОБА_1 зазначив, що справи № 6-96/11 фактично не існує.

У подальшому, ОСОБА_2 стало відомо, що заява позивача про роз`яснення рішення та ухвала суду від 09 листопада 2011 року були приєднані до справи № 2-1199/10.

Проте, суд апеляційної інстанції на вищезазначені обставини уваги не звернув.

З 2011 року ОСОБА_2 перебуває у важкому стані, що обумовлено неодноразовими інсультами, проте апеляційний суд вважав ці підстави неповажними для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Разом з тим, ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 заявляли відвід колегії суддів апеляційного суду на підставі частини третьої статті 37 ЦПК України, однак ухвалами суду апеляційної інстанції від 22 вересня 2022 року та від 06 жовтня 2022 року визнано підстави для відводу необґрунтованими.

У листопаді 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги, в яких зазначив, що суд апеляційної інстанції не надаючи оцінку доводам ОСОБА_2 , змінив мотиви відмови у відкритті апеляційного провадження.

Крім того, заявник посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 638/8647/17 про те, що незмінність судового рішення виникає до набрання ним законної сили і полягає в тому, що після його проголошення суд, який ухвалив рішення, не має права сам його скасувати або змінити.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 09 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував із Вінницького міського суду Вінницької області справу № 6-96/11.

25 листопада 2022 року справа № 6-96/11 надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 15 березня 2023 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У жовтня 2011 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Староміського районного суду м. Вінниці із заявою про роз`яснення рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 20 жовтня 2010 року та про видачу виконавчого листа.

Староміський районний суд м. Вінниці ухвалою від 09 листопада 2011 року заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про роз`яснення рішення суду задовольнив частково. Видав виконавчі листи про солідарне стягнення боргу з майнового поручителя ОСОБА_2 за рахунок його земельної ділянки згідно рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 20 жовтня 2010 року. В іншій частині заяву залишив без задоволення.

26 квітня 2022 року ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року про роз`яснення рішення суду.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 02 травня 2022 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року про роз`яснення рішення суду у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, звернення стягнення на предмет іпотеки.

Верховний Суд постановою від 07 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 травня 2022 року скасував, справу передав до апеляційного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду, Верховний Суд виходив з того, що оскільки апеляційна скарга подана особою, не повідомленою про розгляд справи, у суду апеляційної інстанції, з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України, були відсутні підстави для застосування приписів частини другої статті 358 ЦПК України в частині неможливості відкриття апеляційного провадження з тих підстав, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

При таких обставинах апеляційний суд повинен був дослідити питання щодо поважності зазначених ОСОБА_2 причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а у разі якщо підстави, вказані ним у заяві, визнані неповажними, у відповідності до частини третьої статті 357 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без руху, роз`яснивши заявнику право протягом десяти днів з дня вручення ухвали вказати інші підстави для поновлення строку.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 26 вересня 2022 року визнав наведені ОСОБА_2 причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року про роз`яснення рішення суду неповажними.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року про роз`яснення рішення суду залишив без руху.

Надав строк для подання заяви про поновлення строку, вказавши інші підстави для його поновлення, а також надати оригінал апеляційної скарги та додані до неї документи протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

У жовтні 2022 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження. Причинами пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 зазначив: виклик на розгляд заяви ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» йому надіслано не було; копію оскарженої ухвали на адресу апелянта направлено не було; матеріали заяви були зареєстровані за іншим номером, що виключає можливість будь-якого ототожнення ухвали зі справою № 2-1199/10; незадовільний стан здоров`я; наявність представника лише з листопада 2019 року; позивачем не було пред`явлено позову про стягнення боргу з ОСОБА_2 .

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 13 жовтня 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року про роз`яснення рішення суду у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовив.

