Рішення

від 06.04.2023 по справі 160/1092/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року Справа № 160/1092/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ М» (вул. Теплична, 16-Б, смт Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005) до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Воскресенська, б.24, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ М» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 14.12.2022 №346442 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ М» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено порядок розгляду справи про порушення, зокрема з посиланням на вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 «Про Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» позивач вказує, що відповідачем не повідомлено позивача як перевізника про факт порушення водієм норм та дату,час та місце розгляду справи. Повідомлення про розгляд справи направлено на електронну адресу працівника, що використана ним при реєстрації в системі «Шлях», що не є офіційною адресою товариства. По суті виявленого правопорушення позивач стверджує, що під час здійснення контролю перевізник був відсутній. З аналізу вимог статті 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не мають вимоги про забезпечення перевізником водія оформленою тахокартою, при цьому п.6.1 наказу №340 та п.3.3 наказу №385 містять вимоги до водія на автомобілі, що перевірявся, був встановлений аналоговий тахограф, отже дані фіксуються на тахокарті, яка була надана на перевірку, але її зміст через погану якість копії з`ясувати неможливо. Таким чином, перевізник забезпечив водія тахокартою. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 27 січня 2023 року суд відкрив провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

07 лютого 2023 року на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив від Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вх. №2100/23), у якому відповідач зазначає, що керуючись Порядком зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовою особою Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013 (далі - Порядок 422), 27.10.2022 був зупинений транспортний засіб марки VOLVO - FH 12.460 державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом KRONE SD державний номер НОМЕР_2 , який здійснював вантажні перевезення. Під час перевірки було встановлено, що на момент проведення перевірки у транспортному засобі не оформлена тахокартка водія за 27.10.2022, що передбачено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 р. № 385 (далі - Інструкція № 385). У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення посадова особа Укртрансбезпеки склала акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 251509 від 27.10.2022 (далі - акт), який відповідно до п. 21 Порядку № 1567, складається в одному примірнику. На виконання вимог п.26 Порядку 1567 Укртрансбезпека на електронну адресу позивача направлено повідомлення про розгляд справи № 43532/827/24-22 від 28.11.2022, в якому зазначалося про необхідність явки до Відділу на розгляд справи 14.12.2022. 14.12.2022 року на виконання п. 27 Порядку №1567 начальником Відділу було проведено розгляд акту та винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №346442, відповідно до якої до позивача було застосовано адміністративно - господарський штраф у сумі 17 000 гривень, копію постанови було надіслано позивачу поштою. Щодо виявленого порушення відповідач зазначає, що пунктом 3.6. Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку. На момент проведення перевірки у водія була неоформлена тахокртка за 27.10.2022, чим порушено вищезазначені норми чинного законодавства. З урахуванням пояснень, викладених у відзиві, просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 02.03.2023 суд витребував від ТОВ «МАГІСТРАЛЬ М» додаткові документи, а саме: дані зчитані з тахокарти водія, яка була надана перевіряючим за 27.10.2022.

14.03.2023 представником позивача подав клопотання (вх. №4616/23), в якому зазначає, що з урахуванням вимог абзацу другого п.6.1 Полодження про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 №340, водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Використані тахокарти зберігаються у водія, оскільки на час наступної перевірки він має надати на вимогу інспектора 28 тахокарт за попередні дні та 1 за день перевірки. При перевірці відповідачем встановлено відсутність лише 1 з 29 тахокарт. Перевізник тим часом забезпечує водіїв чистими бланками тахокарт, які водії мають вставляти в тахограф на кожній зміні. Водій ОСОБА_1 , не повідомивши перевізника про факт перевірки транспортного засобу відповідачем, приїхавши з рейсу, подав заяву на звільнення від 03.11.2022 та був звільнений наказом від 03.11.2022. Таким чином, водій звільнився із тахокартами за 28 днів, що передують звільненню для подальшого зберігання на випадок перевірки, тому вони не були передані ТОВ «МАГІСТРАЛЬ М».

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

27 жовтня 2022 року Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області здійснено перевірку транспортного засобу марки VOLVO - FH 12.460, державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом KRONE SD державний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ «МАГІСТРАЛЬ М», водій ОСОБА_1 . Під час перевірки встановлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів згідно наказу МТЗУ від 07.06.2010, п.33 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) згідно із наказом МТЗУ №385 від 24.06.2010, під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою тахокартою за 27.10.2022, чим порушив ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». За результатами перевірки відповідач склав акт №251509 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Водій з актом ознайомився від підпису відмовився.

Як слідує з матеріалів справи, Відділом державного нагляду (контролю) повідомлення про розгляд справи № 43532/827.2/24-22 від 28.11.2022 із зазначенням про час та місце розгляду справи направлено на електронну адресу ТОВ «МАГІСТРАЛЬ М».

14 грудня 2022 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №346442, відповідно до якої стягнуто з ТОВ «МАГІСТРАЛЬ М» адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судом встановлено, що підставою для звернення до суду з даним позовом стала незгода позивача з оскаржуваною постановою, що винесена відповідачем без дотримання порядку повідомлення перевізника про розгляд справи про правопорушення та не враховано всіх обставин щодо відсутності відповідальності у позивача як перевізника за відсутність тахокарти за один робочий день у водія.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті..

