Рішення

від 27.04.2023 по справі 280/2051/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 квітня 2023 року Справа № 280/2051/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомАпеляційного суду Запорізької області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 162)

доВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

провизнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

03.04.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Апеляційного суду Запорізької області (далі позивач) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (далі третя особа), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича, винесену 02.03.2023 у виконавчому провадженні №71178562 про стягнення з Апеляційного суду Запорізької області виконавчого збору в розмірі 26 800 грн.

В обґрунтування позовних вимог Апеляційний суд Запорізької області посилається на те, що в провадженні відповідача перебуває виконавче провадження №71178562 з виконання виконавчого листа №280/700/19, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 07.08.2020, в межах якого прийнято оскаржувану постанову. Разом із тим, виконання зазначеного рішення суду повинно здійснюватися за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» Державною казначейською службою України. При цьому, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Враховуючи наведене вважає оскаржувану постанову протиправною та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 10.04.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/2051/23 та призначено судове засідання на 18.04.2023.

13.04.2023 від позивача надійшло клопотання (вх. №15096) про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 13.04.2023 №15218), в якому зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Вважає доводи позивача помилковими, оскільки згідно зі статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Тобто, дана стаття стосується виконання рішень суду про стягнення коштів. Проте, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2020 у справі №280/700/19 зобов`язано Апеляційний суд Запорізької області перерахувати та виплатити суми коштів. Отже, таке рішення суду не містить звернення стягнення, як форми заходу примусового виконання рішення, у вказаному рішенні позивача зобов`язано вчинити певні дії, тому вважає, що спір несе зобов`язальний характер. Вважає, що державним виконавцем не порушено вимоги Закону, а підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, зазначає, що належним відповідачем у даному спорі є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від третьої особи пояснення щодо заявлених позовних вимог не надходили.

На підставі ч. 3 ст. 194 КАС України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2020 у справі №280/700/19 позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково та, серед іншого, зобов`язано Апеляційний суд Запорізької області перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) ОСОБА_2 надбавку за вислугу років за періоди з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 в розмірі, визначеному ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, та індексації доходу з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Зобов`язано Апеляційний суд Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 за період з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 включно заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно, з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Рішення суду набрало законної сили 02.07.2020.

07.08.2020 ОСОБА_2 видано виконавчі листи у даній справі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2022 у справі №280/700/19 замінено сторону стягувача у виконавчих листах №280/700/19, виданих Запорізьким окружним адміністративним судом 07.08.2020, з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

02.03.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком Владиславом Андрійовичем відкрито виконавче провадження №71178562 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Запорізьким окружним адміністратвиним судом 07.08.2020 у справі №280/700/19, про зобов`язання Апеляційного суду Запорізької області перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за періоди з 01.04.2002 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 в розмірі, визначеному ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, та індексації доходу з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

02.03.2020 у межах виконавчого провадження №71178562 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком Владиславом Андрійовичем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої постановлено стягнути з Апеляційного суду Запорізької області виконавчий збір у розмірі 26 800,00 грн.

Листом від 14.03.2023 №01/4/23 Апеляційний суд Запорізької області звернувся до Державної судової адміністрації України із повідомленням про відкриття виконавчого провадження №71178562. Крім того, у листі зазначено про проведення нарахувань на користь ОСОБА_1 на виконання рішення суду.

Листом від 14.03.2023 №01/3/23 позивач надав відповідачу пояснення, відповідно до яких рішення суду виконано боржником у межах його повноважень (проведено нарахування сум). При цьому зазначив, що здійснити виплату коштів суд не може у зв`язку із закриттям всіх рахунків в ході проведення ліквідаційної процедури.

Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору, Апеляційний суд Запорізької області звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (тут та надалі у редакції, чинній на момент винесення спірної постанови), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нормами пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

За визначенням частин 1, 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Разом із тим, за правилами пункту 3 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Так, гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Апеляційний суд Запорізької області є органом державної влади, який з 02.10.2018 перебуває у стані припинення.

Так, Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» від 29.12.2017 №452/2017 постановлено ліквідувати, серед іншого, Апеляційний суд Запорізької області.

Відповідно до повідомлення ДКСУ про закриття рахунків від 12.12.2019 рахунки позивача закрито.

Фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. (ч. 1 ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII).

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).

З урахуванням викладеного, у даному випадку виконання рішення суду має здійснюватися з урахуванням вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Наведене також установлено рішенням Запорізького окружного адмінстративного суду від 05.11.2020 у справі № 280/7437/20, яке набрало законної сили 11.03.2021.

Таким чином, враховуючи приписи пункту 3 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», суд доходить висновку, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. про стягнення виконачого збору, винесена 02.03.2023 у виконавчому провадженні №71178562 підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Щодо посилань відповідача на практику Верховного Суду (постанови від 18.01.2019 у справі № 826/19730/16; від 13.02.2019 у справі № 295/13991/16-а) суд зауважує, що в даних постановах боржниками у виконавчих провадженнях не виступали органи державної влади, а отже обставини таких справ є відмінними від обставин справи № 280/2051/23.

Щодо посилань на постанови Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 712/5014/17; від 13.03.2019 у справі № 812/1413/17; від 08.05.2019 у справі № 750/4867/17; від 16.05.2019 у справі № 750/3140/17 слід зазначити, що хоча боржниками у виконавчих провадженнях у даних постановах виступали органи державної влади, підстави оскарження постанов державного виконавця є іншими (виконання рішення суду в добровільному порядку), отже до спірних правовідносин дана практика Верховного Суду застосуванню не підлягає.

Щодо належного відповідача у даній справі слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 статті 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця приватний виконавець.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2016 № 512/5 (у редакції наказу від 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві); відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві; управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень); відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).

Наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним.

З огляду на викладене, органом державної виконавчої служби та належним відповідачем у цій справі є Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.04.2023 позивача звільнено від сплати судового збору, у зв`язку із чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Апеляційного суду Запорізької області задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. про стягнення виконачого збору, винесену 02.03.2023 у виконавчому провадженні №71178562.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог ст. ст. 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення складено та підписано 27.04.2023.

Суддя Ю.П. Бойченко