Рішення

від 18.04.2023 по справі 335/1961/22

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/1961/22 2/335/164/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УРАЇНИ

18 квітня 2023 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., за участі секретаря судового засідання Огнев`юк Н,В., представника позивача адвоката Кузьмінова Д.В., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у загальному позовному провадженні у залі суду м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до територіальної громадиміста Запоріжжяв особіЗапорізької міськоїради,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору-ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

18.03.2022 позивач ОСОБА_2 , в особі представника адвоката Іванової Н.О., звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , придбану за договором купівлі-продажу від 11 серпня 1998 року, зареєстрованого «Запорізькою Товарною Біржею «Гілея» за № 200, та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 19.03.2019 року, номер запису про право власності: 30848801.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на час придбання вищезазначеної квартири вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_4 . У 2012 році шлюб між позивачем та ОСОБА_4 розірвано, однак після розлучення вони продовжили проживати разом однією сім`єю, як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки. За час перебування у шлюбі та після його розірвання спільних дітей подружжя не мало.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Квартира, яка придбана під час шлюбу, за адресою: АДРЕСА_2 , є особистою приватною власністю позивача, адже придбана нею за кошти, які вона отримала внаслідок продажу квартири АДРЕСА_3 , яка раніше була придбана за кошти, отримані її батьком після продажу 31/100 частини домоволодіння АДРЕСА_4 .

Наразі, позивач не може вільно розпоряджатися належною їй квартирою, адже вона вважається спільною сумісною власністю подружжя, а тому вимушена звернутися із позовом до суду про визнання права особистої приватної власності на квартиру.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.03.2022 року дану цивільну справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

10.05.2022 ухвалою суду за клопотанням представника позивача змінено первісного відповідача територіальну громаду міста Запоріжжя в особі ЗМР на належного відповідача ОСОБА_3 (доньку колишнього чоловіка ОСОБА_4 , як єдиного спадкоємця). Витребувано у Вознесенівському відділі ДРАЦС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було витребувано копію актового запису про смерть ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Витребувано у Третьої Запорізької державної нотаріальної контори інформацію щодо звернення спадкоємців та заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

09.06.2023 від представника територіальної громади міста Запоріжжя в особі ЗМР Малюк С.М. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання заперечує проти позовних вимог, посилаючись на їх недоведеність.

Ухвалою суду від 09.06.2022 за клопотанням представника позивача витребувано у Шевченківському відділі ДРАЦС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) копію актового запису про смерть ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

06.07.2022 на виконання ухвали суду від 09.06.2022 Шевченківським відділом ДРАЦС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на адресу суду надіслано копію актового запису про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

12.07.2022 на виконання ухвали суду від 10.05.2022 Третьою Запорізькою державною нотаріальною конторою повідомлено, що спадкова справа після померлого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилась.

17.08.2022 року ухвалою суду за клопотанням представника позивача витребувано з Запорізького обласного державного нотаріального архіву копію нотаріальної справи щодо посвідчення 13.05.1997 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Савельєвим Є.О. договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за реєстраційним номером 2024. Витребувано з Запорізького обласного державного нотаріального архіву копію нотаріальної справи щодо посвідчення 13.05.1997 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Савельєвим Є.О. договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , за реєстраційним номером 2016. Витребувано з Державного архіву Запорізької області копію справи щодо укладення 06.02.1998 року на товарній біржі «Строй-Інвест» ІКЮО 24513655 (припинена 01.02.2013 року) договору купівлі-продажу № 165/1344, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 . Витребувано з Запорізької товарної біржі «Гілея» ІКЮО 20481361 копію справи щодо укладення 11.08.1998 року договору купівлі-продажу, між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , за реєстраційним номером 200.

07.09.2022на виконанняухвали судувід 17.08.2022від Запорізькогообласного державногонотаріального архівунадішли:копія договорукупівлі продажувід 13.05.1997року,за реєстровимномер 2024та документи,на підставіяких вінпосвідчений;копія договорукупівлі продажувід 13.05.1997року,за реєстровимномер 2016та документи, на підставі яких він посвідчений.