Апеляційний суд виходив з того, що залишаючи апеляційну скаргу без руху та надаючи строк для подання заяви із зазначенням інших підстав для його поновлення, апеляційний суд в ухвалі від 26 вересня 2022 року врахував, що апеляційна скарга була подана особою, не повідомленою про розгляд справи та виходив з того, що матеріалами справи доводиться факт ознайомлення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , який представляв його інтереси на підставі довіреності від 06 листопада 2019 року (т. 1 а. с. 245 а), 26 травня 2020 року зі справою № 2-1199/10, у матеріалах якої містилися матеріали справи № 6-96/11 та оскаржувана ухвала суду.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що зі змістом оскаржуваної ухвали представник позивача, а отже і позивач ознайомлені з 26 травня 2020 року та мали можливість отримати її копію.

Ні апеляційна скарга, ні заява про поновлення строку не містить обґрунтувань чому саме, будучи обізнаним про наявність оскаржуваної ухвали, з 27 травня 2020 року ОСОБА_2 не скористався правом на апеляційне оскарження ухвали.

Посилання ОСОБА_2 на те, що він є інвалідом І А групи з 2011 року, суд апеляційної інстанції не вважав достатньою правовою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 09 листопада 2011 року, оскільки з 06 листопада 2019 року до 06 листопада 2022 року представляти свої інтереси у судах ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 або ОСОБА_4 .

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки заява ОСОБА_2 про поновлення строку не містить інших підстав для поновлення строку аніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі та які вже визнані судом неповажними, а отже поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду апелянтом не зазначено.

Відтак у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року про роз`яснення рішення апеляційний суд відмовив.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно із частиною четвертою статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України», заяви № 17160/06 та 35548/06, від 21 грудня 2010 року).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN», № 11681/85, § 35).

ЄСПЛ зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року у справі «MPP GOLUB v. UKRAINE», № 6778/05).

Суд апеляційної інстанції встановив, що у судовому засіданні Староміського районного суду м. Вінниці 09 листопада 2011 року, при розгляді заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про роз`яснення рішення суду, ОСОБА_2 був відсутній, при цьому про час та місце розгляду справи він повідомлений не був.

У справі міститься довіреність ОСОБА_2 від 06 листопада 2019 року, згідно якої ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_1 або ОСОБА_4 здійснювати представництво його інтересів у всіх без винятку установах, на підприємствах, в організаціях України, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності; вести всі його справи у судах усіх рівнів у цивільних справах, з усіма процесуальними правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі. Довіреність видана на три роки і дійсна до 06 листопада 2022 року (т. 1 а. с. 245 а).

На підставі заяв ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи від 23 квітня 2020 року (частково ознайомився 28 квітня 2020 року) та 26 травня 2020 року останній ознайомився зі справою № 2-1199/10, у матеріалах якої містяться матеріали справи № 6-96/11 та ухвала суду від 09 листопада 2011 року (т. 1 а. с. 245, 248).

Таким чином, встановивши, що апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року подана 26 квітня 2022 року, тобто більш ніж через 10 років і 5 місяців, що безумовно свідчить про тривалий пропуск строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без руху та вказав на необхідність надання доказів на підтвердження поважності причин тривалого неподання апеляційної скарги після ознайомлення заявника (його представника) з оскаржуваним судовим рішенням, оскільки лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на оскарження судового рішення в апеляційному порядку у визначений законом строк, може бути підставою для висновку про його поновлення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що за відсутності надання доказів на підтвердження об`єктивних перешкод тривалого неподання апеляційної скарги на ухвалу Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року, після ознайомлення заявника (його представника) з оскаржуваним судовим рішенням 26 травня 2020 року у визначений процесуальним законом строк, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними, а тому обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права, норми Конвенції та практику ЄСПЛ, а тому відсутні підстави вважати, що заявник був обмежений у доступі до правосуддя.

Щодо аргументів касаційної скарги про неповноважний склад апеляційного суду колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи убачається, що Вінницький апеляційний суд ухвалою від 02 травня 2022 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року про роз`яснення рішення суду у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, звернення стягнення на предмет іпотеки.

