Ухвала

від 25.04.2023 по справі 440/2431/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

25 квітня 2023 рокум. ПолтаваСправа № 440/2431/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Накісько Т.А.,

представника позивача - Доценка О.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: військова частина НОМЕР_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ВЕЙВ ЛОДЖИСТІК", Товариство з обмеженою відповідальністю "МОТОР-АВТО ЮКРЕІН" про скасування наказу і акту, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

09 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: військова частина НОМЕР_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ВЕЙВ ЛОДЖИСТІК", Товариство з обмеженою відповідальністю "МОТОР-АВТО ЮКРЕІН"3 про скасування наказу від 13.03.2022 № 187 "Про примусове відчуження майна" в частині внесення до абзацу 1 пункту 1 відомостей про неналежного власника майна - Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ВЕЙВ ЛОДЖИСТІК"; скасування акту про примусове відчуження або вилучення майна від 13.03.2022 в частині внесених відомостей про власника майна - LLC "NEV WAVE LOGISTIK", зобов`язання внести зміни до наказу від 13.03.2022 № 187 "Про примусове відчуження майна" в частині внесення до абзацу 1 пункту 1 відомостей про власника транспортного засобу марки HUNDAI Tucson LIM BLACK, 2019 р.в. VIN НОМЕР_3 - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_4 , реєстрація місця проживання АДРЕСА_1 ; зобов`язання уповноважити осіб військового командування скласти в присутності ОСОБА_1 новий акт про примусове відчуження або вилучення майна в якому вказати власником, завчасно повідомити його про це письмово.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 провадження у справі відкрито.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас спір буде мати приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 01 лютого 2022 року у справі №120/7546/20-а.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ та акт про примусове відчуження його майна (транспортного засобу) під час дії воєнного стану у зв`язку з порушенням процедури їх прийняття та невірним зазначенням відомостей про власника транспортного засобу.

Тобто, позовну заяву подано з метою захисту права власності позивача на майно, зокрема, щодо повернення транспортного засобу.

Відповідно до положень статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами статті 353 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція). В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. Оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду.

Разом із тим, відповідно до пункту 4 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такий захід, як примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку, та видавати про це відповідні документи встановленого зразка .

Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" (далі - Закон).

Відповідно до статті 4 Закону примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

У свою чергу частиною першою статті 7 Закону передбачено, що про примусове відчуження або вилучення майна складається акт, та визначено зміст такого акта.

Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта (частина третя статті 7 Закону).

Згідно з положеннями статей 16, 21 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 2 та частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем не стосуються захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а спрямовані на захист його майнових прав, а тому вказаний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2023 у справі №904/868/22.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі.

Згідно з частиною 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: військова частина НОМЕР_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ВЕЙВ ЛОДЖИСТІК", Товариство з обмеженою відповідальністю "МОТОР-АВТО ЮКРЕІН" про скасування наказу і акту, зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено 27 квітня 2023 року.

СуддяА.Б. Головко