08.09.2022 на виконання ухвали суду від 17.08.2022 від Запорізької товарної біржі «Гілея» надійшла копія справи щодо укладення 11.08.1998 року договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , за реєстраційним номером 200.

09.09.2022 на виконання ухвали суду від 17.08.2022 від Державного архіву Запорізької області надійшло повідомлення про неможливість надання копії договору купівлі-продажу № 165/1344, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , оскільки документи від товарної біржи «Строй-Інвест» не надходили до архіву на зберігання.

28.09.2022 року ухвалою суду за клопотанням представника позивача змінено відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача Територіальну громаду міста Запоріжжя в особі ЗМР. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 .

Ухвалою судувід 01.11.2022 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_10 у судове засідання не з`явилась. Її представник адвокат Кузьмінов Д.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні просила суд прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства України.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомила, правом подання пояснень не скористалась.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що з 16.08.1996 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 16 серпня 1996 року.

23.10.2012 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_2 від 23 жовтня 2012 року.

Відповідно до копії актового запису про смерть №2169 від 19.10.2021, наданого Шевченківським відділом ДРАЦС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), на виконання ухвали суду від 09.06.2022, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 .

11.08.1998 року, під час перебування у шлюбі, ОСОБА_2 була придбана та оформлена на її ім`я двокімнатна квартира, загальною площею 65,39 кв.м, житловою площею 36,2 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 11 серпня 1998 року, зареєстрованим «Запорізькою Товарною Біржею «Гілея» за реєстраційним номером 200, та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 19.03.2019 року, номер запису про право власності: 30848801.

В матеріалах справи наявний технічний паспорт на вищезазначену квартиру.

Спірна квартира куплена за особисті грошові кошти позивача, виручені 06.02.1998 року від продажу однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 (копія договору купівлі-продажу квартири від 06.02.1998, зареєстровано у реєстрі за №165/1344), яка раніше була придбана за кошти, отримані її батьком від продажу 31/100 частини домоволодіння АДРЕСА_4 (копія договору купівлі-продажу від 13.05.1997, зареєстровано у реєстрі за № 2024).

Вищезазначене також підтверджується показами свідка ОСОБА_11 , яка 17.08.2022 року у судовому засідання, пояснила, що вона є матір`ю позивача. В травні 1997 року її чоловік ОСОБА_5 продав 31/100 частини домоволодіння АДРЕСА_4 та кошти отримані від продажу будинку надав доньці ОСОБА_2 для придбання однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_5 . В подальшому ОСОБА_2 продала зазначену квартиру та придбала двокімнатну кімнату за адресою АДРЕСА_2 .

У статті 60 Сімейного кодексу України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно зі статтями 69, 70 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини першої статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 частини першої статті 57 СК України та вказано, що «у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю».

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах у справі № 6-1587цс16 зробив правовий висновок, згідно з яким, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ^набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені статтею 57 СК України, відповідно до пунктів1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до роз`яснень наданих у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року №11, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст.60СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У зв`язку з викладеним, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц (провадження 61-35779ск18).

Якщо один з подружжя доведе, що майно набуте ним у шлюбі було придбано за особисті, а не спільні кошти, то таке майно не є спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою власністю цього члена подружжя, зазначене узгоджене з позицією ВСУ (Постанова ВСУ у справі №6-1568цс16).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наведених вище доказів та показів свідка вбачається, що двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 хоча й була придбана під час шлюбу сторін, але за особисті кошти позивача, які вона отримала внаслідок продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5 , яка раніше була придбана за кошти, отримані її батьком від продажу 31/100 частини домоволодіння АДРЕСА_4 . Тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі та визнати за нею право особистої приватної власності на спірну квартиру.

Керуючись ст.ст.2,3,10-12,13,81,82,141,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до територіальної громадиміста Запоріжжяв особіЗапорізької міськоїради,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору-ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на квартиру,- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , придбану за договором купівлі-продажу від 11 серпня 1998 року, зареєстрованого «Запорізькою Товарною Біржею «Гілея» за № 200, та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 19.03.2019 року, номер запису про право власності: 30848801.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення судду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 27 квітня 2023 року.

Суддя Рибалко Н.І.