Верховний Суд постановою від 07 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 травня 2022 року скасував, справу передав до апеляційного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19 вересня 2022 року розгляд справи № 6-96/11 визначено складу колегії суддів: Голоті Л. О., Денишенко Т. О., Рибчинському В. П.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 13 жовтня 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року про роз`яснення рішення суду у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовив.

На переконання ОСОБА_2 скасування Верховним Судомухвали Вінницького апеляційного суду від 02 травня 2022 року, унеможливлює повторну участь колегії суддів Голоти Л. О., Денишенко Т. О., Рибчинського В. П. у розгляді справи.

Відповідно до частини третьої статті 34 ЦПК України перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснюється колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

Згідно з частиною третьою статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.

Частинами третьою, четвертою статті 258 ЦПК України передбачено, що розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III ЦПК України з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції (частини перша та друга статті 381 ЦПК України).

Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що під вирішенням справи в суді апеляційної інстанції слід розуміти ухвалення судового рішення у формі постанови, яке ухвалюється судом апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги та перегляду рішення або ухвали про закриття провадження у справі суду першої інстанції, які ухвалюються/постановляються місцевим судом по суті спору.

Ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є ухвали суду апеляційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду.

Ухвали суду апеляційної інстанції, якими відмовлено у відкритті апеляційного провадження, не є ухвалами, якими закінчено розгляд справи, а суддя, який брав участь у складі колегії суддів при постановленні таких ухвал, не може вважатися таким, що вже брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції в розумінні частини третьої статті 37 ЦПК України.

Ухвала Вінницького апеляційного суду від 02 травня 2022 року якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року постановлена у складі колегії суддів Голоти Л. О., Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.

Зазначена ухвала не є судовим рішенням, ухваленим по суті спору, а судді Голота Л. О., Денишенко Т. О., Рибчинський В. П., які брали участь в ухваленні цього судового рішення, не можуть вважатися суддями, які брали участь у вирішенні справи, оскільки апеляційний суд не вирішував спір по суті справи.

Разом з тим, відповідно до підпункту 2.3.43 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (далі - Положення), судові справи, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження), а також ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, передаються раніше визначеному у судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу), ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа.

Раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються також: апеляційні та касаційні скарги, що надійшли до суду відповідної апеляційної чи касаційної інстанцій після визначення судді-доповідача у цій судовій справі, якщо провадження не закінчено (підпункт 2.3.44. пункту 2.3 Положення).

Наведені пункти Положення не суперечать вимогам частини третьої статті 37 ЦПК України, відповідно до якої суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції, оскільки аналіз положень зазначеної норми процесуального закону дає підстави для висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі не є тим процесуальним рішенням, яким закінчено провадження у справі.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими ці аргументи касаційної скарги.

Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2022 року у справі № 2-4076/2005, від 26 січня 2022 року у справі № 522/9302/18.

Аргументи касаційної скарги про те, що 19 квітня 2022 року працівники апарату суду надали лист від 19 квітня 2022 року № 05-07/27/2022 та копію ухвали Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року у справі № 6-96/11, в розписці про ознайомлення ОСОБА_1 зазначив, що справи № 6-96/11 фактично не існує проте лише у подальшому, ОСОБА_2 стало відомо, що заява позивача про роз`яснення рішення та ухвала суду від 09 листопада 2011 року були приєднані до справи № 2-1199/10 колегія суддів відхиляє, оскільки цей аргумент спростовується матеріалами справи, адже ухвала місцевого суду від 09 листопада 2011 року міститься у томі першому справи № 2-1199/10 на аркуші справи № 110.

Посилання в доповненнях до касаційної скарги на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 638/8647/17 про те, що незмінність судового рішення виникає до набрання ним законної сили і полягає в тому, що після його проголошення суд, який ухвалив рішення, не має права сам його скасувати або змінити, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки апеляційний суд не скасовував та не змінював постановлені ним ухвали.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржена ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 406, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. А. Стрільчук