Постанова

від 27.04.2023 по справі 761/23166/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/3051/2023

справа №761/23166/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Нежура В.А., Соколової В.В.

розглянувши в письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року, постановлену під головуванням судді Ромашиненої І.П.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІРА РЕЧОВИНА" про стягнення суми попередньої оплати як безпідставно набутого майна, -

встановив:

У жовтні 2022 року до ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення суми попередньої оплати як безпідставно набутого майна.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 до ТОВ "СІРА РЕЧОВИНА" про стягнення суми попередньої оплати як безпідставно набутого майна передано на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що предметом позову є стягнення суми попередньої оплати як безпідставно набутого майна в розмірі 538 516,00 гривень, а позовні вимоги не пов`язані із нерухомим майном.

Уважає, що у цьому випадку слід керуватися правилами загальної підсудності.

Мотивуючи наведеним, просить суд ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва.

Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Постановивши оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав, що позов пред`явлено з приводу нерухомого майна, а тому з посиланням на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 лютого 2021 року №911/2390/18, зробив висновок, що у цьому випадку діють правила виключної підсудності.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В повній мірі оскаржувана ухвала вказаним критеріям не відповідає.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав, що спірні правовідносини виникли з приводу виконання Договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт. Пунктом 1.1 Договору передбачено, що відповідно до умов цього Договору Підрядник зобов`язується на власник ризик та/або залученими силами та здати Замовнику в установлений Договором строк закінчені роботи з виготовлення та монтажу малих архітектурних форм, які визначені у Додатку №0001 до цього Договору на земельних ділянках, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та ідентифікується за кадастровим номером:3210900000:01:047:0223 та земельна ділянка за кадастровим номером: 3210900000:01:047:0227.

Відтак, суд зробив висновок, що спір у цій справі виник з приводу нерухомого майна.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, зокрема, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до частини 2 статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Разом з цим, частиною 1 статті 30 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 910/10647/18, правила статті 30 ЦПК України про виключну підсудність застосовуються до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 41, 42 постанови від 1 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" надав судам роз`яснення, де зазначив, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Виходячи з аналізу правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Установлено, що позивач звернувся з позовом про стягнення суми попередньої оплати як безпідставно набутого майна.

В обґрунтування позову вказує, що 14 червня між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "СІРА РЕЧОВИНА" укладено договір підряду, за умовами якого підрядник зобов`язався на власний ризик виконати власними та/або залученими силами та здати замовнику в установлений договором строк закінчені роботи з виготовленням та монтажу малих архітектурних форм, які визначені у додатку №0001 до цього договору на земельних ділянках, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та ідентифікується за кадастровим номером:3210900000:01:047:0223 та земельна ділянка за кадастровим номером: 3210900000:01:047:0227.

Згідно частини 3 статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина 1 статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці право на суд передбачено, зокрема, що особа повинна мати доступ до незалежного, неупередженого та компетентного суду.

З позовної заяви та доданих до неї документів убачається, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь грошових коштів, переданих ним відповідачу за договором підряду №UT140621/01 на виконання будівельно-монтажних робіт від 14 червня 2021 року, зокрема роботи з виготовлення та монтажу малих архітектурних форм. При цьому позивач обґрунтовує свої вимоги статтею 1212 ЦК України.

Отже, предметом спору є не спір з приводу нерухомого майна, як помилково вважав суд першої інстанції, а спір щодо стягнення безпідставно, на думку позивача, отриманих грошових коштів відповідачем.

Апеляційний суд не може погодитися із необхідністю врахування судом першої інстанції постанови Верховного Суду, зазначеної судом в ухвалі про передачу справи на розгляд до іншого суду, оскільки в цих справах предмет позову є відмінним: у справі №911/2390/18 предметом спору у справі, що розглядається, є орендна плата за користування нерухомим майном.

Направляючи справу за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області з тих підстав, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, суд першої інстанції виходив із помилкового тлумачення статті 30 ЦПК України і не звернув уваги, що предметом позову у цій справі є безпідставно отримані кошти, які жодним чином не пов`язані із спором з приводу нерухомого майна, як прямо, так і опосередковано.

За таких умов, позов має пред`являтися не за правилами виключної підсудності, як помилково вважав суд першої інстанції.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції є помилковими, у зв`язку із цим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року скасувати, справу направити до Шевченківського районного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді В.А. Нежура

В.В. Соколова