Згідно із пп.1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1579-р від 02.09.2021 «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» Державна служби з безпеки на транспорті оптимізувала шляхом реорганізації міжрегіональних територіальних органів в територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби. Таким чином Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки реорганізувалося у Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області та Відділ державного нагляду (контролю) у Запорізькій області.

Укртрансбезпека та її територіальні органи під час здійснення своїх повноважень діють як суб`єкти владних повноважень, яким надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов`язкових до виконання

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.

Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис (п. 20-22 Порядку №1567).

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно із пунктами 26 та 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З аналізу наведених правових норм слідує, що на орган державного контролю покладено обов`язок розглянути справу про порушення суб`єкта господарювання не пізніше двох місяців з дня його виявлення та за наявності підстав для винести постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Стосовно посилання позивача на не виконання відповідачем вимог пункту 26 Порядку №1567 в частині належного повідомлення про розгляд справи, суд зазначає таке.

Позивач ТОВ «МАГІСТРАЛЬ М» є автомобільним перевізником та має ліцензію з виду діяльності: внутрішні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями, міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів) яку отримав 10.04.2019.

Відповідно до п.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1001 (далі - ліцензійні умови), здобувач ліцензії подає у спосіб, передбачений частиною першою статті 10 Закону "Про ліцензування видів господарської діяльності" (далі - Закон), до органу ліцензування заяву на отримання ліцензії за визначеною формою. В заяві про отримання ліцензії вказується офіційна інформація здобувача ліцензії, серед якої місцезнаходження юридичної, телефон та E-mail. Вся інформація про ліцензіатів вноситься до єдиної інформаційно-аналітичної системи - «ШЛЯХ».

Відповідно до абзац другого пункту 26 Порядку та згідно із даними єдиної інформаційно-аналітичної системи - «ШЛЯХ», у перевізника електронна адреса «ІНФОРМАЦІЯ_1». Враховуючи зазначене, 06.12.2022 на вказану електронну адресу відділом направлено повідомлення про розгляд справи на 14.12.2022.

Відповідно до пункту 27 Порядку у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

Таким чином, посилання позивача на неналежне повідомлення про дату та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не може бути прийнято до уваги суду, оскільки порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування лише у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Суд наголошує, що за своєю правовою природою, розгляд справи суб`єктом владних повноважень, передбачає ніщо інше, як прийняття ним відповідного рішення, що прямо передбачене Порядком №1567, який закріплює, що під час розгляду справи, за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Сам по собі факт відсутності особи на час розгляду такої справи не позбавляє особу права спростовувати вину в суді та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.03.2018 у справі №820/4810/17.

Стосовно посилання позивача про відсутність правопорушення допущеного саме перевізником суд зазначає таке.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344), Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 №385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340).

Відповідно до ст. 18 Закону №2344, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Статтею 48 Закону №2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до положень ст. 49 Закону №2344, водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Зміст статті 48 Закону №2344 дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Частиною першою статті 2 Закону №2344 передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Інструкції №385 визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Пунктом 1.3 Інструкції №385 визначено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні: - контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; - картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; - тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Згідно із пунктом 2.4 Інструкції №385, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Пунктом 3.6. Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

Крім того, відповідно до п. 1.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340), вимоги цього Положення поширюється на перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Відповідно до п.7.1. Положення №340 саме Укртрансбезпека є органом, який уповноважений здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху та проводить перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

В розумінні статті 1 Закону №2344 автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Аналіз викладених положень норм законодавства свідчить про те, що державний контроль на транспорті здійснюється органами Укртрансбезпеки шляхом проведення, зокрема, рейдових перевірок, в ході яких перевірці підлягає наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344 документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. У свою чергу відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, передбачена статтею 60 Закону №2344.

Верховний Суд у постанові від 17 липня 2018 року у справі № 802/1836/17-а зазначив, що приписи Закону зобов`язують автомобільних перевізників, водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення.

Відсутність у водія на момент проведення перевірки передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Водій транспортного засобу повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

В даному випадку, на момент проведення перевірки у водія була неоформлена тахокртка за 27.10.2022 чим порушено вищезазначені норми чинного законодавства. Посилання позивача на те, що звільнений водій не передав йому таку тахокарту, не спростував факту правовпорушення.

Позивачем не надано до суду доказів на спростування виявленого порушення.

Відповідно до статті 60 Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48.

З огляду на встановлені судом обставини справи та правове регулювання спірних відносин, суд зробив висновок про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 14.12.2022 №346442, якою на позивача накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 по справі № 802/2236/17-а.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Наведене вище доводить, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводи відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що відповідач діяв у відповідності до вимог ст. 2 Кодаксу адміністративного судочинства України , тому відсутні підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Підстав для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ М» (вул. Теплична, 16-Б, смт Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005) до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Воскресенська, б.24, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 27.04.2023 року.

Суддя С.В. Ніколайчук