Постанова

від 24.08.2023 по справі 440/2431/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 р. Справа № 440/2431/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 року, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 27.04.23 року у справі № 440/2431/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

треті особи Військова частина НОМЕР_2 , товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ВЕЙВ ЛОДЖИСТІК", товариство з обмеженою відповідальністю "МОТОР-АВТО ЮКРЕІН"

про скасування наказу і акту, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи - Військова частина НОМЕР_2 , товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ВЕЙВ ЛОДЖИСТІК", товариство з обмеженою відповідальністю "МОТОР-АВТО ЮКРЕІН", в якому просив суд:

- скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2022 р. № 187 "Про примусове відчуження майна" в частині протиправно внесених до абзацу 1 пункту 1 відомостей про неналежного власника майна - товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ВЕЙВ ЛОДЖИСТІК";

- скасувати акт про примусове відчуження або вилучення майна від 13.03.2022 в частині протиправно внесених відомостей про власника майна - LLC "NEV WAVE LOGISTIK";

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2022 № 187 "Про примусове відчуження майна" в частині внесення до абзацу 1 пункту 1 відомостей про власника транспортного засобу марки HUNDAI Tucson LIM BLACK, 2019 р.в. VIN НОМЕР_3 - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , реєстрація місця проживання АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 уповноважити осіб військового командування скласти в присутності ОСОБА_1 новий акт про примусове відчуження або вилучення майна, в якому вказати власником, завчасно повідомити його про це письмово.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 по справі № 440/2431/23 закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: військова частина НОМЕР_2 , товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ВЕЙВ ЛОДЖИСТІК", товариство з обмеженою відповідальністю "МОТОР-АВТО ЮКРЕІН" про скасування наказу і акту, зобов`язання вчинити певні дії.Роз`яснено позивачу, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На зазначену ухвалу суду позивачем подано апеляційну скаргу. Свою незгоду з ухвалою суду мотивує тим, що суд першої інстанції зробив передчасний висновок щодо юрисдикції розгляду даної справи, що не відповідає обставинам цієї справи. Просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 по справі № 440/2431/23 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що належне відновлення порушення його прав полягає у частковому скасуванні індивідуальних актів в частині окремих його положень, та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дій, що відповідає положенню пунктів 2, 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, та відносяться безпосередньо до публічно-правових відносин, тому вважає, що даний спір належить до юрисдикції адміністративних судів та має вирішуватися саме в порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувану ухвалу та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем не стосуються захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а спрямовані на захист його майнових прав, а тому вказаний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

У відповідності до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, до адміністративних відносяться ті справи, що виникають зі спорів в публічно-правових відносинах, що стосується тих відносин, в яких один із його учасників суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Між тим, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. В цьому випадку спір носитиме приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При цьому, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин.

Колегія суддів встановила, що позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ та акт про примусове відчуження його майна (транспортного засобу) під час дії воєнного стану у зв`язку з порушенням процедури їх прийняття та невірним зазначенням відомостей про власника транспортного засобу, а отже, спір, що виник між сторонами у цій справі, стосується майнових прав позивача, не зважаючи на те, що виник у площині публічного інтересу.

У постановах від 06 листопада 2019 року у справі № 756/4477/18 та від 23 жовтня 2019 року у справі № 352/536/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб`єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Відповідно до вимог статті 316, 317, 319 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі, інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 353 ЦК України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, до яких, зокрема, відноситься примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видання про це відповідних документів встановленого зразка.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17 травня 2012 року №4765-VI наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: 1) примусове відчуження майна позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості; 2) вилучення майна позбавлення державних підприємств, державних господарських об`єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, з урахуванням викладеного, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права фізичною особою, у якому дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав зазначеної особи, а тому такий спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладених в постановах від 28 червня 2023 року у справі №686/8141/22 та від 14 лютого 2023 року у справі №904/868/22.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наказ Військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2022 р. № 187 та акт про примусове відчуження або вилучення майна від 13.03.2022 р., які просить скасувати, позивач не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на частину 5 статті 21 КАС України колегія суддів не приймає, оскільки позивачем не було заявлено позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому правильно дійшов висновку про закритя провадження у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 по справі № 440/2431/23 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 238, 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 року у справі № 440/2431/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко Постанова складена в повному обсязі 28.08.23 р.